Справа № 138/3075/22
Провадження №:2-а/138/10/23
30 січня 2023 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Холодової Т.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
16.12.2022 адвокат Гримайло К.Л. звернулась в інтересах позивача ОСОБА_1 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2022 інспектором СРПП Могилів-Подільського РВП винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за порушення вимоги п. 2.1 та п. 31 ПДР. Однак представник позивача вважає, що дана постанова є незаконною та винесеною з порушенням чинного законодавства. Представник позивача зазначає, що позивачем не було порушено правил дорожнього руху та він був зупинений працівниками поліції незаконно, без будь-яких підстав. При цьому оскаржувана постанова не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, пояснення від позивача не відбирались. За таких підстав представник позивача просить скасувати дану постанову та закрити провадження в адміністративній справі відносно нього за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 12.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до судового розгляду, надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову та витребувано докази.
24.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Відзив мотивований тим, що при винесенні оскаржуваної постанови уповноваженою особою ГУНП у Вінницькій області було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2021 позбавлений права керування на строк один рік. Подія була зафіксована відеозаписом на боді камеру поліцейського. За таких підстав, відповідно до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, працівник поліції на час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. При цьому доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР встановлює наявність адміністративного правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
30.01.2023 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гримайло К.Л. не з'явились. Адвокат подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що вона ознайомилась з відзивом відповідача та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, якими підтверджується те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції без достатніх законних підстав. Подальша вимога пред'явлення для перевірки посвідчення водія з боку відповідача також є незаконною, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому просила позов задовольнити в повному обсязі та розгляд справи провести без її та позивача участі.
30.01.2023 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив.
Вказане згідно зі ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого висновку.
Суд встановив, що 09.10.2022 інспектор СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Вадим Ковальський виніс постанову серії БАД № 673546 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с. 21).
В даній постанові інспектор СРПП вказав, що 09.10.2022 о 19 год. 45 хв. по вулиці Ставиській, 51 в м. Могилеві-Подільському Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «OPEL VIVARO» без права керування транспортним засобом, а саме: був позбавлений права керування Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області від 01.11.2021, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі -Закон) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення передбачені ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами у виді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обґрунтовуючи свій позов, представник позивача посилається на те, що притягнення позивача до відповідальності є неправомірним, а оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню, наголошуючи на тому, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу яким керував позивач та подальша вимоги про пред'явлення для перевірки посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб з боку відповідача була незаконною.
Згідно з статтею 31 Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356), вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018.
Так, оскаржувана постанова серії БАД № 673546 від 09.10.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП не містить жодного посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, в ній відсутні посилання на будь-який доказ, який здійснює фіксацію такого порушення. Пункт 7 постанови («До постанови додаються») не містить жодного посилання.
Отже, оскаржувана постанова не містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи про дотримання відповідачем встановлених частиною третьою статті 283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, відповідачем до відзиву було надано диск з відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому, як стверджує представник відповідача, зафіксована подія вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 09.10.2022.
Під час огляду відеозапису з вказаного диску судом не встановлено вчинення відповідачем будь-яких порушень правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом 09.10.2022, які б могли стати підставою для зупинки транспортного засобу. Більше того, з запису розмови поліцейських у патрульному автомобілі вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало припущення працівника поліції про можливу передачу відповідачем керування іншій особі. При цьому під час зупинки транспортного засобу під керуванням відповідача працівник поліції не проінформував відповідача про причину такої зупинки, а одразу пред'явив вимогу про пред'явлення позивачем документів на транспортний засіб та посвідчення водія.
Згідно із статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, провадження № К/9901/15541/18 зробив висновок про те, що поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №473/1404/20 «Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, а тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред'явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування є незаконною, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 cт. 126 КУпАП».
Крім того, судом враховані висновки, викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом"; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
При цьому з оглянутого судом відеозапису, який був наданий в якості доказу з боку відповідача, останній містить відомості, що підтверджують відсутність будь-яких правових підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача та вимоги працівником поліції для пред'явлення останнім реєстраційних документів на транспортний засіб та посвідчення водія.
Отже, факт вчинення позивачем правопорушення належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений без достатніх правових підстав, що сприяло порушенню порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а оскаржувана постанова є такою, що винесена з порушенням норм права, а тому не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.
Частина 3 статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови серії БАД № 673546 від 09 жовтня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження по справі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн., який, зважаючи на задоволення позову, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 55, 68 Конституції України, ст.ст. 8, 23, 31, 32, 35, 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 7, 9, 33 ч. 2, 126 ч. 4, 222, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 20 ч. 1 п. 1, 69 ч. 1, 72-90, 132, 139, 205, 229 ч. 4, 243-246, 271, 286 КАС України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора СРПП Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Вадима Ковальського серії БАД № 673546 від 09 жовтня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Гримайло Катерина Леонідівна, місце знаходження: вул. Київська, 28/2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672, електронна адреса gupolice@vn.npu.gov.ua.
Суддя: Т.Ю. Холодова