вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
єдиний унікальний номер справи 760/24393/2020
апеляційне провадження № 22-ц/824/ 1267/2022
06 липня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року постановлене під головуванням судді Солом'янського районного суду м. Києва Оксюти Т.Г.
по цивільній справі №760/24393/2020 за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої просило: стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 30 жовтня 2019 року станом на 24 червня 2020 року у розмірі 25 008,13 грн., та судовий збір у розмірі 2 102 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 30 жовтня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, на підставі якого отримав кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Разом з тим, зазначав, що незважаючи на виконання банком своїх зобов'язань за договором, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, внаслідокчого станом на 24 червня 2020 року має перед банком заборгованість у загальному розмірі 25 008,13 грн., з яких: 25 008,13 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач, 27 вересня 2021 року засобами електронного зв'язку направив апеляційну скаргу на адресу суду першої інстанції, яка в подальшому надійшла до апеляційного суду разом з матеріалами справи (а.с.45-76), а також 27 вересня 2021 року засобами електронного зв'язку направив апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду у відповідності до положень ст.355 ЦПК України.
За результатами розгляду апеляційної скарги позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи, що зазначені вище апеляційні скарги подані АТ "Універсал Банк" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року є аналогічними за своїм змістом, а прийняття двох апеляційних скарг однакових за змістом від однієї особи, на теж саме судове рішення не передбачено нормами ЦПК України, відтак, колегія суддів вважала за доцільне здійснювати їх розгляд в одному апеляційному провадженні, як однієї.
В обґрунтування поданої апеляційної АТ "Універсал Банк" вказувало на помилковість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог через відсутність підпису позичальника на Умовах обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифах та Паспорті споживчого кредиту "Карта monobank", адже на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку "Monobank" шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису (а.с. 45-53).
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачеві та у який саме спосіб, визначений Умовами, кредитної картки та розміру наданого кредиту у вигляді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку, а відтак і відсутності можливості у суду перевірити розмір нарахованої суми заборгованості.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, зазначаючи, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити мені в банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (а.с. 6).
30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н, на отримання кредитних коштів, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 2-3 анкети-заяви).
Згідно з п. 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено Витяг з умов обслуговування рахунків фізичної особи, умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів та таблицю обчислення вартості.
До суду першої інстанції позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 30 жовтня 2019 року, Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank». Виписка щодо руху коштів по картці підтверджує факт отримання карти, коштів та користування ними ( а.с.63).
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву через мобільний застосунок, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Нормою ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кошти на поточний рахунок, користувався ними та періодично погашав заборгованість, що підтверджується наданою позивачем випискою по руху коштів по картці (а.с. 63-69).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги зміст анкети-заяви, розрахунок заборгованості, Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів та таблицю обчислення вартості, що були підписані відповідачем за допомогою електронного ключа та на час постановлення судового рішення були наявні в матеріалах справи.
За матеріалами справи також вбачається, що відповідачу був доступний ліміт «розстрочка» за яким є можливість придбання товару розбивши оплату за нього на відповідні кількості платежів.
Послуга «розстрочка» це послуга, за якою банк надає клієнтові кредит з метою придбання товару у на строк, визначений у заяві, а клієнт зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Відповідно до умов користування розстрочкою та для списання щомісячного платежу, клієнт має поповнити карту на суму регулярного платежу, якщо на рахунку недостатньо коштів, то сума регулярного платежу по розстрочці списується в овердрафт. За списання щомісячного платежу в овердрафт банк не стягує додаткові комісії, але при виході з пільгового періоду, відсотки нараховуються вже на загальну суму заборгованості.
Отже, відповідно до цієї обставини заборгованість за тілом кредиту змінювалась. У зв'язку з тим, відповідач не вносив кошти на повне погашення використаних. Таким чином не виконання боржником умов договору на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення Цивільного права України про обов'язковість договору.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказував щодо необхідності задоволення вимог на суму 25 008,13 грн. як загального залишку заборгованості за наданим кредитом станом на 24 червня 2020 року ( а.с.4,5).
У той же час, виписка щодо руху коштів на картці відповідача вказує, що станом на 01 травня 2020 року залишок становить -5008,13 грн.(а.с.63) При цьому, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь банку підлягає загальний залишок заборгованості у розмірі 5008, 13 грн., який встановлений випискою про рух коштів, оскільки розрахунок заборгованості за договором за яким позивачем визначена сума заборгованості в розмірі 25008,13 грн. не містить даних щодо уповноваженої особи банку на підписання зазначеної бухгалтерської звітності. В той час як довідка про рух коштів підписана заступником голови Правління ( а.с.93).
Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 376 ЦПК України про часткове задоволення заявлених позовних вимог з зазначених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідності до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1051 грн.
Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення за яким;
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114 м. Київ вул. Автозаводська, 54/19 ідентифікаційний код юридичної особи 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 30 жовтня 2019 року станом на 01 травня 2020 року у розмірі 5 008,13 грн. (п'ять тисяч вісім гривень тринадцять копійок).
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114 м. Київ вул. Автозаводська, 54/19 ідентифікаційний код юридичної особи 21133352) судовий збір в розмірі 1051 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривна).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає крім випадків визначених положеннями п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: