Справа № 161/8246/22
Провадження № 1-кп/161/262/23
м. Луцьк 31 січня 2023 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021031220000029 від 11.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Привітне Локачинського району Волинської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовець НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання «майстер-сержант», несудимий,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 18.11.2021 близько 16:53 год., будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді техніка групи криптографічного захисту інформації відділення зв'язку та інформаційних систем НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з прямим умислом, спрямованим на збут наркотичних засобів та психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 7, 13, 25, 26 ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 про збут психотропних речовин, перебуваючи у своєму автомобілі «CITROEN BERLINGO», р.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на узбіччі дороги по вул.Потебні в м.Луцьку Волинської області, оплатно, незаконно реалізував (збув) ОСОБА_6 особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», обіг якої заборонено, та яка містилась у двох прозорих полімерних пакетах, масою відповідно 0,6346 грам та 0,3161 грам, що становить великі розміри, за що отримав від останнього раніше обумовлені грошові кошти у сумі 600 грн.
Він же, у подальшому, 23.11.2021 близько 12:15 год., продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин, всупереч вимог ст.ст. 7, 13, 25, 26 ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діючи з прямим умислом спрямованим на збут психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , перебуваючи у своєму автомобілі «CITROEN BERLINGO», р.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на узбіччі дороги по вул.Потебні в м.Луцьку Волинської області, оплатно, незаконно реалізував (збув) ОСОБА_6 особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», обіг якої заборонено, та яка містилась у прозорому полімерному пакеті, масою 0,2081 грам, що становить великі розміри, за що отримав від останнього раніше обумовлені грошові кошти у сумі 600 грн.
ОСОБА_3 інкримінується незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, у великих розмірах, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, 17 лютого 2022 року під час санкціонованого обшуку в приміщенні адміністративної будівлі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проходження служби ОСОБА_3 , в останнього було виявлено та вилучено полімерний пакет, у якому містилась особливо небезпечна психотропна речовина - «PVP», обіг якої заборонено, масою 0,2946 грам, що становить великі розміри, яку ОСОБА_3 незаконно придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у подальшому, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння (у відповідності до консультативного висновку спеціаліста №101 від 17.02.2022), зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
ОСОБА_3 інкримінується незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин без мети збуту, у великих розмірах, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, а саме винуватість за ч.2 ст.309 КК України визнав повністю, за ч.2 ст.307 КК України не визнав. Під час допиту показав, що на той момент він був наркозалежним. В жовтні 2021 року до нього зателефонувала особа, яка назвалася « ОСОБА_7 », та запитала чи зможе відремонтувати електроінструмент. Він приніс інструмент, який відремонтував за 50 гривень. В ході розмови з ОСОБА_8 останній запитав «що вживаєш?» та запропонував разом вжити (психотропи), дістав скляну трубку і вони удвох курили. ОСОБА_7 запитував де він купує наркотики, на що він відповів, що робить це лише для себе. Він попросив придбати і йому, на що він погодився. Через 2 дні він придбав та за допомогою телефону повідомив про це ОСОБА_8 . 18.11.2021 ОСОБА_7 передзвонив, приїхав та забрав заборонену речовину. На наступний день ОСОБА_7 знову попросив придбати, бо ніби то він перед ним в боргу. 23.11.2021 він знову зателефонував, призначив зустріч в ході якої ОСОБА_9 віддав йому «PVP» і вони більше не бачилися. ОСОБА_7 після цього ще неодноразово телефонував, але обвинувачений не захотів з ним зустрічатися, при цьому після затримання дзвінки перестали надходити. Також повідомив, що вперше він спробував «PVP» в 2015 році в зоні АТО, потім знову вживав з лютого по листопад 2021 року. Купував речовину в мережі Інтернет та викурював за допомогою лампочки, завжди курив сам, всі засоби завжди викидав, при цьому ніхто з його знайомих про це не знав. Також заперечив те, що продавав «PVP», оскільки ОСОБА_7 просив придбати за свої кошти, а він в подальшому їх віддавав. Масу забороненої речовини не оспорює, на заперечує того, що 18.11 та 23.11 передавав ОСОБА_10 заборонену речовину за обставин, які вказані в обвинувальному акті. Вказує що зі сторони ОСОБА_8 та правоохоронних органів була вчинена провокація щодо нього, оскільки він нікому ніколи не продавав «PVP», а на пропозицію ОСОБА_8 погодився, оскільки останній ввійшов до нього в довіру, а потім боявся що ОСОБА_7 розповість його рідним про його наркозалежність, оскільки він ніби то дав зрозуміти про це. При цьому ОСОБА_7 будь-яких погроз чи тиску на нього не здійснював, казав, що він йому винен так як він його спочатку «пригостив». Також повідомив, що обставин, які мали місце 17.02.2022, не заперечує, повністю визнає свою винуватість та щиро кається.
Окрім повного визнання вини за ч.2 ст.309 КК України, та не зважаючи на невизнання вини за ч.2 ст.307 КК України, винуватість ОСОБА_3 в інкримінованих злочинах повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Так допитаний в судовому засіданні легендований свідок ОСОБА_6 показав, що він ще задовго до подій познайомився з ОСОБА_9 , знав, що останній ремонтує електроінструмент. При одній із зустрічей він в майстерні обвинуваченого побачив засоби (лампочки, наркотики), при цьому ОСОБА_9 запропонував обміняти інструмент на наркотики та повідомив, що можна придбати і за гроші, після чого свідок написав заяву в правоохоронні органи (чи то в СБУ, чи то в прокуратуру), будівля була сірого кольору. Згодом під контролем правоохоронних органів він двічі в листопаді 2021 року купував в Купріюка «PVP» за кошти в сумі 600 гривень, продаж відбувався в автомобілі білого кольору. За яких обставин він познайомився з обвинуваченим не пам'ятає. Детально обставин закупки також не пам'ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу, але повідомив, що кошти та спеціальну апаратуру йому вручали працівники СБУ. Після закупок заборонені речовини він віддавав працівникам СБУ. Також повідомив, що ОСОБА_9 проживає в районі «ГПЗ», здавав інструмент для ремонту за місцем проживання ОСОБА_9 .
Показання легендованого свідка ОСОБА_6 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останній оговорює обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а його показання частково узгоджуються і з показаннями самого обвинуваченого та відповідають й іншим доказам у справі.
Разом з тим, певні неточності в показаннях свідка ОСОБА_6 щодо несуттєвих обставин, не є істотними та такими, які б свідчили про їхню неправдивість в загальному, такі показання є належними доказами в розумінні ст.85 КПК України. Більше того, такі обставини взагалі фактично не впливають на суть інкримінованого правопорушення в цьому конкретному випадку.
Так, на підставі рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 сектору відділу БКОЗ УСБУ України у Волинській області ОСОБА_11 від 11.11.2021 були внесені відомості до ЄРДР, попередня правова кваліфікація ч.2 ст.307 КК України.
Таким чином, оскільки станом на 11.11.2021 в органів досудового розслідування були підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ч.2 ст.307 КК України (тяжкий злочин), то відповідно і були підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ч.2 ст.246 КПК України, а тому результати проведених по справі НСРД є допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні, оскільки штучно завищеної кваліфікації не було.
На підставі постанови слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією в м.Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м.Львові ОСОБА_12 від 17.11.2021 залучено до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій ОСОБА_6 , останньому роз'яснено зміст ст.ст. 110, 246, 250, 251, 272, 275 КПК України та ст.43 КК України, попереджено про кримінальну відповідальність за ст.387 КК України. Свідком ОСОБА_6 надана відповідна письмова згода, згідно якої останньому роз'яснено про заборону провокування.
Ухвалою слідчого судді Волинського апеляційного суду ОСОБА_13 від 18.11.2021 надано дозвіл прокурору Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_14 на проведення НСРД щодо ОСОБА_3 на 60 днів, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з абонентських номерів рухомого (мобільного) звязку НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , якими користується ОСОБА_3 ; аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_3 . Виконання вказаної ухвали прокурором було доручено співробітникам УСБУ у Волинській області.
18.11.2021 прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_14 була винесена постанова про проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та доручено її проведення працівникам УСБУ у Волинській області.
На підставі вищевказаної постанови 18.11.2021 та 23.11.2021 свідку ОСОБА_6 вручалися грошові кошти в сумі по 600 гривень та технічні засоби.
Протоколами від 19.11.2021 та 24.11.2021 за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій - контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_15 , підтверджується той факт, що обвинувачений 18.11.2021 та 23.11.2021 збув свідку ОСОБА_6 за 600 гривень заборонену речовину, яка була в подальшому вилучена працівниками УСБУ у Волинській області.
Протоколи за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій складені та оформлені з дотриманням вимог як ст.104, так і ст.252 КПК України, а тому посилання сторони захисту про те, що такі протоколи складені з порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необгрунтованими.
Вилучені речі визнано речовими доказами у справі згідно постанов слідчого від 23.11.2021, оскільки вони відповідають критеріям речових доказів, визначеним ч.1 ст.98 КПК України. В суду відсутні підстави вважати, що такі предмети вилучено з порушенням кримінальних процесуальних норм.
Дослідженим в судовому засіданні протоколом обшуку від 17.02.2022 з відеозаписом, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2022 та оформлений з дотриманням вимог ст.ст. 104, 105, 234 КПК України, встановлено, що за місцем своєї роботи ОСОБА_3 добровільно видав ряд предметів та речей, в тому числі які заборонені. Учасники та поняті будь-яких зауважень до протоколу чи проведення слідчої дії не зазначали.
Вилучені речі визнано речовими доказами у справі згідно постанови слідчого від 17.02.2022, оскільки вони відповідають критеріям речових доказів, визначеним ч.1 ст.98 КПК України. В суду відсутні підстави вважати, що такі предмети вилучено з порушенням кримінальних процесуальних норм.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2022 накладено арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів.
Консультативним висновком спеціаліста №101 підтверджується факт перебування 17.02.2022 ОСОБА_3 в стані наркотичного сп'яніння.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/103-21/10053-НЗПРАП від 29.11.2021 надані на дослідження речовини, які знаходилися в двох прозорих полімерних пакетах, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP відповідно становить 0,06346 г. та 0,3161г.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/103-21/10054-НЗПРАП від 26.11.2021 надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору в полімерному пакеті, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,2081г. На наданих на дослідження частині лампи розжарення, згортку фольги, гумовому фрагменті чорного кольору міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP відповідно становить 0,00009г., 0,00009г., 0,00010г.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/103-22/1984-НЗПРАП від 01.04.2022 надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору у прозорому безбарвному полімерному пакеті із пазовим замком, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,2946г. На наданих на дослідження інших предметах міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,813г.
Відповідно до висновку судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/114-22/5215-ВЗ від 20.06.2022 на наданих відеозаписах розмов (які отримані в результаті проведених НСРД) зафіксоване усне мовлення ОСОБА_3 , ознак монтажу не виявлено.
Висновки експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, експертизи відео-, звукозапису є науково-обґрунтованим та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі підстави і учасниками кримінального провадження. Такі висновки суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.
Перевіряючи доводи сторони захисту щодо можливості провокації злочину, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06).
Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об'єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
Судом не встановлено факту підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину, не наведено стороною захисту і доводів, які би свідчили про саме «активність» дій правоохоронних органів у ході здійснення НСРД. Натомість з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР за № 42021031220000029 від 11.11.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та початку досудового розслідування став рапорт оперативного співробітника із викладеними фактами про незаконне придбання, переміщення, зберігання та збут психотропних речовин військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З оглянутих в судовому засіданні відеозаписів подій не було встановлено таких порушень, які дали можливість суду визнати досліджені докази недопустимими, зокрема не було і встановлено порушення права на захист. Окрім того, аналізуючи інформацію на досліджених цифрових носіях та її зміст, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність провокативних дій зі сторони органу досудового розслідування до вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.
Також не виявлено обставин, які б дали суду прийти до висновку, що ОСОБА_3 перебуває під психологічним тиском зі сторони оперативного закупника. Таким чином, твердження обвинуваченого про те, що він боявся закупника, суд оцінює критично, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи, не дають підстав прийти до такого висновку.
Звертає суд увагу і на те, що за результатами дослідження доказів в судовому засіданні не було встановлено того, що обвинувачений вчиняв якісь дії з метою відмови закупнику в збуті заборонених речовин, чи відмови в зустрічах з останнім.
Аналізуючи вищенаведене, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність провокаційних дій зі сторони працівників правоохоронних органів до вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, оскільки дії правоохоронних органів були пасивними, без спонукання особи жодними методами до вчинення протиправних дій.
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання постанови прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_14 від 18.11.2021 у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та всіх похідних документів недопустимими доказами, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 251, 271 КПК України, при цьому відбулася фактично підміна негласних слідчих (розшукових) дій.
Також, відповідно до п.1 ч.7 ст.271 КПК України встановлено вимогу, що прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов'язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 18.11.2021 прокурор посилається лише на те, що злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, неможливо задокументувати іншим шляхом, аніж проведенням оперативної закупівлі особливо небезпечного наркотичного засобу.
Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що в постанові не викладені обставини, які вказані в ч.7 ст.271 КПК України, погоджується суд також і з тим, що в п.4 резолютивної частини постанови має місце мова про слідчий експеримент, а не оперативну закупку.
Водночас, прокурором прийнята постанова про проведення оперативної закупки (назва постанови), в п.п. 1, 2, 3 резолютивної частини постанови мова йде про оперативну закупку, згідно п.5 постанови проведення НСРД доручено оперативному підрозділу УСБУ у Волинській області, які на виконання вказаної постанови двічі проводили саме оперативні закупки.
Окрім того, проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину в судовому засіданні було підтверджено, як відеозаписами подій, так і показаннями легендованої особи - ОСОБА_6 .
Таким чином, доводи сторони захисту щодо сумнівності проведення вказаних оперативних закупок та того, що оперативні працівники вийшли за межі своїх повноважень, на думку суду, є необґрунтованими.
Також судом враховано доводи сторони захисту, що для проведення оперативної закупівлі використовуються грошові кошти СБУ, МВС України та інші засоби. Їх отримання і використання здійснюється у відповідності з відомчими нормативними актами правоохоронних органів. При цьому відповідний документ, який би вказував про видачу працівникам УСБУ у Волинській області коштів для витрат спеціального призначення в цьому кримінальному провадженні для проведення оперативної закупівлі у ОСОБА_15 суду не надано.
Таким чином, оскільки ані під час досудового розслідування, ані в ході судового розгляду, захисник не ставив питання про необхідність дослідження документів на підтвердження походження коштів, лише в судових дебатах висловив сумніви щодо їх походження, не просив відновити судовий розгляд, при тому що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України, з огляду на досліджені в судовому засіданні протоколи огляду та вручення грошових коштів, суд приходить до висновку, що такі кошти були отримані згідно вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Разом з тим, вирішуючи питання про допустимість/недопустимість доказів, які були отримані в рамках негласних слідчих-розшукових дій, суд виходить з того, що захисник та підозрюваний при виконанні вимог ст.290 КПК України ознайомилися з всіма матеріалами кримінального провадження, такі докази отримані в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, а будь-яких зауважень не вказували.
Таким чином, в цьому конкретному випадку, часткова невідповідність постанови прокурора вимогам ст.ст.251, 271 КПК України та очевидна описка в п.4 резолютивної частини постанови, не має наслідком порушення загальних засад кримінального провадження, таких як, - право на захист, змагальність сторін, безпосередність дослідження показань, речей і документів, а тому такі докази необхідно визнати допустимими в розумінні ст.86 КПК України, оскільки вони отримані в порядку, встановленому цим Кодексом.
Інші доводи захисника про незаконність проведених слідчих дій не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки такі докази є допустимими в розумінні ст.86 КПК України, а певні неточності щодо оформлення процесуальних документів, про які вказує сторона захисту, не є суттєвими та не можуть свідчити в загальному про недопустимість вказаних доказів, а тому, на думку суду, не є підставою для визнання таких доказів незаконними чи недопустимими.
При цьому суд критично оцінює показання ОСОБА_3 про те, що ніхто не міг знати про вживання ним PVP, оскільки він все викидав відразу, а також те, що заборонені речовини він вживав лише до листопада 2021 року, з огляду на те, які предмети були виявлені та вилучені при обшуку 17.02.2022.
Сукупність досліджених доказів надала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_3 до інкримінованого йому злочину (ст.307 КК України), чи про провокацію. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Підстав для визнання недопустимих доказів, які подані стороною обвинувачення, суд не вбачає, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.
Таким чином, порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочинів, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини в великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України.
Він же, своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту в великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В силу ч.ч. 1, 2 ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем служби, є учасником бойових дій, нагороджений відзнаками та медалями, одружений, на його утриманні двоє неповнолітніх дітей, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, пройшов курс лікування в КП «Волинський медичний центр терапії залежностей».
На підставі викладеного, враховуючи як пом'якшуючі, так і обтяжуючі обставини, а також беручи до уваги обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкціями законів, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, зважаючи на те, що суспільно небезпечні наслідки у виді передачі відповідної особливо небезпечної психотропної речовини кінцевим покупцям не настали, оскільки закупки проведені під контролем правоохоронних органів, приходить до висновку про можливість та необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
Оскільки ОСОБА_3 вчинив нетяжкий та тяжкий злочини, які є умисними, а один з них корисливим, з огляду на наявність обтяжуючої обставини, враховуючи також і той факт, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей і становить реальну загрозу здоров'ю населення та генофонду нації, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення такого розміру покарання, при якому можливе застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням.
Разом з тим, оскільки обвинуваченим злочин, передбачений ст.307 КК України, був вчинений з метою збагачення, суд не вбачає підстав для незастосування додаткового покарання, яке передбачене санкцією ч.2 ст.307 КК України.
При цьому, остаточне покарання суд призначає шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, як це передбачено ч.1 ст.70 КК України.
На глибоке переконання суду, призначене остаточне покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Згідно ст.54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Таким чином, зважаючи на наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 спеціального звання та його засудження за тяжкий злочин, суд, на підставі ст.54 КК України, позбавляє останнього спеціального звання - «майстер-сержант».
Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 100, 174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
Запобіжний захід в обвинуваченого відсутній, а тому суд, на підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язує ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_3 ;
- за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_3 .
На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 позбавити спеціального звання - «майстер-сержант».
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2022, скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
- чотири фольгових згортки; два пакети з кристалічною речовиною білого кольору; два гумових фрагменти чорного кольору; фольговий згорток; пакет на застібку з кристалічною речовиною білого кольору; гумовий фрагмент чорного кольору; пластикову трубку оранжевого кольору та лампочку з отвором у нижній частині; прозорий пакет на застібку, у якому містяться два резинових згортки, прозорий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, фрагмент фольги, металева трубка; дві пластикові трубки чорного кольору; пластикову ємність із згортком всередині; пластикову трубку з нагаром; блістер із таблетками; п'ять полімерних трубок; дві металеві трубки; фрагмент полімерної трубки зеленого кольору; скляний циліндричний фрагмент з фольгою всередині; пластиковий фрагмент від запальнички з клейкою стрічкою зеленого кольору; пластиковий тубус написом « ОСОБА_16 », знищити;
- два мобільні телефони марки «Xuawei», які належать ОСОБА_3 , конфіскувати.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 15171 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят одну) гривню 14 копійок.
На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий