Провадження № 2/742/128/23
Єдиний унікальний № 742/2800/22
24 січня 2023 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Циганка М.О., за участю секретаря судового засідання Харченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої уточнені збільшені вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував з 21.02.2019 до 29.04.2022 у трудових відносинах з відповідачем. 29 квітня 2022 року, він був звільнений з товариства на підставі наказу №21/04/01-к від 21.04.2022 за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. За час його роботи на підприємстві залишилося невикористаними 57 днів щорічної відпустки. При звільненні з роботи, відповідач не провів з ним повний розрахунок по заробітній платі, що є прямим порушенням Конституції України та КЗпП України. Посилаючись на вимоги ст.117 КЗпП України, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому компенсацію за дні невикористаної відпустки в розмірі 64771.38 грн. розмір якого обраховує виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 1136,34 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення. У зв'язку з чим він змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00грн..
28.11.2022 від директора ТОВ «Ендейвер» надійшов відзив на позовну заяву про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, з яким він не погоджується з викладеними доводами у позові та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставинами та докази у своєму відзиві.
05.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив щодо безпідставності аргументів відповідача про відсутність вимоги про проведення розрахунку, крім того ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відповідач надав довідку, згідно якої кількість днів невикористаної відпустки складає 57 днів, а не 51 день як вважав позивач, що становить 64771.38 грн.
28.12.2022 від відповідача по справі надійшло заперечення на відповідь на відзив, викладеними обставинами позивача, він не погоджується та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні позивач і його представник адвокат Денисенко С.В. позовні та уточненні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні вимог позивача не визнав у повному обсязі та категорично заперечував щодо заявленого позивачем розміру вимог та судових витрат, у зв'язку з тим, що позов завідомо безпідставний, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що з 21.02.2019 року по 29 квітня 2022 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Ендейвер», на посаді в.о. директора департаменту кріплення, закінчування та інтенсифікації свердловин (а.с.6)
29 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі наказу №21/04/01-к від 21.04.2022 за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП (а.с. 74).
З бухгалтерської довідки вбачається, що 29.04.2022 проведено остаточний розрахунок в сумі - 6842, 50 грн (нарахована заробітна плата - 8500 грн, утримано - ПДФО - 1530 грн та військовий збір - 127,50 грн.) Виплата здійснена 19.04.2022 згідно платіжної відомості №27, в повному обсязі. За період з 21.02.2019 по 29.04.2022 - ОСОБА_1 нараховано 76 днів відпустки, з них -57 днів невикористаної. Компенсація за невикористану відпустку, що складає - 45 742 грн. 50 коп не нараховувалася та не виплачувалася відповідно до статті 116 КЗпП України (а.с.74).
Отже, грошова компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 45742,50 грн., відповідно до бухгалтерської довідки №11/18-440 від 18.11.2022 (а.с.74).
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, відповідно до п.5 розділу IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розділу IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку, середньоденна заробітна плата позивача становить 415,29 гривень (а.с.34).
За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 30.04.2022 до 24.01.2023 (дня ухвалення рішення судом) у сумі 80150 грн 97 коп (193 робочих днів х 415, 29 гривень середньоденної заробітної плати).
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що інші доводи позивача, щодо розрахунку в обґрунтування позовних вимог про стягнення наведених них сум за дні невикористаної щорічної відпустки та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, не знайшли свого підтвердження у суді та спростування дослідженими доказами у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у справі надавалася ОСОБА_1 по договору про надання правової допомоги від 16.09.2022 року (а.с.10-11). На переконання суду обґрунтованими, об'єктивними і такими, що відповідають критерію розумності у даній конкретній справі витрати позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 6000,00 грн.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держависудовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» на користь ОСОБА_1 45 742 грн. 50 коп. грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 30 квітня 2022 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 80150 грн. 97 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» судовий збір на користь держави 992(дев'ятсот дев'яносто дві)грн. 40 коп..
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000(шість тисяч)грн.00коп..
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Максим Циганко