30 січня 2023 року (09:30)Справа № 280/6723/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29А, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
28.11.2022 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2021 по 29.10.2022 у сумі 7 544,10 грн. з відрахуванням з зазначеної суми загальнообов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивача з 22.10.2021 звільнено з органів Запорізької обласної прокуратури. Зазначає, що під час звільнення відповідачем не було проведено з позивачем повного розрахунку, а саме не було виплачена вихідна допомога при звільненні. Вказує, що лише 29.10.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача відповідну допомогу у розмірі 6047,14 грн., з відрахуванням при виплаті встановлених податків та зборів. За таких обставин, позивач вважає, що в силу положень статті 117 Кодексу Законів про працю України вона має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21.12.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 48421), в якому зазначає, що з урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем 29.10.2022, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, що набрав чинності 19.07.2022, а відтак, у разі задоволення позовних вимог, з відповідача належить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців терміном 127 робочих днів з 25.10.202021 (наступний робочий день після звільнення) по 22.04.2022. Зауважує, що середній заробіток за час розрахунку при звільненні складає 44596,05 грн (127 робочих днів х 351,15 грн (середній заробіток позивача)). У даних правовідносинах істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 7549,73 грн (сума вихідної допомоги при звільненні): 44596,05 грн (сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати) = 0,169 (16,9%) частина невиплаченої суми в сумі середнього заробітку. Таким чином, 0,169 (16,9%) х 351,15 грн. (середній заробіток позивача) х 127 (кількість днів затримки) - 7536,73 грн. (сума середнього заробітку, що підлягає до стягнення). Вказаний підхід розрахунку зменшення відповідного відшкодування застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 та наведений у постанові від 30.10.2019. Беручи до уваги вищезазначене, не підлягає задоволенню вимога щодо відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, визначеному позивачем.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.10.2021 №1459к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Запорізького відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області на підставі пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22.10.2021.
У зв'язку із тим, що при звільненні позивачу не була виплачена вихідна допомога при звільненні, позивач звернулась із позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №280/11253/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022, стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 7549,73 грн.
На виконання вказаного рішення, 29.10.2022 позивач отримала вихідну допомогу при звільненні у розмірі 6047,14 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку.
Позивач, вважаючи наявним у неї права на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, звернулась до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 18.07.2022), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день звільнення з підприємства.
Указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки з позивачем на день її звільнення не було проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема не виплачено вихідну допомогу, то позивач має право на отримання компенсації затримки розрахунку за період з 25.10.2021 (наступний день після звільнення) по 29.10.2022 (день фактичного розрахунку).
Разом з тим, суд не погоджується із розміром середнього заробітку, який позивач просить стягнути, з огляду на таке.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №280/11253/21 встановлено, що середньоденна заробітна плата, яка враховуються під час обчислення середнього заробітку за час затримки у розрахунку, складає 351,15 грн.
При цьому, затримка у розрахунку утворилася за період з 25.10.2021 по 29.10.2022, що складає 262 робочих днів.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 92 001,30 грн. (262 днів х 351,15 грн.).
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Тобто, з 19.07.2022 законодавцем встановлене обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним терміном.
Суд зазначає, що в даному випадку правовідносини щодо розрахунку при звільненні закінчились виплатою відповідачем 29.10.2022 суми вихідної допомоги. Тобто такий розрахунок відбувся в період дії поточної редакції ст. 117 КЗпП України.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати поточну редакцію зазначеної норм.
З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (29.10.2022), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 25.10.2021 (наступного після звільнення), проте не більш як за шість місяців, що становить 127 робочих дні.
Відтак, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 7549,73 грн./92001,30 грн. (сума вихідної допомоги при звільненні/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,082.
Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного статтею 117 КЗпП України шестимісячного терміну та з врахуванням принципу співмірності становить 3656,87 грн. (351,15 грн х 127 робочі дні х 0,082).
Відтак з врахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 3656,87 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Також, суд зазначає, що комісія банку, яку сплатила позивач у розмірі 19,85 грн. не входить до видів судових витрат пов'язаних з розглядом справи, оскільки є сплатою за надані банківською установою послуги.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29А, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.
Стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3656,87 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень 87 копійок), з відрахуванням з зазначеної суми загальнообов'язкових податків та зборів.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.01.2023.
Суддя Ю.В. Калашник