16 січня 2023 року м. Київ справа №320/13174/21
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Журавель В.О.,
за участі секретаря судового засідання - Долянівської Я.Л.,
за участю:
представників позивача - Фоменко М.С., Стрельцов Г.А.,
представника відповідача - Гармаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Малинове" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Малинове" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення рішення відповідача від 20 липня 2021р. № 00153210701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - 564 206 грн.;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 липня 2021р. № 00153230701 про зменшення від'ємного значення ПДВ 1 901 200 грн.;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 липня 2021р. № 00153250701 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток - 8 714 970 грн., у тому числі: основний платіж 7 922 700 грн., штрафні санкції - 792 270 грн.;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 8 жовтня 2021 р. № 00238100701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкових декларацій з податку на прибуток - 340 грн.;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 липня 2021р. № 15328/0709 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів - 81 767 грн., у тому числі: основний платіж 74 334 грн., штрафні санкції - 7 433 грн.;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення рішення відповідача від 20 липня 2021р. № 15330/0709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання додатків до податкових декларацій з податку на прибуток 2 720 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками перевірки податковим органом було зроблено помилкові висновки щодо відсутності економічної мети в господарської діяльності позивача по утриманню курей, реалізації курячих яєць. Унаслідок цього безпідставно встановлено, що частка сільськогосподарського виробництва за попередній податковий рік не перевищує 75%, а тому податковим органом з порушенням встановленої процедури було анульовано із 2019 р. статус позивача як платника єдиного податку спрощеної системи оподаткування четвертої групи - юридична особа сільськогосподарський виробник - та нараховано податки за попередні періоди за загальною системою оподаткування.
За результатом перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Податковим органом анульовано реєстрацію позивача, як платника єдиного податку, проте відповідно оформленого рішення про це у встановленому порядку не прийнято. Через анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку податковий орган вважає, що з 2019 р. позивач набув статус платника усіх інших передбачених податків та зборів. Оскільки позивачем упродовж 2019-2021 рр. сплачувався лише єдиний податок і, відповідно, не було сплачено інші податки та збори, то податковим органом було встановлено порушення податкового законодавства, які викладенні в Акті перевірки та полягали у несплаті вказаних податків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підтовче провадження.
19 листопада 2021 р. та 27 червня 2022 р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Вказав, що за наслідками перевірки встановлено, придбавав велику кількість голів птиці (курей) - декілька сотень тисяч голів, проте не мав достатньої робочої сили та потужностей для їх обслуговування і укладав договір з іншими юридичними особами для надання послуг по утриманню курей тощо. Встановлено факт реалізації яєць, проте не встановлено економічної мети в господарській діяльності позивача по утриманню курей, реалізації курячих яєць. Тому податковим органом обґрунтовано визнано, що частка сільськогосподарського виробництва за попередні податкові періоди не перевищує 75%, а тому податковим органом анульовано із 2019 р. статус позивача як платника податку спрощеної системи оподаткування четвертої групи та нараховано податки за попередні періоди за загальною системою оподаткування. Рішення про анулювання реєстрації прийнято відповідачем у листі до позивача від 13 жовтня 2021 р.
19 листопада 2021 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що у відзиві податковий орган ніяким чином не спростував доводи позивача у позовній заяві, а лише трактує норми законів на власний розсуд.
Згідно з розпорядження керівника апарату суду від 7 червня 2022 р. № 73-р/ка у зв'язку із перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці по догляду за дитиною здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
8 червня 2022 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 р. прийнято справу до провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Крім того, призначено судове засідання на 25 липня 2022 р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
12 вересня 2022 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача щодо позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.
Сторонами також подавалися додаткові пояснення з викладенням аргументів щодо обґрунтування власної правової позиції.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач зареєстрований як юридична особа 11 лютого 1999 р. та є платником єдиного податку, місце проживання: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ). Основними видами діяльності позивача є: розведення свійської птиці (основний) (код КВЕД 01.47); виробництво м'яса свійської птиці (код КІЕД 10.12); надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (код КВЕД 77.31); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. (код КВЕД 77.39); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); надання в оренду вантажних автомобілів (код КВЕД 77.12).
У період з 30 квітня 2021 р. по 25 травня 2021 р. відповідно до наказу від 29 березня 2021 р. №557-н Головним управлінням ДПС у Київській області проведена планова виїзна документальна перевірка приватного акціонерного товариства «МАЛИНОВЕ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2020 р., за наслідками якої складено акт віл 8 червня 2021 р. №8538/10-36-07-01/30249520.
Відповідачем встановлено такі порушення вимог законодавства:
- пп. 14.1.234-14.1.235 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1-44.2 п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 4 п. 291.4, п. 291.5-1 ст. 291, п. 299.11 ст. 299 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2019 р. у розмірі 7 922 700 грн.;
- ??пп. 14.1.234-14.1.235 п. 14.1 ст.14, п. 44.1-44.2 п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 4 п. 291.4, п. 291.5-1 ст. 291, п. 299.11 ст. 299 ПК України, що призвело до заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 21 580 000 грн.;
- п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2020 р. в сумі 2 023 187 грн.;??
- п. 120 ст. 120, ст. 201 ПК України, в результаті чого застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму 596 943,08 грн.;
- п. 46.1 ст. 46, п. 49.1-49.2 ст. 49, п. 120.1 ст. 120 ПК України, в результаті чого застосовано штрафну санкцію за відсудить подачі податкових декларації з податку на прибуток підприємства за 2019-2020pp.;
- пп. 141.4.1-141.4.2 п. 141.1 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток з доходу нерезидента у 2018р. на загальну суму 74 334 грн., у тому числі за 1 квартал 2018 р. 37 077 грн., за III квартал 2018 р. - 37 257 грн.;
- п. 46.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 103.9 ст. 103 ПІК України не подано до контролюючого органу розрахунки-звіти податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано дохід із джерелом їх походження з України (Додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток) за 1 та II квартали 2017 р., 2017 р.; за I та IV квартали 2018р., за 2018 р.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки від 08 червня 2021 р. позивач 29 червня 2021 р. звернувся до ГУ ДПС у Київській області із письмовими запереченнями.
21 липня 2021 р. позивач отримав від ГУ ДПС у Київській області лист від 13 липня 2021 р. № 11866/12/10-36-07-01 «Про розгляд заперечення», відповідно до якого висновки акту перевірки від 08 червня 2021 р. №8538/10-36-07-01/30249520 частково змінені, а письмові заперечення платника податків частково враховані:
- змінено розділ IV «Висновок» та зазначені порушення законодавства в частині завищення від'ємного значення ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій за не реєстрацію податкових накладних:
1) п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2020р. в сумі1 901 200 грн. (зменшено на 121 987 грн.);
2) п. 120-1 ст.120, ст.201 ПК України, в результаті чого застосовано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму 564 206 грн. (зменшено на 32 737,08 грн.);
- в іншій частині встановлені порушення залишені без змін.
На підставі акту перевірки від 08 червня 2021 р. з урахуванням листа від 13 лишня 2021 р. №11866/12/10-36-07-01 «Про розгляд заперечення» відповідачем 20 липня 2021 р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- форми «Ш» №00153210701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - 564 206 грн.;
- ??форми «В4» №00153230701 про зменшення від'ємного значення ПДВ - 1 901 200 грн.;
- ??форми «Р» № 00153250701 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток 8 714 970 грн., у тому числі: основний платіж - 7 922 700 грн., штрафні санкції - 792 270 грн.;
- ??форми «Р» №00153260701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкових декларацій з податку на прибуток - 1 360 грн.
- форми «Р» №15328/0709 про визначення грошового зобов?язання з податку на доходи нерезидентів?? 81 767 грн., у тому числі: основний платіж - 74 334 грн., штрафні санкції - 7 433 грн.;
- ?форми «Р» №15330/0709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання додатків до податкових декларацій з податку на прибуток - 2 720 грн.
Ці податкові повідомлення-рішення отримано позивачем засобами поштового зв'язку 26 липня 2021 р.
3 серпня 2021 року позивачем на вищезазначені податкові повідомлення-рішення подано скаргу до ДПС України за №03/08-2021/1.
8 вересня 2021 року позивачем подано скаргу на податковий орган до Ради бізнес-омбудсмена.
27 вересня 2021 року позивачем отримано лист Ради бізнес-омбудсмена за №34563, яким зазначає про порушення законних інтересів позивача. «Скаржник наполягає, що частка його сільськогосподарського виробництва (яєць) за попередній податковий рік перевищує 75%. Такі аргументи Скаржника фактично не заперечується ГУ ДПС, яке більшою мірою робить акцент саме на тому, що підприємством не здійснюється вирощування, вигодовування та догляд за куркою (абз. 9 арк. 16 Акту перевірки). Окремо, ГУ ДПС звертає увагу (абз.8 арк. 16 акту перевірки) на те, що «неможливо встановити, в яким момент переходить право власності на товар (яйце нефасоване)» але чітких висновків щодо цієї обставини далі не наводиться. Така аргументація, на думку Ради, не дає змогу повністю розуміти зміст порушення з боку платника податків. Позиція ГУ ДПС щодо не встановлення ділової мети та економічної доцільності діяльності Скаржника (абз.6 стор. 14 акту перевірки) також не виглядає належним чином обґрунтованою».
4 жовтня 2021 року отримано Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 30 вересня 2021 року №22234/6/99-00-06-01-01-06. Цим рішенням ДПС України скасувала ППР ГУ ДПС у Київській області від 20 липня 2021 р. №00153260701 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн., а в іншій частині зазначене ППР та ППР ГУ ДПС у Київській області від 20 липня 2021 р. №00153230701, №00153210701, №00153250701, №15328/0709 та №15330/0709 залишила без змін.
За результатом оскарження ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2021 р. №00238100701 про застосування штрафних санкцій в сумі 340 грн.
13 жовтня 2021 р. відповідачем направлено позивачу листа «Про відмову у прийнятті податкової звітності», в якому зазначено, що згідно з актом перевірки позивача від 08.06.21 подані ним податкові декларації платника єдиного податку 4 групи за 2019 р., 2020 р., 2021 р. вважаються не прийнятими, так як не підтверджено, що підприємство має право на застосування спрощеної системи оподаткування і за ці періоди нараховуються податки і збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку 4 групи та штрафні санкції. У зв'язку з цим позивачу не підтверджено статус сільськогосподарського товаровиробника та перебування його на спрощеній системі оподаткування, з 2019 року підприємство переведено на загальну систему оподаткування. У розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік, поданого до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік, не підтверджено частку сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі, що дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відомостей про прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу чи про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу цей лист не містить, як не містить і інформації про порядок та строки оскарження прийнятого рішення щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Цей лист підписала Уповноважена особа ГУ ДПС у Київській області Ольга Шульга.
Позивачем надано роз'яснення інформаційно-довідкового департаменту ДПС, згідно з яким якщо сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній особі) було анульовано за ініціативою контролюючого органу реєстрацію платника єдиного податку четвертої групи на підставі рішення контролюючого органу, то це рішення надається такій особі у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов'язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Згідно із службовою запискою ГУ ДПС у 2022 р. позивач до територіальних органів ДПС не подавав податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника. Станом на 01.01.2022 р., на 21.06.2022 р. та на 31.1-.2022 р. позивач не перебуває у реєстрі платників єдиного податку 4 групи.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Приписами п.«а» ч.4 п.291.4 ст.291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи платників єдиного податку: 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Вимогами ст. 298 ПК України врегульовано порядок і процедуру відмови від спрощеної системи оподаткування. Зокрема, згідно з приписами п. 298.2 цієї статті відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1 - 298.2.3 цієї статті.
Пунктом 298.2.1 цієї статті визначено, що для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Відповідно до пп.298.2.2 платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.
Приписами пп.298.2.3 цієї ж статті, зокрема, визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
Згідно з п.298.8 цієї ж статті порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1 - 298.8.8 цієї статті.
При цьому за приписами пп.298.8.3 цієї статті дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані, зокрема, від: реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
Відповідно до вимог пп.298.8.4 цієї ж статті у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.
Згідно з пп.298.8.7 цієї статті платники єдиного податку четвертої групи можуть самостійно перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано відповідну заяву у порядку згідно з пунктом 298.2 статті 298 цього Кодексу, за умови сплати податку за поточний рік у розмірі, що розраховується виходячи з 25 відсотків річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку.
Відповідно до вимог пп.298.8.8 цієї статті сільськогосподарський товаровиробник повторно може бути включений до четвертої групи платників єдиного податку не раніше ніж через два календарні роки після його переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або анулювання його попередньої реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. Норми цього підпункту не застосовуються у разі анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи юридичної особи за ініціативою контролюючого органу.
Вимогами п.298.9 ст.289 ПК України визначено, що відомості про реєстрацію або анулювання реєстрації фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку четвертої групи у формі витягу з реєстру платників єдиного податку не пізніше 30 календарних днів з дня такої реєстрації надаються контролюючим органом органу місцевого самоврядування за податковою адресою такого платника податку.
Статтею 299 ПК України врегульовано порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку. При цьому, у п. 299.7 цієї статті визначено, що до реєстру платників єдиного податку серед інших вносяться такі відомості про платника єдиного податку: 7) дата реєстрації; 9) дата анулювання реєстрації.
Приписами п.299.10 ст.299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
За приписами ч.2 п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.51 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Згідно з п. 299.13 цієї ж статті з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п.55.1 ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Згідно з п. 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Приписами п.56.2 цієї ж статті визначено, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Приписами цієї статті передбачено отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується, що обумовлює подальше обчислення строків на його оскарження.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Вирішуючи даний спір судом встановлено, що на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом у встановленому порядку рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку шляхом виключення його з реєстру платників єдиного податку не приймалося.
При цьому суд зазначає також, що відповідачем не надано доказів і дотримання ним вимог п. 299.7 ст.299 ПК України, згідно з яким до реєстру платників єдиного податку серед інших вносяться такі відомості про платника єдиного податку: 7) дата реєстрації; 9) дата анулювання реєстрації. Податковим органом не надано до суду відповідних доказів щодо своєчасного внесення таких даних до реєстру після завершення перевірки із зазначенням дати анулювання реєстрації. Суд враховує також, що лист податкового органу із повідомленням позивача про позбавлення статусу платника єдиного податку датовано вже 13 жовтня 2021 р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно прийнято спірні рішення без прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та виключення з реєстру платників податків єдиного податку, оскільки останнє прийняте внаслідок помилкової оцінки господарської діяльності позивача та неврахування її специфіки, а також, внаслідок неправильного тлумачення і застосування норм законодавства України.
Надаючи оцінку доводам та аргументам сторін, суд зазначає про таке.
Щодо протиправності та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 00153250701 (нарахування податку на прибуток на загальну суму 8 714 970 грн., у тому числі: основний платіж - 7 922 700 грн., штрафні санкції - 792 270 грн.), суд зазначає наступне.
В частині податку на прибуток відповідачем встановлено заниження ряд.01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 560 719 000 грн., у тому числі за 2019 р. - 314 845 000 грн. та за 2020 р. - 245 874 000 грн. та ряд. 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» на загальну суму 22 435 000 гривень, у тому числі за 2019 р. - 44 015 000 грн. та за 2020 р. - 21 580 000 грн. (від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток), що у сукупності призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 922 700 грн. (44 015 000 грн. х 18%) та заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків) у розмірі 21 580 000 грн., внаслідок порушення пп.14.1.234-14.1.235 п.14.1 ст.14, п.44.1-44.2 п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.4 п.291.4, п.291.51 ст.291, п.299.11 ст.299 ПК України.
Підставами для таких висновків є твердження відповідача про невідповідність позивача з 2019 р. встановленим пп. а пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України критеріям платника єдиного податку 4 групи - сільськогосподарського товаровиробника, наслідком чого є обов'язок нарахування такому платнику податків та зборів, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього ПК України.
Судом встановлено, що позивач, починаючи з 2019 р., перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зареєстрований платником податків 4 групи - юридична особа сільськогосподарський товаровиробник - як такий, що відповідає критеріям, встановленими пп. а пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України.
Задекларована частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 (попередній податковий (звітний) рік становить 75,19%, основний вид господарської діяльності - розведення свійської птиці (код КВЕД: 2010 - 01.47).
В акті перевірки відповідач ставить під сумнів досягнення позивача у 2019-2020 рр. частки сільськогосподарського товаровиробництва, що фактично перевищує 75 відсотків та ґрунтується на підставі первинних та інших документів, даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності платника.
Відповідач вважає, що в ході перевірки не встановлено ділової мети та економічної доцільності діяльності позивача, господарська діяльність платника не спрямована на отримання доходу.
Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідачем визнається та не заперечується факт утримання курей та реалізації позивачем курячих яєць та отримання за це коштів.
Як свідчить акт перевірки позивач відповідно до договору постачання від 1 жовтня 2018 р. № YAS-01/10/18 придбав у ТОВ «ЯСЕНСВІТ» курку - несучку (вік птиці від 110 до 320 діб) у загальній кількості 666 925 голів, у тому числі 338 949 голів за ціною 105,60 грн. за 1 штуку та 327 346 голів за ціною 41,42 грн. за 1 штуку.
Відповідно до договору постачання від 3 грудня 2019 р. № YAS-03/12/19 позивачем придбано 477 176 голів курей - несучок (вік птиці 110 - 170 діб); зі договором від 9 грудня 2020 р. № YAS-09/12/20-1к придбано ще 495 000 голів (вік птиці від 110 до 260 діб).
Отже, податковим органом визнано, що позивач на праві приватної власності володіє біологічними активами курями-несучками, що використовуються для здійснення сільськогосподарської діяльності. Крім того, відповідачем встановлено, що позивач на праві приватної власності володіє: пташниками (об'єктами нерухомості); комплектами виробничого обладнання; обладнанням для системи кондиціонування пташників; комплектами обладнання для утримання птиці (курей - несучок).
Під час здійснення господарської сільськогосподарської діяльності позивач використовує власні об'єкти нерухомого майна (пташники), які розташовані за адресою: вул. Вереснева, 1, смт. Ставище (на території Винарівської сільської ради) Ставищанського району, Київської області , а саме: пташник №5 (загальною площею 2 833,2 кв.м), пташник №6 (загальною площею - 2 833,2 кв.м), пташник №11(загальною площею - 2 832,0 кв.м), та пташник №12 (загальною площею - 2 831,2 кв.м).
Крім того, до складу комплектів обладнання для утримання птиці (курей - несучок) тип EV2240-EU, яке використовує позивач для виготовлення сільськогосподарської продукції входять: кліткові батареї з годуванням та послідовидаленням, опори для додаткових підлог, вузол підготовки води, система контролю рівня води, ваги для птиці, додаткове оснащення; повздовжній яйце збір: лічильник яєць, електрошок, Elevators EC; зберігання корму: бункер BD для пневматичного завантаження, силосні ваги; система подачі корму: DryRapid 4500Dia-102mm (трос-шайба); система послідовидалення: поперечний + похилий транспортер послідовидалення, управління послідовидаленням; система макроклімату: припливні клапани CL-1911, світло захист на припливні клапани, припливні тунельні отвори TD-L, система сигналізації, управління AMACS; поперечний яйце збір: поперечний транспортер.
Крім того, позивач використовує систему кондиціонування пташника MagFan, для подачі повітря в системі кондиціонування, систему яйце збору LUBING.
Таким чином, позивач володіє на праві приватної власності нерухомим майном (пташниками), виробничим та іншим обладнанням для виготовлення сільськогосподарської продукції (яєць курячих).
Відповідач в акті перевірки стверджує, що позивач не здійснює вирощування, вигодовування та догляд за куркою - несучкою, ним не встановлено факт переміщення даних курей з одного підприємства на інше, також те, що реалізація товару здійснюється нижче собівартості, не встановлено ділової мети та економічної доцільності діяльності підприємства.
Надаючи оцінку цим доводам та аргументам податкового органу, суд зазначає, що позивач виготовлює сільськогосподарську продукцію - яйця курячі не фасовані за кодом УКТ ЗЕД 0407 та фактично не здійснює вирощування, вигодовування та догляд за куркою - несучкою, реалізація таких курей є допоміжним (супровідним) видом діяльності.
Ці факти хоча і були встановлені під час перевірки, проте їм не було надано належної оцінки податковим органом, що спричинило помилкові висновки.
Відповідно до первинних документів позивача за 2019 р. реалізовано яйце куряче не фасоване ТОВ «ЯСЕНСВІТ» в кількості 96 228 213 шт. на загальну суму 144 023 514,24 грн. та ТОВ «ОВОСТАР» в кількості 63 089 741шт. на загальну суму 91 633 905,01 грн. Всього за 2019 р.: 159 317 954 шт. на загальну суму 235 657 419,25 грн.
За 2020 р. реалізовано яйце куряче нефасоване ТОВ «ЯСЕНСВІТ» в кількості 8 787 686 шт. на загальну суму 13 563 152,42 грн. та ТОВ «ОВОСТАР» в кількості 184 067 522 шт. на загальну суму 240 422 826,36 грн. Всього за 2020 р.: 192 855 208 шт. на загальну суму 253 958 978,78 грн.
Окрім цього, відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем реалізовано ТОВ «ЯСЕНСВІТ» кури - несучки білі в кількості 551 568 штук по ціні 8 грн. за 1 шт., у тому числі ПДВ - 1,33 грн. у травні 2020 р. - 243 793 шт. на загальну суму 1 950 344 грн., у тому числі ПДВ - 325 057 грн.; червні 2020 р. - 42 562 шт. на загальну суму 340 496 грн., у тому числі ПДВ - 56 749,30 грн.; у жовтні 2020 р. - 4 692 шт. на загальну суму 37 536,00 грн., у тому числі ПДВ - 6 256,00 грн. та у листопаді 2020 р. - 260 521 шт. на загальну суму 2 084 168 грн., у тому числі ПДВ - 347 361,30 грн.
Судом встановлено, що в 2019-2020 рр. яйце куряче нефасоване та кури - несучки підпадають під визначення «сільськогосподарської продукції», наведеного у пп.14.1.234 п.14.1 ст.14 ПК України.
Форма розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 грудня 2011 р. №772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» при складанні якого сільськогосподарські товаровиробники керуються даними бухгалтерського обліку.
Загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (далі - П(С)БО 15).
Згідно з вимогами п. 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Разом з тим, судом встановлено, що всупереч вимог пп. «а» пп. 4 п. 291.4 ст. 291, абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України податковим органом в акті перевірки від 8 червня 2021 р. не наведено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка на думку відповідача, становить менше 75 відсотків від загальної суми доходу позивача, що слугувало б підставами для висновків про невідповідність критеріям платника єдиного податку 4 групи - сільськогосподарського товаровиробника та анулювання відповідної реєстрації. Контролюючий орган чітко не вказав, які саме доходи, в якому розмірі були безпідставно включені позивачем до складу 75 відсотків та з яких підстав їх слід виключити.
Твердження відповідача в акті перевірки про те, що позивач не здійснює вирощування, вигодовування та догляд за куркою - несучкою суперечить встановленим судом та відповідачем обставинам - придбанням позивачем у ТОВ «ЯСЕНСВІТ» за договором від 19 жовтня 2018 р. № YAS-18/10/18 послуг з утримання птиці - курки - яйценосної, а саме: підтримання необхідного мікроклімату, годування та поїння птиці, поїння птиці вітамінами, огляд та збір палої птиці з подальшою її утилізацією, сортування птиці згідно її ваги, проведення вакцинації птиці згідно погодженої схеми, утилізація відходів птахівництва з урахуванням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у дозвільній документації, інші практичні дії, спрямовані на отримання здорового та продуктивного стада. Отже, ці висновки податкового органу є безпідставними і до уваги судом не беруться.
Суд зазначає, що приписами ПК України не передбачено обмежень щодо залучення сільськогосподарськими товаровиробниками сторонніх організацій для виконання певних робіт (надання послуг). Такий спосіб виконання робіт (надання послуг) не позбавляє позивача права бути сільськогосподарським товаровиробником та, відповідно, платником єдиного податку 4 групи, якщо ним дотримані всі вимоги, необхідні для придбання і підтвердження цього статусу.
Щодо висновків відповідача про відсутність ділової мети та економічної доцільності діяльності підприємства то суд зазначає, що згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, наявність розумної економічної причини (ділової мети) та економічної доцільності діяльності платника податків не має жодного відношення до відповідності позивача встановленим ПК України критеріям платника єдиного податку 4 групи.
Крім того, твердження податкового органу про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) та економічної доцільності діяльності позивача як платника податків поставлено під сумнів і в листі Ради бізнес омбудсмена.
Судом встановлено, що в акті перевірки відповідач зазначає про продаж курей - несучок за ціною нижче за собівартість (ціну придбання). Суд зазначає, що відповідачем не взято до уваги, що позивачем придбано курей - несучок на початку репродуктивного віку, а реалізовано - після його закінчення. Як наслідок, ціна продажу курей - несучок після закінчення репродуктивного віку значно нижча, ніж при придбанні, про що зазначав позивач.
Згідно із п.18 П(с)БО № 30 доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності протягом звітного (календарного) року, визначаються як різниця між вартістю біологічних активів і сільськогосподарської продукції, оцінених у порядку, передбаченому пунктами 9 і 12 Національного положення (стандарту) 30, та витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями. При цьому, на момент продажу балансова вартість довгострокових біологічних активів становила 0 грн. внаслідок застосування виробничого методу нарахування амортизації протягом продуктивного періоду.
Продаж курей - несучок після закінчення репродуктивного віку здійснено товариством за договірною вартістю, яка більше за балансову.
В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем отримано державну дотацію від Мінагрополітики України на реконструкцію та будівництво пташників у 2019 р. в сумі 109 314 тис. грн., яку товариством віднесено до складу інших операційних доходів фінансової звітності за 2019 р.
Так, судом встановлено, що зазначену суму отриманої платником державної дотації виправлено за наслідками розгляду письмових заперечень на висновки акту перевірки на 101 756 540 грн., у тому числі у 2019 р. - 78 409 777 грн., у 2020 р. - 101 756 540 грн., які самостійно у повному обсязі віднесені до складу інших операційних доходів у відповідні роки.
У зв'язку з цим, за наслідками проведеної перевірки відповідачем збільшено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), внаслідок невідповідності позивача критеріям платника єдиного податку 4 групи - сільськогосподарського товаровиробника.
Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 23 П(с)БО №30 передбачено, що цільове фінансування, пов'язане із сільськогосподарською діяльністю, визнається доходом у порядку, установленому Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».
Згідно з вимогами п.18 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 (далі - П(с)БО №15) цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.
Тому з урахуванням приписів п. 18 П(с)БО № 15, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України отримана позивачем державна дотація (яке є цільовим фінансуванням капітальних інвестицій) повинна бути визнана доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів (відповідно до пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 кодексу: для будівель - 20 років; споруд - 15 років) пропорційно сумі нарахованої амортизації об'єктів.
Окрім цього, суд зазначає, що рішення про анулювання позивачу реєстрації як платника єдиного податку 4 групи відповідачем не приймалося і запис до реєстру про це не здійснювався.
Лист №36670/6/10-36-18-08 від 13 жовтня 2021 року містить лише інформацію про відмову у прийнятті податкової звітності та про те, що позивач не може бути платником податку четвертої групи з посиланням на положення підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 ст. 291 ПК України.
Суд зазначає, що лист містить лише інформацію, що позивач втрачає свій статус платника єдиного податку четвертої групи з 2019 р., натомість такий лист не є рішенням контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки не містить висновку відповідача про таке анулювання, не вказує про внесення запису до реєстру, не підписано керівником відповідного податкового органу (ГУ ДПС), не містить роз'яснення порядку і строків оскарження цього рішення.
Викладені обставини свідчать, що відповідач листом повідомив позивача про відмову у прийнятті податкової звітності та не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи з 2019 р., замість виконання положень ст.299 ПК України шляхом прийняття відповідного рішення, яке в свою чергу є підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.
Суд також бере до уваги, що акт перевірки складено 08 червня 2021 р., а 20 липня 2021 р. винесено податкові повідомлення-рішення, які в подальшому оскаржувалися, змінювалися і скасовувалися в частині. І лише 13 жовтня 2021 р. відповідачем направлено позивачу вказаного листа, щодо змісту якого відповідач стверджує, що у ньому викладено рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.
Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень було передусім рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку. При цьому саме рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку не було предметом адміністративного оскарження під час оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, оскільки як встановлено судом, всупереч приписам ст.ст.55-56 ПК України фактично таке рішення у встановленому порядку не приймалося, не підписувалося керівником податкового органу, належним чином оформлено, реалізовано і доведено до відома позивача як платника податків не було.
Разом з тим, саме на підставі цього рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку податковим органом були застосовані приписи ч.2 п.299.11 ст.299 ПК України для нарахування позивачу за такі періоди податків та зборів, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку 4 групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не у порядку та у спосіб, що передбачені законом.
Це означає також, що здійснене у подальшому податковим органом нарахування позивачу за такі періоди податків та зборів, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є протиправним і з наведених мотивів та підстав обумовлює їх скасування.
Щодо протиправності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 00153230701 (зменшення від'ємного значення ПДВ - 1 901 200 грн.), суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ (ряд.1.1 та 9 декларацій) за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2020 р. на загальну суму 1 901 200 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2020 р. на цю ж суму.
Зазначене порушення відповідачем обґрунтовано реалізацією посліду курячого без відображення у первинних документах позивача, при цьому, обсяг утвореного курями - несучками посліду встановлено в ході перевірки розрахунково з посиланням на інформацію у всесвітній мережі Інтернет.
Податковим органом здійснено власні розрахунки кількості утвореного посліду, обчислена норма виходу посліду з однієї курки - несучки, кількість курячого посліду, середня вартість, обсяг без ПДВ та ПДВ.
Надаючи оцінку доводам та аргументам сторін щодо зробленого розрахунку та його помилковості суд зазначає про наступне.
Жодних об'єктивних даних, які б стосувалися зважування вказаного посліду та визначення його обсягу, кількості відповідачем не визначено, у звітності позивача такі відомості відсутні.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що фактична щоденна кількість корму у кожної курки залежить від типу та виду корму (рецептури), обсягів доданих корисних речовин (добавок, вітамінів тощо). Крім того, відповідачем не враховано, що нормативне середнє споживання корму на голову курей - несучок варіюється в залежності від породи курей: Хай-Лайн W-36, Хай-Лайн W-80 і W-80 Plus, Хай-Лайн Коричневий, Хай-Лайн Сільвер Коричневий, Хай-Лайн Соня та Хай-Лайн Пінк.
Водночас, в акті перевірки не зазначено, по якій породі курей - несучок взятий показник середнього споживання корму на одну голову, та чи наявна порода таких курей у власності позивача.
Кількість посліду, який виділяє один птах за добу, що в 1,3 - 1,5 рази перевищує кількість з'їденого корму, ГУ ДПС у Київській області запозичена з дисертації ДОБРОЖАН Ю.В. на тему «САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПОСЛІДУ КУРЕЙ ЗА ВМІСТОМ АНТИБІОТИКІВ» (ст.25), яка подана на здобуття наукового ступеня кандидата наук (режим доступу https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u145/dis_dobrozhan.pdf ) та зі статті Мельник В. О . Пташиний послід: вихід, хімічний склад та основні способи переробки. Державна дослідна станція птахівництва Національної академії аграрних наук України. 2015. Режим доступу: (http://avianua.com/ua/index.php/statty_po_pticevodstvu/tekhnolohiiaptakhivnytstva/40-ptashinij-poslid-himichnyj-sklad).
На підставі зазначених вище джерел у листі від 13 липня 2021 р. «Про розгляд заперечення» ГУ ДПС у Київській області зазначено, що за період з 19 жовтня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. розрахунково встановлено, що позивачем отримано 76 477,059 т посліду курячого. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей та фінансової звітності не встановлено таких залишків; також в ЄРПН відсутні зареєстровані податкові накладні на реалізацію посліду курячого.
Надалі податковий орган дійшов висновку, що: «…можна вважати, що послід курячий був реалізований без відображення у первинних документах та звітності платника».
Відповідно до вимог п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:
документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1), податкова інформація (пп. 83.1.2), експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України (пп. 83.1.3), судові рішення (пп. 83.1.4) та податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).
Фактично здійснені податковим органом розрахунки ґрунтуються на припущеннях і стосуються застосування непрямих методів оподаткування.
Суд бере до уваги, що чинним законодавством не передбачено застосування податковим органом методів непрямого контролю.
Крім того, суд враховує, що відповідно до договору від 19 жовтня 2018 р. № YAS-18/10/18 позивачем придбано у ТОВ «ЯСЕНСВІТ» послуги з утримання птиці - курки - яйценосної. При цьому за умовами укладеного договору на ТОВ «ЯСЕНСВІТ», серед іншого, покладено обов'язок з утилізації відходів птахівництва (кістки, пташиний послід, сухий залишок тощо) з урахуванням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у дозвільній документації. Ці обставини не були належним чином враховані відповідачем.
Суд зазначає, що відповідачем в ході проведення перевірки не доведено, що позивач здійснював реалізацію посліду курячого у відповідні звітні податкові періоди у співставних умовах, але за суттєво відмінними цінами, також не встановлено та не доведено обставин, які б мали вплив на формування такої ціни, відповідач посилається виключно на середню ціну реалізації посліду курячого сторонньою особою - ТОВ «ЯСЕНСВІТ».
Оскільки, акт перевірки не містить достовірної податкової та іншої інформації, відсутні правові підстави стверджувати про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні періоди.
У зв'язку з цим суд зазначає, що висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні звітні (податкові) періоди в сумі 1 901 200 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на цю ж суму із застосуванням непрямих методів їх визначення, порушенням процедури встановлення звичайної ціни для цілей оподаткування, є необґрунтованим, а тому вказане податкове повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про протиправність та необґрунтованість податкового повідомлення - рішення форми «ПН» від 20 липня 2020 р. № 00153210701 (застосування штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - 564 206 грн.), суд зазначає наступне.
Відповідачем у листі від 13 липня 2021р. зазначено про встановлення незареєстрованих податкових накладних, враховуючи заниження податкових зобов'язань за період жовтень 2018 - грудень 2020 р. на суму ПДВ 1 901 200 грн., що підлягали обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Суд зазначає, що з огляду на безпідставність висновку про втрату позивачем статусу платника єдиного податку, слід визнати також і про відсутність порушення в частині декларування податкових зобов'язань з ПДВ. У позивача відсутній обов'язок складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні відповідно до ст. 201 ПК України, що свідчить про протиправність застосування відповідачем штрафу за відсутність факту такої реєстрації у розмірі 564 206 грн. згідно із п.1201 ст.120 Кодексу.
Наведене свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення форми «ПН» від 20 липня 2020 р. № 00153210701.
Щодо вимоги про визнання протиправність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 20 липня 2020р. № 15328/0709 (визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті доходів в адресу нерезидентів - 81 767,00грн., у тому числі: основний платіж - 74 334,00грн., штрафні санкції - 7 433,00грн.), суд зазначає наступне.
Відповідачем зазначено про заниження позивачем податку на прибуток при виплаті доходу нерезиденту Yemmak Makina Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина) на загальну суму 74 334 грн. (І квартал 2018р. - 37 077 грн., ІV квартал 2018р. - 37 257 грн.), внаслідок відсутності довідки компетентного органу Туреччини задля застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.
Судом встановлено, що позивачем з метою виконання умов укладеного договору перераховано нерезиденту Yemmak Makina Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина) грошові кошти на загальну суму 15 000 дол. США (еквівалент - 421 220,77 грн.), а саме: платіжним дорученням від 5 січня 2018 р. № 3 - 7 500 дол. США (еквівалент - 210 100,25 грн.) та від 24 жовтня 2018 р. № 5 - 7 500 дол. США (211 120,52 грн.).
Підпунктом 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до вимог п.103.2 ст.103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Згідно з вимогами п.103.4 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Керуючись п. 103.5 ст. 103 ПК України, довідку видають за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни. До прийняття ПК України довідки мали видавати або за формою додатка 1 до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 470, або законодавством відповідної країни, визначеним міжнародним договором. На початку 2011 року згаданий Порядок утратив чинність, тому ДПСУ в листі від 3 січня 2012 р. № 38/6/12-0016 наголосила, що з 1 січня 2011 р. таку довідку видають лише за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни.
Між Урядом України та Урядом Турецької Республіки укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка набула чинності 29 квітня 1998 р.
В ході проведення перевірки відповідачем не враховано, що позивач з метою підтвердження податкового статусу нерезидента нерезиденту - Yemmak Makina Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина) - надано відповідну довідку, що дозволяє застосувати приписи міжнародного договору та не нараховувати і не сплачувати податок на доходи нерезидентів у передбаченому ПК України розмірі.
Відповідач не заперечує факт подання позивачем довідки про наявність статуса резидента Турецької Республіки, яку подав позивач під час перевірки. Згідно з цією довідкою її роздруковано з офіційного державного сайту Турецької Республіки.
Указана довідка (та її переклад) долучені до справи. Суд зазначає, що у довідці міститься посилання на інтернет-сторінку офіційного державного сайту Турецької Республіки, що спростовує доводи податкового органу про неможливість її застосування та неофіційний характер вказаної довідки.
Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивач не задекларував виплати доходів нерезидентів на користь «DHL Global Forwarding (Austria) Gmbh» (Австрія), «L.T.D. IMERELLI GROUP INVEST» (Грузія) та Yemmak Makina Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина) та не подавав до контролюючого органу звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів чи застосування переваг міжнародного договору (Додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток).
Відповідно до вимог п. 103.9 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таблиця 1 додатку ПН до декларації щодо кожного виду доходу містить графу 4, в якій наведено ставку податку (%) згідно з ПК України, та графу 5, в якій наводиться ставка податку (%) згідно з міжнародним договором.
Беручи до уваги, що виплачений на користь нерезидентів «DHL GlobalForwarding (Austria) Gmbh» (Австрія), «L.T.D. IMERELLI GROUP INVEST» (Грузія) та Yemmak Makina Sanayi Ve Ticaret A.S. (Туреччина) дохід не підлягав оподаткуванню за ставкою 15% (внаслідок застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування) у позивач відсутні підстави для подання позивачем до податкового органу за своїм місцем знаходження звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та необґрунтованим податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 20 липня 2020р. № 15328/0709 (визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті доходів в адресу нерезидентів - 81 767 грн., у тому числі: основний платіж - 74 334,00грн., штрафні санкції - 7 433,00 грн.).
Щодо вимоги про визнання протиправним та необґрунтованим податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 20 липня 2020 р. № 15330/0709 (застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання додатків ПН до податкових декларацій з податку на прибуток - 2 720 грн.), суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що вказаним податковим повідомленням-рішенням накладено на позивача штраф за неподання до контролюючого органу Додатку ПН до ряд. 23 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2017 р., 2 кв. 2017 р., 3 кв. 2017 р. та 2017 р.; 1 кв. 2018 р., 2 кв. 2018 р., 3 кв. 2018 р. та 2018 р. на загальну суму 2 720 грн. (340 грн. х 8 податкових періодів) відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України.
Відповідно до вимог п.133.1 ст.133 ПК України суб'єкти господарювання - юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу. При цьому платники єдиного податку четвертої групи не є платниками податку при виплаті доходів, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період, відображається у рядку 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 р. № 897.
Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, здійснюється у додатку ПН до рядка 23 ПН Декларації.
Суд зазначає, про відповідачем не взято до уваги вимоги пп. ґ п. 137.5 ст. 137 ПК України відповідально до якого, для суб'єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ, встановлено річний податковий (звітний) період.
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України.
Отже, з урахуванням положення пп. ґ п. 137.5 ст. 137 ПК України, у разі виплати на користь нерезидента юридичні особи - платники єдиного податку третьої та четвертої груп повинні утримувати й перераховувати до відповідного бюджету податок з доходів нерезидента, а також за підсумками податкового (звітного) року протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем такого звітного (податкового) року, подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Декларацію із заповненням рядка 23 ПН та Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (таблицю 1) як додаток до неї.
У зв'язку з цим, суд вважає, що накладення на позивача штрафу за неподання Додатку ПН до декларації з податку на прибуток за період інший, ніж календарний рік (1 кв. 2017 р., 2 кв. 2017 р., 3 кв. 2017 р.; 1 кв. 2018 р., 2 кв. 2018 р. та 3 кв. 2018 р.) є безпідставним.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2021р. № 00153210701, від 20 липня 2021р. № 00153230701, від 20 липня 2021р. № 00153250701, від 8 жовтня 2021 р. № 00238100701, від 20 липня 2021р. № 15328/0709 та від 20 липня 2021р. № 15330/0709, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо питання про повернення судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 22 700 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1898637703 від 8 жовтня 2021 р. Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, тому беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 22 700 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20 липня 2021 р. № 00153210701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 564 206 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20 липня 2021 р. № 00153230701 про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 901 200 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20 липня 2021 р. № 00153250701 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8 714 970 грн., у тому числі: основний платіж 7 922 700 грн., штрафні санкції - 792 270 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 8 жовтня 2021 р. № 00238100701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкових декларацій з податку на прибуток на суму 340 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20 липня 2021 р. № 15328/0709 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів на суму 81 767 грн., у тому числі: основний платіж 74 334 грн., штрафні санкції - 7 433 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 20 липня 2021 р. № 15330/0709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 720 грн.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) на користь Публічного акціонерного товариства "Малинове" (код ЄДРПОУ - 30249520) судовий збір у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Малинове", адреса: вул. Покровська, буд. 22-а, с. Ромашка, Київська область, 09623, код ЄДРПОУ - 30249520.
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, буд. 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 44096797.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення повного тексту рішення суду 26 січня 2023 р.