Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2023 року Справа№200/2696/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом № 18 від 22.12.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом № 18 від 22.12.2021 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 08.01.2022 він отримав від військової частини витяг з протоколу від 22.12.2021 № 8, відповідно до якого йому було відмовлено у призначені та виплаті грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Вказана відмова обґрунтована тим, що позивач не має вислугу на військовій службі 20 років. Проте, на переконання ОСОБА_1 його вислуга років станом на 02 грудня 2021 року складає 27 років, що зазначено у наказі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 239 від 02.12.2021.
З огляду на вказане позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, з урахуванням складу родини 3 особи;
визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 18 від 22.12.2021 в частині відмови позивачу нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, з урахуванням складу родини 3 особи;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, як особі, яка має право та надала згоду на отримання грошової компенсації за належне їй для отримання житлове приміщення, з урахуванням складу родини 3 особи, та у встановлені строки подати рішення на затвердження командувачу Національної гвардії України.
В установлений законом строк, відповідачем відзив на адміністративний позов не поданий. Згідно з приписами статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. Частиною другою вказаної статті КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
21 лютого 2022 року суд виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом № 18 від 22.12.2021 та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/2696/22. Розгляд адміністративної справи № 200/2696/22 суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX відповідно, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 та довідка від 12.12.2019 № 1411-5000245558 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.8).
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, був звільнений з військової служби в запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.12.2021 № 239 без права носіння військової форми одягу відповідно до ст. 26 ч. 5 п. 2 згідно з підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку дії контракту) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.10).
Судом встановлено, що житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянуто питання щодо отримання грошової компенсації за належне житло майору юстиції запасу ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з протоколу № 18 від 22.12.2021. Проте, позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, з урахуванням складу родини 3 особи на підставі п. 2 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015, п. 1.3 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої 28.07.2007 наказом МС України № 278. А саме, підставою для відмови стало те, що календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 17 років 05 місяців 00 днів, замість необхідних 20 років. Вказаним рішенням зобов'язано родину позивача самостійно знятись у 30 денний строк з місця реєстрації військової частини за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з втратою права на реєстрацію за місцем розташування військової частини (а.с.11-12).
Вважаючи протиправною відмову у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне житло, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи справу, суд керується приписами частини 1 статті 2 КАС України, де завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Приписами статті 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, він встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 (далі - Порядок № 728).
Приписами пункту 3 Порядку № 728 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 728 черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Згідно із пунктом 6 Порядку № 728 підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Пунктом 10 Порядку № 728 передбачено, що житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.
Пунктом 11 Порядку № 728 передбачено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім'ї, зазначеної в абзацах четвертому і п'ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім'ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; довідка про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання (перебування); копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копія свідоцтва про шлюб (за наявності); - копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім'ї компенсації у випадках, визначених законодавством.
Житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні (п. 12 Порядку № 728).
З аналізу наведених положень слідує, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла та перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включені до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
При цьому, житлові комісії спочатку письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір та у разі настання відповідної черги підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Національної Гвардії України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 28.07.2007 № 278 затверджено Інструкцію з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає організацію забезпечення і надання житлових приміщень особам офіцерського складу, старшинського, сержантського і рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), які проходять службу у військових частинах, закладах та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), а також особам, звільненим у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військових частинах (далі - військовослужбовці), та членам їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей). Державні службовці та службовці, які проходять службу у територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах і підрозділах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України, забезпечуються житловими приміщеннями відповідно до вимог чинного законодавства.
Військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або, на бажання військовослужбовця, виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Пунктом 1.3 Інструкції визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року в справі № 638/1341/20 (провадження № 61-4777св21) зазначено, зокрема, що підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту є наявність у нього більше 20 років календарної вислуги.
Отже, на переконання суду, в даному випадку основним критерієм для надання особі грошової компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення є вислуга на військовій службі 20 років і більше.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у даній справі, вислуга років позивача станом на 02.12.2021 становить:
у календарному обчисленні - 17 років 05 місяців 00 днів;
у пільговому (буз урахування календарної) - 09 років 07 місяців 24 дні;
служба разом - 27 років 00 місяців 24 дні.
Враховуючи той факт, що вислуга років позивача у календарному обчисленні є меншою аніж 20 років, відповідачем правомірно прийнято рішення про зняття позивача з квартирного обліку та виключення зі списків військовослужбовців, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані відповідачем.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач - заперечуючи проти них, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог та відсутністю витрат відповідача, пов'язаних із розглядом справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом № 18 від 22.12.2021 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2023.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб