іменем України
30 січня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/1262/22
Головуючий у першій інстанції - Ільченко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/258/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
секретар: Шапко В.М.
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради.
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2022 року.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила надати дозвіл на виїзд за межі України на постійне проживання до Федеративної Республіки Німеччина малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 .
Позов мотивований тим, що сторони від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з нею. 07.01.2014 вона зареєструвала шлюб з громадянином Німеччини ОСОБА_4 та отримавши у 2017 році дозвіл на постійне проживання, виїхала з ним до Німеччини. У 2016 році ОСОБА_2 надав нотаріальну згоду на виїзд з України та постійне місце проживання доньки у Німеччині. У 2019 році вона звернулася до Генерального консульства України у Мюнхені з клопотанням про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном у ФРН разом з дитиною та при цьому надала консулу оригінал нотаріально засвідченої згоди відповідача. Однак після цього відповідач протягом 6 місяців не надав згоду на зняття дитини з реєстрації місця проживання в Україні, яка вимагалася для завершення процедури оформлення залишення на постійне проживання за кордоном разом з дитиною. У зв'язку з цим, рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном було скасоване, справа скерована в архів без можливості повернення їй оригіналів документів, у тому числі, нотаріальної згоди відповідача.
Для отримання нотаріальної згоди батька, вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати згоду, але той згоди не надав.
Після 2016 року відповідач ніяким чином не проявляє свою позицію у питаннях, що стосуються інтересів дитини, не бере участі в житті дитини, не піклується про неї, не цікавиться її життям.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що рішенням суду має бути надано право на виїзд дитини на постійне проживання за кордон незалежно від фактичного місця перебування дитини, оскільки тимчасове перебування дитини за кордоном не надає право на оформлення відповідних документів.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми, що регулюють порядок тимчасового виїзду з України, а не норми, які регулюють процедуру оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що відмова суду першої інстанції у задоволенні позову не стільки захищає інтереси батька, як завдає шкоди інтересам дитини. Тим більше, що рішенням суду від 20.08.2020 суд уже надавав позивачці дозвіл вчиняти без згоди батька певні дії, які також необхідні для оформлення документів для залишення дитини на постійне проживання за кордоном.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що батько ніяким чином не висловлює свою позицію щодо даного питання і не висловлює своєї зацікавленості у залишенні дитини в Україні.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що сторони з 16.05.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.06.2012 розірвано (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
07.01.2014 ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з громадянином Німеччини ОСОБА_4 , після чого її прізвище було змінено на ОСОБА_6 (а.с.8-10).
20.09.2017 ОСОБА_1 отримала дозвіл на постійне проживання у Німеччині (а.с.11).
Відповідно до копії нотаріально засвідченої заяви від 02.04.2016, ОСОБА_2 надав дозвіл на виїзд з України на постійне місце проживання своєї дочки ОСОБА_3 до Федеративної Республіки Німеччини (а.с.13).
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.08.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 без згоди батька дитини - ОСОБА_2 , та дозвіл на оформлення, обмін та видачу паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 16-річного віку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька дитини - ОСОБА_2 (а.с.15-18).
24.05.2022 ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 з проханням надати нотаріально засвідчену письмову згоду на виїзд з України на постійне місце проживання їх спільної дочки ОСОБА_3 (а.с. 19, 20).
Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, на час розгляду справи судом, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина разом з матір'ю ОСОБА_1 та не перетинала кордон України у зворотньому напрямку, тому вирішення питання щодо надання їй дозволу на виїзд за кордон є передчасним, і може бути вирішено у судовому порядку у разі її повернення до України.
Апеляційний суд в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки позивачкою не надано доказів того, що вона в Німеччині має постійне місце проживання і здатна забезпечити дитину усім необхідним, тобто що такий виїзд відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Керуючись ст. 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
Головуюча: Судді: