30 січня 2023 року № 320/13625/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2021 №0228120713 на загальну суму 10852,18 грн., видане Головним управлінням ДПС у Київській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2021 №0228110713 на загальну суму 130226,13 грн., видане Головним управлінням ДПС у Київській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2021 №0228100713 на загальну суму 1020,00 грн., видане Головним управлінням ДПС у Київській області;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2021 №Ф-22813/10-36-07-13 на суму 119421,38 грн., видану Головним управлінням ДПС у Київській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.09.2021 №0228140713, видане Головним управлінням ДПС у Київській області.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що до 31.12.2020 вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець та після прийняття нею рішення про припинення підприємницької діяльності Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було проведено перевірку, за результатом якої були прийняті оскаржувані у цій справі рішення.
Позивачка стверджує, що податкова перевірка була проведена відповідачем з порушенням встановленої процедури. Так, позивачка стверджує, що після прийняття контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.07.2021 №1220-п та складання запиту про надання документів від 06.07.2021 нею були підготовлені усі необхідні документи, проте працівники контролюючого органу не прибули для проведення виїзної перевірки та витребувані документи не отримали. При цьому, відповідачем було складено акт від 12.07.2021 №792/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про ненадання позивачкою документів для проведення перевірки, а 19.07.2021 був складений акт №11811/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки, копія якого на адресу позивачки направлена не була.
Позивачка зазначає, що контролюючим органом були грубо порушені норми чинного Податкового кодексу України, які регламентують порядок проведення податкових перевірок, а саме:
- копія наказу про проведення перевірки була вручена позивачці відповідачем не до початку проведення перевірки, як того вимагає абзац 2 пункту 78.4 ст.78 Податкового кодексу України, а в день перевірки - 06.07.2021;
- контролюючим органом замість документальної позапланової виїзної перевірки фактично було проведено невиїзну перевірку, оскільки працівники контролюючого органу не перебували за місцем реєстрації позивачки, а вимагали від неї направлення документів до відповідача, а сама перевірка була проведена в приміщенні контролюючого органу;
- наказ про проведення перевірки був складений з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки не містив у собі зазначення року його видання, що є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки;
- акт перевірки не був наданий позивачці для ознайомлення та підпису, як і не був складений акт про відмову від підписання акта.
Також позивачка звертає увагу на те, що за результатом проведення перевірки контролюючим органом було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2021 №Ф-22813/10-36-07-13 на суму 119421,38 грн., у той час як згідно з довідкою ГУ ДПС у Київській області від 01.12.2020 №39567/ФОП/10-36 єдиний соціальний внесок станом на 01.12.2020 був сплачений у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що 31.05.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було прийнято наказ №957-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачки, з метою ознайомлення з яким, а також з направленням на перевірку, було здійснено виїзд на податкову адресу позивачки ( АДРЕСА_1 ), однак при виїзді позивачки встановлено не було, що унеможливило ознайомлення платника податків з наказом та направленням та стало підставою для складання 02.06.2021 акта №633/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.
Після цього контролюючим органом було вжито заходів задля встановлення місцезнаходження платника податків, зокрема, направлено запит від 03.06.2021 №13471/5/10-36-07-12 до ГУ ДФС у Київській області, а 05.07.2021 було видано новий наказ №1220-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачки. Копію цього наказу було вручено позивачці особисто під підпис 06.07.2021, а направлення на перевірку було пред'явлені для ознайомлення позивачці 06.07.2021 також особисто під підпис. У зв'язку з цим контролюючий орган вважає, що перевірку було проведено з відома позивачки.
При цьому, відповідач стверджує, що перевірка проводилася за двома адресами: АДРЕСА_2 (адреса контролюючого органу) та АДРЕСА_3 (адреса платника податків).
Відповідач зазначає, що запит про надання інформації та її документального підтвердження від 06.07.2021 був вручений позивачці особисто під підпис, а 12.07.2021 працівниками ГУ ДПС у Київській області було складено акт №792/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про ненадання позивачкою документів для проведення перевірки, що було прирівняно до відсутності у позивачки таких документів.
Здійснені на підставі оскаржуваних у цій справі рішень нарахування податкових зобов'язань контролюючий орган пояснює фактом ненадання позивачкою під час перевірки Книги обліку доходів і витрат.
23.12.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд доповнити прохальну частину позовної заяви пунктом наступного змісту:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.11.2021 №0062938-1305-1032 на суму 142097,85 грн., видану Головним управління Державної податкової служби у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.
31.12.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд доповнити прохальну частину позовної заяви наступним пунктом:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2021 №Ф-69233-1032 на суму 150438,77 грн., видану Головним управлінням ДПС у Київській області
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 від 21.12.2020.
Судом встановлено, що позивачка була зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності, перебувала на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області, а у зв'язку з наміром припинити підприємницьку діяльність 31.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис №2003580060004005809 про припинення державної реєстрації.
Вказані обставини не заперечуються сторонами по суті та не потребують додаткового доказування.
31.05.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було прийнято наказ №957-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачки з 01.06.2021 тривалістю 5 робочих днів.
02.06.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було складено акт №633/10-36-07-13/ НОМЕР_1 про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю фізичної особи-підприємця за місцезнаходженням.
Вказані наказ та акт були направлені відповідачем на адресу позивачки разом з листом від 03.06.2021 №8981/12/10-36-07-13.
У подальшому, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було прийнято новий наказ №1220-п від 05 липня (без зазначення року), яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з 06.07.2021 тривалістю 5 робочих днів.
Копія цього наказу була вручена позивачці під розписку 06.07.2021, про що свідчить відповідний напис на наказі.
06.07.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було складено запит про надання документів, в якому викладена вимога про надання письмових пояснень та документального підтвердження щодо діяльності позивачки у період з 01.11.2018 по 31.12.2020 (згідно переліку).
Вказаний запит був отриманий позивачкою 06.07.2021, про що свідчить відповідний напис на запиті.
12.07.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було складено акт №792/10-36-07-13 про ненадання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивачці було вручено запит про надання документів від 06.07.2021, однак станом на 12.07.2021 будь-якої інформації та документального підтвердження щодо здійснення господарської діяльності за період з 01.11.2018 по 31.12.2020 надано не було.
Вказаний акт був направлений позивачці разом із супровідним листом від 13.07.2021 №27103/6/10-36-07-13 та отриманий 28.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Після отримання цього акта позивачкою до подано до Головного управління Державної податкової служби у Київській області скаргу від 02.08.2021, в якій вона зазначила, що 06.07.2021 працівниками ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дійсно був вручений їй запит про надання документів, однак відповідні документи були наявні у неї на зустрічі з ревізорами, які, однак, відмовилися від отримання таких документів з посиланням на необхідність оформлення їх опису.
Позивачка повідомила, що вона не відмовлялася від надання необхідних для проведення перевірки документів, адже під час телефонної розмови 08.07.2021 з вищевказаними працівниками ГУ ДПС у Київській області на їхню пропозицію привезти документи безпосередньо в приміщення контролюючого органу в місті Києві вона повідомила про неможливість такого способу надання документів через перебування у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною, а пропозиція щодо передачі документів бухгалтерського та податкового обліку маршрутним таксі є неприйнятною через ризик втрати таких документів.
Позивачка зауважила, що під час наступної телефонної розмови з вищевказаними працівниками ГУ ДПС у Київській області 09.07.2021 ревізори повідомили щодо їх приїзду до позивачки за документами та необхідність підготовки нею банківської виписки, на що позивачка надала згоду.
Під час наступної телефонної розмови з вищевказаними працівниками ГУ ДПС у Київській області 12.07.2021 позивачка повідомила про готовність усіх необхідних для проведення перевірки документів, на що ревізори проінформували про їх прибуття до позивачки протягом дня, однак за документами вони не приїхали, а телефонних дзвінків більше не було.
У зв'язку з цим позивачка зауважила, що факти, відображені в акті від 12.07.2021 №792/10-36-07-13 про ненадання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та не неправдивими.
За результатом розгляду скарги позивачки ГУ ДПС у Київській області листом від 01.09.2021 №31664/6/10-36-07-13 спростувало викладені позивачкою твердження та повідомило, що за результатом проведеної перевірки було складено акт від 19.07.2021 №11811/10-36-07-13/ НОМЕР_1 , який направлено на адресу позивачки засобами зв'язку 19.07.2021.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у період з 06.07.2021 по 12.07.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачкою вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період діяльності з 01.11.2018 по 31.12.2020, за результатом якої був складений акт від 19.07.2021 №11811/10-36-07-13/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачкою не було надано Книгу обліку доходів і витрат, не виконано вимоги, викладені в запиті від 06.07.2021, щодо надання документів, а також не надано документального підтвердження понесених витрат, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачкою витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, на суму 657 707,71 грн. та заниження суми чистого доходу на цю ж суму.
Вказані обставини, за твердженням контролюючого органу, призвели до заниження позивачкою: податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 118387,39 грн., військового збору - на 9865,62 грн., єдиного соціального внеску - на 119421,38 грн.
28.09.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області були прийняті такі документи:
- податкове повідомлення-рішення №0228120713, яким позивачці збільшено податкове зобов'язання з військового збору на 9865,62 грн., а також донараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 986,56 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0228110713, яким позивачці збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на 118387,39 грн., а також донараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11838,74 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0228100713, яким позивачці нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020,00 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб»;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22813/10-36-07-13/ НОМЕР_1 , якою позивачці визначено до сплати заборгованість з ЄСВ у сумі 119421,38 грн.;
- рішення №0228140713 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 31017,39 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних документів як таких, що прийняті за результатом перевірки, яка була проведена з порушенням процедурних вимог, позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 75 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (п.п.78.1.7).
Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п.78.5 ст.78 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд зазначив, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Суд зазначає, що наявність у контролюючого органу правової підстави для проведення перевірки (пункт 78.1 статті 78 ПК України) в рамках цієї справи сторонами не оспорюється. Натомість позивачка вважає, що оскаржувані у цій справі рішення контролюючого органу мають бути скасовані з формальних підстав - через порушення ним порядку проведення перевірки.
Так, позивачка вважає, що відповідачем було порушено вимоги пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки наказ про призначення перевірки не був вручений їй до початку її проведення.
Натомість, суд зауважує, що з аналізу положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган має надіслати або пред'явити платнику податків направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Вчинення таких дій надає контролюючому органу право на проведення документальної виїзної перевірки (п.78.1 ст.78 ПК України), а недотримання такого порядку надає платнику податків можливість не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки (п.81.1 ст.81 ПК України).
Звідси вбачається, що перевірка може бути розпочата контролюючим органом лише після надсилання або пред'явлення платникові податків вищевказаних документів, а тому вчинення таких дій в день проведення перевірки, але до її початку, є дотриманням законодавчо встановленої процедури.
Як було вказано вище, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було прийнято новий наказ №1220-п від 05 липня (без зазначення року), яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з 06.07.2021 тривалістю 5 робочих днів.
Копія цього наказу була вручена позивачці під розписку 06.07.2021, про що свідчить відповідний напис платника податків на наказі.
В направленнях на перевірку так само містяться підписи позивачки про те, що їй було пред'явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, а також вручено копію наказу (а.с.94-95).
Наведене свідчить про те, що відповідачем були вчинені необхідні дії, передбачені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, які надають право розпочати проведення перевірки, а твердження позивачки про те, що копія наказу про призначення перевірки не може бути вручена в день проведення перевірки є непереконливими та засновані на невірному розумінні положень статей 78 та 81 Податкового кодексу України.
Щодо посилань позивачки на відсутність в тексті наказу вказівки на рік його прийняття, суд погоджуються з наявністю такого недоліку зазначеного документа, однак звертає увагу на те, що зі змісту наказу, зокрема, з відображеної в ньому інформації про початок проведення перевірки з 06 липня 2021 року, можна зробити безумовний висновок про те, що роком прийняття такого наказу є 2021 рік.
Суд зауважує, що не всі недоліки документів тягнуть за собою як наслідок їх недійсність, а тому допущена відповідачем технічна описка у вигляді пропуску року прийняття наказу, при зазначенні в самому тексті наказу про початок її проведення з 06.07.2021, не свідчить про недійсність наказу в цілому.
За вказаних обставин, суд вважає, що дії контролюючого органу до початку проведення документальної планової виїзної перевірки щодо інформування особи щодо її проведення повністю відповідають положенням діючого законодавства, і за таких умов у контролюючого органу було право розпочати перевірку платника додатків, оскільки останнім дотримано всі передумови, передбачені податковим законодавством.
Щодо тверджень позивачки про те, що контролюючим органом замість документальної позапланової виїзної перевірки була проведена невиїзна перевірка, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний запит контролюючого органу про надання документів від 06.07.2021, який містить напис позивачки про його отримання в той самий день - 06.07.2021, що свідчить про те, що контролюючим органом був здійснений виїзд за місцезнаходженням позивачки.
У своїй позовній заяві, а також у скарзі від 02.08.2021 позивачка підтвердила, що запит від 06.07.2021 був вручений представниками контролюючого органу за місцезнаходженням позивачки.
Як було вказано вище, після вручення позивачці вказаного запиту контролюючий орган очікував надання позивачкою витребуваних документів, необхідних для проведення перевірки, проте такі документи нею надані не були, про що був складений відповідний акт.
Крім того, в складеному за результатом проведення перевірки акті також вказано, що перевірка проводилася за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що є адресами контролюючого органу та позивачки.
Таким чином, вказані обставини, які підтверджують вручення Головним управлінням ДПС у Київській області позивачці за її місцезнаходженням запиту про надання документів, тобто здійснення виїзду контролюючим органом, спростовують твердження позивачки про те, що перевірка була проведена виключно в приміщенні контролюючого органу.
Крім того, висновок про можливість проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу у разі відсутності інформації про місце здійснення підприємницької діяльності платника податків викладено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №140/3928/19.
У той же час, в матеріалах справи наявні складені позивачами акт від 02.06.2021 №633/10-36-07-13/ НОМЕР_1 та запит від 03.06.2021 №13471/5/10-36-07-12, якими підтверджується відсутність платника податків за податковою адресою.
Відповідно до пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Таким чином, після вручення позивачці копії наказу та її ознайомлення з направленнями та службовими посвідченнями, наслідком чого є початок перевірки, у позивачки виник обов'язок по наданню контролюючому органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, як були вказані у запиті від 06.07.2021.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Пунктом 85.5 статті 85 ПК України визначено, що забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до пункту 85.8 статті 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Отже, з наведених норм вбачається, що для проведення перевірки позивачці не обов'язково потрібно було надавати контролюючому органу оригінали витребуваних документів, адже Податковий кодекс України закріплює можливість проведення перевірки на підставі належним чином засвідчених копій.
З урахуванням цього, суд вважає непереконливими твердження позивачки про неможливість направлення контролюючому органу документів поштою або транспортним зв'язком через загрозу їх втрати, оскільки позивачка не була позбавлена можливість надати контролюючому органу витребувані документи у вигляді належно засвідчених копій.
Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом була дотримана вказана норма, оскільки 12.07.2021 ним було складено акт №792/10-36-07-13 про ненадання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, який разом із супровідним листом від 13.07.2021 був направлений на адресу позивачки та отриманий нею 28.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки від 19.07.2021 №11811/10-36-07-13/3244710404 був направлений позивачці за її податковою адресою ( АДРЕСА_1 ) зі штрихкодовим ідентифікатором 0316411710634, однак не був вручений платникові податків з незалежних від контролюючого органу причин та повернутий адресату «за закінченням терміну зберігання» (а.с.85-86).
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, акт перевірки від 19.07.2021 №11811/10-36-07-13/3244710404 був належним чином направлений позивачці, у зв'язку з чим суд визнає неспроможними її твердження про те, що відповідач позбавив її права на ознайомлення з актом перевірки з метою надання своїх заперечень.
Щодо посилань позивачки на те, що за результатом перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про наявність заборгованості з єдиного соціального внеску на суму 119421,38 грн., у той час як згідно з довідкою ГУ ДПС у Київській області від 01.12.2020 №39567/ФОП/10-36 ЄСВ станом на 01.12.2020 був сплачений у повному обсязі, суд зазначає, що висновок про недоїмку був зроблений контролюючим органом у зв'язку з ненаданням позивачкою Книги обліку доходів і витрат та невиконання нею вимог, викладених в запиті від 06.07.2021, щодо надання документів, а також ненадання документального підтвердження понесених витрат, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачкою витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, на суму 657 707,71 грн. та заниження суми чистого доходу на цю ж суму.
Вказані обставини, за твердженням контролюючого органу, призвели до заниження позивачкою, у тому числі, єдиного соціального внеску - на 119421,38 грн.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.4 цієї ж статті визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) (п.44.7 ст.44 ПК України).
Як було вказано вище, на письмовий запит контролюючого органу від 06.07.2021 про надання пояснень та документальних підтверджень позивачка відповідь не надала.
При цьому суд звертає увагу на те, що у вказаному запиті від 06.07.2021, копію якого отримала позивачка, контролюючий орган роз'яснив правові наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, які можуть настати у разі ненадання платником податків необхідних документів, зокрема, що сума чистого оподатковуваного доходу буде збільшена на суму документально не підтверджених витрат.
Однак, невраховуючи на таку обізнаність щодо можливих наслідків, позивачкою не були надані контролюючому органу необхідні документи ані на запит від 06.07.2021, ані під час подання скарги від 02.08.2021, ані у подальшому, до моменту винесення контролюючим органом оскаржуваних у цій справі рішень.
Ухвалою суду від 01.11.2021 про відкриття провадження у цій справі суд витребував у позивачки письмові пояснення про те, чи направлялися нею на адресу контролюючого органу поштою (кур'єрською службою доставки тощо) документи, витребувані запитом від 06.07.2021, з відповідним документальним підтвердженням.
У відповідь на цю вимогу суду позивачкою надані пояснення про те, що витребувані документи не направлялися нею на адресу контролюючого органу з підстав побоювання щодо втрати оригіналів документації. Пояснення щодо ненаправлення до контролюючого органу належним чином засвідчених копій (а не оригіналів) документів позивачка суду не надала.
Таким чином, приймаючи до уваги ненадання позивачкою контролюючому органу документів, необхідних для проведення перевірки та вказаних у запиті від 06.07.2021, такі документи в силу положень п.44.6 ст.44 ПК України вважаються відсутніми у платника податків.
Відповідно, вважаються непідтвердженими документально показники, задекларовані у звітності, що є підставою для донарахувань, у тому числі, єдиного соціального внеску.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №140/3928/19.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачкою.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.