30 січня 2023 року
м. Київ
справа №357/7578/22
провадження №22-ц/824/1829/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Кушнеренка Євгена Юрійовича
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року у складі судді Бебешка М.М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кушнеренка Є.Ю. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 170 000 грн, а також всі понесені судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 03 грудня 2021 року о 14 год. 30 хв. на 73 км автодороги М-01 в с. Єрків сталася ДТП за участю автомобіля Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3Б, 11.3 ПДР, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Посилався на те, що в провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Разом з цим, внаслідок дій ОСОБА_2 позивачу завдано також і моральну шкоду, через яку позивач вимушений був відмовитися від звичного способу життя, не мав можливості нормально спілкуватися зі своєю родиною та друзями, що викликало душевний біль і завдало душевної травми. Через пошкодження автомобіля, позивач був вимушений їздити на громадському транспорті, що доставляє останньому великих незручностей та клопоту, зокрема, через введення в країні військового стану.
Уважав справедливим зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача моральну шкоду у розмірі 170 000 грн.
На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати , пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 176,40 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 74,97 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 09 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - Кушнеренко Є.Ю. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень.
Оскаржуване рішення апелянт уважає таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зменшено суму відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки на підтвердження суми таких витрат було надано всі необхідні документи.
Уважає, що докази та підстави для зменшення моральної шкоди відсутні. Часткове задоволення позовних вимог, а саме відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, тобто 2,94% від суми заявлених вимог, є безпідставним та таким, що порушує право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2021 року визнаний винним саме ОСОБА_2
26 грудня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Зокрема зауважує, що ще до введення військового стану 12 січня 2022 року позивачем добровільно відчужено належний йому автомобіль, що слідує з відкритих джерел перевірки транспортного засобу за він-кодом НОМЕР_5, тому транспортний засіб набув нової реєстрації з державним номером НОМЕР_2 . В подальшому автомобіль був неодноразово проданий.
Уважає, що позивач має намір збагатитися за рахунок відповідача, який проходить службу в лавах ЗСУ.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 5 000 грн, виходив з того, що розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілого особи і не повинен приводити до його безпідставного збагачення.
Уважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі, пов'язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 176,40 грн та судовий збір у розмірі 74,97 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Встановлено, що ОСОБА_2 03 грудня 2021 року о 14 год. 30 хв. на 73 км. автодороги М-01 в с. Єрків, керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_3 , рухався зі сторони смт. Козелець в бік м. Києва та в с. Єрків виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив зіткнення з транспортним засобом Iveco, д.н.з. НОМЕР_4 , після чого продовжив рух та вчинив зіткнення з транспортним засобом Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 , які рухалися в зустрічному напрямку зі сторони м. Києва в бік смт. Козелець, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Також судом установлено, що позивач є власником транспортного засобу Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 , реєстраційний номер кузова № НОМЕР_5 .
31 травня 2022 року представник позивача звернувся із претензією до відповідача, в якій просив останнього відшкодувати завдану йому шкоду. Проте в добровільному порядку ОСОБА_2 не компенсував позивачеві спричинену шкоду.
З матеріалів справи також убачається, що автомобіль Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 , реєстраційний номер кузова № НОМЕР_5 , власником якого був позивач, 12 січня 2022 року перереєстрований на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ 7441. В подальшому відбулися ще перереєстрації вказаного автомобіля.
Таким чином, після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 03 грудня 2021 року, ОСОБА_1 12 січня 2022 року, тобто через 40 днів після пригоди, відчужив транспортний засіб Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 , реєстраційний номер кузова № НОМЕР_5 іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз'яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є дn>окази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди врахував глибину фізичних та душевних страждань, завдан ОСОБА_1., наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 5 000 грн.
Висновок місцевого суду щодо визначеного судом розміру моральної шкоди є правильним законним та обґрунтованим. Суд правильно керувався засадами розумності, виваженості та справедливості.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19), в якому, зокрема, зроблено висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності визначення місцевим судом в оскаржуваному рішенні розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до незгоди заявника з оцінкою судом доказів.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК УкраЇни).
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, відповідно до статті 137 ЦПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №640/6209/19).
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, що становить 2,94 % від розміру заявленої позовної вимоги (170 000 грн) та правильно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 176,40 грн, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів уважає, що місцевий суд всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позива ча ОСОБА_1 - Кушнеренка Євгена Юрійов ича - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик