30 січня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/14234/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (колегія суддів: Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю., Мальченко А. О) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хромія" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання надати інформацію,
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хромія" (далі - ТОВ "Хромія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про зобов'язання надати номери банківських рахунків у форматі IBAN для погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором від 20.10.2016 № 4Х16090Г.
11.01.2022 Господарський суд міста Києва закрив провадження у цій справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4 540 грн.
20.10.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, повний текст якої складений 16.12.2022, якою змінив ухвалу місцевого господарського суду в частині розподілу судового збору та стягнув з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Хромія" судовий збір у розмірі 2 270 грн; в іншій частині ухвалу залишив без змін.
18.01.2023 АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову в частині стягнення судового збору та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частинами другою і третьою вказаної норми, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду прийнято 20.10.2022, повний текст її складено 16.12.2022, тому останній день для її оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України припав на 05.01.2023.
Як зазначено раніше, АТ КБ «Приватбанк» з касаційною скаргою звернулося 18.01.2023, а отже вона подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. Тому АТ КБ «Приватбанк» просить поновити цей строк. Клопотання мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови скаржник та його представник не отримували. Водночас про цю постанову, оприлюднену в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.12.2023, представник скаржника дізнався лише 17.01.2023 із сайту Судової влади України, оскільки з 23.12.2022 до 13.01.2023 він перебував у відпустці та не мав можливості раніше з нею ознайомитись.
На підтвердження цих обставин скаржник додав до касаційної скарги копію наказу від 05.12.2022 про надання заступнику начальника Управління правової підтримки у м. Київ Кахраманову Р. Н. відпустки з 23.12.2022 до 13.01.2023 та покладення виконання обов'язків на Гайдамащук О. В.
Верховний Суд, розглянувши ці обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що наведені скаржником причини не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку з суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність і непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
АТ КБ «Приватбанк» в обґрунтування відсутності можливості своєчасного подання касаційної скарги посилається на неотримання повного тексту оскаржуваної постанови та перебування його представника у відпустці на момент оприлюднення цієї постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Утім, доводи скаржника про те, що особа, яка уповноважена представляти його інтереси, перебувала у відпустці з 23.12.2022 до 13.01.2023, не можуть вважатися поважною причиною та об'єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду касаційної інстанції, оскільки перебування представника у відпустці не звільняє сторону від обов'язку дотримання загального порядку подання касаційної скарги у встановленому ГПК України порядку. До того ж згідно з доданим до касаційної скарги наказом від 05.12.2022 виконання обов'язків цього працівника було покладено на іншу особу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі «Кузнецов та інші проти Росії» суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Отже, доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості звернутися з касаційною скаргою у межах встановленого строку, та які би підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з касаційною скаргою у передбачені процесуальним законодавством строки, скаржник не надав.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» зазначено, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи і просто обмежившись указівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Тому колегія суддів вважає за необхідне надати скаржнику строк для звернення з клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаної постанови з наведенням інших поважних причин для поновлення строку та додаванням відповідних доказів. Відповідно касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржникові строку для усунення цих недоліків.
За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 цього ж Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Керуючись статтями 174, 234, 287-290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 910/14234/21 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.
4. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог суду, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач