Номер провадження 22-ц/821/142/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3349/22 Категорія: 310020000 Булгакова Г.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 січня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2022 року (повний текст судового рішення виготовлено 08 грудня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на порушення останньою зобов'язань із своєчасної сплати аліментів.
Позов мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі та є батьками двох доньок, які залишились проживати з батьком.
На підставі заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2020 у справі № 759/13109/20 з відповідачки стягуються аліменти на користь позивача на утримання двох дітей.
ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.06.2022 відповідно до довідки-розрахунку Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) складає 81 346,00 грн.
На підставі ст. 196 СК України позивач має право стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів, яка відповідно до його розрахунку за період з 01.11.2021 по 31.05.2022 становить 156 234,49 грн.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 196 СК України просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь пеню в розмірі, що дорівнює сумі основного зобов'язання в розмірі 81346,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2021 по 31.05.2022 у розмірі 36312,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду мотивовано доведеністю порушень відповідачки обов'язку зі своєчасної сплати аліментів, що відповідно до ст. 196 СК України є підставою для стягнення пені. З розрахунком пені, наданим позивачем, суд не погодився та розрахував пеню самостійно згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 (справа № 333/6020/16-ц), від 07.10.2019 (справа № 760/22598/15-ц), від 10.02.2021 (справа № 461/7406/18), від 09.11.2022 (справа № 754/4461/21), згідно з якими розмір неустойки (пені) від суми несплачених аліментів має розраховуватися виходячи із формули: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За підрахунком суду розмір пені за період з 01.11.2021 по 31.05.2022 становить 36 312,58 грн., що і стягнуто з відповідачки.
З вказаним рішення не погодились обидві сторони та оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач не погодився з порядком розрахунку судом розміру пені за порушені зобов'язання відповідачкою. Вказує, що проведений судом першої інстанції розрахунок пені не відповідає прикладу розрахунку суми пені по аліментах у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 (справа №711/679/21). Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої пені до суми 81 346,00 грн.
Відповідачка у свої апеляційній скарзі наголошує на неправильному встановленні судом обставин, що мають значення у справі. Зокрема, суд стягнув пеню за травень 2022 року, не звернувши увагу, що зобов'язання за травень 2022 року відповідачкою виконано в повному обсязі. На підтвердження надано звіт Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації про здійснені відрахування та виплати.
Вказує, що суд дійшов невірного висновку про наявність її вини в порушенні зобов'язань. Суд не надав належної оцінки доводам відповідачки про те, що заборгованість виникла у зв'язку з неправомірними діями Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві, який після поновлення судом строку подання апеляційної скарги на заочне рішення не зупинив виконавче провадження, а продовжував нараховувати заборгованість.
Суд не взяв до уваги копії чеків про придбання та відправлення відповідачкою на адресу позивача продуктів харчування, одягу та іншого майна, доказів здійснення грошових переказів на користь позивача, що свідчить про виконання відповідачкою обов'язків щодо утримання своїх дітей. Отже відповідачка не ухилялась від виконання своїх зобов'язань.
В період з 07.12.2021 до 10.05.2022 рішення про стягнення аліментів не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а тому умисно ухилятись від його виконання не можливо.
Підстав для притягнення особи до відповідальності за ухилення від виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, не передбачено.
В рішенні суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки законом визначено право застосування санкції, передбаченої ст. 196 СК України тільки у випадку ухилення від сплати аліментів.
На підставі таких доводів відповідачка просить задовольнити її апеляційну скаргу, рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Між сторонами існує спір щодо стягнення пені за порушення зобов'язань зі сплати аліментів. При цьому, предметом спору є методика розрахунку пені та визначення періоду, з якого виникло у позивача право на стягнення пені.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія виходить із таких встановлених обставин справи.
На підставі заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2020 у справі № 759/13109/20 з відповідачки стягуються аліменти на користь позивача на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів (доходів) заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2020 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а від того часу - 1/4 частини усіх видів(доходів) заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття ОСОБА_4 .
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2020 оскаржувалось в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року залишене без змін.
Постанова Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року набрала законної сили 10.05.2022, зареєстрована в ЄДРСР 11.05.2022, оприлюднена: 12.05.2022 (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/104243293).
Виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 759/13109/20 виданого 18.01.2021 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів відкрито 27.01.2021 (а.с. 24).
ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.06.2022 відповідно до довідки-розрахунку Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) складає 81 346,00 грн.
Позивач просить стягнути пеню за період з 01.11.2021 по 31.05.2022.
За розрахунком позивача розмір пені за вказаний період становить 156 234,49 грн., однак просить стягнути пеню в розмірі, що дорівнює сумі заборгованості 81 346,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 182 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня нараховується на грошове зобов'язання з дня виникнення заборгованості та у випадку неспростування презумпції вини боржника.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції стягнув пеню за період з 01.11.2021 по 31.05.2022, вважаючи, що за весь період відповідачка допустила неналежне виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Враховуючи те, що заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року було оскаржувалось відповідачкою в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року залишено без змін, відтак, передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідачки неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів, тобто з 10 травня 2022 року, що суд першої інстанції не врахував.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/20291/16-ц та від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц, та враховується апеляційним судом в даному випадку.
Таким чином, відповідачка спростувала презумпцію вини платника аліментів у виникненні прострочення виконання своїх зобов'язань за період з 01.11.2021 до 10.05.2022.
Отже, у позивача є право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів з 11.05.2022, яка може бути стягнута з першого числа наступного місяця, тобто з 01.06.2022.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Отже за порушення зобов'язання зі сплати аліментів у травні 2022 року у позивача є право стягнути пеню, починаючи з 01 червня 2022 року.
Позивачем заявлено період стягнення пені з 01.11.2021 до 31.05.2022.
Колегія суддів дійшла висновку, що прострочення обов'язку сплати аліментів за цей період не було, оскільки рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили лише 10.05.2022, тому підстави для стягнення пені за заявлений позивачем період відсутні.
Стягуючи пеню за період і до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення аліментів, суд першої інстанції посилався на те, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2020 аліменти стягнуто з 04.08.2020, а отже обов'язок зі сплати аліментів встановлено з 04.08.2020.
Однак вказане судове рішення встановлює обов'язок зі сплати аліментів, тоді як порушення зобов'язання зі сплати аліментів, що є підставою для стягнення неустойки, починаються від дати набрання законної сили рішенням про стягнення аліментів.
Не врахування правової позиції Верховного Суду у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 127/20291/16-ц та від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення рішення, яке не може бути залишене в силі.
За таких підстав апеляційна скарга ОСОБА_2 спростувала висновки суду першої інстанції, тому вона підлягає до задоволення, оскаржуване рішення - скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати ОСОБА_2 підлягають до стягнення з держави, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору в силу закону.
Підстав для задоволення апеляційної скарги позивача не встановлено з міркувань, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2022 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2021 по 31.05.2022 відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1488,60 грн. в порядку їх компенсації за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді