461/3786/21
1-кп/461/134/23
26.01.2023 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141050000113 від 05.02.2021 року/ про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , добровольця « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше судимого 26.10.2020 р. Пустомитівським районним судом Львівської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК україни до покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України, -
21.07.2018 р., ОСОБА_4 вступив на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклавши контракт про проходження військової служби. В цей же день ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу академії, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта навчального курсу спеціальності «Військове управління (сухопутні війська)» спеціалізації «Управління діями інженерних підрозділів військ і сил» на факультеті підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення - став військовослужбовцем Збройних Сил України.
Вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
У відповідності до вимог ст..ст. 11, 16, 49, 127, 128, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом «України від 24.03.1999 № 548-ХIV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХIV, ОСОБА_4 , під час проходження військової служби повинен свято і непорушно дотримуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та дотримуватись вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Так, у точно невстановлений досудовим розслідування час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження виник прямий умисел на осквернення пам'ятника, спорудженого у пам'ять Степану Бандері, розташованого на вул.Митролита Ангеловича, 34 у м.Львові, який є визначною постаттю українського національно-визвольного руху, одним із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху ХХ століття, лідером ОУН та безумовним символом боротьби українського народу за власну державність, якому, згідно Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті» від 09.04.2015 р. присвоєно статус борця за незалежність України у ХХ столітті та, згідно Указу Президента від 20 січня 2010 року № 462/2010 присвоєно офіційне звання Героя України, тобто є особою, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
З метою реалізації свого злочинного умислу, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з особистих ідеологічних переконань, наприкінці січня 2021 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, залучила до вчинення даного злочину як виконавця свого знайомого ОСОБА_4 та визначила об'єкт злочинного посягання, запропонувавши за грошову винагороду в розмірі 2000 грн., облити червоною фарбою пам'ятник Степану Бандері у м.Львові, із залученням інших співвиконавців, на що той погодився, отримавши 31.01.2021 р., приблизно о 19.40 год. в приміщенні магазину «Сільпо», що на вул..Шевченка, 60 у м.Львові, від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження вказану суму грошових коштів.
Надалі, у вказаний час та у вказаному місці, обвинувачений ОСОБА_4 запропонував особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, облити червоною фарбою пам'ятник Степану Бандері у м.Львові, на що останній дав добровільну згоду, після чого ОСОБА_4 передав частину отриманих від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження грошових коштів в сумі 1000 грн., за які особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ФОП « ОСОБА_6 » за адресою: АДРЕСА_3 придбав фарбу червоного кольору, розливши в подальшому таку у пляшки.
Продовжуючи свої злочинні дії, 05.02.2021 р., приблизно о 00 год. 13 хв., ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, курсантом ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спільно, за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, знаходячись на АДРЕСА_4 , підбігли до пам'ятника Степану Бандері, що встановлений 13 жовтня 2007 р. та відноситься до пам'ятників визначних українських постатей - борців за незалежність України, учасників українського підпілля та партизанського національно-визвольного руху та грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, нехтуючи етичними засадами суспільства щодо пошани до загиблих борців за незалежність та суверенітет України, проявляючи аморальність до соціальних цінностей, протиставляючи себе суспільству, що обумовлюється різними підходами до оцінки історичних подій, тобто з хуліганських мотивів, з метою отримання обумовленої винагороди у сумі 1000 грн., переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та, що їх дії є непомітними для сторонніх осіб, утримуючи при собі пляшки з фарбою червоного кольору, які заздалегідь підготували для вчинення злочину, кинули їх у вищевказаний пам'ятник, в результаті чого на ньому з обох сторін утворились плями, розміром близько 50х50 см., після чого залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 та особи, матеріали, відносно яких виділено в окреме провадження, осквернили пам'ятник Степану Бандері, спричинили шкоду моральним засадам суспільства в частині пошани до загиблих борців за незалежність та суверенітет України та заподіяли майнову шкоду Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради (м.Львів, вул..Ференца Ліста, 1) на загальну суму 7100 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив осквернення пам'ятника, спорудженого в пам'ять особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, борця за незалежність України у ХХ столітті, учасника партизанського руху, підпільника, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України визнав повністю та беззастережно, пояснив суду про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказав, що факти та докази свого обвинувачення не оспорює.
11.01.2023 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у відповідності до ст.ст.468 - 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами угоди, ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі, згідно з обвинувальним актом. З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, сторони угоди узгодили покарання ОСОБА_4 за ч.3 ст.297 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. З урахуванням того, що ОСОБА_4 являється членом ДФТГ «35 окремий добровольчий загін самооборони Березняки» та учасником бойових дій, має міцні родинні зв'язки ( дружини, батьки і сестри), активно сприяв у розкритті вчиненого кримінального правопорушення, беззастережно визнав свою винуватість, завдану матеріальну шкоду відшкодував, сторони дійшли згоди про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від супільства та застосування до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. З врахуванням наведеного сторони клопочуть перед судом про призначення ОСОБА_4 , відповідно до ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 4 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.
Частиною 4 ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в оскверненні пам'ятника, спорудженого в пам'ять особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, борця за незалежність України у ХХ столітті, учасника партизанського руху, підпільника, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів, тобто у вчиненні криміналього правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином. Свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ОСОБА_4 визнав беззастережно.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком і повністю розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також, судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання), підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.
Таким чином, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, беручи до уваги конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, мотив та ступінь тяжкості вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння, наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 11.01.2023 року органом обвинувачення з ОСОБА_4 слід затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлено.
Питання речових доказів у даному кримінальному провадженні не вирішується.
Керуючись ст.ст. 374, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд ,-
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 січня 2023 року в межах кримінального провадження №12021141050000113 від 05.02.2021 року, укладену між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк - 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
З підстав, передбачених частиною 3 статті 394 КПК України, вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1