30 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/28917/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провести призначення, нарахування та доплату пенсії з 01.05.2020 р. з урахуванням для призначення пенсії, середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що до травня 2020 року отримувала пенсію, призначену згідно Закону України "Про державну службу", а з 01.05.2020 переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058. Разом із тим, розмір пенсії за віком, призначений 01 травня 2022 року, не влаштовує позивача, оскільки ГУ ПФУ в Житомирській області, при розрахунку розміру пенсії за віком неправомірно застосувало показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. У відповідь на звернення позивача, відповідач зазначив, що застосування для обчислення пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017- 2019 роки (три роки, які передують року призначення пенсії за віком) у у зв'язку із переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком чинним законодавством не передбачено. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 10.01.2022 надійшло клопотання відповідача про залишення позовної без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 11.01.2023 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відзив на позовні заяву надійшов до суду 04.01.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що позивачу з 15.10.2010 було призначено пенсію відповідно до Закону України „Про державну службу”. Із 01.05.2022 позивача переведено на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон 1058). Вказує, що застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення у зв'язку з переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону, чинним законодавством не передбачено. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Тобто, кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 15.10.2010 позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу”.
Із 01.05.2020 позивача переведено на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом від 13.10.2022 №31054-28065/Б-02/8-0600/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про наступне: повідомляємо, що Ви до 01.05.2020 отримували пенсію за віком відповідно до Закону України „Про державну службу” та з 01.05.2020 Вас переведено на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон). Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону при перерахунку пенсії обчислення її розміру проведено з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн), який на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 з 01.03.2019 збільшено на 1,17, від 01.04.2020 № 251 - на 1,11, від 22.02.2021 №127 на 1,11, від 16.02.2022 №118 на 1,14, що становить 6186,32 грн. Визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується лише при призначенні пенсії, а також у разі коли особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію зо відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Положеннями ч.1 ст.9 Закону №1058-IV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (за чинності статті 37 якого позивачу призначено пенсію вперше) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.
Наведеним Законом врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців.
Аналіз положень Закону № 1058-IV свідчить, що виплата пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Судовим розглядом встановлено, що до 01.05.2020 позивач отримувала пенсію виключно на підставі Закону України "Про державну службу".
При цьому, з 01.05.2020 пенсія відповідно до норм Закону України № 1058-IV позивачу була призначена вперше.
За наведених обставин слід вказати, що призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відбулось вперше.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, статтею 45 Закону № 1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-IV, на інший.
Враховуючи викладене, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, а саме - таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом № 1058-IV.
У той же час слід враховувати, що позивачу раніше було призначено пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", який передбачає інші підстави та порядок обчислення і призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV з 01.05.2020 відбулось вперше.
Таким чином, норми ст. 45 Закону № 1058-IV щодо переведення з пенсії призначеної за іншим законом, зокрема за Законом України "Про державну службу", на пенсію за Законом №1058-IV, не можуть застосовуватись при призначенні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-IV.
При цьому, при призначенні пенсії вперше за Законом № 1058-IV для розрахунку пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії вперше за цим Законом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що призначення позивачу пенсії мало бути проведеним, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019, оскільки показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення вперше пенсії за Законом № 1058-IV.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, у постанові від 06.03.2018 у справі № 185/1474/17.
Отже, є протиправною відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні позивачу пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а тому є необхідність зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплату пенсії позивача відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018, 2018.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017, 2018 та 2019 роки).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити з 01 травня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017, 2018 та 2019 роки), з урахуванням виплачених сум
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні) 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук