Справа № 129/1604/22
Провадження № 22-ц/801/331/2023
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.
Доповідач:Денишенко Т. О.
30 січня 2023 рокуСправа № 129/1604/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллі-нецького районного суду Вінницької області від 25 листопада 2022 року, ухва-лене у приміщенні суду у м. Іллінці Вінницької області за головування судді Олексієнка О. Ю.,
18 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася у Гайсинський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини. Позовні вимоги умотивовані наступними обставинами. Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя з відповідачем не склалося, на даний час батьки дівчинки проживають окремо одне від одного. Дитина мешкає разом із матір'ю, позивачкою та перебуває на її утриманні. ОСОБА_4 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та потребує матеріальної допомоги. Відпові-дач матеріальної допомоги на утримання доньки та її як матері дитини не надає, хоча має таку можливість. Відтак, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 6000,00 гривень, але не менше 25% доходу відповідача з урахуванням індексу інфляції щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із цим позовом і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання у розмірі 2000,00 гривень, але не менше 25% доходу відповідача з урахуванням індексу інфляції щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом і до досягнення дитиною трирічного віку.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2022 року дана цивільна справа передана за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 листо-пада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000,00 гри-вень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відпо-відного віку, починаючи з 18 липня 2022 року і до досягнення дитиною повно-ліття, а також стягнуто аліменти на утримання позивачки у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 гривень щомісячно, починаючи з 18 липня 2022 року і до досягнення дитиною трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 992,40 гривні судового збору у дохід держави.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, посилається на незаконність, необ-ґрунтованість рішення суду в частині розміру стягнутих сум аліментів через не-відповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить змінити оскар-жуване рішення, зменшивши розмір стягнутих аліментів та стягувати з нього щомісячно аліменти на утримання дитини у розмірі 2000,00 гривень, на утри-мання позивачки - 1000,00 гривень. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що розмір його щомісячного доходу є меншим розміру присуджених до стягнення аліментів, що позбавить його елементарно необхідних коштів на про-живання. Крім того, суд у своєму рішенні не обґрунтував власних висновків щодо визначення розміру стягуваних аліментів, помилково зазначив про ви-знання ним позову у повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду від 13 січня 2023 року на задоволення клопо-тання ОСОБА_1 , їй продовжено на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали установлений судом процесуальний строк для подання суду апеля-ційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іл-лінецького районного суду Вінницької області від 25 листопада 2022 року.
17 січня 2023 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідача, де вона вважає доводи апеляційної скарги необ-ґрунтованими та безпідставними, натомість рішення суду першої інстанції - законним, об'єктивним та справедливим. ОСОБА_1 зазначає, що скаржник приховує власний рівень доходів, заплутався у своїх підрахунках, хоча судом першої інстанції встановлено перерахування ним позивачці щомісячно коштів у розмірі 4000,00-5000,00 гривень. Позивачка звертає увагу, що для забезпечення належного утримання та розвитку дитини необхідні значні кошти. Разом із тим, вона вважає, що скаржником не наведено законних підстав та обґрунтованих доказів на спростування висновків рішення суду першої інстанції.
Однак, слід зауважити, що відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_6 нею не підписаний. Відтак, відповідно до положень частини чет-вертої статті 183 ЦПК України на виконання вимог цивільного процесуального закону поданий позивачкою відзив апеляційний суд залишає без розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазна-ченим вимогам у частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягнен-ню з відповідача на користь позивачки на утримання малолітньої дитини.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України установлено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Нормами статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та пере-віряє законність, обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах дово-дів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єк-тивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встанов-лено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками спра-ви, що вони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -дження. Даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження дівчин-ки від 13 січня 2021 року серії НОМЕР_1 . Згідно з довідкою про реєстра-цію місця проживання дитини, а також із копією паспорта громадянки України позивачки, донька сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка наразі не працює, доглядає дитину до досягнення нею три-річного віку.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 за період з І кварталу 2021 року по ІІ квартал 2022 року позивач працевлаштований, має щомісячний регулярний дохід.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, керую-чись нормами статей 75, 180-184 СК України, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач має щомісячний регулярний дохід, а вимоги позивачки що-до урегулювання питання надання їй матеріальної допомоги з утримання донь-ки та її самої як матері малолітньої дитини її батьком є цілком обгрунтованими. Ураховуючи доводи відповідача щодо отримуваних ним доходів та докази у справі з цього приводу, зокрема, відносно розміру матеріальної допомоги, ви-значеного на утримання дитини, суд першої інстанції, дійшов висновку про можливість стягнення на користь позивачки аліментів у визначеному нею роз-мірі.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII ( 78912 ), яка набула чинності для України 27 ве-ресня 1991 року, визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціаль-ного розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення у межах своїх здібностей і фінан-сових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 141 СК України передбачено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів ін-ших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем алімен-тів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або ру-хомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового міні-муму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір алімен-тів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 слідує, що вона просила стягувати аліменти на її користь саме у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть передбачену законами України відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років визначений з 1 січня у розмірі 2100,00 гривень, з 1 липня - 2201,00 гривні, з 1 грудня - 2272,00 гривні.
У пункті 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яс-нив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповід-ним позовом.
Відповідно до частини першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку ( доходу ) другого з подружжя і ( або ) у твердій грошовій сумі.
Отже, за змістом вказаних норм права, при вирішенні вимог щодо стяг-нення аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача.
Відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодек-су, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції, виходячи з положень статей 180, 184 СК України дійшов правильного, безспірного висновку про наявність у відповідача обов'-язку щодо сплати аліментів на утримання своєї малолітньої дитини. Апеляцій-ний суд, безумовно, з таким висновком абсолютно погоджується. Однак, із вис-новком суду щодо розміру стягнутих аліментів на утримання малолітньої донь-ки у сумі 6000,00 гривень колегія суддів апеляційного суду погодитися не може з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх ви-мог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обста-вин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( стаття 76 ЦПК України ).
З матеріалів справи убачається, що відповідач офіційно працевлаштований у ТОВ «Лігос» на посаді торговельного агента та має регулярний дохід у вигля-ді заробітної плати. При цьому ОСОБА_2 вважає достатнім розміром стягуваних з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 у сумі 2000,00 гривень та просить задовольнити вимогу позивачки у цій частині саме у такому розмірі.
Визначаючи розмір аліментів у цій справі, суд першої інстанції не з'ясував питання фактичного розміру доходу відповідача на час розгляду спору, обмежившись висновком про його можливість сплачувати аліменти в розмірі 6000,00 гривень.
Усупереч вимогам статті 81 ЦПК України доказів того, що відповідач отримує достатній дохід для сплати аліментів на утримання дитини у визначе-ному позивачкою розмірі у матеріалах справи немає. Відтак, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на малолітню доньку є очевидно завищеним.
Суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою те, що суд пер-шої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на наявну у матеріалах справи заяву відповідача, датовану 25 листопада 2022 року, тобто днем ухвалення рі-шення, де ОСОБА_2 просив суд розглядати справу у його відсутності, вказавши, що він повністю визнає позовні вимоги. Разом з тим, суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не надав оцінки розбіжності у позиції відповідача, який у власному відзиві від 18 вересня 2022 року ( а. с. 30 ) на позовну заяву ОСОБА_1 зазначав розмір свого заробітку у ТОВ «Лігос» та заперечував можливість сплати аліментів на утримання дитини у розмір 6000,00 гривень. Відповідна по-зиція висловлена скаржником і в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, де він вказує, що визнавав позов щодо свого обов'язку зі сплати алі-ментів на утримання дитини та її матері, проте розмір аліментів повинен бути розумним, обгрунтованим. З такими доводами скаржника належить погодитися. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до норм СК України обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на обох батьків.
Статтею 374 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судо-ве рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Відповідно до норм статті 376 ЦПК України під-ставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність об-ставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встанов-леними; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуально-го права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм ма-теріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який під-лягав застосуванню.
Апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам у справі, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збіль-шений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Щодо вирішення позовних вимог у частині виконання відповідачем обов'язку по утриманню матері у разі проживання з нею дитини, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік, наразі, батьки дів-чинки у цій справі повинні матеріально підтримувати один одного до досяг-нення дитиною трирічного віку.
У відповідності до статті 80 СК України у разі визначення розміру алі-ментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку ( доходу ) другого з подружжя і ( або ) у твер-дій грошовій сумі.
Положеннями статті 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання є незалежним від того, чи працює дружина, незалежним від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дру-жина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Відповідно до частини другої статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі прожи-вання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі дос-татнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу ( постанова Верхов-ного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 ).
Сторони у справі не заперечують, що вони є батьками спільної дитини, яка проживає з матір'ю. Разом із тим, ані судом першої інстанції, ані під час роз-гляду справи в апеляційному порядку судом не установлено виконання відпо-відачем своїх обов'язків по утриманню дружини, котра доглядає малолітню доньку, тому відповідне право позивачки є порушеним та підлягає судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 коштів на її утримання.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано та справедливо задоволь-нив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання у розмірі 2000,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною трьох років. Визна-чаючись щодо розміру аліментів, суд ураховує потребу матері дитини у наданні матеріальної допомоги батьком доньки, а також часткове визнання відпові-дачем позову та те, що відповідач має достатній рівень доходів, в зв'язку із чим повинен і має можливість надавати визначену матеріальну допомогу. Тобто, підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру стягуваних аліментів на утримання позивачки відсутні.
Отже підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 у час-тині щодо стягнення аліментів на утримання матері дитини, позивачки у справі апеляційний суд не знаходить, оскільки доводи офіційно працевлаштованого відповідача, який за станом здоров'я може, повинен і зобов'язаний утримувати матір своєї дитини і саму доньку у відповідності із чинним сімейним законодав-ством України не можна визнати спроможними. Необхідно зауважити, що ОСОБА_8 повинен відшуковувати можливість додаткових законних заробіт-ків з метою виконання своїх обов'язків батька малолітньої дитини.
Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367 - 369, 374, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частко-во.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 листопада 2022 року змінити у частині розміру стягнутих аліментів на утримання мало-літньої дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -дження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на ко-ристь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання ди-тини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 гривень ( три тисячі гривень 00 коп. ) щомісяч-но, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбаче-них пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський