іменем України
25 січня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/653/20
Головуючий у першій інстанції - Бараненко С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/9/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Шкарупою Ю.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2021 року (повний текст рішення складено 07 травня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації земельних ділянок, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою № 7422081500:02:001:0319, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , призначеною для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зобов'язавши ОСОБА_2 перенести самовільно встановлені ним стовпчики та огорожу за межі вказаної земельної ділянки;
- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок: площею 0,2508 га, з кадастровим № 7422081502:89:160:0003, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,0352 га, з кадастровим №7422081502:89:160:0004, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства, розташована в с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок, припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо вказаних земельних ділянок (за наявності таких прав, обтяжень на час прийняття судового рішення), зобов'язавши ГУ Держгеокадастру у Чернігівської області виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,2417 га, з кадастровим №7422081500:02:001:0319, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зовнішні межі вказаної земельної ділянки були визначені у 2008 році під час її приватизації попереднім власником ОСОБА_3 та погоджені з власниками/користувачами суміжних земельних ділянок: ОСОБА_2 (відповідачем) та ОСОБА_4 ..
Вказував, що у 2018 році він вирішив обгородити належну йому земельну ділянку парканом, проте отримав спротив від сусіда ОСОБА_2 , який не погоджувався з розташуванням межі між земельними ділянками. З метою врегулювання спору та відновлення меж належної йому земельної ділянки він звернувся до інженера-землевпорядника БПП «Позитив», який 01.11.2018 склав акт про закріплення в натурі (на місцевості) меж належної йому земельної ділянки за кадастровим № 7422081500:02:001:0319. Ним та власниками суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не було заявлено.
Проте, у квітні 2019 року позивачем було виявлено, що межові знаки з боку суміжних земельних ділянок сусіда ОСОБА_2 знищені, а натомість встановлені стовпчики для огорожі, якими межа фактично перенесена у бік земельної ділянки ОСОБА_1 . На даний час ОСОБА_2 встановив огорожу на земельній ділянці, яка належить позивачеві і відмовляється відновити межу, визначену актом погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та закріплену межовими знаками.
Крім того, у 2019 році розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004, що належать відповідачу ОСОБА_2 , та державним кадастровим реєстратором внесені відомості про вказані земельні ділянки до Державного земельного кадастру.
Фактично технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004, громадянину ОСОБА_2 , розроблена з урахуванням самовільно встановленої ним огорожі по території суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 . При цьому, встановлення меж відбувалося без погодження з власниками суміжних земельних ділянок, що призвело до створення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 27.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою № 7422081500:02:001:0319, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , призначеною для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зобов'язавши ОСОБА_2 перенести самовільно встановлені ним стовпчики та огорожу за межі вказаної земельної ділянки.
Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок: площею 0,2508 га, з кадастровим № 7422081502:89:160:0003, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,0352 га, з кадастровим №7422081502:89:160:0004, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства, розташована в с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок, припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо вказаних земельних ділянок (за наявності таких прав, обтяжень на час прийняття судового рішення), зобов'язавши Головне управління Держгеокадастру у Чернігівської області виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернулися з апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що висновок суду необ'єктивний, необґрунтований, рішення суду незаконне, винесене з порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку про те, що державний кадастровий реєстратор діяв у порушення ЗУ «Про державний земельний кадастр» при державній реєстрації земельних ділянок.
Заявник зазначає, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не оспорювався. Технічний звіт по видачі безоплатно державного акту на право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку виготовлено до 02.04.2002, до вступу в дію постанови КМУ «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 №449, а тому він є законним та таким, що відповідає вимогам ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Наголошує, що суд першої інстанції досліджуючи висновки судової земельно-технічної експертизи дійшов помилкового висновку про перетин земельної ділянки позивача із суміжною ділянкою відповідача. Основний перетин меж земельної ділянки відповідача є зі сторони меж з земельною ділянкою розташованою по АДРЕСА_2 , а перетин меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 є практично не суттєвим і становить, відповідно до наданої схеми, в окремих місцях 0,07 та 0,38 м.
Указує, що у ході судового розгляду встановлено, що межі земельної ділянки відповідачем не змінювались, що говорить про фактичне встановлення меж суміжними користувачами на протязі довготривалого періоду. З часу придбання земельної ділянки позивач не висував жодних претензій по спірній земельній ділянці, що свідчить про відсутність претензій по межах спірних земельних ділянок, а тому відмова в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності є необґрунтованою.
Стверджує, що жодних стовпчиків та огорожі він не встановлював та меж земельної ділянки не порушував, а матеріали справи не містять доказів що він займався їх перенесенням.
В апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок: площею 0,2508 га, з кадастровим № 7422081502:89:160:0003, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,0352 га, з кадастровим №7422081502:89:160:0004, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства, розташована в с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок, припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо вказаних земельних ділянок (за наявності таких прав, обтяжень на час прийняття судового рішення), зобов'язавши Головне управління Держгеокадастру у Чернігівської області виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004, та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що починаючи з 01.01.2013 територіальні органи Держгеокадастру не здійснюють функції щодо реєстрації виникнення, переходу чи припинення речових прав на земельні ділянки з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного реєстру.
Заявник зазначає, що позивачем не заявлялося вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки чи про визнання правовстановлюючих документів недійсними, а тому суд першої інстанції задовольняючи вимогу про скасування державної реєстрації вказаних вище земельних ділянок без припинення речових прав на них порушив приписи абзацу 5 ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду - без змін, як таке, що ухвалено з повним та неухильним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про те, що технічна документація ОСОБА_2 , на підставі якої в 2019 році були присвоєні кадастрові номери його земельним ділянкам, виготовлена із порушенням, що призвело до накладення на земельну ділянку позивача та порушення його права власності.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як прийняте з повним та неухильним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Указує, що рішення суду є законним та відповідає чинному законодавству, оскільки скасування державної реєстрації земельних ділянок є результатом визнання незаконними дій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та стосується не суті позовних вимог, а визначення порядку та способу виконання рішення суду.
Зазначає, що неправомірність дій з боку ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області полягає не в неправомірності цих актів, а в тому, що в 2019 році була неправильно сформована технічна документація зазначених земельних ділянок і на підставі цього зареєстровано право з неправильними параметрами. Вказані дії, які були проведені в 2019 році на підставі розробленої з помилками технічної документації, не впливають на набуття ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки у 2002 році. Це має стати лише підставою для розробки нової технічної документації в частині формування нових ділянок, які не будуть перетинатися з земельною ділянкою позивача.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Прокоф'єва Б.І., які просили залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, а також доводи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ГУ Держгеокадастру в Чернігівської області підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що висновками судової земельно-технічної експертизи підтверджується, що має місце накладання земельних ділянок, що належать позивачу та відповідачу в бік земельної ділянки позивача; при внесенні державним кадастровим реєстратором відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки ОСОБА_2 з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004 були виявлені помилки геометрії, що з огляду на ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.
Так, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2417 га, з кадастровим номером 7422081500:02:001:0319, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 11.03.2015. Право власності набуто позивачем за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.03.2015, укладеним із ОСОБА_5 , посвідченим приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець А.П., зареєстрованим в реєстрі №274. У свою чергу, ОСОБА_5 набула право власності на вказану земельну ділянку за договором дарування 07.07.2011 від ОСОБА_3 , якому вона належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 272730, виданого 11 грудня 2009 року (т.1 а.с. 10, 23-25, 26, 133, т. 2 а.с. 74, 75).
ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 032896, виданого 17 травня 2002 року, належить земельна ділянка площею 0,25 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що розташована на території с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області, та на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 032895, виданого 17 травня 2002 року земельна ділянка площею 0,60 га із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області. (а.с. 134, 135).
Рішенням 18 сесії 5 скликання Бригинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 07.11.2008 затверджено Технічну документацію з землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2417 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1647 га в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 11-18).
У матеріалах вказаної технічної документації наявний Акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 від 01.10.2008, який підписаний ОСОБА_3 та суміжними землекористувачами ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 16).
За актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання 10.11.2008 передано під охорону ОСОБА_3 межові знаки в кількості 5 штук, які встановлені на поворотних точках земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2417 га (т.1 а.с. 17).
У жовтні 2018 року на замовлення ОСОБА_1 БПП «Позитив» виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд площею 0,2417 га по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 19-39).
При її виготовленні, 01.11.2018, в присутності власника земельної ділянки ОСОБА_1 , власників суміжних земельних ділянок: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також представника розпорядника земель комунальної власності - в.о. старости Бригинцівського старостинського округу Козелецької селищної ради Чайки Н.П., складено акт, яким закріплено в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422081500:02:001:0319, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , межовими знаками встановленого зразка (вид треті дерев'яний стовп діаметром 10 см висотою 100 см з вирізом у верхній частині стовпа, де фарбою, що не змивається зазначений номер межового знаку), що підтверджується актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Власниками суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації не заявлено. Межові знаки передані на зберігання ОСОБА_1 . Акт підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 37-39).
На підставі зазначеної Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Державного земельного кадастру 18.10.2018 внесені відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7422081500:02:001:0319 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, площею 0,2417 га по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 26).
На замовлення ОСОБА_2 з метою отримання правовстановлюючих документів у 2001 році Проектно-будівельною фірмою «Зодчий» було виготовлено Технічний звіт по видачі державного акту на право приватної власності ОСОБА_2 на земельні ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, що розташована в с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області (т.1 а.с. 85-100). У матеріалах вказаного Технічного звіту наявний Акт погодження меж земельної ділянки від 15 червня 2001 року, підписаний, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 94).
У червні 2019 року на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_7 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства в межах АДРЕСА_1 , на підставі якої до Державного земельного кадастру 27.06.2019 внесено відомості про земельну ділянку площею 0,0352 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0004, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с. Карасинівка, та 01.07.2019 про земельну ділянку площею 0,2508 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0003, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1. а.с. 101-123).
У матеріалах вказаної Технічної документації наявні складені 03.06.2019 акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7422081502:89:160:0003, площею 0,2508 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 7422081502:89:160:0004, площею 0,0352 га, яка знаходиться в с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області, підписані ОСОБА_2 та виконавцем робіт ОСОБА_7 . В акті зазначено, що він складений у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, якими претензій до існуючих меж не заявлено, однак їх прізвища та підписи відсутні (т.1 а.с.112,113).
Відомості про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відсутні (т.1 а.с. 148,149).
14.08.2019 Козелецьким селищним головою О.Дмитренком затверджено Акт про результати розгляду заяви ОСОБА_1 . Згідно з цим актом комісією у складі ОСОБА_8 - головного спеціаліста сектору взаємодії з правоохоронними органами, оборонної і мобілізаційної роботи, надзвичайних ситуацій, цивільного захисту та охорони праці, ОСОБА_9 - начальника юридичного відділу, Стасевича С.В. - начальника КП «Мініципальна варта», Бригинця О.В. - інспектора із земельних питань відділу земельних відносин та комунальної власності Козелецької селищної ради, встановлено, що між земельними ділянками, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спірна межа по всій довжині земельної ділянки, яка йде на клин, а саме по вулиці межа співпадає, біля сараю (КН) 0,90 м та в кінці домоволодіння складає 1,25 м. Комісія рекомендувала спірну межу поділити порівну та внести відповідні зміни в документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки з внесенням до Державного земельного кадастру (т.1 а.с. 46).
Із відповіді № 29-25-0.27-19/106-20 від 22.01.2020 Відділу у Козелецькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області на адвокатський запит вбачається, що при внесенні державним кадастровим реєстратором відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,258 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0003, були виявлені помилки в геометрії. Дана земельна ділянка дійсно має перетин площею 68,5130 кв.м із земельною ділянкою, площею 0,2417 га, кадастровий номер 7422081500:02:001:0319, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованою в АДРЕСА_1 на території Бригинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 43)
Із відповіді № 29-25-0.27-53/106-20 від 06.02.2020 Відділу у Козелецькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області на адвокатський запит вбачається, що земельна ділянка площею 0,0352 га з кадастровим номером 422081502:89:160:0004 має перетин, площею 0,0023 га, із земельною ділянкою площею 0,2417 га, кадастровий номер 7422081500:02:001:0319, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованою в АДРЕСА_1 на території Бригинцівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Питання щодо виправлення даної помилки можливе за умови погодження ОСОБА_2 на зміну конфігурації земельної ділянки, площею 0,0352 га, кадастровий №7422081502:89:160:0004 (т.1 а.с. 45).
За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 734/653/20 від 30.11.2020 року № 3807-3809/20-24 експертом складено наступний висновок :
1. За результатами проведених 18.09.2020 топографо-геодезичних робіт здійснених GNSS приймачем Ztnith35 Pro, зав. № Z35181103065 (Сертифікат калібрування UA № 7740 від 16.12.2019 виданий «Національний науковий центр «Інститут Метрології»), в присутності землевласників, досліджені фактичні межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Опрацювавши координати, отримані під час проведення топографо-геодезичних робіт досліджених земельних ділянок, за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta XE Version 5.0 Professional, визначено площі та координати фактичного порядку користування земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
2. Площа земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 (масив ділянок) становить 0,3018 га, додаток 2 до висновку.
Площа земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 становить 0,2279 га, додаток 1 до висновку.
3. Порівнявши за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta XE Version 5.0 Professional, наявні каталоги координат з технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с. 33) та технічної документації по АДРЕСА_3 (а.с. 110-111) з координатами визначеними під час проведення топографо-геодезичних робіт здійснених GNSS приймачом Ztnith35 Pro, зав. № Z35181103065 (Сертифікат калібрування UA № 7740 від 16.12.2019 виданий «Національний науковий центр «Інститут Метрології»), виявлено невідповідність координат фактичних меж в порівнянні з координатами технічної документації (а.с. 33) земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
Невідповідність полягає в зміщенні координат технічної документації (зображені зеленим кольором) на північний захід відносно координат технічної документації (зображені червоним кольором), відстані та конфігурація зміщення вказані в додатку 3 до висновку.
Невідповідність координат фактичного порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_2 відповідно координатам технічної документації (а.с. 110-111) полягає в зміщенні координат технічної документації (зображені синім кольором) на північний схід відносно координат фактичного користування (зображені червоним кольором), відстані та конфігурація зміщення вказані в додатку 4 до висновку.
4. Порівнявши за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta XE Version 5.0 Professional координати з технічних документацій ОСОБА_1 (а.с 33) та ОСОБА_2 (а.с. 110-111) виявлено накладання земельних ділянок загальною площею 0,0092 га (92 кв. м), що наведено в додатку №4 до висновку. Фрагмент накладання починається на відстані 10,27 м від фасадної частини ділянок, позначений стрілками на схемі в додатку до висновку 5, накладання заштриховано синім кольором (т.1 а.с. 179-189).
За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи 20.10.2022 № 4667/21-24, що призначена за ухвалою апеляційного суду, експерт дійшов наступного висновку:
1. За результатами проведених 28.09.2022 року топографо-геодезичних робіт здійснених GNSS приймачем Ztnith35 Pro, зав. № Z35181103065 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №6284, чинне до 22.12.2002, видане ННЦ «Інститут Метрології» Міністерства розвитку економіки торгівлі та сільського господарства України), в присутності позивача та відповідача, досліджені координати фактично встановленої огорожі (паркана), що також являється спільною межею між земельними ділянками кадастрові номери: №7422081500:02:001:0319, №7422081502:89:160:0003, №7422081502:89:160:0004.
Порівнявши за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta XE Version 5.0 Professional, отримані дані топографо-геодезичних робіт від 28.09.2022, координати огорожі (паркана) з координатами «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд площею 0,2417 га по АДРЕСА_1 (а.с. 33), виявлено накладення координат огорожі паркану на земельну ділянку кадастровий номер 7422081500:02:001:0319, що наведено в додатку 1 до висновку.
Переміщення даної огорожі (паркану) на місцевості відповідно до технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 7422081500:02:001:0319, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , можливе у разі перенесення огорожі (паркану) на відстані, зазначені в додатку 1 до висновку (т. 2, а.с. 113-117).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Власники зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (стаття 91 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність 14.09.2021) (далі - Інструкція).
Відповідно до Інструкції межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції № 376).
Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Інструкції власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується в виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).
Дані земельно-кадастрової документації відповідно до статті 193 ЗК України повинні містити сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Держаний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) (у редакції на час здійснення державної реєстрації земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 ) відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.
За правилами частини 1 статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (частини 1, 2, 6 ст. 16 Закону № 3613-VI).
Згідно з частинами 1-10 статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:
особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);
замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49, 54 цього Порядку.
Згідно з п. 115 вказаного Порядку державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земель.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії», згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17.
У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.03.2015, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , останній набув у власність земельну ділянку площею 0,2417 га, з кадастровим номером №7422081500:02:001:0319, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Указана земельна ділянка була сформована з визначенням її меж в натурі (на місцевості) у жовтні 2008 року на замовлення попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_3 , та її межі погоджені з суміжними землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується актом визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 01.10.2008.
У 2018 році на замовлення ОСОБА_1 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером №7422081500:02:001:0319, на підставі якої до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості. Із матеріалів вказаної технічної документації вбачається, що відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 відбувалось в присутності власників суміжних земельних ділянок: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Зокрема ОСОБА_2 підписано акт від 01.11.2018, яким закріплено в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422081500:02:001:0319 межовими знаками встановленого зразка, в акті зазначено, що власниками суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації не заявлено.
При виготовленні у 2019 році на замовлення ОСОБА_2 . Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої 27.06.2019 та 01.07.2019 до Державного земельного кадастру внесені відомості щодо земельних ділянок площами 0,0352 га та 0,2508 га із присвоєнням їм кадастрових номерів 7422081502:89:160:0004 та 7422081502:89:160:0003, відповідачем межі земельних ділянок не погоджувались із суміжним землевласником ОСОБА_1 .
Висновком експерта № 3807-3809/20-24 за результатами проведення земельної-технічної експертизи від 30.11.2020 встановлено, що земельні ділянки загальною площею 0,3018 га, кадастровий номери 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004, що належать ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку площею 0,2417 га, кадастровий номер 7422081500:02:001:0319, що належить ОСОБА_1 , площа накладення становить 0,0092 га (92 кв.м).
Із відповідей Відділу у Козелецькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.01.2020 та 06.02.2020 слідує, що перетин земельних ділянок позивача та відповідача виник внаслідок помилок в геометрії при внесенні державним кадастровим реєстратором відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,2508 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0003, та земельну ділянку площею 0,0352 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0004.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що власник земельної ділянки, у разі порушення свого права вільно користуватись земельною ділянкою, вправі вимагати від особи, яка здійснила такі порушення - самовільно зайняла земельну ділянку, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, навіть шляхом знесення будівель і споруд.
Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 стовпчики та огорожа встановлені з виходом за визначені межі своєї земельної ділянки і частково накладаються на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 .
Таким чином у справі є доведеною наявність перешкод у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою № 7422081500:02:001:0319, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , з боку відповідача ОСОБА_2 , які підлягають усуненню шляхом зобов'язання ОСОБА_2 перенести самовільно встановлені ним стовпчики та огорожу за межі вказаної земельної ділянки на відстані, зазначені в Додатку 1 до висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4667/21-24 від 20.10.2022.
Зважаючи на те, що державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,2508 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0003, та земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0004 відбулася за наявних в геометрії помилок при внесенні державним кадастровим реєстратором відомостей, районний суд обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельних ділянок площею 0,2508 га, з кадастровим номером 7422081502:89:160:0003, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,0352 га, з кадастровим номером 7422081502:89:160:0004, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства, розташована в с. Карасинівка Козелецького району Чернігівської області, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок, припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо вказаних земельних ділянок (за наявності таких прав, обтяжень на час прийняття судового рішення), зобов'язавши ГУ Держгеокадастру у Чернігівської області виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що речове право на земельну ділянку площею 0,2508 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0003, та земельну ділянку площею 0,0352 га, кадастровий номер 7422081502:89:160:0004 в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 не було зареєстровано.
З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідає змісту правопорушення.
Є правильним висновок районного суду про те, що державна реєстрація земельних ділянок, з приводу яких виник цей спір, проведено відповідачем протиправно та з порушенням вимог законодавства, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка не відповідала вимогам закону, а тому доводи ОСОБА_2 про помилковість висновків суду про те, що державний кадастровий реєстратор діяв у порушення Закону України «Про державний земельний кадастр», при державній реєстрації земельних ділянок не беруться апеляційним судом до уваги.
Посилання заявника на законність та чинність Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на правильність висновків суду не впливає, оскільки при його видачі земельна ділянка в натурі не виділялася.
Доводи ОСОБА_2 , що полягають у його непогодженні з висновком судової земельно-технічної експертизи, спростовуються змістом самої експертизи, матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду першої інстанції, який надав вичерпну оцінку вказаним скаржником доводам.
Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на необґрунтованість відмови в задоволенні його заяви про застосування строку позовної давності, оскільки позовна давність не поширюється на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, так як в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.
Твердження заявника, що жодних стовпчиків та огорожі він не встановлював та меж земельної ділянки не порушував, а матеріали справи не містять доказів що він займався їх перенесенням, спростовуються матеріалами справи, зокрема висновком експерта від 20.10.2022 № 4667/21-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.
Доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області про те, починаючи з 01.01.2013 територіальні органи Держгеокадастру не здійснюють функції щодо реєстрації виникнення, переходу чи припинення речових прав на земельні ділянки з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного реєстру не заслуговують на увагу, оскільки за приписами ст. 6, 7, 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюються саме державними кадастровими реєстраторами, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
Посилання ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області на те, що суд першої інстанції задовольняючи вимогу про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7422081502:89:160:0003 та 7422081502:89:160:0004, без припинення речових прав на них порушив приписи абзацу 5 ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» не є слушними, оскільки речове право на вказані земельні ділянки відповідачем ОСОБА_2 не зареєстровано.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
З урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на висновок експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4667/21-24 від 20.10.2022, колегія суддів, керуючись положеннями п. 4 ст.376 ЦПК України, дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення суду шляхом доповнення абзацу другого його резолютивної частини після слів «перенести самовільно встановлені ним стовпчики та огорожу за межі вказаної земельної ділянки» словами «на відстані, зазначені в Додатку 1 до висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4667/21-24 від 20.10.2022».
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2021 року - змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини рішення суду після слів «перенести самовільно встановлені ним стовпчики та огорожу за межі вказаної земельної ділянки» словами «на відстані, зазначені в Додатку 1 до висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4667/21-24 від 20.10.2022».
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В.Висоцької
Н.В. Шитченко