(Д О Д А Т К О В А )
18 січня 2023 року місто Київ
справа №824/118/22
провадження № 22-з/824/97/2023
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач (арбітражний розгляд) - IEC Industrie Export GmbH
відповідач (арбітражний розгляд) - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника IEC Industrie Export GmbH - Муляра Євгенія Григоровича про відшкодування витрат на правову допомогу
у справі за заявою IEC Industrie Export GmbH про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі №230/2021, -
30 вересня 2022 року заявник IEC Industrie Export GmbH звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі №230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року задоволено заяву IEC Industrie Export GmbH про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі №230/2021.
Визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі №230/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості.
Ухвалено видати виконавчий лист про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) 14130 євро- основного боргу, 301 - трьох відсотків річних, 1511,97 євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 15 942,97 євро".
Стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) судовий збір за подання заяви в розмірі 1240,50 грн.
28 грудня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) в особі представника - адвоката Муляра Є.Г. про відшкодування витрат на правову допомогу.
Заявник просив ухвалити додаткове судове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнути на його користь з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 євро.
10 січня 2023 року представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Дорошенко О. подав письмове клопотання про відмову/зменшення стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У запереченнях зазначає, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зазначені представником IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 євро є необґрунтованими, такими, що суперечать ч.4 ст. 137 ЦПК України. Заявлені вимоги на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях не відповідають принципу співмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань. Тому обсяг наданих послуг адвокатом в суді не відповідає критерію реальності таких витрат, а також вони не були неминучими для позивача, а тому не мають бути покладені на відповідача. Просив відмовити повністю у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; у разі задоволення судом вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - зменшити їх розмір.
В судовому засіданні представник відповідача Жамбровський М.С. заперечував щодо розміру заявлених представником IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) судових витрат на правничу допомогу, просив відмовити у задоволенні заяви, а у разі відсутності підстав для її задоволення, зменшити розмір таких витрат до мінімально можливого розміру.
Представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) в судове засідання не з'явився, повідомлений про місце, день і час судового засідання шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, інформація щодо якої наявна в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ДП «НАЕК «Енергоатом», суд дійшов висновку, що заява про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В судовому засіданні, що відбулося 26 грудня 2022 року, до закінчення судових дебатів у справі представник заявника - адвокат Муляр Є.Г. зробив заяву про розподіл судових витрат і 28 грудня 2022 року подав докази про розмір витрат, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи в Київському апеляційному суді.
Як убачається з матеріалів справи, адвокат Муляр Є.Г. представляв інтереси заявника на підставі договору про надання правової допомоги №КМLF/49/2021 від 28 липня 2021 року, укладеного між IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) та Адвокатським об'єднанням " Юридична фірма " Копусь і Муляр" (Україна), ордеру виданого Адвокатським об'єднанням " Юридична фірма " Копусь і Муляр" на ім'я адвоката Муляр Є.Г. для представництва інтересів IEC Industrie Export GmbH від 28 вересня 2022 року.
До заяви про відшкодування витрат на правову допомогу представником IEC Industrie Export GmbH - адвокатом Муляром Є.Г. долучено документи на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги.
28 липня 2021 року між IEC Industrie Export GmbH та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» укладено договір про надання правової допомоги, а також 20 вересня 2022 року Додаткову угоду №1 до вказаного договору.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1 в порядку та на умовах, визначених Договором, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво клієнта в Київському апеляційному суді під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті у справі № 230/2021.
Адвокатським об'єднанням здійснено наступні дії: консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження її з клієнтом; підготовка та подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 11 серпня 2022 року у справі № 230/2021; підготовка та подання коментарів на заперечення відповідача від 24 листопада 2022 року та від 1 грудня 2022 року; підготовка та подання заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі; участь в судових засіданнях у справі; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу .
Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди №1 загальна сума Додаткової угоди (сума гонорару Адвокатського об'єднання) становить 500 євро, які клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладання даної додаткової угоди.
Вказана сума - 500 євро сплачена IEC Industrie Export GmbH Адвокатському об'єднанню «Юридична фірма «Копусь і Муляр» згідно з рахунком №49/2021/4 від 20 вересня 2022 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 22 вересня 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що представником IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) подано заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України на 5-ти аркушах, коментарі на заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» на 5-ти арк.; заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі на 2-х арк..
Згідно з протоколом судового засідання, в якому брав участь адвокат Муляр Є. Г., засідання 26 грудня 2022 року тривало 14 хвилин ( з 15:38 по 15:52).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19 зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
За умовами Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/49/2021 IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) зобов'язалося оплатити послуги Адвокатського об'єднання у євро.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (постанови Великої Плати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).
У зв'язку з цим, враховуючи договірні умови оплати IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) адвокатських послуг, суд визначає відшкодування витрат Адвокатського об'єднання на правничу допомогу у євро.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 22-з/824/392/2022(провадження № 61-5124ав22).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
З огляду на наявність клопотання ДП "НАЕК "Енергоатом" про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об'єднанням заявнику послуг, суд вважає, що заява IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у Київському апеляційному суді підлягає задоволенню частково на суму 300 євро, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) в особі представника - адвоката Муляра Євгенія Григоровича про відшкодування витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 24584661) на користь IEC Industrie Export GmbH (Dammweg 7; Mainz, Germany D-55130 HRB 45907) витрати на правову допомогу у розмірі 300 (триста) євро.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Київський апеляційний суд.
Головуючий-суддя: О.І. Шкоріна