03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4740/2023
27 січня 2023 року м. Київ
Справа № 756/5233/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М.,
у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановив:
У липні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони разом не проживають. Неповнолітня дитина проживає разом з позивачем, перебуває на його утриманні. У позасудовому порядку сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів на утримання дитини.
За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку з усіх його видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18.07.2022 року і до повноліття дитини.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, якимстягнути аліменти на користь ОСОБА_2 для утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму, але не більше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідач є непрацездатним пенсіонером, інвалідом 2 групи довічно і єдиним джерелом доходу якого є пенсія; стан здоров'я відповідача, у тому числі наявність щомісячних фінансових витрат, які потрібно здійснювати для проведення лікування; наявність на його утриманні дружини, яка перенесла важку операцію та за станом здоров'я потребує додаткового обстеження та лікування, проте з початку воєнної агресії росії і до цього часу перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.
Суд не взяв до уваги отримання 28 лютого 2010 року позивачем від відповідача, за розпискою, у присутності двох свідків, матеріальної компенсації у розмірі 200 000 грн. (станом на день передачі цих грошових коштів за офіційним курсом НБУ склало еквівалент більш ніж 25 000 доларів США) в рахунок аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття та на утримання позивача на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років, у тому числі факт дослідження цього питання судом у цивільній справі №2-2532/11, а також відсутності у позивача матеріальних і моральних претензій до відповідача протягом 11 років з дня розгляду цієї судової справи, оскільки відповідачем належним чином, щомісячно протягом всього строку, виконувались взяті на себе фінансові зобов'язання щодо утримання дитини.
Суд не взяв до уваги постійний догляд та надання відповідачем фінансової допомоги матері дружини, якій станом на сьогодні 72 роки, та яка не в змозі самостійно забезпечити себе їжею, ліками та сплачувати комунальні послуги, а також розмір доходу позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Вказує, що відповідач посилається на стан свого здоров'я, при цьому має право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Відповідач є військовим пенсіонером, інвалідом 2 групи, а тому має пільги, а саме: право на безкоштовні або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації; пільги на санітарно-курортне лікування;
право на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50% від їх вартості; має право на придбання залізничних квитків зі знижкою 50%; має право на безоплатний проїзд у міському транспорті; має право на субсидії та пільги на житлово-комунальні послуги. Ці пільги дають можливість відповідачу значно знизити свої витрати на лікування.
Зазначає, що у додатках до апеляційної скарги відповідач надає копії квитанцій про перерахування грошових коштів, але в жодній квитанції не вказано, за які саме ліки було перерахування і чи були ліки виписані лікарем для лікування відповідача. Утримання відповідачем своєї дружини та матері дружини також немає відношення до справи. Мати дружини відповідача має державне пенсійне забезпечення, а дружина відповідача має повнолітню дочку від попереднього шлюбу, яка за словами відповідача, працює за кордоном та має фінансові можливості утримувати свою матір.
Щодо розписки, на яку посилається відповідач, то вона стосується матеріальних претензій виключно майна, яке було нажито за період сумісного проживання (квітень 2009 року - лютий 2010 року). Вказує, що ніякої матеріальної компенсації у розмірі 200 000 грн. не отримувала, а лжесвідка ОСОБА_4 ніколи не бачила. Єдиним свідком написання даної розписки була мати позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка може підтвердити даний факт у суді в якості свідка. Тому ця розписка не може бути предметом розгляду у даній справі, оскільки справа стосується аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Зазначає, що всі перерахування матеріальної допомоги, на які посилається відповідач, були зроблені ним добровільно і не мають відношення до аліментів. ОСОБА_3 - єдина донька відповідача. Відповідач є матеріально забезпеченою людиною і має у власності рухоме та нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру в Оболонському районі Києва, двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , автомобіль, а тому має можливість мати додатковий дохід для утримання дитини.
У запереченнях на відзив відповідач посилається на те, що у зв'язку із початком воєнної агресії Росії проти України призупинено на необмежений час майже усі соціальні програми щодо отримання безоплатних медичних послуг (препаратів), санаторно-курортного лікування тощо, тому отримання таких послуг вкрай обмежене часом (тобто можливо по запису до відповідного спеціаліста, який може триватиме до місяця) та відсутністю необхідних препаратів. Зазначає, що за весь період з часу звільнення з лав Збройних Сил України у 2016 році до цього часу, відповідач, як інвалід війни, лише раз зміг скористатися можливістю отримати санаторне-курортне лікування, при цьому переважна більшість лікувальних процедур була все одно на платній основі.
Стверджує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач вводить суд в оману, що всі перерахування коштів відповідачем на утримання дитини не мають відношення до аліментів. Аліменти сплачувались відповідачем добровільно, за домовленістю з позивачем, з дня народження дитини та до цього часу. При цьому, безперечним фактом є призначення банківських переказів, що зазначене на квитанціях, - «аліменти».
Заперечення позивача щодо неотримання від відповідача за розпискою від 28.02.2010 року фінансової допомоги у розмірі 200 000 грн. в рахунок аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, - є нікчемними. Присутність свідків, як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_6 (помер у 2016 році), підтверджено позивачем у зазначеній розписці власноруч. Інших свідків передачі коштів, крім самих позивача та відповідача, не було. Цей факт досліджений Оболонським районним судом міста Києва у справі №2-2532/11, під час розгляду якої свідками надавались пояснення. Протягом 11 років з дня розгляду у суді цивільної справи №2-2532/11, позивачем жодного разу не порушувалось питання щодо неналежного утримання доньки відповідачем, оскільки весь цей час відповідач діяв у відповідності до домовленостей, викладених у зазначеній розписці.
Припущення позивача щодо наявності у відповідача додаткових фінансових можливостей завдяки наявності нерухомого майна є хибними, оскільки це майно використовується для задоволення особистих потреб відповідача та членів його сім'ї, та не приносить додаткового доходу, а навпаки тягне за собою витрати на утримання. Зазначене майно дійсно перейшло у власність відповідача за спадщиною від батьків, а земельна ділянка під садівництво у Вишгородському районі, - надана відповідачу Державою, як учаснику бойових дій. При цьому земельна ділянка у Вишгородському районі не використовується, відповідач жодного разу там не був, а житловий будинок та земельна ділянка у Кагарлицькому районі продані відповідачем ще у 2020 році. При цьому, позивач не вказує про дві власні квартири у місті Києві, особистий автомобіль, а також будинок з земельною ділянкою у Київській області. Також позивач має постійну роботу та отримує гідну заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходячи з принципу справедливості, об'єктивності та розумності, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини заробітку з усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2022 року і до повноліття дитини.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Як встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.09.2009 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. (а.с.11).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.10.2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
Дитина проживає разом з позивачем, що не заперечується відповідачем.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є пенсіонером за вислугою років, особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 23.09.2016 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 26.11.2019 року (а.с. 31).
Згідно з копіями платіжних доручень, дублікатами квитанцій та чеками про переказ грошових коштів, відповідачем на рахунок позивача за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року здійснювались грошові перекази з призначенням «аліменти» по 1900 грн. кожного місяця, а саме: 06.09.2021 року, 07.10.2021 року, 08.11.2021 року, 03.12.2021 року, 08.01.2022 року, 07.02.2022 року, 09.04.2022 року, 09.05.2022 року, 08.06.2022 року, 15.07.2022 року, 13.08.2022 року, а також 17.02.2022 року - 500 грн. з призначенням «День народження Насті» (а.с. 32-35).
Згідно з копіями консультативних висновків № 187120922 від 04.05.2022 року та № 2858/22 відповідачу ОСОБА_1 встановлено діагноз: первинний генералізований (остео)артроз. Поліостеоартроз із ураженням хребта - дегенеративні зміни хребта ускладнені протрузіями міжхребцевих дисків, множинні грижі Шморля тіл грудних та поперекових хребців, ФНС І. Ерозивно-геморагічна гастропатія. Дуодено-гастральний рефлюкс. Хронічний катаральний ринофарингіт. Вушний шум. Лівобічна хронічна ангіоневральна приглухуватість, прогресуючий перебіг (а.с. 41;45).
Згідно з виписним епікризом від 01 вересня 2021 року відповідач перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні в відділенні (клініці) загальної та онкологічної колопроктології з 30 серпня 2021 року по 01 вересня 2021 р., основний діагноз: Хронічний спастичний коліт. Синдром подразненої товстої кишки; супутній діагноз: ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН І ст. Гіпертонічна хвороба II ст. Хронічний гастродуоденіт у фазі ремісії. Хронічний панкреатит (а.с. 43).
Відповідно до виписного епікризу відповідач перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», у відділенні (клініці) в клініці психіатричній з палатами для наркологічних хворих, з 13 грудня 2021 року по 24 грудня 2021. Основний діагноз: Іпохондричний розлад з соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи; супутній діагноз: гіпертонічна хвороба І ст. СН 0 ст. Сечокам'яна хвороба. Камінь правої нирки. Хронічний пієлонефрит, фаза нестійкої ремісії. Нейрогенний сечовий міхур? ХНН ІІ ст. Хронічний гастродуоденіт у фазі нестійкої ремісії, не асоційований з Н.руlоrу. Жирова хвороба печінки без порушення, функції. Хронічний панкреатит у фазі ремісії. Хронічний гіпомоторний коліт у фазі ремісії. Пресбіопія (а.с. 44).
Згідно з витягом з протоколу № 4703 від 14.11.2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, відповідач має захворювання: хронічна хвороба нирок II ст., мікроліти нирок, пієлонефрит у фазі нестійкої ремісії з незначним порушенням функції нирок. ХНН 0. Синдром Жильбера», що підтверджується медичною документацією. Захворювання - так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с. 50).
Згідно з ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Відповідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Встановивши, що донька сторін проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні, суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 180 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку з усіх його видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2022 року і до повноліття дитини.
Враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, визначений судом розмір аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає потребам дитини відповідного віку і стану її здоров'я, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 182 СК України.
За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов'язок батьків утримувати свою дитину, її вік та стан здоров'я, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, зважаючи на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі є справедливим, достатнім, та таким, що відповідає потребам дитини відповідного віку, з урахуванням наведеного вище.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач є пенсіонером за вислугою років з 23.09.2016 року та особою з інвалідністю 2 групи з 26 листопада 2019 року і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, тобто отримує стабільний дохід у вигляді пенсійного забезпечення, що підтверджує сам позивач в своїй апеляційній скарзі.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості з Пенсійного фонду України щодо отриманих ОСОБА_1 доходів, які б свідчили про розмір пенсії відповідача, в тому числі по інвалідності, та/або державної допомоги.
Тобто, відповідач, зазначаючи про те, що він є непрацездатним пенсіонером, інвалідом 2 групи і єдиним джерелом доходу є пенсія, довідку про її розмір суду не надав.
Оскільки матеріали справи не містять належних доказів матеріального становища відповідача, які б свідчили про те, що останній не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, а саме 1/4 частини від усіх видів його доходів, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги стан здоров'я відповідача та те, що відповідач є непрацездатним пенсіонером, інвалідом 2 групи довічно і єдиним джерелом доходу є пенсія, колегія суддів відхиляє.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з вересня 2021 року по серпень 2022 року відповідач здійснював грошові перекази на рахунок позивача на утримання доньки в розмірі 1900 грн. кожного місяця, тобто відповідач має доходи та можливість сплачувати аліменти на утримання своєї дитини.
Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримує стабільний дохід у вигляді державного пенсійного забезпечення, а тому може забезпечитивиплату аліментів у розмірі частини від його доходу на утримання своєї дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що аліменти на утримання дитини слід визначити у мінімальному розмірі з тих підстав, що на утриманні відповідача перебуває його дружина у другому шлюбі, яка перенесла важку операцію та за станом здоров'я потребує додаткового обстеження та лікування, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що дружина відповідача у другому шлюбі є непрацездатною особою.
Доводи апеляційної скарги щодо перебування на утриманні відповідача непрацездатної матері дружини, колегія суддів також відхиляє, оскільки доказів, які б свідчили, що мати дружини, яка є пенсіонером за віком та має самостійне джерело доходу у вигляді пенсії, проживає разом з відповідачем та саме відповідач несе витрати по її утриманню, а також доказів відсутності у матері власного доходу, матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги розмір доходів позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надано до матеріалів справи доказів щодо розміру їх доходів
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1. ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують розмір щомісячного доходу відповідача, доводи апеляційної скарги про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі є безпідставними та необґрунтованими.
З цих же підстав неможливо визнати обґрунтованими доводи відповідача про те, що 30% його пенсії він витрачає на власне лікування, оскільки надані відповідачем квитанції про придбання лікарських засобів не підтверджують, яку саме частку від доходу щомісяця витрачає відповідач на лікування.
Вимога відповідача в апеляційній скарзі про стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму суперечить нормам матеріального права, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - це мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, встановлений законом ( ч. 2 ст. 182 СК України), а не спосіб стягнення аліментів, визначений ст. 181 СК України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць становив : для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Таким чином, станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини становив 1372 грн., мінімальний рекомендований розмір аліментів - 2744 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги розписку позивача від 28 лютого 2010 року про отримання нею від ОСОБА_1 матеріальної компенсації у розмірі 200 000 грн. на утримання дитини до досягнення нею повноліття, складену у присутності двох свідків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зі змісту вказаної розписки ОСОБА_2 не вбачається про отримання нею будь-яких коштів.
Відповідно до змісту вказаної розписки, ОСОБА_2 вказала, що за весь період спільного проживання у шлюбі матеріальних і моральних претензій до ОСОБА_1 вона не має. ( а.с. 51).
Зазначення на даній розписці свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів у розмірі 200 000 грн. на утримання дитини до її повноліття - правового значення для вирішення даного спору не має, оскільки договір про сплату аліментів на дитину, як передбачено ст. 189 СК України, між сторонами не укладався.
Вимогу апеляційної скарги відповідача про відрахування раніше сплачених ним коштів із суми аліментів, з огляду на можливість позивача повторного утримання аліментів за період з 18.07.2022 року, тоді як у цей період він сплачував аліменти у сумі по 1900 грн. щомісяця, - колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції правильно враховано норму ст. 191 СК України, якою передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Разом з тим, у разі примусового виконання оскаржуваного рішення при розрахунку заборгованості по аліментах підлягають відрахуванню суми, сплачені відповідачем за відповідними платіжними документами із зазначенням призначення платежу «аліменти», як передбачено пунктами 3,4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року в редакції наказу № 2832/5 від 29.09.2016 року, а саме: розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Отже, суд першої інстанції розглянув справу на підставі доказів, поданих учасниками справи, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінив згідно з вимогами процесуального закону, та врахував рівність обов'язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини, яка має потребу у матеріальному забезпеченні, до настання повноліття.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.