Справа № 127/19199/22
Провадження № 22-ц/801/252/2023
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Денишенко Т. О.
30 січня 2023 рокуСправа № 127/19199/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у при-міщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк»,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спо-
ру, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського
Олександра Віталійовича, про стягнення коштів за скасованим виконавчим
написом,
за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі представника Михніцького Геннадія Юльяновича на рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 17 листопада 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Бойка В. М., повний текст якого складений 21 листопада 2022 року,
30 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства ( далі - АТ ) «Альфа-Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В., про стягнення коштів за скасованим виконавчим написом. Позовні ви-моги умотивовані наступними обставинами. 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинений ви-конавчий напис за реєстровим № 36209 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500826995 від 03 лютого 2020 року у розмірі 33269,59 гривень. Даний виконав-чий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. У свою чергу, рішенням Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 16 грудня 2021 року, яке набрало законної си-ли 18 січня 2022 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Хари Н. С. № 36209. Позивач зазначає, що під час проведення виконавчих дій за скасованим виконавчим написом приватним ви-конавцем було звернено стягнення на заробітну плату позивача у розмірі 18039,77 гривень. ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з АТ «Аль-фа-Банк» кошти у розмірі 18039,77 гривень, які стягнуті із нього за скасованим виконавчим написом нотаріуса на користь АТ «Альфа-Банк», а також стягнути судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений, стягнуто на його користь з АТ «Альфа-Банк» кошти у розмірі 18039,77 гривень, які стягнуті за скасованим ви-конавчим написом, вчиненим 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. за реєстровим № 36209 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборго-ваності за кредитним договором від 03 лютого 2020 року № 500826995, а також 992,40 гривні витрат з оплати судового збору та 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ «Альфа-Банк», найменування якого змінене на АТ «Сенс Банк», в особі його представника Михніцького Г. Ю. оскаржує це рішення в апеляційному порядку, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задово-ленні позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим за неповного встановлення обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що, дійс-но, 03 лютого 2020 року між сторонами у справі була укладена угода про надан-ня кредиту № 500826995, яка не має мінливого характеру, містить усі істотні умови кредитного договору та скріплена підписом відповідача. Однак, скар-жник вважає, що суд першої інстанції не врахував ненадання позивачем доказів отримання відповідачем на свій рахунок суму боргу, стягнуту з позивача, чим ОСОБА_1 грубо порушив норми процесуального права. Позивач довів лише відрахування коштів, але відповідні документи не підтверджують перерахуван-ня і надходження цих коштів стягувачу. Крім того, поза увагою суду залиши-лося право виконавця відповідно до закону на винагороду, яку він вираховує із коштів, що надійшли, тобто уся стягувана сума стягувачу не надходить. Також скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про безпідставність отримання відповідачем коштів, оскільки навіть за умови надходження їх на ра-хунок стягувача, то їх цільовим призначенням є погашення заборгованості за кредитним договором, що виключає незаконне збагачення чи безпідставність набуття коштів. Натомість у позивача наявний борг за кредитним договором, а виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню лише з підстави нечинності норми права, на підставі якої він вчинявся, а не щодо недоведеності боргу позивача.
Наданим цивільним процесуальним законом правом подання відзиву на апеляційну скаргу, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, ОСОБА_1 не скористався, його відзив до суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши у відповідності до час-тини першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній матеріалами та доказами, ретельно проаналізувавши у сукупності наявні в ній позиції сторін, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного рішен-ня суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Оскаржуване представником відповідача рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 листопада 2020 року приват-ним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчине-ний виконавчий напис за реєстровим № 36209 про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-банк» ( тепер «Сенс Банк» ) заборгованості за кредитним договором від 03 лютого 2020 року № 500826995 у розмірі 33269,59 гривень. Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турсь-ким О. В. 20 грудня 2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 63963441 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 33919,59 гривень.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2021 року у справі № 127/27210/21 виконавчий напис, вчинений приватним но-таріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. від 10 листо-пада 2020 року за реєстровим № 36209 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 03 лютого 2020 року № 500826995 визнаний таким, що не підлягає виконанню. Рішення набра-ло законної сили 18 січня 2022 року.
16 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінниць-кої області Турським О. В. у виконавчому провадженні № 63963441 винесена постанова про його закінчення саме через визнання судом виконавчого доку-мента таким, що не підлягає виконанню. Припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 , скасовані інші заходи примусового виконання рішен-ня. Припинено виконання постанов від 23 грудня 2020 року та 25 січня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Однак згідно зі звітом відносно ОСОБА_1 про здійснення відрахування та виплати від 05 квітня 2022 року № 4688 за постановою (виконавчим листом) від 23 грудня 2020 року у виконавчому провадженні № 63963441 за період з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року ТОВ «Нова Пошта» утримано суму по зазначеному виконавчому провадженню у розмірі 5422,35 гривень. Крім того, відповідно до довідки про здійснені відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою від 25 січня 2021 року у виконавчому провадженні № 63963441, за період з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2022 року ТОВ «НоваПей» утри-мана сума доходу у розмірі 12617,42 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керую-чись нормами статті 1212 ЦК України, виходив із того, що судове рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яке набрало законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є пра-вовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуте без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судово-го рішення правова підстава вважається такою, що відпала. У такому разі від-повідно до статті 1212 ЦК України набувач такого майна з моменту набрання судовим рішенням законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно. Таким чином, суд дійшов висновку, про необхідність задово-лення позову та стягнення на користь позивача 18039,77 гривень, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рі-шенні від 17 листопада 2022 року, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, оскільки вони є правильними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних право-відносин норми матеріального права, що їх регулює, не порушив вимог проце-суального законодавства.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберег-ла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Характерною особливістю кондикційних зобов'-язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зо-бов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зо-бов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як пра-вомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кон-дикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збере-ження майна однією особою ( набувачем ) за рахунок іншої ( потерпілого ); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття ( збе-реження ) майна не лише у момент його набуття ( збереження ), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кон-дикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту по-рушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими озна-ками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками ( грошових коштів ) від тієї особи ( набувача ), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо ре-чі. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зо-бов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до рес-титуції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється норма-тивним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'-язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна ( носія іншо-го цивільного права ), підлягають захисту шляхом задоволення позову до воло-дільця ( набувача майна ) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Су-ду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Вер-ховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц ( провадження № 61-38890св18 ).
Отже положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпід-ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави засто-совуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним право-чином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунту-вався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від од-нієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або су-перечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття ( збереження ) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установле-ному порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.
Оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2021 року у справі № 127/27210/21 виконавчий напис, вчинений приват-ним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. від 10 листопада 2020 року за реєстровим № 36209 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 03 лютого 2020 року № 500826995 у сумі 33269,59 гривень, визнаний таким, що не підлягає виконанню, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти у сумі 18039,77 гривень підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Доводи АТ «Сенс Банк» про те, що кредитний договір, на виконання якого був вчинений виконавчий напис, є чинним та за ним у позивача наявна заборго-ваність, не спростовує факт визнання виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення з позивача грошових кош-тів, таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення таких коштів. При цьому питання наявності та/або відсутності заборгованості пози-вача перед банком за таким кредитним договором може бути предметом окре-мого судового розгляду. Аналогічний правовий висновок викладений у поста-нові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Щодо аргументів апеляційної скарги представника АТ «Сенс Банк» адво-ката Михніцького Г. Ю. про можливе відрахування приватним виконавцем ви-конавчого збору, то слід зазначити, що за змістом частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стяг-нутий виконавчий збір підлягає поверненню, що виключає можливість набуття виконавцем таких коштів як витрат виконавчого провадження.
Інші доводи, мотиви апеляційної скарги не заслуговують на увагу, не впли-вають на правильність висновків суду першої інстанції, не змінюють їх, вони свідчать лише про незгоду з ними внаслідок задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . На підставі встановлених фактичних обставин справи та правовід-носин, які склалися та мають місце між сторонами у спорі, керуючись нормами матеріального права, що регулюють ці правовідносини, колегія суддів апеля-ційного суду дійшла переконання про обґрунтованість і законність оскаржува-ного рішення суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог, через що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими дока-зами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм мате-ріального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367 - 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі пред-ставника адвоката Михніцького Геннадія Юльяновича залишити без задово-лення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про стягнення коштів за скасованим виконавчим написом - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбаче-них пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський