"25" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2687/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кнут В.Ю., розглянувши у відкритому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФД"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС"
про стягнення 527658,34 грн.
за участю представників сторін
від позивача - не прибули
від відповідача - Моряков К.І.
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС" про стягнення 527658,34грн як безпідставно отриманих за договором № 270421-40 від 27.04.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Рішенням від 21.12.2022 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 527658,34 грн та 7914,89 грн витрат зі сплати судового збору.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В засіданні 21.12.2022 до закінчення судових дебатів позивач повідомив, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення шляхом подання заяви про постановлення додаткового рішення.
23.12.2022, у встановлений строк, до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення з додатками, якою позивач просить стягнути з відповідача 38600 грн витрат на правничу допомогу. До заяви додано докази її надіслання відповідачу.
Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що справу було розглянуто в загальному позовному провадженні, суд ухвалою від 27.12.2022 призначив розгляд заяви позивача в засіданні 11.01.2023, оскільки в рішенні судом не вирішувалось питання про судові витрати на правничу допомогу. Явка сторін в засідання судом не визнавалась обов"язковою.
11.01.2023 до суду через підсистему Електронний суд надійшла заява відповідача (разом з доказами направлення її на електронну пошту адвоката Кравець Р.Ю.), якою він просить зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 8000 грн. відповідач посилається на те, що позивач не зробив заяви про подання доказів понесених витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів; адвокатський запит від 27.09.22 був направлений позивачем до початку судового процесу у справі; заява позивача про відвід судді не була неминучою та необхідною, а витрати позивача на правничу допомогу щодо підготовки заперечень на апеляційну скаргу на ухвалу суду про повернення зустрічного позову мають вирішуватись в апеляційному провадженні.
Засідання 11.01.23 не відбулось через відсутність електроенергії в суді, через що суд ухвалою від 11.01.23 призначив розгляд заяви на 25.01.23 о 13год. Ухвала направлена судом 16.01.23 на електронні пошти адвокатів сторін.
В м. Одесі до 13 години 25.01.23 тривала повітряна тривога, через що судові засідання не проводились. О 13 год. 17 хв. позивач не вийшов на зв"язок в режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
До того ж, відповідно до ст. 244 ГПК України неявка позивача не перешкоджає рогзляду хаяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач в порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України не зробив заяви про те, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, оскільки технічною фіксацією засідання від 21.12.2022 підтверджується, що в засіданні 21.12.2022 до закінчення судових дебатів позивач повідомив, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення шляхом подання заяви про постановлення додаткового рішення.
23.12.2022, у встановлений строк, до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення з додатками, тому ним строк подання доказів не пропущений.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу становить 21600грн:
- Підготовка та подача адвокатського запиту - 1000грн;
- Підготовка та подача позовної заяви - 8000грн;
- Підготовка та подача відповіді на відзив - 6000грн;
- Участь у судовому засіданні (планово два засідання) - 6600грн
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФД" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги від 22.09.2022 № 165, укладеного між позивачем та Адвокатським об”єднанням „Кравець і партнери” в особі голови об”єднання - Кравця Р.Ю. (а.с. 23-24), за умовами якого (п. 1.1) адвокатське об”єднання зобов”язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати позивачу допомогу за його запитом, а позивач зобов”язується оплатити надані послуги.
У п 2.2 договору зазначено, що адвокатське об”єднання може надати наступні види правничої допомоги, зокрема:
- надання правничої інформації, консультацій та роз”яснень з правових питань, правовий супровід діяльності,
- підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру,
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб в судах під час здійснення господарського судочинства.
Вартість послуг (п. 4.1) за надання правничої допомоги визначається в додатку № 1 до договору. Строк дії договору - з моменту підписання і до 22.09.2023 (п. 7.1 договору).
Відповідно до додатку № 1 до договору вартість
- підготовки та подачі позовної заяви - від 8000грн,
- підготовки та подачі відзиву - від 5000грн
- підготовки та подачі відповіді на відзив - від 3000грн,
- підготовки та подачі додаткових пояснень - від 2000грн,
- підготовки та подачі заяв та клопотань в процесуальному порядку - від 1000грн,
- підготовка адвокатського запиту - від 1000грн,
- участь в судовому засіданні на території м. Києва - від 3300грн.
Пунктом 3 додатку № 1 до договору сторони погодили, що надання послуг в неробочий час, вихідні чи святкові дні оплачується в подвійному розмірі вартості послуг, зазначених в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 4.3 договору оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту наадння рахунку.
Відповідно до п. 4.5 договору на підтвердження факту надання послуг сладається акт про надані послуги.
В заяві про ухвалення додаткового рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФД" зазначено, що на виконання договору № 165 від 22.09.2022 Адвокатським об”єднанням надано позивачу правничу допомогу в сумі 38600 грн, а саме:
- Підготовка та подача адвокатського запиту - 1000грн;
- Підготовка та подача позовної заяви - 8000грн;
- Підготовка та подача відповіді на відзив - 6000грн;
- Участь у судовому засіданні (перша інстанція) від 30.11.2022 року- 3300грн;
- Підготовка та подача заяви про відвід судді - 3000грн;
- Підготовка та подача заперечення на прийняття зустрічного позову до спільного розгляду - 6000грн;
- Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Хіллдом Логістікс" на ухвалу про повернення зустрічного позову - 8000грн;
- Участь у судовому засіданні (перша інстанція) від 21.12.2022 року - 3300 грн
Адвокатським об”єднанням „Кравець і партнери” було виставлено позивачу наступні рахунки:
- №572 від 23.09.2022 на суму 8000, 00 грн;
- №617 від 04.10.2022 на суму 1000, 00 грн;
- №767 від 29.11.2022 на суму 11 300, 00 грн;
- №716 від 08.11.2022 на суму 3000, 00 грн;
- №727 від 11.11.2022 на суму 6000, 00 грн;
- №731 від 17.11.2022 на суму 6000, 00 грн.
- №818 від 21.12.2022 на суму 3300, 00 грн.
Позивач сплатив Адвокатському об”єднанню „Кравець і партнери” 38600грн платіжними дорученнями:
- №1042 від 29.11.2022 року на суму 11 300,00 грн;
- №2764 від 05.10.2022 року на суму 1000,00 грн;
- №752 від 23.09.2022 року на суму 8000,00грн;
- № 969 від 09.11.2022 на суму 3000, 00 грн;
- № 983 від 11.11.2022 на суму 6000, 00 грн;
- № 2831 від 17.11.2022 на суму 6000, 00 грн.
- №2924 від 22.12.2022 на суму 3 300,00 грн
На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем та Адвокатським об”єднанням „Кравець і партнери” підписано акти надання послуг на суму 38600грн:
- Акт №547 від 02.12.2022 року.
- Акт №327 від 05.10.2022 року.
- Акт №326 від 23.09.2022 року;
- Акт №517 від 09.11.2022 року;
- Акт №518 від 11.11.2022 року;
- Акт №519 від 18.11.2022 року;
- Акт №599 від 22.12.2022 року.
Матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву підготував і подав адвокат Кравець Р.Ю. (голова адвокатського об”єднання), повноваження якого підтверджуються ордером від 26.09.2022 (а.с. 25).
Адвокат Кравець Р.Ю. направив відповідачу адвокатський запит від 27.09.22 № 755, копію якого долучено до позовної заяви (а.с. 13), яким адвокат запитував у відповідача докази, які стосуються даного спору, а саме - підтверджуючі розрахункові документи про перерахування коштів сплачених позивачем згідно рахунку № 1602 від 24.05.22 за договором № 270421-40 на кінцевого одержувача.
09.11.2022 адвокатом Кравець Р.Ю. було подано до суду заяву про відвід судді, 14.11.22- заперечення на прийняття зустрічного позову, а 21.11.22- відповідь на відзив.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що подання позивачем заяви про відвід не було немнучим та необхідним, оскільки подання заяви про відвід відповідно до ст. 38 ГПК України є правом сторони.
Протоколами засідань суду підтверджується, що адвокат Кравець Р.Ю. брав участь в двох засіданнях у справі - від 30.11.22 та від 21.12.22.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Одеської олбасті від 16.11.2022 повернуто зустрічний позов відповідача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського сууд від 20.01.23 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу сууд від 16.11.22 - без змін, питання витрат на правничу допомогу не вирішувалось. До того ж, в ухвалі апеляційної інстанції зазначено, що позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача. Дана інформація є загальнодоступною, оскільки ухвала апеляційної інстанції є в Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет.
З огляду на викладене, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що витрати позивача на правничу допомогу в апеляційному провадженні не стосуються в даному випадку, оскільки ці витрати були понесені позивачем в межах справи № 916/2687/22.
З огляду на викладене, позивачем доведено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38600грн.
Врахувавши результати розгляду справи у суд, дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, враховуючи відхилення заяви відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 38600грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФД" про постановлення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС" (Код ЄРДПОУ 33139540, м. Одеса Лідерсовський бульвар 5, офіс 100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФД” (Код ЄРДПОУ 41834596, м. Київ вул. Єлизавети Чавдар 5 літ А) 38600грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 924/2687/22.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30.01.2023
Суддя В.В. Литвинова