30.01.2023
ЄУН №337/566/23
Провадження №2-о/337/42/2023
30 січня 2023 року місто Запоріжжя
Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Бредун Д.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Хортицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), - про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
30 січня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Михайлова Дмитра Олександровича, звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Севастополь АР Крим дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , матір'ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у зареєстрованому шлюбі не перебуває, батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дослідивши матеріали заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, доходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, виходячи з наступного.
За частиною 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Частина 1 ст. 318 ЦПК України встановлює вимоги до заяви, а саме, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 318 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність цієї заяви. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення» роз'яснено, що у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
Так, судом встановлено, що відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236;
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (за текстом заяви дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в місті Севастополь АР Крим дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , матір'ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у зареєстрованому шлюбі не перебуває, батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник зазначив, що наявне у нього медичне свідоцтво про народження дитини видане органом на тимчасово окупованій території не може бути використане органами реєстрації актів цивільного стану, у зв'язку з чим відсутня можливість зареєструвати факт народження дитини у порядку встановленому законодавством України.
Разом із тим, за приписами ч.2 та ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності 07 травня 2022 року, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, вказаною нормою Закону передбачено виключення, у тому числі для документів, які видані органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, зокрема, для документів які підтверджують факт народження дитини і повинні додаватися до заяви про державну реєстрацію народження дитини.
Згідно п.14 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених Наказом Міністерства юстиції України (від 18.10.2000 № 52/5 із змінами та доповненнями), у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Вказані обставини свідчать про те, що заявник має можливість здійснити державну реєстрацію народження дитини у будь-якому органі державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» за наявності вищевказаних доказів, а саме медичного свідоцтва про народження, яке, як зазначене в самій заяві, є у неї в наявності, однак до заяви воно не додано.
Щодо вимог про зазначення інформації в актовому записі про народження, звертаю увагу, що суд не наділений повноваженнями зазначати в актових записах про народження будь-яку інформацію, такі відомості вносяться органами державної реєстрації актів цивільного стану.
До заяви про встановлення факту народження додано свідоцтво про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 видане відділом запису актів цивільного стану Ленінського району м. Севастополь Управління ЗАЦС м. Севастополь, між тим, в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 318 ЦПК України, в самій заяві не вказано з якою метою у 2020 році ОСОБА_1 отримано таке свідоцтво, та з якою метою він просить встановити факт народження дитини згідно чинного законодавства України. Що перешкоджало заявнику протягом двох з половиною років звернутися з заявою про встановлення факту народження дитини.
Окрім іншого, суд звертає увагу, що до заяви про встановлення факту народження долучено копію недійсного паспорту громадянина України ОСОБА_1 (згідно п.8 розділу І Положення Про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII), а також, копію паспорту громадянина України ОСОБА_3 , хоча в свідоцтві про народження дитини вказано матір'ю громадянку російської федерації ОСОБА_4 .
Також слід зазначити, що мати дитини, із заявою про встановлення факту народження дитини не звертається, і заінтересованою особою у справі не залучена.
Щодо посилання представника заявника на лист Верховного Суду від 22.04.2021 року, у якому зазначено, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації фактів не ґрунтується на положенні чинного законодавства, суд роз'яснює наступне.
Лист Верховного Суду № 987/0/208-21 датований 22.04.2021 року, разом з тим зміни до ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якими частину третю статті 9 доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану», внесені законом, який набрав чинності 07.05.2022 року.
Таким чином, лист Верховного Суду № 987/0/208-21 від 22.04.2021 року містить методичні рекомендації, виходячи з норм діючого на той час законодавства та без урахування відповідних змін у законодавстві станом на день звернення з вказаними заявами.
Враховуючи викладене, а також те, що порядок державної реєстрації народження фізичної особи віднесено до повноважень органів державної реєстрації актів цивільного стану, і заявником не використана можливість зареєструвати вказаний факт в уповноваженому органі, вказана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, визначені п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 186, 258, 260, 315, 317, 318, 353 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Хортицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), - про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.С. Бредун