Справа № 950/2298/22
Номер провадження 1-кп/950/94/23
31 січня 2023 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедин кримінальне провадження №12022200590000150 від 01.07.2022, про обвинувачення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Василівка Лебединського району Сумської області, громадянина України, не працюючого, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дочку, що зареєстрований та фактично проживає - АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України
з участю прокурора - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , потерпілої - ОСОБА_8 , законного представника потерпілого - ОСОБА_9 , представника потерпілої - ОСОБА_10
Лебединським районним судом Сумської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 по ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 153, ч. 6 ст. 153 КК України, розгляд якого станом на 31 січня не завершено.
Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 лютого 2023 включно.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням у якому просить продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу не є можливим, у зв'язку із чим просить продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 щодо задоволення поданого клопотання заперечувала, зазначила, що ризики, наведені у ньому не доведені прокурором, у обвинуваченого на утриманні є неповнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю та потребує допомоги, у обвинуваченого незадовільний стан здоров'я, а тому з урахуванням положень кримінального процесуального законодавства клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, підтримав свого захисника попросив застосувати до нього домашній арешт.
Потерпіла та її законний представник та представник - ОСОБА_10 підтримали думку прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Розглянувши доводи клопотання прокурора суд вважає, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, такі як, можливість обвинуваченим переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час такі ризики є актуальними та не зменшились.
Відповідно до ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу суд, зокрема, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей обвинуваченого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в контексті наявного ризику переховування, суд враховує те, що він, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за який зокрема передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд знаходитьє доведеним ризик впливу на потерпілу, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, оскільки в ході розгляду кримінального провадження свідчення потерпілого є одним із джерел доказів. Крім того підозрюваний може впливати на свідків, оскільки такі мають бути допитані в ході судового розгляду справи та надати покази безпосередньо суду, а до того часу незаконний на них вплив не виключається.
Суд знаходить недоведеними стороною обвинувачення ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше до жодного виду відповідальності не притягувався, даних які в указували на можливість учинення ним будь-яких протиправних дій із матеріалів клопотання не вбачається.
Окрім тяжкості покарання, суд також враховує інші обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме вік та стан здоров'я обвинуваченого, його репутацію.
Щодо зауважень захисника про недоведеність ризиків суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також з огляду на стадію розгляду кримінального провадження, суд не знаходить підстав для визнання необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, оскільки оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.
За таких обставин суд дійшов висновків про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням наявних ризиків та інших обставин встановлених судом, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти ризикам, наявність яких встановлено судом, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не можуть цього зробити.
На думку суду, застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Таким чином суд вважає за необхідне продовжити застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 березня 2023 року включно.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає - АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» до 30 березня 2023 включно.
Визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: одержувач ТУ ДСА України в Сумській області, код 26270240, назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UA558201720355249001000008869, призначення платежу: застава за кого (П.І.Б.), № ухвали суду, платник застави (П.І.Б.).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави на підозрюваного покласти такі обов'язки: 1) прибувати до суду за кожним викликом; 2) не відлучатися із с. Василівка, Сумської області, Сумського району, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування; 4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Роз'яснити підозрюваному, що згідно зі ст. 182 КПК України, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Ухвала, в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_11
Судді
ОСОБА_12