справа № 208/8215/21
№ провадження 2/208/137/22
Іменем України
07 грудня 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю: секретаря судового засідання - Задьора В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу»,
встановив:
1.Позовні вимоги.
У вересні 2021 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу».
Згідно до позовних вимог позивачем заявлені вимоги до відповідача, а саме:
- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) три проценти річних за несплату боргу за договором позики від 21.12.2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року в розмірі 30 400,60 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) три проценти річних за несплату боргу за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року в розмірі 19 860,93 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) інфляційні витрати за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року в розмірі 48 691,28 грн.
2.Позиція позивача.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивачем зазначено, що 21 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 223 687,00 грн., що є еквівалентом 9 500,00 доларів США, які остання зобов'язувалась повернути не пізніше 21 грудня 2016 року.
28 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 188 600,00 грн., які остання зобов'язувалась повернути не пізніше 28 грудня 2016 року.
ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення позики належним чином не виконала у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованостей за вказаними договорами позики, яка утворилася станом на момент подання уточненого позову, тобто станом на 18 вересня 2017 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року по справі № 208/6346/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 21.12.2015 року суму боргу в розмірі 249 131,67 грн. та 3% річних у сумі 5405,89 грн., а всього 254 537 грн. 56 коп. та за договором позики від 28.12.2015 року суму боргу в розмірі 188 600,00 грн., інфляційні у сумі 15193,12 грн. та 3% річних в розмірі 4092,36 грн., а всього 207 885 грн. 48 коп.
Колегією Дніпровського апеляційного суду в даній постанові було зазначено наступне: приймаючи до уваги, що за договором позики від 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 було отримано 9 500 доларів США, стягненню підлягає еквівалент вказаної грошової суми у національній валюті у розмірі 249 131,64 грн. (9 500 доларів США х 26,224386 (за курсом НБУ станом на 18.09.2017 року, згідно змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_1 . Оскільки у борг було передано кошти в іноземній валюті, підстави для стягнення нарахувань у зв'язку з інфляцією, на підставі ст.625 ЦК України - відсутні.
Тобто, предметом договору позики від 21 грудня 2015 року є іноземна валюта - долари США в розмірі 9 500 доларів.
За наслідками прийняття вказаної постанови Заводським районним судом міста Дніпродзержинська 18.06.2019 року були видані відповідні виконавчі листи.
Однак, в процесі примусового виконання сума боргу за договором від 21.12.2015 р. в розмірі 249 131,67 грн. та 3% річних у сумі 5405,89 грн., а всього 254 537 грн. 56 коп. не була стягнута взагалі.
Що стосується боргу за договором від 28.12.2015 року в розмірі 188 600,00 грн., інфляційні у сумі 15193,12 грн. та 3% річних в розмірі 4092,36 грн., а всього 207885 грн. 48 коп., - то він був частково погашений 11.02.2020 року на суму 58 128,47 грн., тобто на даний час сума заборгованості за даним договором, без врахування інфляційних та 3% річних, складає 130 471,53 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц зазначила, що статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду позивач звертається до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, починаючи з 19.09.2017 року і по 19.09.2021 року, а саме:
стягнення 3% річних за несплату боргу в розмірі 9 500 доларі США (249 131,67 грн.) за договором позики від 21.12.2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року (чотири роки) в розмірі 30 400,60 грн. (9 500 дол. х 3% х 4 роки х 26,6672 грн. (за курсом НБУ станом на 18.09.2021 р.);
стягнення 3% річних за не сплату боргу в розмірі 188 600,00 грн. за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року в розмірі 19 860,93 грн. (в період з 19.09.2017 р. по 11.02.2020 року, що дорівнюється 880 дням, сума заборгованості становила 188 600,00 грн., таким чином сума санкції за даний період становила 13 641,20 грн. (188 600,00 грн. х 3 х 880 (днів прострочення)/ 356 / 100), в період з 12.02.2020 року по 19.09.2021 року, що дорівнюється 580 дням, сума заборгованості, з урахуванням часткового погашення в розмірі 58 128,47 грн., становила 130 471,53 грн. (188 600,00 грн. - 58 128,47 грн.), таким чином, сума санкції за даний період становить 6 219,73 грн. (130 471,53 x 3 x 580/365 /100);
стягнення інфляційних за не сплату боргу в розмірі 188 600,00 грн. за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року в розмірі 48 691,28 грн.
(в період з 19.09.2017 р. по 11.02.2020 року сума заборгованості порівнювалася 188 600,00 грн., за цей період сукупний індекс інфляції становив 1,180, таким чином інфляційні нарахування у зв'язку з зростанням інфляції за цей період порівнюються 33 948 грн. (188 600 х 1,180 = 222 548 грн. (сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції)
- 188 600 (сума боргу)); в період з 12.02.2020 року по 19.09.2021 року сума заборгованості, з урахуванням часткового погашення в розмірі 58 128,47 грн., становила 130 471,53 грн., за цей період сукупний індекс інфляції становив 1,113, таким чином інфляційні нарахування у зв'язку з зростанням інфляції за цей період дорівнюються 14 743,28 грн. (130 471,53 х 1,113 = 145 218,84 (сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції) - 130 471,53).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Наразі наведені вище позовні вимоги заявлені до одного відповідача, пов'язані між собою підставою виникнення, оскільки суми боргу були зафіксовані в одному судовому рішенні по справі № 208/6346/16-ц тому ,вважаю, що всі вони можуть бути розглянути в межах однієї справи.
3.Позиція відповідача.
Відповідачем позовні вимоги заявлені до стягнення визнані частково, з посилання на те, що позивач у позовній заяві просить стягнути три проценти річних, та інфляційні витрати за договором позики від 28.12 2015 року за період з 19.09.2017 року по 19.09.2021 року та три проценти річних за договором позики від 21.12 2015 року.
В даному випадку позивач нараховує та просить стягнути заборгованість поза межами позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові - ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
А тому посилаючись на приписи ч. 1 ст. 261, ч. 5 ст. 261 ЦК України, з підставі до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що не виконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушення, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
На підставі зазначеного відповідач не погоджується із періодом та розрахунком заявленим позивачем, посилаючись на наступне.
Три проценти річних та інфляційні витрати необхідно нараховувати починаючи від 19 вересня 2018 року по день звернення до суду, а саме 19 вересня 2021 року.
Згідно до розрахунку сторони відповідача 3-и проценти річних на суму 249131,67 гривень за період з 19 вересня 2018 року по 19 вересня 2021 року:
Період розрахунку: з 19.09.2018 року по 31.12.2018 року - 104 дні, а тому проценти від суми 249131,67 гривень (суми боргу) х 3,000% (процент на ставка)/100% х104 (кількість днів) /365(днів у році) = 2 129,56 грн.;
Період розрахунку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 365 днів, а тому проценти від суми 249131,67 гривень (суми боргу) х 3,000% (процентна ставка)/100% х 365 (кількість днів)/ 365 (днів у році) = 7 473,95 грн.
Період розрахунку з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів, а тому проценти від суми 249131,67 гривень (суми боргу) х 3,000% ( процентна ставка) / 100% х 366 (кількість днів) і 366 (днів у році) = 7473,95 грн.;
Період розрахунку з 01.01.2021 poкy по 19.09.2021 року - 262 дні, а тому проценти від суми 249131,67 гривень (суми боргу) х 3,000% (процентна ставка)/ 100% х 262 (кількість днів) /365 (днів у pоці) = 5 364,86 грн..
Разом - 22 442,32 грн..
Три проценти річних на суму 188600,00 гривень за період з 19 вересня 2018 року по 11 люте 2020 року:
Період розрахунку з 19.09.2018 року по 31.12.2018 року - 104 дні, а тому проценти від 188600,00 гривень (суми боргу) х 3,000% (процентна ставка) /100% х 104 (кількість днів)/365 (днів у році) = 1612,14 гривень;
Період розрахунку з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, - 365 днів, а тому проценти від 188600,00 гривень (суми боргу) х 3,000% (процентна ставка)/100% х 365 (кількість днів)/ 365 (днів у році) = 5658,00 гривень;
Період розрахунку з 01.01.2020 року по 11.02.2020 року - 42 дні, а тому проценти від 188600,00 гривень (суми боргу) х 3,000 % (процентна ставка)/100% х 42 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 649,28 гривень;
Разом 7919,42 гривень.
Три проценти річних на суму 130471,53 гривень за період з 11 лютого 2020 року по 19 вересня 2021 року:
Період розрахунку з 12.02.2020 року по 31.12.2020 року - 324 дні, а тому проценти від 130471,53 гривень (суми боргу) х 3,000% (процентна ставка) /100% х 324 (кількість днів)/366 (днів у році) = 3464,98 гривень;
Період розрахунку з 01.01.2021 року по 19.09.2021 року - 262 дні, а тому проценти від 130471,53 гривень (суми боргу) х 3,000% (процентна ставка) /100% х 262 (кількість днів)/365 (днів у році) = 2809,61 гривень.
Інфляційні витрати на суму боргу 188600,00 гривень за період з 19 вересня 2018 року по 11 люте 2020 року:
У період з 01 жовтня 2018 року по 11 люте 2020 року, індексація на суму 188600,00 гривень (сукупний індекс інфляції) = 101,70% х 101,40% х 100,80% х 101,00% х 100,50% х 100,90% х 101,00% х 100,70% х 99,50% х 99,40% х 99,70% х 100,70% х 100,70 % х 100,10% х 99,80% х 100,20 % = 108,379% (за період жовтень 2018 року по січень 2020 року).
Тому, інфляційні нарахування на суму 188600,00 гривень(суму боргу) х 108,379% (сукупний індекс інфляції)/100% - 188600,00 гривень (сума боргу) = 15802,63 гривень.
Інфляційні витрати на суму боргу 130471,53 гривень за період з 12 лютого 2020 року по 19 вересня 2021 року:
У період з 12 лютого 2020 року по 19 вересня 2021 року, індексація на суму 188600,00 гривень (сукупний індекс інфляції) = 99,70% х 100,80% х 100,80 % х 100,30% х 100,20% х 99,40 % х 99,80% х 100,50% х 101,00% х 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% х 101,20% = 112,666% (за період лютий 2020 року по вересень 2021 року).
Тому, інфляційні нарахування на суму 188600,00 гривень(суму боргу) х 112,666% (сукупний індекс інфляції)/100% - 188600,00 гривень (сума боргу) = 23888,33 гривень.
Таким чином заборгованість на думку відповідача, становить:
-Три проценти річних за договором позики від 21.12.2015 року за період з 19.09.2018 року по 19.09.2021 року - 22442,32 гривні;
-Три проценти річних за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2018 року по 19.09.2021 року - 14194,01 гривні;
-Інфляційні витрати за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2018 року по 19.09.2021 року - 39690,98 гривень.
4.Процесуальні питання.
23 вересня 2021 року позивачем подано даний позов до провадження суду.
21 вересня 2022 року судом отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.
23 вересня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 отримала копію позовної заяви і ухвалу про відкриття провадження, що підтверджено особистою заявою відповідача.
25 листопада 2022 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем заявлено про проведення розгляду справи за її відсутністю.
07 грудня 2022 року представником позивача, адвокатом Фесюк Ю.Ю. подано заяву про проведення розгляду на підставі наявних доказів, підтримав заявлені позовні вимоги.
5.Фактичні обставини.
21 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 223687,00 грн., що є еквівалентом 9500,00 доларів США, що підтверджується оригіналом вказаного договору, а також письмовою розпискою ОСОБА_2 , за змістом якої вона бере у борг 9500,00 дол. США та зобов'язується повернути їх не пізніше 21.12.2016 року.
Також встановлено, що 28 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 188600,00 грн..
З зазначених правових підстав в межах цивільної справи 208/6343/16 ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 , за наслідком розгляду яких Постановою Дніпровського районного суду від 14 березня 2019 року ухвалено:
«…Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 444877,41 грн. основної суми боргу, 2074,60 грн. інфляційних втрат, 2230,47 грн. суми трьох відсотків річних, 4491,82 грн. суми судового збору, а всього: 453674,30 грн. та додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 за договором позики від 21.12.2015 року суму боргу в розмірі 249131,67 грн. та 3% річних у сумі 5405,89 грн., а всього 254537 (двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 за договором позики від 28.12.2015 року суму боргу в розмірі 188600,00 грн., інфляційні у сумі 15193,12 грн. та 3% річних в розмірі 4092,36, а всього 207885 (двісті сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 23 коп.
В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2018 року - залишити без змін…».
18 червня 2019 року були видані стягувачу ОСОБА_1 виконавчі листи.
В межах договору від 21 грудня 2015 року, погашення заборгованості станом на час звернення із позовом, боржником ОСОБА_2 не здійснено.
В межах договору від 28 грудня 2015 року, здійснено часткове погашення заборгованості на суму 58128,47 гривень, в зв'язку із чим загальна сума заборгованості складає 130471,53 гривні.
Відповідачем заявлено до застосування строку позовної давності.
6.Норми права.
Ст. 55 Конституції України, Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Ч.2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно до ст. 15 ЦК України:
1.кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
ч. 1 ст. 202 ЦК України, Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України:
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України. Презумпція правомірності правочину
1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що визначено частиною 2 ст. 625 ЦК України.
7.Висновки.
Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Якщо за рішенням суду заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні сплачена у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц.
Як встановлено судом, за договором ввід 21 грудня 2015 року у розмірі 249131,67 гривень не була погашена та на час розгляду залишилася у зазначеному розмірі.
В той же час, заборгованості за договором від 28 грудня 2015 року у розмірі 188600,00 гривень, була частково погашена відповідачем станом на 11 люте 2020 року, і з зазначеного періоду дорівнює 130471,53 гривні.
Відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
А тому позивачем правомірно заявлено вимоги про застосування приписів ст. 625 ЦК України, так як в період з часу ухвалення судового рішення - Постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року і по час розгляду справи по суті, боржником ОСОБА_2 борг не погашений перед позивачем у повному обсязі.
Щодо строків позовної давності, які заявлені до застосування, судом встановлено, що з позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 23 вересня 2021 року.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 260 ЦК України, - позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
А тому, трирічний строк позовної давності, з врахуванням звернення позивача із позовом 23 вересня 2021 року, обраховується за період з 23 вересня 2018 року, але позивачем заявлено застосування наслідків пропуску строку позовної давності з 19 вересня 2018 року, а тому суд приймає період який є підставою для стягнення нарахувань в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, з врахуванням позиції відповідача за період з 19 вересня 2018 року.
Підстав для застосування приписів ст.ст. 263, 264 ЦК України, позивачем не заявлено, і судом не встановлено.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із позиції сторони відповідача, зазначені підстави за ч. 3 ст. 267 ЦК України, заявлені відповідачем та викладені у відзиву за його змістом.
А тому, згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того судом враховується, що позивачем не заявлено про поважність причин пропущення позивачем позовної давності, яке підлягає захисту, а тому заявлені позовні вимоги в межах строку до 19 вересня 2018 року не підлягають задоволенню, так як заявлені поза межами позовної давності, з врахуванням обраної позиції відповідачем із заявлення наслідків пропуску такого строку саме до визначеної дати.
На підставі зазначеного суд погоджується з позицією відповідача щодо наслідків пропуску строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
8.Судові витрати.
Крім того, позивачем при зверненні із позовом понесені судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок, які в порядку ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат з оплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу», - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 :
- три проценти річних за несплату боргу за договором позики від 21.12.2015 року за період з 19.09.2018 року по 19.09.2021 року в розмірі 22442 (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
-три проценти річних за несплату боргу за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2018 року і по 19.09.2021 року в розмірі 14194 (чотирнадцяти тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 01 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
-інфляційні витрати за договором позики від 28.12.2015 року за період з 19.09.2018 року по 19.09.2021 року, у розмірі 39690 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто) гривень 96 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок у відшкодування витрат з оплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складений - 12 грудня 2022 року.
Суддя Івченко Т. П.