ЄУН 174/622/22
н/п 2/174/20/2023
25 січня 2023 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 07.11.2012, згідно якої отримав кредит у розмірі 32000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору. Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням, відповідно до п.1.1.1.16 договору. Пунктом 1.1.3.2.3 договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, сума заборгованості за тілом кредиту станом на 01.10.2019 становить 40218,04, та яка у подальшому змінюється по періодам та станом на 26.09.2022 становить - 39878,95 грн. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач за період з 01.10.2019 по 26.09.2022 має заборгованість - 18688.86 грн., з яких: 15098,48 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 3590,38 грн. - 3% річних від простроченої суми. Просять стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ними судові витрати в розмірі 2481,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Відповідач ОСОБА_1 надав пояснення на позовну заяву, в яких заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що позивач посилається в своєму позові, що між сторонами 07.11.2012 укладено кредитний договір б/н, за яким у нього виникла заборгованість. На підтвердження свого позову позивачем надана копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 07.11.2012, яка ним підписана і яку позивач вважає кредитним договором. Однак в цій анкеті-заяві взагалі не зазначено про його бажання укласти саме кредитний договір з позивачем, оскільки ніяких посилань саме на отримання кредиту в зазначеній анкеті-заяві немає. Як вбачається із змісту цієї анкети-заяви вона не містить даних, якою послугою він мав намір скористатися: тип банківської карти, розмір кредитного ліміту та номер банківської картки, як не містить і даних про видачу йому кредитної картки. Крім цього, позивачем не було надано будь-яких належних доказів того, що він отримував будь-яку кредитну картку з ПІН кодом, з зазначенням типу такої кредитної картки, номеру кредитної картки, розміру кредитного ліміту, розміру процентної ставки, строку кредитування та що він отримував від позивача в кредит будь-яку грошову суму.
Зазначає, що в письмовій формі між ним та позивачем кредитний договір не укладався, та як вбачається з наданих позивачем: копії витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», копії витягу з Умов та правил надання банківських послуг, вказані Тарифи та Умови та правила ним не підписані, а тому, виходячи із правої позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відповідно до якої слідує, що Умови та правила надання банківських послуг, розроблені Банком і не підписані іншою стороною, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, а тому, умови сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій та інше, викладені в вищевказаних Умовах та правилах надання банківських послуг, не можуть бути застосовані у відношеннях між відповідачем та позивачем, що відповідно виключає будь яке нарахування та стягнення позивачем з нього інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони нараховуються на суму існуючого боргу, якого у нього не має, приймаючі до уваги відсутність письмового договору кредиту між ним та позивачем.
Окрім цього, позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документа, якій би відповідав нормам викладеним в «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, якій зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 (зі змінами).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися первинним бухгалтерським документом і відповідно бути належним доказом його кредитного боргу, з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 14.06.2018 у справі № 364/737/17, що «...розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві...., правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 08.05.2018 у справі № 315/353/17, що «...сам по собі розрахунок заборгованості, здійснений банком, за умови невизнання її розміру відповідачем, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором...», правової позиції висловленої Верховним Судом в постанові від 22.06.2020 у справі № 173/1867/18 «Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві».
Крім цього, надана позивачем виписка з особового рахунку, сама по собі не є доказом того, що між сторонами укладався кредитний договір та доказом наявності кредитної заборгованості, на що вказують відповідні правові позиції Верховного Суду. Просив справу розглядати без його участі (а.с.86-88)
Представник позивача Титенко І.С. надала заяву, в якій у відповідь на пояснення відповідача зазначила, що 07.11.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено саме кредитний договір, про що свідчить виписка по картковому рахунку за період 26.04.2017 по 28.09.2022, де чітко вбачається рух коштів, а також користування тільки кредитними коштами. Банком надано також довідку про зміну умов кредитного ліміту, а також довідку про видані картки, все це свідчить саме про користування відповідачем кредитними коштами, тому згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми. Просить задовольнити позовні вимоги та розгляд справи проводити без участі представника банку. (а.с.82)
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Так, на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, позивачем надано до суду завірену копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 07.11.2012, в якій зазначено особисту інформацію відповідача та з якої слідує, що відповідач підтвердив та погоджується із тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. (а.с.28)
На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами, позивачем також надано копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» без зазначень якою саме із цих видів карток користувалася відповідач (а.с.29) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», який не містить навіть підпису уповноваженої на це особи. (а.с.30-53)
Відповідно до копії довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, з 26.04.2017 по 05.06.2019 змінювався кредитний ліміт по картці НОМЕР_1 (а.с.26) та відповідно до виписки по картковому рахунку відбувався рух коштів по картках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.8-25)
На підтвердження розміру заборгованості відповідача, позивачем надано розрахунок заборгованості з якого вбачається, що станом на 01.10.2019 останній мав заборгованість у розмірі 40218,04 грн. та яка у подальшому змінюється по періодам, та станом на 26.09.2022 становить 39878,95 грн. Інфляційні витрати складають 15098,48 грн. та 3% річних - 3590,38 грн. (а.с.6-7)
Суд не входить в оцінку вищевказаних доказів по наступним підставам.
Так, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 (справа №174/767/20), яке набрало законної сили 25.05.2021, в задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.11.2012 відмовлено у зв'язку не доведеністю факту укладення між сторонами кредитного договору (а.с.90-96), вищевказані докази були предметом оцінки суду по цій справі, факт відсутності між сторонами кредитних правовідносин встановлений вищевказаним рішенням суду, а відтак ці обставини не підлягають доказуванню по даній справі.
За змістом ч.2 ст.625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки факт відсутності між сторонами кредитних правовідносин на підставі анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 07.11.2012, встановлений рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 р. (справа №174/767/20), яке набрало законної сили 25.05.2021, то підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання цього зобов'язання у виді стягнення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, про що просить позивач, відсутні, а відтак у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст.207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 133, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова