30.01.2023 Справа №607/18732/22
Провадження №2-а/607/17/2023
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Янчишина В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Янчишин Володимир Йосифович до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Янчишин В.Й. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6289763 від 16.12.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн, а адміністративну справу відносно нього за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія ЕАР №6289763 від 16.12.2022, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн.
Зокрема, йому ставиться у провинну те, що він об 02:16:54 год. в м. Тернопіль по вул. Руська, 1, керуючи ТЗ «VOLKSWAGEN TOURAN» НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріс.
Із вище вказаною постановою позивач не погоджується, та вважає її безпідставною та протиправною, оскільки у вказаний у постанові час він не здійснював перетин суцільної лінії дорожньої розмітки по вул. Руська, 1, ТЗ «VOLKSWAGEN TOURAN» НОМЕР_1 , оскільки на вище вказаній вулиці він не знаходився. У свою чергу він керував ТЗ «VOLKSWAGEN TOURAN» НОМЕР_1 по вулиці Коперника, тоді змінив напрямок руху у сторону вулиці С. Бандери, при цьому із порушенням ПДР України він не погоджується, оскільки, не здійснював перетин суцільної лінії дорожньої розмітки.
Так, зупинивши, поліцейський повідомив, що йому, що він здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки, що на думку позивача є припущенням та виключно суб'єктивною думкою поліцейського, без надання беззаперечних доказів. При цьому, спірна постанова містить лише цитування диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак у ній відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення.
Позивач вказує, що необхідною умовою для притягнення його до відповідальності у зв'язку з порушенням ним підпункту пункту 1.1 розділу 34 ПДР України є встановлення факту перетину суцільної лінії дорожньої розмітки.
Водночас, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський не досліджував жодного доказу, висновок про його вину не ґрунтується на доказах, відтак підстав для винесення оскаржуваної постанови не було, оскільки жодним чином не зафіксовано факт вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема того, що він керуючи транспортним засобом не виконав вимог дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, перетнувши її.
Таким чином, належні та допустимі докази, на підставі яких інспектор дійшов висновку про його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, до оскаржуваної постанови не додані.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов, скасувати спірну постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Окрім цього, позивач зазначає, що 19.12.2022 ним було укладено договір про надання правничої допомоги із адвокатом Янчишиним В.Й., яким встановлена погодинна оплата, зокрема встановлено, що вартість години роботи адвоката становить 1000 гривень. Адвокатом Янчишиним В.Й. надавалася йому правнича допомога, а саме: підготовка та подача позовної заяви з додатками про скасування постанови серія ЕАР №6289763 від 20.12.2022 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції. Кількість годин, що потрачена на надання послуг адвокатом становить 3 години по 1000 грн, на суму 3 000 грн. Враховуючи вищенаведені факти він зобов'язаний сплатити адвокату Янчишину В.Й. 3000 грн за оплату вартості наданих послуг. Вказаний розмір витрат на правничу допомогу на думку позивача відповідає вимогам закону.
Відтак позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 496,20 грн, а також витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
06.01.2023 представник відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подала відзив на позов, із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього. Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6289763 від 16 грудня 2022 року, встановлено, що позивач 16.12.2022 о 02 год. 08 хв., керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Тернополі по вул. Руська, 1 перетнув суцільну лінію розмітки 1.1. що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського зафіксовано, що позивачу після зупинки роз'яснено причину зупинки та суть вчиненого ним адміністративного правопорушення, а також ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності, однак позивач не виявив бажання скористатися котримось з визначених прав, у тому числі і правом надавати пояснення. Окрім того на місці зупинки позивачу були продемонстровані матеріали відеофіксації з автореєстратора патрульного автомобіля. На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення представник відповідача посилається матеріали відеофіксації, які пояснення позивача, надані працівникам поліції після зупинки його транспортного засобу. Щодо витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що справа № 607/8103/21, виходячи з ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, була призначена до слухання в порядку спрощеного позовного провадження, відтак, заявлені представником позивача розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн, є неспівмірним відносно даної категорії справ. Крім того, в договорі про надання правової допомоги від 19.12.2022 зазначено, що «Клієнт доручає, а Адвокат приймає доручення про надання клієнту юридичної допомоги, а саме: представництво та захист законних прав та інтересів Клієнта з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, адміністративних, правоохоронних, господарських та інших органах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах державної влади та управління, в органах внутрішніх справ та прокуратури, в органах юстиції (в тому числі відділах державної виконавчої служби), податкової служби, банківських установах, з усіх питань, що стосуються Клієнта особисто, в судах всіх інстанцій і здійснювати професійну діяльність Адвоката відповідно до умов даного Договору зі всіма правами представника (захисника), які передбачені чинним законодавством України». Разом з тим, не конкретизовано, в якій саме справі здійснює Адвокат представництво, відсутня форма судочинства, в якій Адвокат здійснює представництво, не зазначено серії, номера та дати винесення спірної постанови, з приводу оскарження якої здійснюється представництво інтересів клієнта, яке має наслідком витрати на правничу допомогу. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Янчишин В.Й. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 додатково зазначив, що жодних правопорушень, в тому числі і перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на вул. Руській, 1 він не вчиняв, більше того цього вечора за вказаною адресою він не перебував, а здійснив поворот на ліво виїжджаючи з вул. Коперника діючи згідно правил дорожнього руху та відповідних знаків, що дозволяють здійснення повороту ліворуч. Також він побачив, як автомобіль патрульної поліції, який рухався йому на зустріч по вул. Руській розвернувся та подав йому знак вимогу зупинки у району ресторану Авалон. Також вказав, що він працює водієм таксі та має дозвіл на керуванням транспортним засобом під час комендантської години.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, проте у відзиві на позовну заяву просить слухати справу у відсутності представника відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:
Судом встановлено, що 16.12.2022 інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Тернопільській області Сотніковою В.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6289763, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.12.2022 о 02 год. 08 хв. в м. Тернопіль по вул. Руська, 1, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TOURA, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР України - Порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.
Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством..
Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Розділювальна смуга - виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів.
Відповідно до п. 8.5 розділу 8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно п. 1.1 розділу 34 ПДР Горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год (розділ 34 ПДР).
Частина 1 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з матеріалів справи, складаючи постанову серії ЕАР №6289763 від 16.12.2022 працівник поліції в порушення вимог ст.252, 280, 283 КУпАП не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які ним були зібрані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та якими спростовуються заперечення останнього щодо не вчинення цього правопорушення, зокрема, не було зафіксовано покази свідків та відсутні інші джерела доказування, які б давали можливість суду перевірити підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В оскаржуваній постанові у графі 7 «до постанови додаються» зазначено відео НК-474367, відеозапис з автореєстратора службового т.з. Toyota Prius 13319.
Водночас, долучений представником відповідача до відзиву на позовну заяву відеозапис з нагрудних камер відеоспостереження, не доводить вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки не містить жодних доказів, які б підтверджували факт перетину ним суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Вказаний відеозапис містить лише фіксацію розмови працівника поліції із ОСОБА_1 , однак на ньому не зафіксовано безпосереднього моменту порушення позивачем ОСОБА_1 п. 34 ПДР України.
При цьому відеозапис з автореєстратора службового т.з. Toyota Prius 13319, який вказаний у графі 7 спірної постанови, в матеріалах справи відсутній та представником відповідача наданий суду не був.
Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № ЕАР №6289763 від 16.12.2022, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на те, що позивач заперечив свою провину у вчиненні правопорушень, суд вважає, що провина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведена, в той час, як відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №6289763 від 16.12.2022 є підставним та підлягає до задоволення, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином із відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції слід стягнути судові витрати у розмірі 496,20 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 820/4263/17.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Факт надання адвокатом Янчишиним В.Й. послуг позивачу підтверджується наступними доказами:
-договором про надання правової допомоги від 19.12.2022, укладеним між адвокатом Янчишиним В.Й. та Клієнтом ОСОБА_1 за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає доручення про надання клієнту юридичної допомоги. Згідно п.п. 1.3, 1.4 Договору, адвокатом забезпечується складання та подача позовної заяви із додаткам про скасування постанови ЕАР №6289763 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП від 20.12.2022. Клієнт зобов'язується оплатити правову допомогу в розмірі та в порядку передбаченому цим договором. За змістом п. 4 Договору, встановлено погодинну оплату, якості порядку обчислення гонорару адвоката. Вартість години роботи адвоката становить 1000 гривень. Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату вартість правничої допомоги до 30.05.2023;
-детальним описом робіт та актом виконаних робіт № 1 від 20.12.2022 виконаних адвокатом Янчишиним В.Й. клієнту ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 19.12.2022, згідно якого адвокатом виконано підготовку та подачу позовної заяви із додатками про скасування постанови серія ЕАР №6289763 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП від 20.12.2022. Кількість годин, що потрачена на надання послуг адвокатом - 3 години. Вартість послуг адвоката - 1 000 гривень за 1 годину роботи. Розрахунок 3 год. - 3 000 грн.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, представник відповідача заперечила, щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу, є неспівмірним відносно даної категорії справ.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного суду від 09.03.2021 (справа № 200/10535/19-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З огляду на викладене, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру таких витрат, враховуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також те, що справа, яка розглядається, відноситься до справ незначної складності, враховуючи фактично виконану адвокатом роботу (надані послуги), час витрачений на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих робіт (послуг), суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3 000 грн. є необґрунтовано завищеною.
Виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої та оплаченої позивачем правничої допомоги адвоката, суд приходить до переконання, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмір 1500 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Янчишин Володимир Йосифович до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6289763 від 16.12.2022 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496 гривень 20 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складено та підписано 31.01.2023.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль, 46003.
Головуючий суддяН. Р. Кунець