25 січня 2023 року
м. Черкаси
справа № 700/384/22 провадження № 22-ц/821/63/23 категорія 310040000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.
секретар: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Уповноважений Верховної ради з прав людини в Черкаській області
розглянув у порядку позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2022 року у справі за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Уповноважений Верховної ради з прав людини в Черкаській області про позбавлення батьківських прав.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
27 червня 2022 року Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками дітей: неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти усиновлені у 2013 році згідно рішення Лисянського районного суду від 11 червня 2013 року справа № 700/595/13-ц.
Згідно п. 74 Постанови КМУ від 08 жовтня 2008 року № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»: «Роз'єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається», тому усиновлювачі взяли в сім'ю і рідного брата ОСОБА_4 (дитини, яку обрали та з якою було відразу встановлено емоційний контакт) - ОСОБА_1 .
Зі слів постраждалого підлітка батько постійно погрожував йому фізичним покаранням за незроблену роботу, невиконання домашніх завдань, тощо, чинив моральний та емоційний тиск на дитину. З початком сімейного життя і до останнього часу стосунки у сім'ї були напруженими.
ОСОБА_2 часто називав ОСОБА_1 образливими словами і жорстоко поводився з дитиною, не дозволяючи проводити дозвілля з однолітками, примушуючи допомагати по господарству. Ставлення батьків до дітей різне, позитивне - до доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_1 скаржиться, що рідко ночував у хаті, переважно спав у дровнику на мішках з тирсою; їв 1 раз на день, або ходив їсти до сусіда; ніколи не мав кишенькових грошей, навіть коли їздив на тимчасові сезонні підробітки з батьками. З означеної причини і чинив дрібні крадіжки, перебуваючи у школі-інтернаті м. Корсунь-Шевченківський.
Відповідно до Пояснювальної записки директора Журжинецької філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія-ДНЗ» ОСОБА_7 щодо виховання дітей у сім'ї ОСОБА_1: «Мати з самого початку говорила хлопчику, що він їм не потрібний. Дитина навчалась в силу своїх можливостей, не агресивна, спокійна. Діти в школі на нього ніколи не скаржилися. Дитина у школі не харчувалася, батьки їжу в школу ніколи не давали, його «підгодовували» учні класу. Проте батьки приймали участь у житті класу (відвідували батьківські збори)». У зв'язку з жорстоким поводженням, зокрема фактом нанесення батьками тілесних ушкоджень (побої) дитини ОСОБА_1 , який зафіксовано 22 травня 2022 року згідно Подання Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 25.05.2022 року № 5394/55/04/06-2022, підліток був тимчасово вилучений з сім'ї та перебував у лікарні з 22 травня 2022 року. Батьки не відвідували дитину та не цікавились його станом здоров'я, відсутній прояв щонайменшої батьківської турботи, відсутнє спілкування з дитиною, намір забрати хлопчика також відсутній. Повернення дитини у сім'ю ускладнюється упередженим ставленням батька до дитини та небажанням самого ОСОБА_1 надалі проживати з батьками та побоюваннями, що він зазнаватиме жорстокого поводження, якщо його залишать під опікою батьків.
З 10 червня 2022 року діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 влаштовані на стаціонарне перебування до КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» м. Умань за згодою батьків на період розгляду справи у суді з метою уникнення психологічного тиску на дітей.
З урахуванням вищевикладеного, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витрати по справі покласти на відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2022 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Під час вирішення спору, суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про таке попередження відповідача.
Крім того, в рішенні суду зазначено, що суду не надано жодних доказів, що саме обоє батьків ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо обох дітей. При цьому, комісія з питань захисту прав дитини рекомендувала позбавити обох відповідачів батьківських прав лише щодо сина - ОСОБА_1 , тоді як відносно його сестри ОСОБА_4 , питання про позбавлення прав не стоїть.
В ході розгляду справи встановлено, що обоє дітей є усиновленими відповідачами. За весь період усиновлення сім'я постійно перебувала під контролем соціальних служб, де не було виявлено жодного факту нехтування батьками своїх обов'язків, до адміністративної відповідальності батьки не притягувались. Рекомендування щодо позбавлення батьківських прав базується на поясненнях самої дитини та факту порушення кримінального провадження відносно відповідача ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, яке не може бути покладено в основу рішення враховуючи принцим прзумкції невинуватості.
З огляду на викладене, суд встановив, що вбачаються підстави для скасування усиновлення згідно ст. 238 СК України, тоді як позов про позбавлення батьківських прав наразі є передчасним.
При цьому, судом зазначено, що підстави для скасування усиновлення є відмінними від підстав для позбавлення батьківських прав, окреслених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради просив скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2022 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скрага мотивована тим, що під час розгляду судом першої інстанції не було враховано, що позивачем було надано всі необхідні підтверджуючі докази тієї обставини, що відповідачі ухиляються від виконання своїхз батьківських обов'язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, в зв'язку з жорстокм поводженням, зокрема нанесенням батьками тілесних ушкоджень (побої) дитині, який зафіксовано 22 травня 2022 року згідно подання Звенигородського районного віддлу поліції ГУНП в Черкаській області підліток був тимчасово вилучений з сім'ї та перебував у лікарні.
З 10 червня 2022 року ОСОБА_1 влаштований на стаціонарне перебування в КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» м. Умань за згодою батьків.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради вважає, що поведінка відповідачів по відношенню до дитини є неприпустимою, носить загрозу для його нормального розвитку та прямо суперечить інтересам дитини. Таким чином, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Таке рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.
У відзиві зазначено, що в судовому засіданні під час розгляду справи позивачем не було доведено, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання батьківських обов'язків, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжують виконувати свої батьківські обов'язки.
Обоє дітей були усиновлені, а тому сім'я весь час перебувала під контролем соціальних служб, де не було виявлено жодного факту нехтування батьками своїх обовязків, до адміністративної відповідальності батьки не притягувалися.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність вагомих підстав для задоволення позову. Відтак рішення суду є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, за клопотання позивача до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Уповноваженого Верховної ради з прав людини в Черкаській області, оскільки спір стосується прав та інтересів нповнолітньої дитини, тому залучення третьої особи визнано доцільним для розгляду вказаної цивільної справи.
До початку розгляду справи по суті, 23 січня 2023 року Уповноваженим Верховної Ради з прав людини надіслано до суду пояснення, згідно якого вбачається, що на контролі Уповноваженого знаходиться звернення заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо незаконного на вилучення дитини із сім'ї.
Разом з тим, зазначено, що у Секретаріаті мається також звернення старшої дитини ОСОБА_1 щодо забезпечення присутності представника Уповноваженого під час розгляду Черкаським апеляційним судом справи відносно позбавлення батьківських прав.
У поясненнях звернуто увагу на захисті якнайкращих інтересів дитини та врахування всіх доводів, наданих сторонами для постановлення виваженого та справедливого рішення у справі. Крім того, звернуто увагу суду на потребі у перевірці всіх встановлених обставин щодо дотримання сторонами прав та інтересів дитини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками дітей: неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти усиновлені у 2013 році згідно рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2013 року справа № 700/595/13-ц.
Вищевказані обставини усиновлення підтверджуються також висновком виконавчого комітету Лисянської селищної ради служби у справах дітей від 10 червня 2022 року № 117/01-20.
Згідно зазначеного висновку № 177/01-20 ставлення батьків до дітей різне, більш позитивне до доньки ОСОБА_4 .
Відповідно до доповідної записки Журжинецької філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 - гімназія-ДНЗ» (а.с. 26-27) вказано, що вихованням дітей у сім'ї ОСОБА_1 здебільшого займається мати. Стосовно ОСОБА_4 , за спостереженням педагогів та виходячи із спілкування із дівчиною, проблем із батьками у неї не було. Хлопець ОСОБА_1 є більш замкнутішим. Позитивним є факт, що батьки приймають участь у житті класа (відвідували батьківські збори).
Згідно характеристики на жителів с. Журжинці на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стосовно виховання дітей у сім'ї виданою Журжинецьким старостинським округом від 08 червня 2022 року № 31 вказано, що за зовнішньоми спостереженнями ставлення батьків до дітей ОСОБА_1 допомагав батькам по господарству та їздив з ними на сезонні роботи, дочка ОСОБА_4 , завжди доглянута, має вільний час для проведення дозвілля з однолітками, про батьків висловлюється завжди з любов'ю.
Відповідно характеристики Журжинської філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 гімназія-ДНЗ» Лисянськох селищної ради Черкаської області від 06 червня 2022 року № 25 (а.с. 23) ОСОБА_1 навчався в даній школі у першому класі, а потім поновив навчання у 2021 році. За час навчання показав середній рівень знань, Програмовий матеріал засвоює повільно. На уроках часто посивний, неуважний. Не виявляє належного інтересу до навчання, розкриває свої навички під контролем педагогів. Учень дисциплінований, не порушує норм та правил поведінки. Комунікабельний, охоче контактує із оточуючими. Старається підтримувати дружні стосунки з однокласниками та іншими учнями. Мати підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, що є позитивним моментом.
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики КЗ «Корсунь - Шевченківського багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Надія» Черкаської обласної ради» ОСОБА_1 навчався в НРЦ «Надія» (а.с. 25) з другого класу (01 вересня 2009 року) і по закінченню 2020-2021 навчального року за заявою матері був відрахований із складу учнів у зв'язку з переходом на навчання за місцем проживання. Учень мав особливі потреби, які виражалась порушенням інтелектуального розвитку легкого ступеня у поєднанні з системним недорозвиненням мовлення. У ОСОБА_1 спостерігалися порушення емоційно-волевої сфер, він не вмів регулювати свої емоції і бажання, діяв імпульсивно. У дитини відсутнє відчуття обов'язку й відповідальності, схильний до надмірної вразливості, образливості, дратівливості, яскравого вираження ознаки тривожності. У разі невдачі чи небажаного результату в поведінці учня проявлялися онаки агресії (міг розкидати предмети, що знаходяь поблизу, кричати ображати оточуючих). Зовсів відсутнє відчуття дистанції, нецензурно звертався до педагогів та персоналу. Батьки намагаюся приділити увагу вихованню та навчанню сина, ознак недбалого чи агресивного поводження з їхнього боку не помічалося, підтримували тісний зв'язок з педагогами, але ОСОБА_1 зневажливо ставився до них і їхнього піклування.
Згідно характеристики Журжинської філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 гімназія-ДНЗ» Лисянськох селищної ради Черкаської області ОСОБА_4 навчається у Журжинецькій філії. За час навчання зарекомендувала себе як старанна і дисциплінована учениця. Володіє навчальним матеріалом на високому та достатньому рівнях навчальних досягнень. Має хорошу пам'ять. Гарно і швидко запам'ятовує навчальний матеріал, виявляє логічне мислення . На уроках уважна. Рівень розумового та фізичного розвитку дитини відповідає її віковим особливостям. Протягом навчання показала гарні знання з усіх предметів. Батьки забезпечують належний рівень навчання, виховання та розвиток дитини, привчаючи її до корисної праці.
Згідно пояснення самого неповнолітнього ОСОБА_1 стосунки у сім'ї дяді ОСОБА_2, (так він називав батька) з моменту його переїзду були напружені. ОСОБА_1 не заперечив, що в будинку була його особиста кімната. Стосунки із сестрою є хороші. Зазначив, що відношення у нього до тьоті ОСОБА_3 (так він називає маму) є крищими ніж до батька.
Доброзичливо ставиться до своєї хрещеної, яка проживає у місті Львові, оскільки вона пересилає йому речі, а сусід дядя ОСОБА_5 давав їсти.
Колегія суддів враховує пояснення дитини, однак зауважує, що інших доказів крім пояснень самої дитини, які б свідчили про свідоме нехтування батьками своїми батьківськими обов'язками суду не надано.
Звертаючись до суду з позовом, Орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з жорстоким поводженням з дитиною зокрема фактом домашнього насильства (побої) дитини, який зафіксовано 22 травня 2022 року; наявним економічним насиллям (сварки, образи, залякування, погрози, навіювання відчуття страху, позбавлення їжі, обмеження спілкування з друзями, приниження людської гідності дитини).
В позовній заяві та під час розгляду справи в суді позивач наполягав саме на задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та обґрунтовував свої вимоги саме з посиланням на норми закону, що регулюють відносини в площині позбавлення батьківських прав.
Разом з тим, сам же позивач під час судового розгляду справи зазначив, що сім'я із 2013 року (часу усиновлення дітей) постійно перебувала на обліку у відповідних органів, які здійснювали контроль за сім'єю.
При цьому, під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що будь-яких обставин та умисних дій відповідачів щодо неналежного виховання дітей відповідними органами в період з 2013 року виявлено не було.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається і дану обставину сторони не заперечили, що діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були усиновлені сім'єю ОСОБА_1 у 2013 році згідно рішення суду від 11 червня 2013 року у справі № 700/595/13-ц.
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Зазначені положення закріплені в статті 207 СК України.
Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.
У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:
1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
В контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов'язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифіковано Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
За змістом пункту 13 вказаної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
У справі «Мамчур проти України» (рішення від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09) ЄСПЛ зазначив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2017 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17).
У рішенні ЄСПЛ від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», заява № 8793/79, Суд вважає, що захід має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Метою вказаного позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради є захист якнайкращих інтересів дитини у ситуації, яка склалась у цій справі між дитиною та усиновлювачами, оскільки досягнення взаємного контакту між ними, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», не відбулося.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд із врахуванням предмету та підстав позову констатує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідачів відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.
Під час розгляду справи, суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять переконливих доказів свідомого систематичного умисного ухилення від своїх батьківських обов'язків. В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради не погодився з таким висновком суду та вказав, що таку позицію суду спростовують пояснювальні записки директорів навчальних закладів, де навчаються діти та характеристика старости Журжинецького старостинського округу відносно сім'ї ОСОБА_1. Також, вказують на факт нанесення батька тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , внаслідок чого підліток тимчасово був вилучений з сім'ї ОСОБА_1.
Однак, такі доводи апеляційної скарги не є беззаперечними, оскільки згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_1 КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» м. Умань (а.с. 25) вбачається, що стосунки у родині хоч і є не доброзичними, однак батьки намагались приділяти увагу вихованню і навчанню сина, ознак недбалого чи агресивного поводження з їхнього боку не помічалося, між сторонами підтримувався тісний взаємозв'язок.
Крім того, згідно доповідної записки Журжинецької філії комунального опорного закладу «Лисянський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів № 1 гімназія-дошкільний навчальний заклад» Лисянської селищної ради Черкаської ради (а.с. 26-27) вбачається, що ОСОБА_1 навчався у вказаному навчальному закладі у 2014 році,а з вересня 2021 року знову почав навчатися у ньому. Протягом навчання учень не повідомляв про випадки насилля щодо нього. Крім того, адміністрація закладу, соціальний педагог, класний керівник та психолог зустрічалися з матір'ю ОСОБА_2 відносно питань щодо харчування та навчання дитини. Мати йшла на контакт із викладачами та у виниклих питаннях між сторонами було знайдено компроміс, що свідчить про зацікавленість матері у питаннях навчання хлопця в школі.
Також, під час розгляду справи відповідачами подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 48-50), в якому вони категорично заперечили проти задоволення позову про позбавлення батьківських прав та зазначили, що доводи позивача фактично зводяться до узагальненого посилання на докази, що подані до суду.
З письмових пояснень дитини, ОСОБА_1 , наданих голові органу опіки та піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради 14 серпня 2022 року (а.с. 136-139) вбачається, що дитина прихильна до своєї сестри. Також хлопець бажав би жити в сім'ї разом з матір'ю ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_4 . Вважає маму непоганою жінкою, однак зазначає, що вона знаходиться під впливом агресії батька - ОСОБА_2 . Повертатися жити до батька ОСОБА_2 дитина не бажає і на момент написання пояснень хоче залишитися в КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» у м. Умань Черкаської обласної ради.
При цьому, згідно висновку служби у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради № 117/01-20 від 10 червня 2022 року (а.с. 10-12) та рішення Виконавчого комітету Лисянської селищної ради № 82 від 24 червня 2022 року (а.с. 13) про затвердження висновку № 117/01-20 рекомендовано позбавити батьківських прав обох батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише відносно однієї дитини ОСОБА_1 .
Разом з тим, згідно висновку служби у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради № 117/01-20 від 10 червня 2022 року встановлено, що стосовно іншої дитини - дочки ОСОБА_4 проблем не було. Більше того, 06 червня 2022 року засвідчено факт звернення дитини - ОСОБА_4 , в якому вона просила не позбавляти батьківських прав її батьків стосовно неї, через що комісія з питань захисту прав дітей переглянула свій попередній висновок від 27 травня 2022 року стосовно доцільності позбавлення батьківських прав сім'ї ОСОБА_1 відносно двох дітей.
Отже, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції було підтверджено висновок районного суду про те, що відсутні докази того, що батьки свідомо ухиляються від виконання батьківських обов'язків, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, згідно висновку Верховного Суду у справі № 462/1991/20 від 22 серпня 2022 року зазначено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України. При розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав необхідно встановлювати наявність такого обов'язкового елемента як винності в умисному ухиленні батька від виконання батьківських обов'язків. В разі недоведеності позивачем умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків застосовувати таку виключну міру як позбавлення батьківських прав недопустимо.
В оцінці обставин, суди повинні керуватися тим, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року за наслідками розгляду справи № 753/2025/19 визначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Надаючи оцінку правильності мотивів судовому рішення, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з акту № 20 від 22 травня 2022 року про обстеження умов проживання дитини, Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 458 від 19 серпня 2020 року вбачається, що умови проживання сім'ї добрі, створено належні умови для навчання дітей.
Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_1 (а.с. 25) також вбачається, що батьки намагаються приділяти уваги вихованню та навчанню сина, недбалого чи агресивного поводження з їхнього боку не помічалося, батьки підтримували тісний взаємозв'язок з педагогами, але син ОСОБА_1 зневажливо ставився до них та їхнього піклування.
Тому, із врахуванням вищевстановлених обставин, заслухавши думку стрін у справі під час розгляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що позивачем не доведено належними доказами, те, що поведінка відповідачів відносно дитини є свідомим нехтуванням ними своїх батьківських обов'язків, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо них, а саме відсутність підтримки рідних та відсутність належного супроводу соціальних служб.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив у своєму висновку про те, що заявлення позовних вимог про позбавлення батьківських прав наразі є передчасним та із встановлених обставин у справі вбачаються підстави для скасування усиновлення згідно ст. 238 СК України.
Також, як вбачається з руху справи, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово брали безпосередню участь в судових засіданнях, цікавилися рухом справи, не проявляли байдужості до ситуації, що склалася та неодноразово турбувалися про емоційний та моральний стан дітей. Крім того, згідно пояснень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що надійшли до суду вбачається, що на його контролі перебувають звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неправомірного, на їхню думку вилучення з сім'ї дітей. За зверненнями відповідачів Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини відкрито відповідні провадження, які перебувають на контролі. У суді апеляційної інстанції відповідачами було подано відзив на апеляційну сркагу, в якому вони категорично заперечили проти позбавлення їх батьківських прав відносно дитини.
Отже, факт заперечення батьків проти позову, їхнє звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо незаконного відібрання дітей, подання відзиву на апеляційну скаргу та активну в судових засіданнях під час розгляду справи як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції свідчать про їх інтерес до дітей, і зокрема, до сина ОСОБА_1 та на зацікавленість батьків у вихованні та розвитку дітей і відсутності обставин, які б вказували на свідоме нехтування ними своїх батьківських обов'язків.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відносини, які виникають між усиновлювачами та усиновленими (зокрема сторонами у справі) регулюються не тільки нормами закону про позбавлення батьківства а й положеннями законодавства про усиновлення та мають, з урахуванням кожного конкретного випадку інший механізм вирішення.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 30 січня 2021 року під час розгляду справи № 128/2015/20, від 15 квітня 2022 року під час розгляду справи № 343/1092/20 та від 23 червня 2022 року під час розгляду справи № 175/1713/20 визначено, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення з усиновлення як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди через особисті якості усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача. При цьому, зазначено, що під час розгляду справи необхідно враховувати кожну окрему ситуацію, давати оцінку дій в кожному окремому випадку індивідуально та виважено підходити до питання щодо захисту якнайкращих інтересів дитини. Тому, висновок суду про те, що із вказаних правовідносин вбачються підстави для скасування усиновлення, а заявлення позову про позбавлення батьківських прав є передчасним відповідає втснаовленим обставинам по справі і підстав для його зміни чи скасування за наявними матерілами справи та наданими суду доказами колегія суддів не вбачає.
Крім того суд апеляційної інстанції вважає правильним зазначення в мотивувальній частині рішення суду покладення на орган опіки та піклування обов'язку щодо контролю за виконання родиною ОСОБА_1 своїх батьківських прав.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення за наведених в апеляційній скарзі підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради залишити без задоволення.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2023 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.І. Василенко