465/4057/22
2-а/465/4/23
Іменем України
30.01.2023 року Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.
з участю секретаря судового засідання - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАР № 5577136 від 07.07.2022 року,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАР № 5577136 від 07.07.2022 року, в якій просив суд скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5577136 від 07.07.2022 року, винесену інспектором старшим лейтенантом поліції Свириденко О.С. БПП в с. Чайки УПП у Київській області.
В обґрунтування позову посилається на те, що 07.07.2022 року о 00 год. 30 хв. інспектором поліції складено постанову ЕАР №5577136 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В оскаржуваній постанові зазначено, що водій керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 з причепом при цьому не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Позивач вважає постанову ЕАР №5577136 від 07.07.2022 року незаконною та протиправною.
Так, при розгляді адміністративної справи не складено протоколу, що суперечить вимогам ст. 258 КУпАП, та грубо порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також порушено порядок дослідження доказів, окрім того обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Крім того, позивач зазначає, що на момент винесення постанови він здійснював транспортування транспортного засобу Мітсубісі L200 д.н.з. НОМЕР_1 з метою його передачі підрозділу ЗСУ.
Отже, відповідно до постанови від 03.03.2022 року №184, під час воєнного стану до керування транспортними засобами категорій С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення категорії В.
Водночас, водіям транспортних засобів категорії В, С1, С, D1, і D дозволяється керувати такими транспортними засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена маса якого перевищує 750 кг, і загальна дозволена маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кг.
У зв'язку з вище викладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.08.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі.
Розгляд справи здійснюється здійснено за правилами, передбаченими ст. 286 КАС України. Призначено дану справу у відкрите судове засідання.
14.09.2022 року на електрону пошту суду надійшов від УПП у Київській області ДПП відзив на позовну заяву, в якому вони посилались на наступні обставини.
Так, відповідно до постанови винесеної інспектором роти №2 БПП в с. Чайка УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Свириденко О.С. 07.07.2022 року 22 год.50 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом н.з. НОМЕР_2 з причепом А8-5021 н.з. НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 при цьому не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а) ПДР. Внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладання на нього штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.
У постанові від 25.09.2019 року у справі №127/19283/17 ВС наголосив право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Позивачем не було долучено до позовної заяви копії посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, а також копії свідоцтва про реєстрацію причепа «Прагматек А8-5021» н.з. НОМЕР_4 .
Згідно відповіді на запит, водій має лише водійське посвідчення категорії В.
Окрім того, щодо складання протоколу відповідач вказує, що інспектор поліції діяв в межах законодавства, та навіть у випадку незгоди позивача з вчиненим правопорушенням, виключають можливість складання протоколу та зобов'язують відповідача за результатами розгляду справи приймати відповідне рішення та без складання протоколу виносити постанову про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Від позивача по справі 05.10.2022 року надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
За наявності усіх трьох обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі ст. 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.
Позивач на момент винесення оскаржуваної постанови здійснював транспортування ТЗ Мітсубісі L200 д.н.з. НОМЕР_1 з метою його передачі підрозділу ЗСУ.
Враховуючи запроваджений військовий стан, а також гостру необхідність забезпечення збройних сил вказаного типу автомобіля, беручи до уваги обмежену кількість водіїв, котрі володіють означеною категорією водійських прав, а також зважаючи на ту обставину, що мета, котра переслідувалась позивачем превалює над індивідуальними інтересами особи з метою забезпечення інтересів суспільних (чого однозначно не вбачається в діях працівника поліції, який виніс оскаржувану постанову), позивач вважає, що діяв у стані крайньої необхідності, а відтак не підлягав притягненню до адміністративної відповідальності.
Від відповідача по справі 24.10.2022 року надійшли заперечення, в яких вони вказали, що однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Отже, позивачем не доведено будь-якими доказами, що він діяв у стані крайньої необхідності.
Від позивача по справі 02.11.2022 року надійшла відповідь на заперечення, в якій він посилається на наступні обставини.
Так, щоб бути волонтером та допомагати власній країні не потрібно мати якийсь певний документ, оскільки в даному випадку саме на підставі дій визначається напрямок який здійснює особа, а не визначення «волонтер» в певному документі зумовлює ті дії, котрі вчиняються особою.
Позивач попри можливу відсутність в нього відповідної водійської категорії, що найкраще підходить для транспортування автомобілів з причепом на схід, оскільки в 2015 -2016 роках був чемпіоном за версією ФАСУ, а також призером (5 місце) Чемпіонату України з гірських гонок 2020 р. за версією Автомобільної федерації України.
Крім того, акт приймання-передачі вказаних ТЗ на користь ЗСУ відбувся, а відтак можливі недоліки копії акту (фото якого було здійснено після передачі, до завершення кінцевого оформлення акту) не можуть свідчити про неналежність його як доказу.
Щодо знаходження ВЧ НОМЕР_5 в АДРЕСА_2 та нерозуміння відповідачем причини транспортування позивачем автомобіля на схід через м. Київ, то слід зазначити, що в Україні з 24 лютого 2022 року триває повномасштабна війна з рф, а потреба допомагати в забезпеченні підрозділів ЗСУ, автомобільною технікою, в тому числі, є не лише необхідністю, а й крайньою потребою. І власне оцінювати пріоритетність, необхідність і терміновість вчасної доставки автомобільної техніки підрозділам ЗСУ може виключно ЗСУ, але аж ніяк не УПП у Київській області чи Департамент патрульної поліції. При цьому, звичайно, позивач не володіє документальними доказами на підтвердження місць розташування десантно-штурномих військ в/ч НОМЕР_5 на сході, а навіть, якщо б і володів - то в жодному випадку не надав би їх.
Крім того, листа Командира ВЧ НОМЕР_5 від 22.06.2022 р., котрий долучений до позову адресований усім компетентним органам.
Таким чином, всі дії позивача пов'язані виключно з метою забезпечення суспільного інтересу - відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, але аж ніяк не особистого. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та винесення постанови є протиправним і суперечить духу закону та Конституції, а також спрямовані на демотивацію волонтерського руху та волонтерської активності.
Від відповідача 01.12.2022 року до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, позовні вимоги обґрунтував у позовній заяві та у запереченнях на відзив до позовної заяви, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, заперечував проти задоволення позовних, про що зазначив у відзиві на позовну заяву та у запереченнях.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п.2 розділу ІІІ наказу №1395 від 07.11.2015 року затвердженого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» - постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2ст.126 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5577136, винесеною 07.07.2022 року інспектором роти №2 БПП в с. Чайка УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Свириденко О.С., відносно ОСОБА_1 за порушення п.2.1. а) ПДР, накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Як зазначено в фабулі даної постанови, ОСОБА_1 07.07.2022 року керуючи транспортним засобом н.з. НОМЕР_2 з причепом А8-5021 н.з. НОМЕР_3 за адресою: м. Київ, вул. Печерська, б. 2/16 не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а) ПДР, внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладання на нього штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Отже, аналізуючи вищевикладене розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності за ч.2ст.126 КУпАП передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Статтею 15 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Позивач має водійське посвідчення категорії В, що підтверджується наявною інформацією з Єдиного державного реєстру МВС.
Відповідно до п. 2.13 ПДР, транспортні засоби належать до таких категорій:
«В1» - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;.
«В» - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
«С1» - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
«С» - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.
Відповідно до Інформації про ТЗ, яка надана Головним сервісним центром МВС, а саме причепу НОМЕР_3 , марка та модель «Прагматик А8-5021», повна маса 3000, маса без навантаження 690.
Відповідно до п.5 Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340 зі змінами, водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.
В позовній заяві позивач вказує, що водіям транспортних засобів категорії В, С1,С, D1, і D дозволяється керувати такими транспортними засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена маса якого перевищує 750 кг, і загальна дозволена маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кг.
Окрім того, в листі від 22.06.2022 року командира військової частини НОМЕР_5 зазначається, що легковий автомобіль Mitsubishi L200 2.5 TD GL 4WD PICK-UP, зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_6 номер кузова НОМЕР_7 придбаний Львівською молодіжною крайовою Скаутською організацією «Білі Горвати» та направляється для потреб військової частини НОМЕР_5 міста Чернівці.
Даним листом підтвержує, що вказаний автомобіль буде прийнятий та поставлений на балансі військової частини НОМЕР_5 .
Згідно акту прийму - передачі, автомобіль Mitsubishi L200 2.5 TD GL 4WD PICK-UP, VIN: НОМЕР_7 було передано у якості гуманітарної допомоги, зібраної організацією ГО «Білі Горвати» ЛМКСО на відповідальне зберігання та використання по призначенню. Даний акт затверджено гербовою печаткою Військової частини НОМЕР_5 .
Позивач не заперечує факт наявності вказаних у оскаржуваній ним постанові про притягнення до адміністративної відповідальності обставин (відсутність водійського посвідчення відповідної категорії), однак зазначає про відсутність його вини, оскільки порушення Правил дорожнього руху України допустив у стані крайньої необхідності, що згідно з нормами КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
При вчиненні адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності особа звільняється від відповідальності, а такі дії не розглядаються як правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини (ВС/КАС № 686/5225/17 від 21.12.2018)
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З відеодиску, який міститься в матеріалах справи вбачається, що водієм надані пояснення, де він вказує, що є волонтером та транспортний засіб везе до певної військової частини для подальшої ними її використання, що підтверджується і іншими доказами які є у справі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Окрім того, згідно постанови КМУ від 3 березня 2022 р. № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B. 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 запроваджено воєнний стан.
Згідно з ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1 та 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КУпАП не надано належні та допустимі докази для доведення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 76, 77, 241-246, 293, 295 КАС України, ч. 1 ст. 140, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАР № 5577136 від 07.07.2022 року - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5577136 від 07.07.2022 року.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції України, місце знаходження: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, б. 19
Суддя Мартьянова С.М.