27 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/19144/22
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії по інвалідності, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.08.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію по інвалідності з 01.08.2022, зарахувавши до трудового стажу ОСОБА_1 періоди військової строкової служби з 29.04.2009 по 15.10.2009, а також служби в органах внутрішніх справ з березня 2013 року по березень 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.08.2022 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Вказує, що 11 серпня 2022 року отримав повідомлення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що відповідно до частини першої статті 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону. Відповідно до ст. 32 Закону, пенсія по III групі інвалідності призначається за наявності страхового стажу не менше 5 років для осіб віком від 32 років до досягнення особою 33 років включно. Відповідачем при розгляді заяви про призначенні пенсії не враховано: період роботи з березня 2013 року по березень 2014 року в органах УМВС України в Житомирській області та період проходження строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 з 29.04.2009 по 15.10.2009. При цьому відповідач визнає страховий стаж, який складає 3 роки 6 місяців 28 днів. З позицією щодо не зарахування трудового стажу, і як наслідок, не призначення пенсії, позивач не згоден. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 20.10.2022. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 05.08.2022 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю належного страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності. Просить позов задовольнити.
До відзиву додано копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.11.2022 постановлено залучити до розгляду справи №240/14390/22 як другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Богдана Хмельницького, 116а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427). Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 21.11.2022 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області отримало 07.12.2022.
Станом на дату розгляду адміністративної справи, до суду не надходив відзив Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що при первинному огляді 14.06.2022 позивачу із 16 травня 2022 року встановлено третю групу інвалідності (а.с. 12).
Встановлено, що 01.08.2022 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 32-33).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 05.08.2022 №063850005364 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 30-31). У розділі "результати розгляду документів, доданих до заяви" вказано: "за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано: період з березня 2013 по березень 2014 відповідно до довідки від 23.06.2022 № 126-А виданої Міністерством внутрішніх справ України, оскільки надана довідка не відповідає Постанові №3-1 від 04.02.2021 року, а саме, у довідці не зазначена інформація щодо сплачених страхових внесків до органу Пенсійного фонду України. Додатковий коментар: період зазначений у військовому квитку НОМЕР_2 з 29.04.2009 по 06.04.2010 зарахований до загального стажу відповідно до індивідуальних відомостей застрахованих осіб (СПОВ) з 16.10.2009 по 06.04.2010 рік. Відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу."
Листом №0600-0218-8/58014 від 11.08.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Згідно статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.
Відповідно до статті 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
У відповідності до частини 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно приписів ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Сторонами визнається, що на день звернення за пенсією вік позивача становить 32 роки.
Загальний страховий стаж позивача, який враховано при розгляді заяви про призначення пенсії по інвалідності становить 3 роки 6 місяців 28 днів.
З оскаржуваного рішення вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період:
- з березня 2013 по березень 2014 (відповідно до довідки від 23.06.2022 №126-А виданої Міністерством внутрішніх справ України, оскільки надана довідка не відповідає Постанові №3-1 від 04.02.2021, а саме, у довідці не зазначена інформація щодо сплачених страхових внесків до органу Пенсійного фонду України).
- із 29.04.2009 по 15.10.2009 (період зазначений у військовому квитку НОМЕР_2 з 29.04.2009 по 06.04.2010 зарахований до загального стажу відповідно до індивідуальних відомостей застрахованих осіб (СПОВ) з 16.10.2009 по 06.04.2010).
Надаючи оцінку правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів: з березня 2013 року по березень 2014 року та із 29.04.2009 по 15.10.2009, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом дослідженого наявну у матеріалах справи копію трудової книжки позивача ( НОМЕР_3 ) та встановлено наявність у ній наступних записів, що стосуються спірного періоду: запис №9: 05.03.2013 - прийнятий на службу в органах внутрішніх справ; підстава внесення запису - наказ УМВС №65 о/с від 05.03.2013; запис №10: 06.06.2014 - звільнений зі служби в органах внутрішніх справи; підстава внесення запису - наказ УМВС №161 о/с від 06.06.2014.
З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, орган Пенсійного фонду вказав, що відповідно до довідки від 23.06.2022 №126-А виданої Міністерством внутрішніх справ України, оскільки надана довідка не відповідає Постанові №3-1 від 04.02.2021, а саме, у довідці не зазначена інформація щодо сплачених страхових внесків до органу Пенсійного фонду України.
Судом досліджено копію архівної довідки Департаменту з питань режиму та службової діяльності МВС України від 23 червня 2022 року №126-А та встановлено, що її видано на підставі архівних документів Управління МВС України в Житомирській області. Довідка містить інформацію про те, що з березня 2013 року по березень 2014 року ОСОБА_1 нараховувались кошти.
Вказана довідка не містить інформації щодо сплачених страхових внесків.
Суд звертає увагу, що згідно п. 2.10 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок) у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Суд звертає увагу на ту обставину, що довідка від 23 червня 2022 року №126-А є архівною, а тому і відображає інформацію, наявну в документах, на підставі яких її було сформовано.
Разом з тим, відповідачі не спростовують правильність цих записів трудової книжки і не обґрунтовують причини, через які вони не можуть бути взяті до уваги з метою призначення позивачу пенсії.
У той же час, судом не встановлено будь-яких вагомих недоліків оформлення записів трудової книжки позивача, які б давали пенсійним органам належні підстави відмовити у зарахуванні такого стажу.
Окрім того у військовому квитку серії НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 вказано 29.04.2009 він зарахований на строкову військову службу і направлений у військову частину, а на підставі наказу МО України №146 від 19.03.2010, позивач 06.04.2010 звільнений (демобілізований ) у запас.
Відповідач не зарахував до загального стажу період із 29.04.2009 по 15.10.2009 у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відтак, період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача у повному розмірі.
Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Так статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначені, зокрема, наступні терміни:
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше;
надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Поняття страхового стажу наведено і в ч.1 статті 24 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частини п'ята, шоста статті 20 Закону № 1058-IV).
У відповідності до частини десятої статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
За приписами статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків покладена на страхувальника, який зобов'язаний здійснювати нарахування із заробітної плати працівника.
Таким чином, законодавець не встановлює обов'язку працівника здійснювати контроль за обчисленням та сплатою роботодавцем страхових внесків. Крім цього, порушення страхувальником вимог законодавства щодо сплати страхових внесків тягне негативні наслідки, передбачені законодавством, лише щодо самого страхувальника та не може породжувати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до трудового (страхового) стажу періоду виконуваної особою роботи, підтвердженої, в тому числі, трудовою книжкою.
Верховний Суд зазначив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Відтак, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту (постанови від 27.05.2021 у справі № 343/659/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 25.04.2018 у справі № 490/12392/16-а).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов відсутність інформації про сплату за спірні періоди страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду служби позивача до страхового стажу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача період з березня 2013 року по березень 2014 року та з 29.04.2009 по 15.10.2009. Всього 1 рік 5 місяців 16 днів.
Суд звертає увагу, що відповідачем визнається наявність у позивача страхового стажу (без врахування спірних періодів) 3 роки 6 місяців 28 днів.
Отже, враховуючи висновки суду у даній адміністративній справі, страховий стаж позивача становить 5 років 0 місяців 14 днів, що є достатнім для призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.
У справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема інтерес суспільства та умови, передбачені законом. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар.
Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу належного урядування.
Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі Лелас проти Хорватії (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).
Отже, принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу неналежного урядування.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що саме рішення відповідача від 05.08.2022 №063850005364 порушує безпосередньо заявлене право позивача та не є правомірним. Тому на виконання ч.2 ст.9 КАС України суд вирішив вийти за межі позовних вимог, визнавши його протиправним і скасувавши його.
Згідно з п.2 ч.1. ст.45 Закону України №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.
Отже, пенсія з інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Суд врахував, що позивачу інвалідність встановлена з 16.05.2022. За призначенням пенсії позивач звернувся 01 серпня 2022 року, тобто з дотриманням вказаного тримісячного періоду з дня встановлення інвалідності.
Суд звертає увагу, що відсутність страхового стажу 5 років було єдиною підставою для призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача у встановленому чинним законодавством порядку вжити необхідних заходів для призначення позивачу пенсії з інвалідності відповідно до п.2 ч.1 ст.45 Закону України №1058-IV з 16.05.2022 (дати встановлення ІІІ групи інвалідності).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Богдана Хмельницького, 116а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2022 №063850005364 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у встановленому чинним законодавством порядку вжити необхідних заходів для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 16.05.2022 (дати встановлення ІІІ групи інвалідності), зарахувавши до страхового стажу періоди: з 29.04.2009 по 15.10.2009 та з березня 2013 року по березень 2014 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук