судді Кравчука В.М.
30 січня 2023 року
м. Київ
справа №240/10137/19
адміністративне провадження №К/9901/6504/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 240/10137/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати пункт 12 рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 № 74;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності, а саме 02.04.2013, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019, залишеним без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 12 рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 № 74;
- зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивачу про призначення одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
ІІ. ПОЗИЦІЯ БІЛЬШОСТІ
Постановою від 27.01.2023 колегія суддів, до якої маю честь належати, у задоволенні касаційної скарги відмовила та залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
Тобто, чинним, на час звернення позивача, законодавством було передбачено, що така допомога, у разі коли право на її отримання виникло до набрання чинності Порядком №975, та відповідно ця допомога не була призначена, вона призначається у порядку, який діяв у день виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду II групи з 02.04.2013. Судами встановлено, що інвалідність II групи позивачу встановлена вперше саме у 2013 році; раніше грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю позивач не отримував. Оскільки позивачу II групу інвалідності встановлено з 02.04.2013, то він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 499.
Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем трирічного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, то Суд зазначив, що в силу приписів статті 58 Конституції України, частина восьма статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, внесена Законом № 5040-VІ, набрала чинності 01.01.2014, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.
ІІІ. МОТИВИ НЕЗГОДИ
З позицією більшості в частині мотивів, що ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, внесена Законом № 5040-VІ, набрала чинності 01.01.2014, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується, не згоден з наступних підстав.
У справі, що розглядається встановлено, що ОСОБА_1 01.10.1998 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 встановлено часткову втрату працездатності 40% з 13.08.1998 та 3 групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби. З 02.04.2013 встановлена ІІ група інвалідності, яка настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, тобто понад трирічний строк.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI (далі - Закон № 5040-VI) Закон № 2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
Відповідно до пункту у Прикінцевих положень Закон № 5040-VI він набирає чинності з 1 січня 2014 року. В той же час, пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 не звертався до уповноважених органів щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, і відповідно, щодо позивача у цій справі до 1 січня 2014 року не приймалося рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги.
Тому, враховуючи норми пункту 2 Перехідних положень Закону № 5040-VI, розгляд заяви та виплата позивачу одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися відповідно до Закону №2011-XII, з урахуванням змін, які були внесені Законом № 5040-VI і набрали чинності з 1 січня 2014 року.
Відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Отже, до набрання чинності Закону № 5040-VI законодавством не було установлено строків звернення заінтересованої особи до уповноваженої особи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, тобто трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону №2011-XII, необхідно застосовувати з 1 січня 2014 року.
Якщо виходити із того, що за випадками, які сталися до 1 січня 2014 року і щодо яких особа не зверталася до уповноваженого органу стосовно призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги, строк звернення не застосовувати взагалі, а щодо випадків, які сталися після 1 січня 2014 року застосувати трирічний строк, то вказане буде порушувати конституційний принцип рівності прав та свобод людини і матиме ознаки дискримінації (стаття 24 Конституції України) для осіб, які одночасно звернуться із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зумовленої подіями більш ніж трирічної давності.
У постанові від 03.08.2021 у справі № 480/4365/20 Верховний Суд зазначив наступне:
«<…> Порядок № 499 та Порядок № 975 є підзаконними нормативно-правовими актами і їх положення не можуть суперечити акту вищої юридичної сили - Закону № 2011-XII. При цьому, як було зазначено вище, ні Порядок № 499, ані Порядок №975 не встановлюють строків звернення заінтересованої особи із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а встановлюють порядок та умови звернення щодо її призначення та виплати, в той же час, строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 № 2011-XII, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону № 5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, законом встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов'язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
Встановлення законом обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.»
Підтримую правовий висновок, висловлений у вище наведеній постанові.
Оскільки він відрізняється від протилежних правових висновків, застосованих у справі, що розглядається, вважаю, що були підстави для передачі справи на розгляд судової палати.
Суддя В.М. Кравчук