30 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/2665/22
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , яким просить суд постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу на загальну суму 39133,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 39133,48 грн. по платежу по платежу 18010700 "Земельний податок з фізичних осіб".
Контролюючим органом було здійснено всі визначені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, в тому числі, скеровано на адресу такого платника податків податкову вимогу. Однак такі дії не призвели до позитивного результату, а тому сума податкового боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зазначену ухвалу направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням, однак таке було повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України та ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в податковому органі Чернівецької області, як платник податків та зборів.
У відповідача наявний податковий борг у розмірі 39133,48 грн. по платежу 18010700 "Земельний податок з фізичних осіб".
Вказаний борг виник у зв'язку з наступним, що відповідачем до податкового органу подано:
- звітну податкову декларацію з плати за землю №108354 від 15.12.2020р. (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, податковий період 2020р.), якою самостійно нараховано до сплати податку на загальну суму 17912,02 грн. податкового зобов'язання, з якого 14760,38 грн. не було сплачено платником.
- звітну податкову декларацію з плати за землю №8953067 від 07.02.2021р. (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, податковий період 2021р.), якою самостійно нараховано до сплати податку на загальну суму 88514,00 грн. податкового зобов'язання, з якого 24373,10 грн. не було сплачено платником.
Статтею 16 ПК України передбачено, що одним із обов'язків платника податків є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.56.11 ст.56 ПК України, із змінами та доповненнями, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ст. 288 ПКУ).
Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1. ст.270 ПКУ).
Згідно із п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця
Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку залишається ним не сплаченим в повному обсязі.
Положенням пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу пп.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
У зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п.59.1 ст. 59 ПКУ виставлено податкову вимогу №1815-13 від 16.10.2020 p., про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями яка була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак даний лист був повернутий на адресу податкового органу.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно із п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ГУ ДПС у Чернівецькій області доведено наявність податкового боргу відповідача, правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 39133,48 грн., у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення повністю шляхом стягнення з ОСОБА_1 заявленого податкового боргу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 19, 77, 139, 248, 246, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 39133,48 грн. (тридцять дев'ять тисяч сто тридцять три гривні сорок вісім копійок), за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк