Справа № 199/944/23
(1-кс/199/122/23)
30.01.2023
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро клопотання дізнавача ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна (кримінальне провадження №12023046630000080 від 26.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України),
26.01.2023 р. до ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт від дільничного ВП №1 про те, що 26.01.2023 р. за адресою: м. Дніпро, просп. Мануйлівський, буд. 2, продавцем магазину «Шаурма» громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешкає: АДРЕСА_1 ), було надано працівникам поліції медичну книжку з ознаками підробки, громадянин ОСОБА_4 використав завідомо підроблений документ, що виданий установою, якою законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. (ЖЕО № 1703 від 26.01.2023). Громадянин ОСОБА_4 у присутності двох понятих, добровільно надав особисту медичну книжку серія 1ААВ № 392519, яку було оглянуто, та в присутності понятих, поміщено та опечатано в спеціальному пакеті.
На переконання дізнавача, виникла необхідність у проведенні експертизи відносно медичної книжки, та вона є доказом вчинення злочину.
На підтвердження обставин, на які посилається дізнавач, слідчому судді наступні докази (у копіях):
-витяг з ЄРДР №12023046630000080 від 26.01.2023 р.;
-рапорт старшого інспектора - чергового ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 27.01.2023 р.;
-заява гр. ОСОБА_4 від 26.01.2023 р.;
-протокол огляду документу від 26.01.2023 р.;
-особиста медична книжка ОСОБА_4 серії 1ААВ №392519;
-протокол допиту свідка гр. ОСОБА_6 від 26.01.2023 р.;
-протокол допиту свідка гр. ОСОБА_7 від 26.01.2023 р.;
-пояснення гр. ОСОБА_4 (без дати);
-пояснення гр. ОСОБА_8 (без дати);
-характеристика на гр. ОСОБА_4 ;
-протокол про адміністративне правопорушення від 26.01.2023 р. відносно гр. ОСОБА_8 ;
-постанова про визначення групи дізнавачів від 27.01.2023 р.;
-постанова про визнання речовим доказом і вирішення питання про його зберігання від 27.01.2023 р.;
-висновок експерта від 30.01.2023 р. №СЕ -19/104-23/3447-ДД.
Розглянув клопотання дізнавача про арешт майна, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя погоджується із слушністю доводів дізнавача щодо наявності правової підстави для арешту майна (майно відповідає вимогам ст. 98 КПК, майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження), а тому враховує можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України), розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства (п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України), наслідки арешту майна для власника цього майна (забезпечується унеможливлення знищення вказаного майна) тощо (п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя погоджується із слушністю доводів дізнавача щодо наявності правової підстави для арешту майна (майно відповідає вимогам ст. 98 КПК), а тому з метою його збереження, як речового доказу, у незмінному стані, уникнення його знищення, забезпечення використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи відсутність будь-яких наслідків арешту майна (п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України), майно підлягає арешту.
Керуючись ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 131, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 4 ст. 107, ч. 1 ст. 98, ч. 1 та ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя
Клопотання дізнавача ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна (кримінальне провадження №12023046630000080 від 26.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України), задовольнити.
Накласти арешт на майно: медичну книжку серії 1ААВ №392519, заповнену на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, копію ухвали надіслати не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала набирає чинності негайно та підлягає обов'язковому виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська ОСОБА_1