Справа № 456/306/23
Провадження № 1-кс/456/52/2023
26 січня 2023 року слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий скаргуОСОБА_4 про скасування постанови слідчого про часткове задоволення клопотання, -
встановив:
ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою та просить скасувати постанову слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 23.12.2022 про часткове задоволення клопотання у кримінальному провадженні №1201142130000330 від 18.12.2021.
В обґрунтування поданої скарги покликається на те, що у провадженні Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12021142130000330 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. 356, ч.1 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України, згідно її заяви від 23.11.2021 та ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду ОСОБА_6 від 10.12.2021.
06.01.2023 вона отримала звичайним листом постанову слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 23.12.2022 про відмову у задоволенні її клопотання від 22.12.2022 у якому вона просила допитати її як потерпілу та вручити їй пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілого у даному кримінальному провадженні.
Вважає вказану постанову слідчого від 23.12.2022 про відмову щодо допиту її у статусі потерпілого незаконною, невмотивованою та упередженою, оскільки згідно ст. 55 КПК вона уже є потерпілою як особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї злочину і слідчий зобов'язаний був визнати її потерпілою та вручити пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілого.
У постанові слідчого зазначено, що на даний час у даному кримінальному провадженні відсутні факти, які б вказували на залучення її у якості потерпілої, про те враховуючи, що їй відомо про певні відомості, обставини і факти, які мають значення для кримінального провадження, виникла необхідність у її допиті у якості свідка, однак у постанові слідчого не вказано, які саме факти і обставини мають значення для даного провадження. Вважає, що такий висновок слідчого є незаконним та упередженим, оскільки не відповідає ст. 55 КПК України.
Також вважає, що слідчим не взято до уваги її посилання на те, що їй було завдано моральної та матеріальної шкоди.
Заявник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала подану нею скаргу з підстав наведених у ній та просила таку задоволити.
Представник заявника адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просив суд задоволити скаргу та частково скасувати постанову слідчого .
Слідчий Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 заперечив проти задоволення скарги, вказав що винесені ним постанови про відмову у визнанні потерпілим є законними та обґрунтованими, підстави для скасування постанови відсутні.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши заявника та її представника, думку прокурора та слідчого з приводу поданої скарги, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені 18.12.2021 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021142130000330 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчим суддею встановлено, що 22.12.2022 на адресу Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 подано клопотання, згідно якого така просила допитати її як потерпілу у даному кримінальному провадженні та вручити їй пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
З долученої до матеріалів скарги постанови слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 23.12.2022 слідчим суддею встановлено, що в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання її потерпілою відмовлено у зв'язку з відсутністю на даний час у кримінальному провадженні фактів, які б вказували на залучення ОСОБА_4 у якості потерпілої. Однак, враховуючи той факт, що ОСОБА_4 відомі певні відомості про обставини і факти, які мають значення для кримінального провадження виникла необхідність у її допиті в якості свідка.
Як зазначено у ч. 2 ст. 9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Диспозиція ч.1 ст. 364 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 364 КК України є злочином із матеріальним складом і передбачає наявність документально підтверджених збитків. Закінченим цей злочин визнається, якщо діяння винного спричинило істотну шкоду. Істотною шкодою вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 366 КПК України передбачена відповідальність за складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, відомості щодо якого внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021141130000621, яке у
подальшому було об'єднане з кримінальним правопорушенням №12021142130000330 від 18.12.2021, є кримінальним правопорушенням з формальним складом, тобто не містить у собі як обов'язкову ознаку настання суспільно небезпечних наслідків та вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у законі діянь. Отже, під час досудового розслідування кримінальних проваджень за ч. 1 ст. 366 КК України встановлення обставин, що можуть свідчити про заподіяння шкоди внаслідок таких дій, виходить за межі предмета доказування, що відповідно виключає участь потерпілого.
Статтею 477 КПК України визначено вичерпний перелік кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, які можуть бути розпочаті слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень.
Частина 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України за якою проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженню до даного переліку статей не входить.
Стаття 356 КК України передбачає самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установоючи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Склад злочину, який передбачений ст. 356 КК України є кримінальним провадження у формі приватного обвинувачення.Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Наявність злочину підтверджується сукупністю таких трьох ознак: а) самовільне вчинення будь-яких дій; б) оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією); в) заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Самоправство є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Поняття значної шкоди є оціночним і вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Самоправство, яке не завдало значної шкоди інтересам зазначених осіб, має наслідком відповідальність за статтею 186 КУпАП як адміністративний проступок.
Потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55 КПК України визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Особа визнається потерпілою незалежно від того, один чи декілька видів шкоди їй завдано. Також потерпілою може бути визнана юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Тобто підставами до визнання фізичної і юридичної особи потерпілими у кримінальному провадженні є шкода, яка їй завдана внаслідок здійснення дій, котрі кримінальним законом визнаються злочинними, або відмови від вчинення таких дій (бездіяльності) іншої особи.
Отже, однією з умов, за якої особа набуває статусу потерпілої у кримінальному провадженні, є заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди.
Кримінальний процесуальний кодекс України також допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. «Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається у кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України; неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 439/397/17 поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення саме проти нього кримінального правопорушення.
Таким чином, потерпілий у кримінально - правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення такого посягання, незалежно від того, чи закріплений такий статус процесуально.
Відтак зміст, значення і обсяг поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення. У кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальні права задля реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні з моменту, визначеного приписами ч. 2, 3 ст. 55 КПК України.
Окрім того, слід зауважити, що по фактах наведених заявницею ОСОБА_8 у своїх заявах про вчинення злочину, а саме злісному, негайному невиконанні директором Верчанської СЗОШ 1-2 ступенів, рішення Стрийського міськрайонного суду від 05.05.2021р., вже було зареєстровано кримінальне провадження, яке постановою слідчого від 18.08.2022р. було закрито. Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 19.09.2022р., залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.11.2022р, вищевказану постанову слідчого про закриття кримінального провадження залишено в силі.
У зв'язку з вищенаведеним, слідчий суддя погоджується з оскаржуваною постановою слідчого та не вбачає підстав для її скасування, оскільки постанова слідчого є мотивованою та відповідає вимогам ст. 110 КПК України, слідчим зазначено, з яких мотивів він дійшов висновку про відмову у визнанні потерпілим саме на момент постановлення даної постанови.
Зокрема ознайомившись з матеріалами кримінального провадження №12021142130000330 від 18.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України слідчий суддя прийшов до переконання, що ОСОБА_4 в ході досудового розслідування кримінального провадження не була допитана як свідок з метою з'ясування обставин спричинення їй шкоди самоуправними діями, а саме: яка шкода їй спричинена матеріальна або моральна, приблизний розмір такої шкоди (значна чи не значна шкода), обставини спричинення шкоди та інші обставини. Тобто, матеріали досудового розслідування не місять таких відомостей, які б стали в подальшому підставою для вирішення питання вручення такій пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Враховуючи вище вказане, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого про часткове задоволення клопотання від 23.12.2022, а саме про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_4 та залучення її у якості свідка є належною та законною.
Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у задоволенні скарги про скасування постанови слідчого про часткове задоволення клопотання від 23.12.2022 року слід відмовити в повному обсязі.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України зазначено перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Керуючись ст. ст.303 - 307 КПК України, -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 про скасування постанови слідчого про часткове задоволення клопотання від 23.12.2022 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1