27 січня 2023 року Справа № 160/18097/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000153/2 від 06.09.2022р., -
11.11.2022р. (через систему "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської митниці та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000153/2 від 06.09.2022р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару (товар №1: Машини сільськогосподарські для підготовки та оброблення ґрунту (в розібраному стані для зручності транспортування). Грунтофрези, застосовуються для інтенсивної обробки ґрунту, знищення бур'янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів ґрунту, закладення добрив і вирівнювання поверхні поля: Грунтофреза ФН-1,1 - 20 шт., Грунтофреза ФН-1,25 - 72 шт., Грунтофреза ФН-1,5М - 134 шт. У частково розібраному стані в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD; товар №2: Тракторний навісний різальний механізм без двигуна. Призначений для обробітку грунту з одночасним подрібненням рослин них залишків на поверхні та у верхньому шарі землі. Не містить у своєму складі передавачів та отримувачів сигналу: Мульчувач МН-1,0 - 15шт, Мульчувач МН-1,2 - 15шт, Мульчувач МН-1,3 - 20шт. Мульчувач МН-1,4 - 45шт, Мульчувач МН-1,5 - 10шт, Мульчувач МН-1,6 - 6шт, Мульчувач МН-1,8 - 6шт, Мульчувач МН-2,0 - 4шт, Мульчувач МН-2,2 - 5шт, Мульчувач МН-2,4 - 5шт. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налаго джування та обслуговування. Виробник: WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO, LTD) було подано ЕМД №UA403020/2022/018445 від 05.09.2022р., за ціною договору відповідно до умов поставки, з урахуванням вартості транспортних витрат до кордону з Україною, були подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, при цьому, як зазначає позивач, подані ним документи чітко ідентифікували оцінювальний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення №UA403020/2022/000153/2 від 06.09.2022р. про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 1) перевезення товару згідно коносамента від 25.12.2021 № SZZY21120020 здійснювалося морським транспортом із порту «Qingdao» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія), експедитором ТОВ «Формаг Оверсіз» на дане перевезення надано рахунок-фактуру від 29.04.2022 №230331, №230571. Товариство згідно зазначених рахунків-фактур зобов'язаний перерахувати експедитору 31800 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним вище рахункам-фактур. При цьому, витрати на морське транспортування чотирьох контейнерів, транспортно-експедиційні послуги в порту призначення та доставки до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) склали 23800 дол. США. Також, в митного органу наявна інформація ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про рівень цін на послуги з перевезення вантажів в залежності від виду і способу перевезень і маршруту перевезення, що доведена Листом Держмитслужби від 02.12.2021 №15/15-02/7/5793 (вх. 3637/4/7.25-08/8 від 17.12.2021). Згідно даної інформації вартість морського перевезення одного 40 футового контейнера з порту Китая до порту Одеса, Україна в середньому може становити 12000 дол. США. Позивач вважає наведене оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як: 1) в процесі декларування спірної товарної партії товариством на підтвердження вартості транспортних витрат, як складової заявленої митної вартості задекларованого товару, було надано митниці усі наявні у нього транспортні та перевізні документи: договір транспортного експедирування №0112/21-03 від 01.12.2021 року; коносамент №SZZY21120020 від 25.12.2021 року; рахунки на оплату ТЕП: 230331, 230571 від 29.04.22р.; довідку про транспортні витрати від 09.08.2022 року; залізничні товаро-транспортні накладні: 002313, 002325, 002343, 002350від 04.08.2022р.; платіжні доручення про оплату транспортних витрат: № 4 від 18.05.2022р., № 7 від 30.06.2022р. та надані документи у своїй сукупності підтверджують вартість транспортних витрат, пов'язаних з перевезенням спірної товарної партії до кордону з Україною та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 2) твердження митниці про ненадання товариством, якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставним, оскільки у самому твердженні митницею зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 МКУ чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось, тоді як в даному випадку страхування не здійснювалось, тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання протирічить означеній правовій нормі; 3) в процесі декларування спірної товарної партії товариством на підтвердження вартості товару було надано усі наявні у нього документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № WSM/1 від 01.03.2020 року; Специфікацію № WSM2021-8 від 24.06.2021 року; Специфікацію № WSM2021-9 від 08.10.2021 року; Специфікацію № WSM2021-10 від 15.10.2021 року; Додаткову угода №17 від 28.01.2022 року до Контракту; рахунок - фактуру № WSM2022-2 від 15.12.2021 року; пакувальний лист від 15.12.2021 року; платіжне доручення №735 від 11.1.2021 року; платіжне доручення №798 від 17.11.2021 року; платіжне доручення №1016 від 27.01.2022 року; сертифікат країни походження товару №C22MA3N41CY20002 від 24.01.22 року; технічні характеристики товару; прайс лист виробника товару та комерційну пропозицію виробника товару, які у своїй сукупності підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 4) товариством митниці було надано під час митного оформлення спірної товарної партії зазначені вище прайс лист, комерційну пропозицію виробника товару, технічні характеристики товару, які по своїй суті є каталогами виробника товару; 5) контрактом № WSM/1 (п. 3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня, а тому товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом; 6) відповідно до відомостей рахунку на оплату № 230331 від 29.04.22р., у ньому зазначена вартість морського перевезення (фрахту) спірної товарної партії за маршрутом: Циндао, Китай - Сірет Румунія, Україна в сумі 23800,00 дол. США. та вартість ТЕО за межами кордону України в сумі 6000,00 грн. Відповідно ж до відомостей рахунку на оплату №230571 від 29.04.22р., у ньому зазначена вартість наземного перевезення спірної товарної партії за маршрутом: Сірет, Румунія - місто Тернопіль, Україна на суму 2000,00 дол. США., тобто, загальна вартість перевезення, яку товариство повинно перерахувати Експедитору за обома рахунками складає 31800,00 дол. США, однак відповідно умов поставки FOB та до ст.58 МКУ до митної вартості товару включаються виключно транспортні витрати до митного кордону України, транспортні витрати по території України не включаються до митної вартості товару, тому декларантом товариства заявлено суму вартості транспортних витрат до кордону з Україною та вартість транпорно-екпедиційного обслуговування за межами кордону України: 23800,00 дол. США+6000,00 дол. США=29800дол. США (за рахунком №230331), за виключенням з загальної вартості перевезення вартості транспортних витрат по території України в сумі 2000,00дол. США (за рахунком № 230571); 7) під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, товариством митниці було надано на підтвердження транспортної складової митної вартості товару платіжні доручення №4 від 18.05.2022р. та № 7 від 30.06.2022 року. У графах 32 та 70 платіжного доручення №4 зазначено, що оплата здійснена за п'ятьма рахунками одним платежем на загальну суму 107000,00 дол. США, у тому числі зазначений рахунок № 230331 від 29.04.22р. Загальна вартість послуг з перевезення, зазначена у рахунку складає 2980,00 дол. США. Таким чином загальна сума оплати, зазначена у платіжному дорученні і рахунку не можуть співпадати, оскільки відповідно до платіжного доручення було здійснено загальну оплату послуг з перевезення за декількома рахунками. У графах 32 та 70 платіжного доручення №7 зазначено, що оплата здійснена за чотирма рахунками одним платежем на загальну суму 52000,00 дол. США, у тому числі зазначений рахунок № 230571 від 29.04.22р. Вартість послуг з перевезення, зазначена у рахунку складає 2000,00 дол. США. Таким чином загальна сума оплати, зазначена у платіжному дорученні і рахунку не можуть співпадати, оскільки відповідно до платіжного доручення було здійснено загальну оплату послуг з перевезення за декількома рахунками; 8) посилання митного органу на необхідність застосування вартості фрахту зазначену в інформації ДП «Укрпромзовнішекспертиза», є по суті втручанням у господарську діяльність двох суб'єктів господарювання шляхом нав'язування митницею їм ціни, що її влаштовує. Наведена митницею інформація про вартість перевезення в розмірі 12000 дол.США не може бути прийнята до уваги, оскільки, як вбачається, вона стосується міжнародного морського перевезення за маршрутом - від порту Китаю до порту Одеса, і це при тому, що, по-перше, в Китаї більше, ніж один порт, а тому залишається незрозумілим, як та від якого саме порту Китаю розраховувалася вартість морського перевезення контейнеру в розмірі 12000 дол.США, а по-друге, морське перевезення контейнерів, що розглядається в рамках даного позову, здійснювалося за зовсім іншим маршрутом; 9) приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості, однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на численні постанови Верховного Суду. У відповіді на відзив позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові (а.с.114-127).
Ухвалою суду від 28.11.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.66).
14.12.2022р через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст.337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 1) перевезення товару згідно коносамента від 25.12.2021 № SZZY21120020 здійснювалося морським транспортом із порту «Qingdao» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія), експедитором ТОВ «Формаг Оверсіз» на дане перевезення надано рахунок-фактуру від 29.04.2022 №230331, №230571. Товариство згідно зазначених рахунків-фактур зобов'язаний перерахувати експедитору 31800 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним вище рахункам-фактур. При цьому, витрати на морське транспортування чотирьох контейнерів, транспортно-експедиційні послуги в порту призначення та доставки до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) склали 23800 дол. США. Також, в митного органу наявна інформація ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про рівень цін на послуги з перевезення вантажів в залежності від виду і способу перевезень і маршруту перевезення, що доведена Листом Держмитслужби від 02.12.2021 №15/15-02/7/5793 (вх. 3637/4/7.25-08/8 від 17.12.2021). Згідно даної інформації вартість морського перевезення одного 40 футового контейнера з порту Китая до порту Одеса, Україна в середньому може становити 12000 дол. США. Відповідач вказує на те, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом митна вартість товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах: товар 1 за ЕМД від 17.06.2022 №UА403020/2022/011911 на рівні 2,22 дол. США/кг. (490.8165 дол.США/шт), товар 2 - за ЕМД від 06.08.2021 №UА110150/2021/012785 на рівні 4,80 дол. США/кг. При цьому, відповідач вказує на те, що оскільки митна вартість була визначена митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МК України), тому посилання в рішенні про коригування митної вартості на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа, номер і дата митної декларації в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості також вказана. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанови Верховного суду (а.с.78-90).
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 15.12.2022р. було відмовлено у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи №160/18097/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) (а.с.107).
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 27.01.2023р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" зареєстроване як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, будинок 100, приміщення 1, що підтверджується роздруківкою Витягу з ЄДРПОУ, наявною у справі (а.с.10).
01.03.2020р. між ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (як покупцем) та компанією WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD (Китай) (як продавцем) був укладений зовнішньоекономічний контракт №WSM/1 на поставку товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту (а.с.21-23).
Згідно до п.2.1 контракту визначено, що поставка товару здійснюється партіями і фіксується в специфікаціях (додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією специфікацією.
Відповідно до п.3.1 контракту поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс 2010, які мають обов'язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікації (додатку) до цього контракту.
Пунктами 4.1 та 5.2 контракту встановлено, що ціна за товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в специфікаціях (додатках) до цього контракту.
Умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних специфікаціях (додатках) до контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди (а.с.21-23).
Окрім того, 01.12.2021р. між ТОВ «ПК «ДТЗ» як клієнтом та компанією «FORMAG OVERSEAS LIMITED» як експедитором було укладено договір транспортного експедирування №0112/21-03, за умовами якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Згідно п.2.1.3 цього договору визначено, що експедитор має право долучати до виконання своїх зобов'язань по договору інші організації та осіб.
Пунктом 3.2 договору визначено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х календарних днів з дати їх оформлення з переведенням зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора (а.с.33 зворот - 39).
На підставі вищенаведеного контракту №WSM/1, на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар згідно Специфікацій: №WSM2021-8 від 24.06.2021 року, №WSM2021-9 від 08.10.2021 року, №WSM2021-10 від 15.10.2021 року, рахунку-фактури: № WSM2022-2 від 15.12.2021 року, а саме: ґрунтофрези та мульчувачі, при цьому, зазначені товари поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010», що підтверджується змістом копій відповідних документів та митної декларації (а.с.16 зворот - 18, 23 зворот - 24 зворот, 26 зворот,94-95).
Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 05.09.2022р. №UA403020/2022/018445 (а.с.16 зворот - 18,94-95).
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, в якому зазначено, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось) та митницею відповідно до ч.2 ст.53 МК України були додатково витребувані від ТОВ ПК "ДТЗ", наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності -інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, а у разі їх відсутності, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, надати: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.16,96-зворот).
Листом вих.37 від 05.09.2022 року ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: комерційну пропозицію виробника від 25.11.2021р., прайс-лист виробника від 12.11.2021р., платіжні доручення №4, №7, а також надало письмові та повідомило митницю, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством, які у своїй сукупності не мають ніяких розбіжностей і дозволяють здійснити контроль та перевірку числових значень в повній мірі, інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД №UA403020/2022/018445 товару у 10-денний термін надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами (а.с.14 - 15 зворот, 97 зворот - 99).
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації та додатково наданих на повідомлення митного органу, Митницею було встановлено наступне: 1) перевезення товару згідно коносамента від 25.12.2021 № SZZY21120020 здійснювалося морським транспортом із порту «Qingdao» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія), експедитором ТОВ «Формаг Оверсіз» на дане перевезення надано рахунок-фактуру від 29.04.2022 №230331, №230571. Товариство згідно зазначених рахунків-фактур зобов'язаний перерахувати експедитору 31800 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним вище рахункам-фактур. При цьому, витрати на морське транспортування чотирьох контейнерів, транспортно-експедиційні послуги в порту призначення та доставки до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) склали 23800 дол. США. Також, в митного органу наявна інформація ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про рівень цін на послуги з перевезення вантажів в залежності від виду і способу перевезень і маршруту перевезення, що доведена Листом Держмитслужби від 02.12.2021 №15/15-02/7/5793 (вх. 3637/4/7.25-08/8 від 17.12.2021). Згідно даної інформації вартість морського перевезення одного 40 футового контейнера з порту Китая до порту Одеса, Україна в середньому може становити 12000 дол. США., що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.11-11 зворот).
Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000153/2 від 06.09.2022р., за яким заявлена позивачем митна вартість товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах: товар 1 за ЕМД від 17.06.2022 №UА403020/2022/011911 на рівні 2,22 дол. США/кг. (490.8165 дол.США/шт), товар 2 - за ЕМД від 06.08.2021 №UА110150/2021/012785 на рівні 4,80 дол. США/кг, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.11-11 зворот).
Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.
Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.
Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості - ч.1 ст.54 Митного кодексу України.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.
Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, а саме:
- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому - і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими причинами, у зв'язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов'язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2022р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.11-11 зворот).
В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копій контракту №WSM/1 від 01.03.2020, специфікацій №WSM2021-8 від 24.06.2021 року, №WSM2021-9 від 08.10.2021 року, №WSM2021-10 від 15.10.2021 року, інвойсу № WSM2022-2 від 15.12.2021 року, платіжних доручень в іноземній валюті №735 від 11.10.2021р., №798 від 17.11.2021р., №1016 від 27.01.2022р., пакувального листа, сертифікату країни походження товару №C22MA3N41CY20002 від 24.01.22 року, технічних характеристик товару, прайс листів виробника товару, договору транспортного експедирування №0112/21-03 від 01.12.2021 року; коносаменту №SZZY21120020 від 25.12.2021 року, рахунків на оплату ТЕП: 230331, 230571 від 29.04.22р., довідки про транспортні витрати від 09.08.2022 року, залізничних товаро-транспортних накладних: 002313, 002325, 002343, 002350від 04.08.2022р., а також і додатково наданих позивачем на повідомлення митниці листом вих.37 від 05.09.2022 року ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: комерційної пропозиції виробника від 25.11.2021р., прайс-листа виробника від 12.11.2021р., платіжних доручень про оплату транспортних витрат: № 4 від 18.05.2022р., № 7 від 30.06.2022р., вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.21-46,57-64,77).
Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2022р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.
Отже, у зв'язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 06.09.2022р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.
Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) перевезення товару згідно коносамента від 25.12.2021 № SZZY21120020 здійснювалося морським транспортом із порту «Qingdao» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія), експедитором ТОВ «Формаг Оверсіз» на дане перевезення надано рахунок-фактуру від 29.04.2022 №230331, №230571. Товариство згідно зазначених рахунків-фактур зобов'язаний перерахувати експедитору 31800 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним вище рахункам-фактур. При цьому, витрати на морське транспортування чотирьох контейнерів, транспортно-експедиційні послуги в порту призначення та доставки до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) склали 23800 дол. США. Також, в митного органу наявна інформація ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про рівень цін на послуги з перевезення вантажів в залежності від виду і способу перевезень і маршруту перевезення, що доведена Листом Держмитслужби від 02.12.2021 №15/15-02/7/5793 (вх. 3637/4/7.25-08/8 від 17.12.2021). Згідно даної інформації вартість морського перевезення одного 40 футового контейнера з порту Китая до порту Одеса, Україна в середньому може становити 12000 дол. США., що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.11-11 зворот).
Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД від 05.09.2022р. №UA403020/2022/018445 (а.с.16 зворот - 18,95-95) та відповіді на повідомлення митниці вих.37 від 05.09.2022р. щодо надання додаткових документів (а.с.14-15 зворот,97 зворот - 99), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.
Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.
З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі “Рисовський проти України” у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 “Про захист особи відносно актів адміністративних органів” урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.
Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.
Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у оспорюваному рішенні на те, що перевезення товару згідно коносамента від 25.12.2021 № SZZY21120020 здійснювалося морським транспортом із порту «Qingdao» (Китай) до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія), експедитором ТОВ «Формаг Оверсіз» на дане перевезення надано рахунок-фактуру від 29.04.2022 №230331, №230571. Товариство згідно зазначених рахунків-фактур зобов'язаний перерахувати експедитору 31800 дол. США, однак сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним вище рахункам-фактур. При цьому, витрати на морське транспортування чотирьох контейнерів, транспортно-експедиційні послуги в порту призначення та доставки до порту призначення «CONSTANTZA» (Румунія) склали 23800 дол. США, оскільки, на підтвердження вартості витрат на транспортування позивачем були надані до митного органу копії договору транспортного експедирування №0112/21-03 від 01.12.2021 року, коносаменту №SZZY21120020 від 25.12.2021 року, рахунків на оплату №230331 від 29.04.2022р. (за послуги морського перевезення за маршрутом - порт Кінгдао, Китай - Сірей, Румунія на суму 23800,00 дол. США), №230571 від 29.04.22р. (за транспорті та експедиційні послуги за маршрутом Сірет (Румунія) - Тернопіль (Україна) на суму 8000,00 дол. США), довідки про транспортні витрати від 09.08.2022 року (згідно якої сума транспортних витрат до кордону з Україною з урахуванням перевалки склала 29800,00 дол. США), платіжних доручень про передплату за послуги перевезення, зокрема, згідно наведених інвойсів №4 від 18.05.2022р. (на суму 107100,00 дол. США) та №7 від 30.06.2022р. (на суму 52000,00 дол. США), які не місять розбіжностей у вартості транспортно-експедиторських послуг; по-друге, приписи статей 53-55 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності та саме ж по собі твердження про те, що сума зазначена у банківських платіжних документах, що підтверджують факт про оплату транспортно-експедиційних послуг не відповідає відомостям зазначеним у рахунках-фактурах без врахування того факту, що по платіжним дорученням №4 від 18.05.2022р. (на суму 107100,00 дол. США) та №7 від 30.06.2022р. (на суму 52000,00 дол. США) позивачем було проведено передплату за послуги перевезення за контрактом №0112/21-03 від 01.12.2021 не лише по інвойсам №230331, №230571, а й по іншим дев'яти інвойсах, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Судом критично надається оцінка доводам відповідача щодо необхідності надання митної декларації країни відправлення, оскільки ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару, так як вона не є джерелом інформації про митну вартість товару та цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару.
Наведена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 19.03.2019 року у справі № 810/4116/17, в якій суд прийшов до висновку, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 06.09.2022р. відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Тернопільської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14240 грн. 43 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №3124 від 25.10.2022р. (а.с.47,50).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000153/2 від 06.09.2022р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000153/2 від 06.09.2022р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (46004 м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; код ЄДРПОУ ВП 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, будинок 100, приміщення 1; код ЄДРПОУ 42634661) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14240 грн. 43 коп. (чотирнадцять тисяч двісті сорок грн. 43 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва