Справа № 309/1116/21
30.01.2023 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Куштан Б.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 19 грудня 2022 року (у складі судді Піцура Я.Я.) за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п.3 ч.4 ст. 356 ЦПК України, а саме - не доплачено судовий збір у розмірі 16 660,32 грн.
На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 надіслано заяву, в якій вона просить відкрити провадження за апеляційною скаргою, ураховуючи сплачений нею під час подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 7414,11 грн. Указує, що судовий збір, який сплачено позивачем, не має жодного відношення до ціни позову (вартості предмета іпотеки). При цьому посилається на постанову ВП ВС у справі № 907/9/17 та на постанову ВС у справі № 907/628/17.
Із цього приводу суддя-доповідач зауважує таке.
Правовий висновок, викладений ВП ВС у своїй постанові від 26 лютого 2019 р. у справі № 907/9/17 у частині сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно, стосується того, що позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Жодної мови в цій постанові про те, що судовий збір за подання позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки має вираховуватися саме з ціни предмету іпотеки, не йдеться.
У постанові ВС від 07 серпня 2019 р. у справі № 907/628/17, на яку посилається відповідач, доводи касаційної скарги в частині стягнення судового збору стосувалися того, що задовольнивши позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за межі позовних вимог і, як наслідок, невірний розподіл судових витрат.
Суд касаційної інстанції на це вказав, що такі доводи зводяться до помилкового тлумачення норм і не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
І саме в цьому контексті суд касаційної інстанції погодився із тим, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про те, що позовна вимога у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки носить майновий характер і оплачується судовим збором відповідно до п.п.1,2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тобто - 104 961 грн., що становить 1,5 відсотка від вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).
У спірних правовідносинах вимога Банку звучить наступним чином: «У рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 010/03-3/174-М від 02.07.2008 р. у сумі: 38 693,59 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом станом на 21.08.2017 р.- 21 712,71 доларів США; заборгованості по сплаті відсотків станом на 21.08.2017 р.- 8 750,78 доларів США; заборгованості по пені станом на 21.08.2017 р. - 5032,54 доларів США та 3 197,56 доларів США - 3% річних, за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: нежитлову будівлю - магазин промислових товарів, загальною площею: 50,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу його прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Отже, розмір виконання, на яке претендує Банк за рахунок іпотечного майна, складає 38 693,59 доларів США, що еквівалентно 1 069 974,50 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2021 р. із ціною позову 1 069 974,50 грн., тобто майновою вимогою, за яку мало бути сплачено 16 049,62 грн. (за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних громадян).
Відповідач помилково вважає, що ціна позову є тотожною вартістю предмета іпотеки, у нашому випадку ціна позову - це сума заборгованості, яка виникла у позичальника перед Банком, і в рахунок погашення якої Банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Задля забезпечення процесуального права відповідача щодо захисту своїх прав шляхом оскарження у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суддя-доповідач вважає можливим продовжити строк на виконання вимог ухвали судді від 26 січня 2023 р., який не може перевищувати десять днів із дня вручення копії цієї ували.
Керуючись ч.2 ст.127, ст.ст.185,354,357 ЦПК України, -
Продовжити ОСОБА_1 строк на виконання вимог ухвали судді Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 19 грудня 2022 року (у складі судді Піцура Я.Я.) за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - без руху, про що повідомити відповідача та надати їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів із дня вручення копії цієї ували.
Роз'яснити заявнику, що в разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Куштан Б.П.