Справа № 154/2334/22 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В.
Провадження № 22-ц/802/121/23 Доповідач: Осіпук В. В.
27 січня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» про порушення прав позивача як споживача, щодо неправомірного одностороннього розірвання типового договору постачання природного газу побутовим споживачем, що призвело до грубих порушень відповідачем порядку розрахунків, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 листопада 2022 року,
У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Покликався на те, що він до певного часу був побутовим споживачем природного газу, постачальником якого, згідно Типового договору постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕ КП від 30 вересня 2015 року № 2500, являвся відповідач ТзОВ «Волиньгаз збут».
Також вказував, що не отримавши від відповідача письмового повідомлення про припинення газопостачання та не дочекавшись від останнього рахунку за спожитий у травні 2022 року газ, 17 червня 2022 року, через сервіси АТ КБ «Приватбанк», за вказаний період на рахунок відповідача сплатив 799 грн. 21 червня 2022 року в своїй поштовій скриньці виявив рахунок надісланий йому відповідачем, у якому показники лічильника, станом на 01 травня 2022 року і на 01 червня 2022 року, становили одну і ту ж суму - 45147 м.куб., що свідчить про кількість спожитого газу за цей період - 99 м.куб. Крім того, у даному рахунку у графі «нараховано за травень» було зазначено нулі.
Крім того позивач вказував, що у червні 2022 року зі слів контролера ТзОВ «Волиньгаз збут» йому стало відомо про зміну постачальника газу, яким з травня 2022 року є Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Враховуючи наведене, а саме ті обставини, що існує переплата відповідачу за спожитий газ, яку останній визнає, однак добровільно йому повернути сплачені ним грошові кошти не бажає, позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути грошові кошти в сумі 796 грн 63 коп., шляхом зарахування на його банківську картку.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим та таким, що ухвалене без належної оцінки наданих доказів, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позову, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав невірну правову оцінку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТзОВ «Волиньгаз збут», вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, винесеним на підставі норм чинного законодавства, просив залишити його без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись з позовом до суду, не довів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, оскільки обставини, на які він посилався як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і був побутовим споживачем природного газу, послуги з постачання якого надавались відповідачем ТзОВ «Волиньгаз збут» (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). По вказаному особовому рахунку № НОМЕР_1 , згідно наданої відповідачем роздруківки, вбачається, що у постачальника: ТзОВ «Волиньгаз збут», станом на 18 липня 2022 року, наявна переплата у розмірі 796 грн 63 коп.
Згідно квитанції приватбанку, приєднаної до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 17 червня 2022 року сплатив на рахунок відповідача ТзОВ «Волиньгаз збут» за спожитий у травні 2022 року природній газ 799 грн.
Також з наявних в матеріалах справи письмових доказів: відповіді ТзОВ «Волиньгаз збут» від 22 липня 2022 року на звернення позивача ОСОБА_1 , роздруківки рахунку фінансового стану споживача ОСОБА_1 слідує, що станом на 18 липня 2022 року за адресою позивача АДРЕСА_1 обліковується переплата у сумі 796 грн 63 коп.
Як вбачається з письмового повідомлення отриманого позивачем 05 липня 2022 року через інформаційну платформу (електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи) Оператора газотранспортної системи України з 01 травня 2022 року відбулася зміна постачальника природного газу позивача з ТзОВ «Волиньгаз збут» на ГК «Нафтогаз України», чим було зумовлено проведення інвентаризації розрахунків, зокрема, за особовим рахунком № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), який належить позивачу ОСОБА_1 ..
Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.
Побутовий споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника (пункт 31 Правил постачання природного газу).
Пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил постачання природного газу для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.
За однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу (пункт 20 розділу ІІІ Правил постачання природного газу).
У разі згоди постачальника укласти договір із побутовим споживачем початок постачання відбувається протягом трьох тижнів з дня реєстрації заяви-приєднання споживача до договору постачання природного газу (пункт 14 розділу ІІІ Правил постачання природного газу).
Постачання природного газу постачальником починається з дня реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника (пункт 15 розділу ІІІ Правил постачання природного газу).
Оплата побутовим споживачем за надані послуги з газопостачання може провадитися:
за квитанціями абонентської книжки постачальника; за платіжними документами, які виписуються постачальником (пункт 22 розділу ІІІ Правил постачання природного газу).
Згідно з пунктом 24 абзацу 4 розділу ІІІ Правил постачання природного газу у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
Пунктом 23 розділу ІІ Правил постачання природного газу спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно з пунктом 9 розділу VII цих Правил спори між споживачем і постачальником вирішуються шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб. Постачальник зобов'язаний розглянути всі скарги, отримані від споживачів, і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду.
Зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Водночас наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати. Зокрема, з огляду на положення статей 11, 202, 509, 626 Цивільного кодексу України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Отож набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, ОСОБА_1 до 01 травня 2022 року був споживачем послуг ТзОВ «Волиньгаз збут» за об'єктом газопостачання, що за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснював оплату послуг з газопостачання. Однак, оскільки з 01 травня 2022 року по 17 червня 2022 року ТзОВ «Волиньгаз збут» не здійснювало постачання природного газу, за об'єктом газопостачання належного позивачу та розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що визнається відповідачем, а позивач не маючи відомостей про зміну постачальника природного газу 17 червня 2022 року здійснив на рахунок відповідача оплату за послуги з газопостачання, які ним не проводились, то відповідач ТзОВ «Волиньгаз збут» безпідставно отримав кошти за постачання природного газу у сумі 796 грн 63 коп. і такі кошти підлягають поверненню позивачу.
Наведене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що висновки суду першої інстанції, викладені ним у рішенні, не відповідають встановленим обставинам, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено судом з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (речення перше частини шостої статті 141 ЦПК України).
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за подання позову до суду у розмірі 992 грн 40 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1488 грн 60 коп., що разом становить 2481 грн, підлягає стягненню з відповідача ТзОВ «Волиньгаз збут» на користь держави.
Керуючись ст.ст. 80, 81, 141, 367, 368, 371, 374, 376, 381, ч. 2 ст. 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» про порушення прав позивача як споживача, щодо неправомірного одностороннього розірвання типового договору постачання природного газу побутовим споживачем, що призвело до грубих порушень відповідачем порядку розрахунків задовольнити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» на користь ОСОБА_1 796 (сімсот дев'яносто шість) грн 63 коп. безпідставно отриманих коштів за постачання природного газу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» на користь держави судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді