30 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/830/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022
у справі №910/830/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 1 314 809,89 грн
ПрАТ "НЕК "Укренерго" 30.12.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22 в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд встановив таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго", зокрема, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень є їх незаконність, оскільки вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник відзначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами застосовано норми, зокрема, статей 551, 625 ЦК України та статей 216, 233 ГК України, п. 7.7.4. Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суд від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 24.10.2018 у справі №910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі №922/175/18, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, від 03.04.2020 у справі №920/653/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, тощо.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначеного законом належного обґрунтування по підставам касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, у поданій касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго", крім посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування норм п. 7.7.4. Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та п. 5.1. публічного договору про врегулювання небалансів з точки зору необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цієї норми у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії - сторонами договору про врегулювання небалансів щодо визначення моменту виникнення зобов'язання з оплати балансуючої електричної енергії/прострочення вказаного обов'язку; не дослідження судами попередніх інстанцій доказів, що підтверджують формування і направлення позивачем на адресу відповідача платіжних документів, за прострочення оплати яких стягнуто пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, проте скаржник не уточнює до яких саме пунктів частини другої статті 287 ГПК України відносяться зазначені ним підстави касаційного оскарження у взаємозв'язку з частинами першою, третьою статті 310 ГПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Системний аналіз вище наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та навести належне обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України.
Окрім цього, положенням пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/830/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Старокостянтинівцукор", зокрема, 651 009,90 грн основного боргу, 11 390,08 грн пені, 26 147,69 грн інфляційних втрат, 9 361,71 грн 3% річних. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 616 900,51 грн основного боргу закрито.
В касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22 в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з тексту касаційної скарги, її прохальної частини та вимог скаржника, зазначених у скарзі, враховуючи оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов до висновку, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" оскаржує судові рішення, зокрема, в частині стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Старокостянтинівцукор" 651 009,90 грн основного боргу, 11 390,08 грн пені, 26 147,69 грн інфляційних втрат, 9 361,71 грн 3% річних, тобто загальна сума стягнення, яка оскаржується скаржником, є 697 909,38 грн.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 20 937,28 грн [(697 909,38 грн х 1,5 %) х 200%].
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 20 937,28 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у даній справі;
- надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 20 937,28 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Крім того, до Верховного Суду від ТОВ "Старокостянтинівцукор" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22, відповідно до яких заявник просить, зокрема, відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" у справі №910/830/22, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 697 909,38 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2022 році, а касаційна скарга, зокрема, не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Щодо поданих заперечень проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго", Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Отже, остаточне визначення ціни позову здійснюється в процесі розгляду справи і в залежності від наявності заяв про збільшення або зменшення суми позовних вимог, що стягується.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 1 267 910,41 грн основного боргу, 11 390,08 грн пені, 26 147,69 грн інфляційних втрат та 9 361,71 грн 3% річних, тобто загальна сума стягнення у даній справі є 1 314 809,89 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481,00 грн.
Враховуючи, що суди попередніх інстанцій розглядали справу №910/830/22 про стягнення саме 1 314 809,89 грн, та беручи до уваги ставку прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2022 - 2 481,00 грн, ціна позову у цій справі перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 1 240 500,00 грн), а тому доводи, викладенні в запереченні проти відкриття касаційного провадження, відхиляються Судом.
Керуючись статтями 123, 163, 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22 - залишити без руху.
2. Надати Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через підсистему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз'яснити Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко