30 січня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2170/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рішко Сергія Івановича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, -
Представник ОСОБА_1 - адвокат Рішко Сергій Іванович звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення № 260/2170/22 від 18.10.2022 року.
В обгрунтування необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення зазначає, що листами Колочавської сільської ради від 30.12.2022 року за №№ 01-10/870 та 01-10/871 ОСОБА_1 повідомлено, що його заява від 27.01.2022 року № 3415/184/01.2022 була винесена на розгляд ХІІІ сесії VІІІ скликання Колочавської сільради, за результатами голосування рішення не було прийнято у зв'язку з тим, що депутати будучи присутніми на сесії утрималися від голосування.
Отже, Колочавська сільрада з 18.11.2022 року і по теперішній час ухиляється від виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року у справі № 260/2170/22.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року, суд виходить з наступного.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Правові норми, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Аналіз наведених положень КАС України свідчить про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постановах від 31.10.2019 року у справі №820/1560/17, від 07.11.2019 року у справі № 361/11754/13-а, колегії суддів дійшли висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття рішення у справі.
Враховуючи наявність можливості зміни окремих правових позицій та роль висновків Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики, суд при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю враховував останні актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано це питання.
Також суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Суд вважає, що дана норма також свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю прописаних у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.
Тобто, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контролю за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході виконання в порядку статті 287 КАС України.
Враховуючи наведене суд вважає, що вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно під час ухвалення відповідного рішення.
До того ж, ухвалюючи рішення від 18.10.2022 року по справі № 260/2170/22 судом не встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення.
Суд звертає увагу позивача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 року можливі зокрема в порядку, передбаченому ст. ст. 287 та 382 КАС України, однак на даний момент суд вже позбавлений можливості вживати заходів судового контролю, передбачених ст. 382 КАС України.
Отже, в задоволені заяви в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі 260/2170/22 та зобов'язання Колочавської сільської ради надати звіт про виконання рішення суду - слід відмовити.
Також, суд зазначає, що заява в частині накладення на голову Колочавської сільської ради штрафу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб теж не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає, зокрема, територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Отже, статус керівника колегіального органу розкривається лише через наявність організаційно - розпорядчих функцій щодо діяльності такого органу. Сам керівник не здатен своєю діяльністю чи адміністративною правотворчістю взаємно замінити рішення та дії колегіального органу, хоча він і представляє його (в тому числі, шляхом підписання відповідних прийнятих рішень), бо ж власне підставою для визнання за органом ознаки «колегіального» є спільний (як правило більшістю голосів) порядок прийняття рішень (правових актів управління) та вирішення підвідомчих питань і спорів.
Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для накладення штрафу на голову Колочавської сільської ради, який не може бути підданий штрафу за неприйняття депутатами Колочавської сільської ради рішення щодо заяви позивача.
Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Рішко Сергія Івановича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення № 260/2170/22 від 18.10.2022 року - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.І. Рейті