Справа № 177/591/21
Провадження № 2/216/381/23
іменем України
09 січня 2023 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним та визнання права особистої приватної власності,-
встановив:
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 03.05.2014 укладений шлюб між позивачем та ОСОБА_2 . Згідно з договором купівлі-продажу від 12.06.2015 житлового будинку з господарчими побудовами та земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , позивачем придбано житловий будинок з господарчими побудовами та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час місцезнаходження відповідача їй не відоме. Разом з цим, позивач не може належним чином користуватись своїми правами, в тому числі правом власності на нерухоме майно, придбане за особисті кошти, але в період шлюбу. Позивач вважає укладений з відповідачем шлюб недійсним, оскільки останній не мав наміру створювати сім'ю, реєстрація шлюбу йому була необхідна з корисних цілей, про що вона дізналась майже відразу після укладення шлюбу. ОСОБА_2 не є громадянином України та місцем його народження не є м. Миронівка Київської області. Яким чином він отримав фіктивні документи позивачу не відомо. Зі змісту вироку Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2016 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України вбачається, що останній у судовому засіданні 17.06.2016 зазначив, що він є уродженцем м. Нікшин Сербія та його дійсне прізвище і ім'я - ОСОБА_4 , громадянин Республіки Югославія. Враховуючи те, що позивач придбала нерухоме майно в період перебування у недійсному шлюбі, так як ОСОБА_2 , який насправді є ОСОБА_5 , вона вимушена в судовому порядку встановлювати своє особисте право приватної власності. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.05.2014, актовий запис №150, здійснений Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького МУЮ у Дніпропетровській області; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок з господарчими побудовами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позову наполягала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст. 280-281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Так, судом встановлено, що 03.05.2014 між сторонами укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.05.2014, актовий запис №150 (а.с. 12).
Відповідач з часу укладення шлюбу з ОСОБА_1 не проживав, спільним побутом пов'язаним з нею не був, взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, вони не мали, а отже, вбачається, що відповідач не мав наміру створити сім'ю.
Крім того, з ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2016 (а.с. 17-18) вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015040720001116 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України було повернуто прокурору, у зв'язку з наявністю недоліків, а саме: в обвинувальному актиі прізвище, ім'я та по-батькові обвинуваченого зазначено: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миронівка, Київської області, громадянин України», такі ж дані зазначені і в паспорті громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданого 27.04.2012 Новомиколаївським РВ ГУМВС України в Запорізькій області. Однак, в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він є уродженцем м. Нікшич, Сербія, та його дійсне прізвище, ім'я та по-батькові - « ОСОБА_4 », і він є громадянином Республіки Югославія. На запит суду надійшли відповіді з Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області про видачу паспорту на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка Київської області. Однак, зі змісту відповіді Миронівського райвідділу Державної реєстрації актів цивільного стану від 06.08.2016, актовий запис про народження ОСОБА_2 за період з 1962 по 1963 роки не видавався.
Зі змісту постанови старшого слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області про уточнення анкетних даних підозрюваного від 26.04.2017 (а.с. 75) встановлено, що під час досудового розслідування каналами Департаменту Інтерполу та Європолу НП України витребувано копію паспорта громадянина Черногорії № НОМЕР_3 , виданого 31.03.2017, згідно з яким встановлені дійсні анкетні дані підозрюваного - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Нікшич, Чорногорія, що підтверджується також паспортом (а.с. 74).
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Як вже зазначалось, фіктивність шлюбу виникає у разі, якщо з переліку обов'язкових ознак шлюбу «випадає» намір створення сім'ї і набуття прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України). Тобто обидва з подружжя (за їх взаємною згодою та обізнаністю) або один з подружжя (у той час, коли інший з подружжя націлений на створення сім'ї) має намір на реєстрацію шлюбу, однак без мети створити повноцінну сім'ю в розумінні сімейного законодавства.
«Намір створення сім'ї» - оціночне поняття і у кожній конкретній справі суд на підставі оцінки обставин справи та поданих доказів визначає його наявність чи відсутність. Своєрідними маркерами фіктивного шлюбу можуть бути окремо або у сукупності, зокрема: 1) наявність корисливої мети (реєстрація шлюбу задля чогось) чи майнової вигоди від такого шлюбу; 2) окреме проживання подружжя; 3) відсутність спільно набутого майна; 4) відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки; 5) невизнання подружніх стосунків перед іншими людьми; 6) небажання народжувати спільних дітей чи їх відсутність; 7) фактичні сімейні стосунки з третіми особами; 8) демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин і наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.
Особливістю доказування у справах про визнання шлюбу недійсним у зв'язку з фіктивністю є те, що намір створення сім'ї визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц).
Встановивши, що відповідач, надавши до органів реєстрації актових записів паспорт громадянина України, який суперечить його дійсним анкетним даним та зокрема громадянству іншої країни, уклав шлюб з позивачем без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання шлюбу недійсним.
У разі визнання судом фіктивного шлюбу недійсним до такого шлюбу застосовуються правові наслідки недійсного шлюбу (ст. 45 Сімейного кодексу України): подружжя вважається таким, що не існувало; на спільно набуте майно поширюється режим часткової власності (розмір частки дорівнює розміру участі в придбанні такого майна); якщо один з подружжя отримував на себе від іншого аліменти - вони підлягають поверненню (але не більш як за останні три роки); втрачається право проживати в будинку/квартирі другого з подружжя (така особа може бути виселена); повертається "дівоче" прізвище; анулюється шлюбний договір та інші документи, підставною укладення або видачі яких був шлюб.
Закон передбачає можливість настання негативних правових наслідків недійсності шлюбу лише для однієї сторони (ч. 6 ст. 45 СК України) і, навпаки, збереження прав подружжя за сумлінною стороною, яка не мала намірів на укладення фіктивного шлюбу. Так, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; на аліменти; на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (ст. 46 Сімейного кодексу України). Якщо ж обидві сторони реєстрували шлюб без наміру створення сім'ї, то негативні наслідки будуть застосовуватись щодо дружини та чоловіка одночасно.
Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
Таким чином, визнання шлюбу недійсним тягне за собою припинення всіх майнових та особистих немайнових прав і обов'язків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Як вбачається з матеріалів справи 12.06.2015 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими побудовами та земельної ділянки (а.с. 13-14), між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , згідно з яким позивачем, придбано житловий будинок з господарчими побудовами та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, враховуючи, що шлюб між сторонами визнається судом недійсним від дня його державної реєстрації, а подружжя вважається таким, що не існувало, суд приходить до висновку, що житловий будинок з господарчими побудовами та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю позивача, оскільки набуте нею до шлюбу.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 137, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовну заяву задоволено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на відповідача.
Керуючись ст.ст. Сімейним кодексом України, 5-8, 12-19, 23, 76, 77, 81, 89, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним та визнання права особистої приватної власності - задовольнити.
Визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.05.2014, актовий запис №150, здійснений Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького МУЮ у Дніпропетровській області.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок з господарчими побудовами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2200,67 грн (дві тисячі двісті гривень шістдесят сім копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 ;
-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ