16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/15/23
Провадження № 2-а/730/2/2023
"30" січня 2023 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Дорошенка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6316661 від 23.12.2022р., винесену інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області патрульної поліції Дриг Іриною Михайлівною, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3, 5 ст.121 КУпАП скасувати та провадження по справі закрити. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вказана постанова відповідача є незаконною, оскільки Правил дорожнього руху не порушував, так як керований ним автомобіль згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є вантажопасажирським, не використовується для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку, в зв'язку з чим не підлягає обов'язковому технічному контролю; ремень безпеки відстібнув, щоб дістати для працівників поліції документи, і в цей час автомобіль стояв у черзі та не рухався.
Позивач подав відповідь на відзив; у судовому засіданні він, як і його представник, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з вищевказаних підстав, а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати по сплаті сплаті судового збору та на правничу допомогу адвоката. Пояснив, що вважає свій автомобіль легковим, використовує його лише для власних потреб, в зв'язку з чим він не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку процесуальних документів на офіційну адресу електронної пошти (ч.1 ст.268, ч.2 ст.269 КАС України), але своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, подав відзив на позов, в якому просить розглянути справу за відсутності їх представника та відмовити в задоволенні вимог позивача, оскільки винесена щодо нього адмінпостанова є законною та обгрунтованою, порушень прав позивача при розгляді адмінсправи не було допущено, стягнення накладено в межах санкції ч.3, 5 ст.121, ст.36 КУпАП, тоді як переконливих доказів своєї невинуватості позивачем не надано.
Неявка належним чином сповіщеного відповідача в даному випадку з огляду на приписи ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
За змістом положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2).
Приписами ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони; при цьому, має бути дотриманий порядок (процедура) провадження в справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що інспектором поліції 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Дриг Іриною Михайлівною 23 грудня 2022 року була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6316661 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3, 5 ст.121, ст.36 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн, який 23 грудня 2022 року о 07:08:45 год. на 96км автодороги М01 (с. Кіпті) керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, й що не пройшов обов'язковий технічний контроль, строк експлуатації ТЗ 10 років, чим порушив п.2.3в, 31.3б Правил дорожнього руху.
Копія даної постанови була отримана ОСОБА_1 у день її винесення, де також зазначено, що проводилась відеофіксація на пв470676, однак згідно інформації відповідача у відзиву на позов відеозапис відсутній через розрядження батареї портативного відеореєстратора.
Позовна заява ОСОБА_1 подана суду 02 січня 2023 року, тобто, в межах визначеного ст.289 КУпАП, ч.2 ст.286 КАС України десятиденного строку на оскарження.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України згідно Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. (далі - ПДР).
Положеннями п.1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом положень ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до п.2.3в ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Приписи п.31.3б ПДР забороняють експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Згідно ст.35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
- легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
- легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
- технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Також приписами ст.35 Закону України «Про дорожній рух», які кореспондуються з Порядком проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012р., визначено періодичність проходження обов'язкового технічного контролю, яка становить для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
Системний аналіз зазначених норм законодавства вказує на те, що для визначення необхідності проходження обов'язкового технічного контролю необхідно з'ясувати до якого типу за конструкцією належить транспортний засіб (легковий, вантажний, автобус (мікроавтобус), причіп (напівпричіп) та час його експлуатації. Відповідні відомості містяться в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційних даних в облікових базах МВС (НАІС).
Як встановлено в судовому засіданні і вбачається зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , реєстраційної картки транспортного засобу, керований ОСОБА_1 автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрований первинно в Україні 16.05.2022р., відноситься до типу -«Вантажний», кількість місць з водієм - 4, повна маса - 2600кг.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Отже, тип транспортного засобу позивача «Загальний вантажний - вантажопасажирський» свідчить про те, що він призначений передусім для перевезення вантажу й згідно з вищевказаними вимогами чинного законодавства та реєстраційних документів належить до категорії вантажних автомобілів; строк його експлуатації понад 10 років; також повна маса даного автомобіля в 2600кг не перевищує показники, з яких він підпадав би під категорію С або С1.
Таким чином, оскільки керований ОСОБА_1 автомобіль є вантажним, має строк експлуатації більше двох років, тому він підлягає обов'язковому технічному контролю кожні два роки, доказів своєчасного проходження якого позивач суду не надав.
Віднесення ж ОСОБА_1 його автомобіля до категорії легкових за наведеними ним ознаками є лише його суб'єктивною думкою, яка не грунтується на вищевказаних нормах чинного законодавства та реєстраційних документах на транспортний засіб. Вказівка ж у свідоцтві про реєстрацію та реєстраційній картці транспортного засобу на «вантажопасажирський» є лише ідентифікуючою ознакою кузова й не виключає його належність до конструктивного типу вантажних, про що й зазначено в реєстраційних документах «загальний вантажний».
Такі критерії для звільнення від обов'язкового технічному контролю, як використання транспортного засобу для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку,в силу вимог ст. ст.35 Закону України «Про дорожній рух» стосуються лише легкових автомобілів, тоді як вищезазначав суд транспортний засіб ОСОБА_1 є вантажним. В зв'язку з цим, посилання сторони позивача на постанову Верховного Суду від 17.10.2019р. в справі №678/483/17 не є релевантними до спірних правовідносин та не заслуговують на увагу.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він відстібнув ремень безпеки, щоб дістати для працівників поліції документи, і в цей час автомобіль стояв у черзі та не рухався, не є слушними, оскільки дана обставина не відноситься до категорії тих, які б у відповідності до вимог п.2.3в ПДР унеможливлювали належне користування водієм ременем безпеки, наявність якого в автомобілі позивачем не заперечується. До того ж, у ОСОБА_1 не було жодних перешкод знову пристебнутися ременем безпеки після того, як він дістав з бардачка автомобіля документи, але цього не зробив.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що згідно зі ст.251 КУпАП відеозапис з технічного запису є лише одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, до яких також відноситься й пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тоді як зафіксований та відображений у постанові інспектором поліції факт некористування ременем безпеки ОСОБА_1 ним самим не заперечується.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Порушень прав ОСОБА_1 щодо дотримання інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема й права на захист, не встановлено й ним у позовній заяві не оспорюється, тоді як відповідні посилання представника позивача на це у відповіді на відзив є непереконливими, й сам ОСОБА_1 у судовому засіданні не повідомляв, що заявляв поліцейському клопотання про намір скористатись послугами адвоката, але той його проігнорував.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року в справі №520/2261/19, хоча приписами ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення й покладено на відповідача - суб'єкта владних повноважень, проте це не виключає визначеного в ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б спростовували правильність встановлених відповідачем в оскаржуваній постанові обставин, ОСОБА_1 надано не було. Натомість, позивачем на підтвердження своєї позиції висловлено лише суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя, тоді як подані відповідачем документи повністю спростовують твердження позивача про його невинуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3, 5 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ст.293 КУпАП, ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем щодо позивача на законних підставах й у межах службових повноважень, адміністративне стягнення накладено у відповідності до санкцій ч.3, 5 ст.121, ст.36 КУпАП, а тому вимоги позивача про її скасування є необгрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позовних вимог по суті спору суд повністю відмовляє, то у відповідності до ст.139 КАС України понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.14, 35 Закону України «Про дорожній рух», ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правилами дорожнього руху, ст.7, 9, 36, 121, 245, 246, 249, 251, 252, 268, 278-280, 285, 289, 291, 293 КУпАП, ст.2, 5, 11-30, 72-79, 90, 139, 241-250, 257-262, 268-272, 286 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст.272 КАС України.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець