Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 295/8799/20
провадження № 61-11911св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державна казначейська служба України, Держава в особі Державної казначейської служби України, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року складі судді: Єригіної І. М., та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Держави в особі Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення та тривалим розглядом позову.
Позов мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо не нарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Вказане рішення виконано 21 січня 2020 року. Неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, що виразилась у позбавленні права розпоряджатись належними йому коштами та вважає неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень порушенням його прав.
ОСОБА_1 просив:
визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення від 15 березня 2012 року у справі № 2-4941/10.
стягнути солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України на користь позивача за рахунок державного бюджету України 90 000,00 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення;
стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України 48 000,00 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого розгляду справи;
визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за період із 01 січня 2017 року по справі № 2-4941/10 від 15 березня 2012 року;
стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексацію на суму 1797,76 грн, у зв'язку з порушенням строків виплати щорічної разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за період із 01 січня 2017 року по день фактичної виплати та компенсацію на суму 7 268,24 грн, у зв'язку з порушенням строків виплати щорічної разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за період із 01 січня 2017 року по день фактичної виплати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо не нарахування та невиплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Вказане рішення виконано 21 січня 2020 року та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2009 та 2010 роки. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказав, що йому завдано моральну шкоду, що виразилась у позбавленні права розпоряджатись належними йому коштами та вважає неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень порушенням його прав. Позивач не надав суду доказів своїх моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Посилання позивача про врахування його статусу інваліда 2 групи, як доказу обставин заподіяння йому моральних страждань, суд до уваги не взяв, оскільки відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 18 червня 2019 року даний статус він отримав внаслідок війни. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Сам факт тривалого не нарахування та невиплати Управлінням праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради грошової компенсації безумовно не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду. Наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду, яким права позивача було відновлено, не є безальтернативною підставою для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким у даному випадку і скористався позивач. Таким чином, посилання позивача на його моральні страждання внаслідок неналежних дій відповідачів свого підтвердження не знайшли, оскільки не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам факт тривалого не нарахування та невиплати Управлінням праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради грошової компенсації безумовно не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду. Наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду, яким права позивача було відновлено, не є безальтернативною підставою для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким у даному випадку і скористався позивач. Таким чином, посилання позивача на його моральні страждання внаслідок неналежних дій відповідачів свого підтвердження не знайшли, оскільки не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру.
Апеляційний суд зазначив, що не підлягає індексації зазначена позивачем сума боргу, яка стягнута за рішенням суду за Законом України «Про індексацію грошових доходів», оскільки соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Аргументи учасників справи
30 листопада 2022 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, просив:скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суди не застосували ряд рішень Конституційного Суду України та ЄСПЛ. Суди не дослідили обставини щодо наявності у позивача душевних страждань та інших ознак заподіяння відповідачами моральної шкоди через тривале невиконання рішення суду, тривалий розгляд позову. При розгляді справи і ухвалені рішення, суд не керувався і не дотримався Конституції України, рішень Європейського та Верховного судів, Конституційного Суду України. Позовні вимоги щодо тривалого розгляду позову, індексації, компенсації щорічної разової грошової допомоги до 5 травня суддею взагалі не розглядалися. Тобто, судом проігноровано вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 10, 77, 78, 81, 82, 89, 263 ЦПК України. Висновки судів про те, що позивачем не надано моральних та фізичних страждань спростовуються висновком ЄСПЛ та постановами Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 826/7444/16, від 12 лютого 2019 року у справі № 818/674/17 та від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17. Суди в оскаржених рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в вищевказаних постановах Верховного Суду, а також постановах від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14 та від 19 вересня 2018 року.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
20 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17; від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17; від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц; від 19 вересня 2018 року у справі № 350/1325/17; від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17; від 22 січня 2020 року у справі № 560/798/16-а; від 20 лютого 2019 року у справі № 489/515/17; від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16; від 07 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17; від 04 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17; від 07 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19; від 11 червня 2020 року у справі № 720/454/16-ц; від 25 лютого 2021 року у справі № 490/8142/19; від 12 лютого 2019 року у справі № 818/674/17; від 19 серпня 2020 року у справі № 826/7444/16; від 30 серпня 2018 року у справі № 916/4106/14; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо не нарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2009 та 2010 роки.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року виконана 21 січня 2020 року та виплачено позивачу грошові кошти в сумі 5 647,04 грн.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнути солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсацію моральної шкоди, визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексацію.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (частина перша статті 19 КАС України).
У частині п'ятій статті 21 КАС України визначено, зокрема, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 7.71-7.73 постанови Великої Палати Верховного Суд від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) вказано, що:
«Фонд як суб'єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій. Велика Палата звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за аксесорним публічно-правовим зобов'язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, слід виснувати, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та про стягнення втрат частини соціальних виплат у зв'язку з несвоєчасною їх виплатою на підставі Закону України № 2050-III, з одночасним відшкодуванням моральної шкоди а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року по справі № 757/69361/17-ц (провадження № 61-15891св20) зазначено, що:
«між сторонами існує публічно-правовий спір щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги та стягнення, у зв'язку із цим, 3 % річних, інфляційних втрат, пені та компенсації моральної шкоди, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та компенсації моральної шкоди, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства».
Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
У справі, що переглядається, між сторонами існує публічно-правовий спір щодо визначення правомірності дій (бездіяльності) відповідачів за відповідними позовними вимогами щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги та стягнення, у зв'язку із цим інфляційних втрат та компенсації моральної шкоди, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації. Тому касаційний суд роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Держави Україна компенсації моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого розгляду справи.
Саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, тому належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (див. пункти 43 і 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Аналіз вказаної норми свідчить, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є саме держава як учасник цивільних відносин.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 18 грудня 2019 року в справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) вказано, що
«34. Велика Палата Верховного Суду вже доходила висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України (див. пункт 68 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
35. Вказана стаття регламентує відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
36. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).
37. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду слід застосовувати частину шосту статті 1176 ЦК України, згідно з якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України) (див. висновки Верховного Суду України, викладений у постановах від 22 червня 2017 року в справі № 6-501цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16; пункт 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17)».
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частина шоста статті 1176 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суди встановили, що позивачем не надано доказів, які б вказували на факт заподіяння йому моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, тобто не доведено самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків.
За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Держави моральної шкоди.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково: скасувати оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації та провадження в справі в цій частині закрити; залишити без змін оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Держави в особі Державної казначейської служби України компенсацію моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого розгляду справи.
Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації скасувати
Провадження у цивільній справі № 295/8799/20 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації закрити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Держави про компенсацію моральної шкоди, завданої протиправними діяннями щодо тривалого розгляду справи залишити без змін.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання судового рішення, стягнення солідарно з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Державної казначейської служби України компенсації моральної шкоди завданої протиправними діяннями щодо тривалого невиконання судового рішення, визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації по невиплаті індексації та компенсації щорічної разової грошової допомоги, стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації індексації, віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук