27 січня 2023 року Справа № 915/330/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Фізичної особи-підприємця Макарової Марини Вікторівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 )
адреса для листування: АДРЕСА_2
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 09794409)
електронна пошта: office@narp.ua
про стягнення коштів в сумі 393 090, 74 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Фізична особа-підприємець Макарова Марина Вікторівна з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" грошові кошти в сумі 393 090, 74 грн., з яких: 338 000, 00 грн. - сума основного боргу; 50 284, 66 грн. - інфляційні втрати; 4 806, 08 грн. - 3 % річних.
Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 24.01.2022 № 15А-22, а саме: зобов'язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар в сумі 338 000, 00 грн. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, які також заявлено до стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 174, 175, 193, 230, 231 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 4059/22 від 27.09.2022) просить суд відмовити повністю у задоволенні позову ФОП Макарової М.В. про стягнення коштів з відповідача у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:
- відповідачем порушено строк поставки товару на 6 днів. Відповідно до видаткової накладної № 88 від 13.02.2022 умови поставки - СРТ м. Миколаїв, нп №7 (за рахунок Постачальника), вказана продукція була доставлена через перевізника «Нова пошта» 15.02.2022, що підтверджується Експрес-накладною №59000794029644;
- у період з 12.09.2022 по 14.09.2022 відповідачем було проведено вхідний контроль продукції, яка була поставлена позивачем (відповідно до видаткової накладної № 88), по результатам якого було складено «Акт забраковки Продукции при проведении входного контроля» №13/22 від 22.09.2022, де комісія ДП «НАРП» прийшла до наступного висновку: «к дальнейшей эксплуатации диски опорные КТ158.040 (количество 16 шт), диски металлокерамические КТ126.120 (количество 11 шт) и диски биметаллические 118У.097-410-15 (количество 2 шт) непригодны, подлежат замене на кондиционные». Посилаючись на Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», а також з урахуванням того, що в Договорі не визначений термін проведення вхідного контролю, вказану процедуру було відкладено до моменту покращення обставин, за яких можливо провести всебічний та повний вхідний контроль. Отже, зі сторони відповідача порушення умов Договору в частині оплати за товар відповідно до п. 5.1 договору не вбачається.
- відповідачем було направлено претензію на адресу позивача №1859/ю від 26.09.2022, де вказується вимога, щодо здійснення заміни продукції, яка не пройшла вхідний контроль на кондиційну, протягом 10 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення, а також вимога щодо перерахування на поточний рахунок відповідача суми штрафних санкцій за несвоєчасну поставку, яка становить 2 028,00 грн.
- відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій. Зазначає, що не заперечує щодо існування видаткової накладної № 88 від 13.02.2022 та підтверджує факт поставки. Проте, саме позивачем порушено інтереси позивача щодо поставки товару з порушенням строків та вимог щодо якості.
- відповідач не визнає позов повністю, а також не погоджується з заявленою сумою 10 000, 00 грн. на правничу допомогу.
Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 2, 175, 193, 218, 231 ГК України, ст. 610, 612, 626, 628 ЦК України.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 4285/22 від 06.10.2022) зазначає, що до спірних правовідносин сторін повинно бути застосовано вимоги Інструкції П-7.
Так, жодними стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не врегульовано спірні правовідносини у частині приймання продукції, що свідчить про необхідність застосування Інструкції № П-7 до таких правовідносин. Норми Інструкції П-6 та П-7 підлягають застосуванню, навіть якщо про це не зазначено у договорі.
Позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимоги Інструкції П-7, оскільки:
- порушено 20 денний строк, встановлений для прийняття продукції за якістю;
- не складався акт про фактичну якість і комплектність отриманого товару;
- не повідомлено представників виробника (відправника) для участі у продовженні приймання продукції;
- складений відповідачем акт забракування продукції підписаний лише представниками відповідача, без залучення представників позивача, бюро експертиз, представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції;
- акт забракування не містить відомостей про попередження про кримінальну відповідальність осіб, які його підписали;
- акт забракування не містить необхідної інформації, передбаченої п. 29, 30 Інструкції;
В силу приписів ст. 77 ГПК України позивач вважає, що наданий відповідачем акт забракування не є належним доказом на підтвердження факту поставки неякісного товару.
Позивач також зазначає, що відповідач не повідомляв позивача про неможливість виконання ним зобов'язання з прийняття товару під час його отримання. Сам факт оголошення воєнного стану 24.02.2022 не свідчить про те, що відповідач не мав можливості провести вхідний контроль.
Позивач вважає, що складання і направлення претензії від 26.09.2022 року №1869/ю, певні ствердження про неякісність поставленого товару, викладені у відзиві, свідчить лише про намір відповідача уникнути відповідальності за невиконання свого обов'язку з оплати за поставлений товар, у зв'язку із пред'явленням позивачем позовних вимог у справі № 915/330/22 про стягнення заборгованості за вказаний вище товар у судовому порядку.
В запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 4438/22 від 13.10.2022) відповідач просить суд доводи позивача, які викладено у відповіді на відзив, відхилити, позовні вимоги відхилити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Відповідач зазначає, що між Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» та Фізичною особою-підприємцем Макаровою Мариною Вікторівною було укладено Договір поставки №15Л-22 від 24.01.2022 на підставі проведеного конкурсу. В договорі (п. 2.1-п. 2.4) визначено порядок приймання продукції.
Відповідач зауважує, що при отриманні продукції та проведенні вхідного контролю етикетка, яка повинна була передаватись разом зпродукцією, була відсутня. Тобто, позивач порушив умови договору і в цьому випадку.
Відповідач зазначає, що згідно з п. 6.1, 6.2, 6.5 Договору та ст. 678 ЦК України та беручи до уваги, що в самому договорі відсутнє посилання на Інструкції П-6 та П-7, вони не застосовуються та не поширюються на договір № 15А-22 від 24.01.2022.
Відповідач зазначає, що відповідно до умов договору продукція була отримана з урахуванням відсутності визначення строків проходження вхідного контролю, а також введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 проведення вхідного контролю було відкладено, але проведено по стандартам відповідача у вересні.
Відповідач зазначає, що до моменту подання позову до суду жодного листа чи претензії стосовно затримки проведення вхідного контролю зі сторони позивача не надходило.
Відповідач зазначає, що керуючись умовами Договору та чинним законодавством України, листом № 1967/ю від 06.10.2022 позивачу було повідомлено про розірвання Договору поставки №15А-22 віл 24.01.2022 - 11.10.2022, а стосовно продукції, яка була поставлена та не пройшла вхідний контроль, така продукція буде повернена з оформленням відповідних документів.
Відповідач зазначає, що ТПП листом від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (військову агресію РФ проти України).
В обґрунтування додаткових пояснень на заперечення на відповідь на відзив відповідача (вх. № 4896/22 від 01.11.2022) позивач зазначає, що не погоджується із точкою зору відповідача щодо того, що у договорі № 15А-22 було встановлено інший порядок приймання продукції, про що зазначено в Розділі 2 договору, з огляду на те, що даний Розділ 2 не встановлює жодного порядку приймання-передачі продукції, а по факту, вказує лише на те, які вимоги до якості продукції виставляються покупцем, та які зобов'язання у продавця виникають у випадку, якщо поставлений товар буде мати дефекти чи недоліки. Поряд із цим, жодна умова Договору № 15А-22 не встановлює, який саме порядок приймання-передачі товару буде застосовуватися, у Договорі не зазначено, який порядок, послідовність дій із проведення вхідного контролю визначена сторонами, яким саме чином буде проводитися перевірка поставленого товару на вхідному контролі, в тому числі у який строк, із якими випробуваннями, із складанням яких документів за результатами таких випробувань тощо.
Відповідач не повідомляв позивача про наявність форс-мажорних обставин.
Позивач зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та проводити вхідний контроль, в тому числі відносно товару, який було поставлено задовго до введення воєнного стану. Відповідач не надав доказів того, що наявні обставини, які перешкоджають суб'єкту господарювання здійснювати свою статутну діяльність під час введеного воєнного стану. Підприємство відповідача не було переміщено до іншої місцевості тощо.
Одне лише віднесення законом воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід унеможливлює виконання договору поставки.
В додаткових поясненнях (вх. № 5222/22 від 09.11.2022) відповідач просить суд доводи, викладені позивачем у додаткових поясненнях відхилити, позовні вимоги позивача відхилити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування додаткових пояснень відповідач зазначає, що доводи позивача, що договір не передбачає жодним пунктом щодо передачі та приймання продукції, повністю не відповідає дійсності.
Посилаючись на лист Міністерства економіки України від 11.10.2005 № 81-16/71, відповідач зазначає, що повне застосування Інструкцій П-6, П-7 не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень ЦК України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції. У разі, коли сторони не визначають в договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій П-6, П-7.
Відповідач вважає, що дія Інструкцій П-6, П-7 не поширюється на укладений між сторонами договір поставки, оскільки в договорі визначений порядок поставки та приймання продукції, з яким позивач погодилась під час підписання договору.
Відповідач наголошує, що оскільки строки проведення вхідного контролю в договорі не зазначено, зауваження зі сторони позивача до моменту подання позову до суду щодо затримки проведення вхідного контролю були відсутні, а також введення військового стану на території України та специфіку роботи підприємства відповідача у нинішніх реаліях, проведення вхідного контролю було відкладено, але проведено, що підтверджується "Актом забраковки Продукции при проведении входного контроля" №13/22 від 22.09.2022.
Відповідач зазначає, що не визнає позов позивача повністю, з заявленими вимогами у позові та у відповіді на відзив не погоджується, а також не погоджується з заявленою сумою у розмірі 10 000,00 грн. на правничу допомогу з урахуванням не надання доказів, які б підтверджували цей розрахунок.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
24.01.2022 між Фізичною особою-підприємцем Макаровою Мариною Вікторівною (постачальник) та Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (покупець) було укладено договір поставки № 15А-22.
Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
Відповідно до п. 9.3 договору усі зміни й доповнення до даного договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені додатковою угодою та підписані сторонами й скріплені печатками сторін.
До договору сторонами складено Специфікацію від 24.01.2022.
Договір та Специфікацію підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору з урахуванням специфікації сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується, згідно заявок покупця поставити продукцію (згідно до ДК 021:2015-34731000-0), Диск опорний КТ158.040, Диск біметалевий 118У-097-410-15, Диск металокерамічний КТ126.120 вироби 1 категорії, а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, зазначених у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинними стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції та підтверджуватись етикеткою. Спеціальні вимоги-номенклатура товару, кількість, цінові та гарантійні показники, категорія продукції, необхідність приймання ТМЦ представником замовника та додаткова інформація (відсутність оригінального паспорта та інше), код товару згідно УКТ ЗЕД, термін постачання та оплата постачання повинні бути відображені у Специфікації.
Відповідно до п. 2.2 договору гарантія постачальника діє протягом гарантійного терміну, зазначеного в Специфікації. Якщо продукція виявиться дефектною або невідповідною умовам договору або такою, що не пройшла вхідний контроль покупця, проведений відповідно до стандартів покупця, постачальник зобов'язаний усунути виявлені дефекти або замінити продукцію за свій рахунок після одержання претензії протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення.
Відповідно до п. 2.3 договору якщо замінена продукція повторно виявиться дефектною або невідповідною умовам договору, або якщо продукція повторно не пройшла вхідний контроль покупця, покупець повідомляє про це постачальнику, відповідно до чинного законодавства та залишає за собою право відмовитись від договору та вимагати повернення грошових коштів, у разі здійснення попередньої оплати.
Відповідно до п. 2.4 договору якість продукції повинна відповідати етикетці, що видається покупцеві при одержанні товару.
Відповідно до п. 2.5 договору приймання продукції по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України.
Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються в Специфікації, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок.
Відповідно до п. 3.5 договору право власності переходить від постачальника до покупця після прийомки продукції на склад покупця, що оформлюється відповідними документами.
Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою продукції.
Відповідно до п. 4.2 договору вартість продукції, що поставляється за даним договором, не повинна перевищувати 338 000, 00 грн. (триста тридцять вісім тисяч) без ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати - післяплата, у розмірі 100% (сто відсотків) вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю на території покупця.
Відповідно до п. 6.1 договору при порушенні термінів поставки та якості продукції (п. 2.1, 3.1 даного договору), постачальник несе відповідальність згідно ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 6.2 договору покупець, якому передана продукція неналежної якості або якість такої продукції виявилась неналежною протягом строку дії гарантійних зобов'язань постачальника та/або виробника продукції, має право, незалежно від можливості використання продукції за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків продукції в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків продукції;
4) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за продукцію грошової суми;
5) вимагати заміни продукції.
У разі, якщо покупець вимагає замінити товар, постачальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів замінити її на кондиційну з оплатою транспортних витрат за свій рахунок.
Відповідно до п. 6.5 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору постачальником, покупець має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір без звернення до суду, повідомивши про це постачальника за 5 календарних днів до дати розірвання.
Відповідно до п. 7.2 договору при настанні форс-мажорних обставин, які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов'язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 7.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань, зобов'язана не пізніше, ніж протягом 5 календарних днів з моменту настання або припинення дії вищевказаних обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання передбачуваного терміну їхньої дії або припинення, з підтвердженням відповідними длокументами Торгово-промислової палати України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п. 7.4 договору факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені відповідними документами, завіреними компетентними органами.
Відповідно до п. 7.7 договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.
Відповідно до Специфікації від 24.01.2022 до договору сторони погодили перелік і ціну товару, що буде поставлятись за договором, а саме:
- Диск опорний КТ158.040 в кількості 16 шт. вартістю 112 000, 00 грн. без ПДВ;
- Диск біметалевий Н8У-097-410-15 в кількості 11 шт. вартістю 77 000, 00 грн. без ПДВ;
- Диск металокерамічний КТ126.120 в кількості 20 шт. вартістю 149 000, 00 грн. без ПДВ.
Всього до сплати згідно найменувань 3 на суму 338 000, 00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 1 Специфікації порядок оплати - післяплата, у розмірі 100% вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю на території покупця.
Відповідно до п. 2 Специфікації термін поставки - 15 календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 3 Специфікації термін гарантії - 12 місяців з моменту поставки.
Відповідно до п. 4 Специфікації умови поставки - СРТ м. Миколаїв, нп № 7 (за рахунок постачальника).
Відповідно до п. 5 Специфікації вироби 1 категорії.
Судом встановлено, що 25.01.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру для проведення оплати № 0000085 від 25.01.2022 на суму 338 000, 00 грн., на який міститься посилання в видатковій накладній.
На виконання умов договору поставки № 15А-22 від 24.01.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 388 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 88 від 13.02.2022, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень.
Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір поставки № 15А-22 від 24.01.2022
У вищевказаній видатковій накладній вказано, що поставлено наступний товар:
- Диск опорний КТ158.040 в кількості 16 шт.;
- Диск біметалевий Н8У-097-410-15 в кількості 11 шт.;
- Диск металокерамічний КТ126.120 в кількості 20 шт.
Відповідач ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (покупець) зазначає, що у період з 12.09.20022 по 14.09.2022 відповідачем було проведено вхідний контроль продукції, яка була поставлена позивачем, на підтвердження чого відповідачем подано суду «Акт забракування продукції при проведенні вхідного контролю» № 13/22 від 22.09.2022.
Так, судом встановлено, що 22.09.2022 комісією у складі: начальника ОТК - Козлова В.В.., члени комісії інженер-технолог цеха № 5 - Волков Ю.А., представник ОТК інженер - Мазунин М.Н., інженер ОМТС - Мартиченко В.В. складено Акт забракування вхідного контролю № 13/22 диску опорного КТ158.040, диску біметалевого Н8У-097-410-15 та диску металокерамічного КТ126.120.
В акті вхідного контролю зазначено, що «за результатами проведених робіт встановлено, що нижче перерахована продукція (вироби, вузли, агрегати) к подальшій експлуатації непридатні та підлягають заміні (ремонту, заміні на кондиційні і т.д.):
- Диск опорний КТ158.040 в кількості 16 шт. не відповідають товщині диска згідно креслення КТ158.040. замість розміру 13 +\- 0,2 мм фактичний розмір 14,5 +/- 14,7 мм;
- Диск металокерамічний КТ126.120 в кількості 11 шт. не відповідають товщині диска згідно креслення КТ126.120, замість розміру 15, 9 -0,2 мм фактичний розмір 16,20 : 16,60 мм;
- Диск біметалевий Н8У-097-410-15 у кількості 2 шт. не відповідають товщині диска згідно креслення Н8У-097-410-15. ».
Висновок комісії: подальшій експлуатації диски опорні КТ158.040, диски біметалеві Н8У-097-410-15 та диски металокерамічні КТ126.120 не підлягають.
Судом встановлено, що в акті вхідного контролю від 22.09.2022 не міститься підпису ФОП Макарової М.В., як і не міститься відмітки про відмову від підпису.
В подальшому 26.09.2022 відповідачем ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» направлено на адресу позивача претензію № 1869/ю з Актом забракування вхідного контролю № 13/22 диску опорного КТ158.040, диску біметалевого Н8У-097-410-15 та диску металокерамічного КТ126.120, докази направлення листа разом з актом додано до матеріалів справи.
В претензії відповідач зазначив, що згідно п. 2 Специфікації термін поставки 15 календарних днів з моменту підписання договору, граничний термін постачання продукції 08.02.2022 включно. Відповідно до видаткової накладної № 88 від 13.02.2022 позивачем була здійснена поставка продукції в повному обсязі на суму 338 000, 00 грн, але з урахуванням того, що в умовах договору зазначено: умови поставки - СРТ м. Миколаїв, нп № 7 (за рахунок постачальника), продукція була доставлена через перевізника «Нова Пошта» 15.02.2022.
В претензії відповідач вимагав сплатити пеню за порушення строків поставки товару, нараховану за період з 09.02.2022 по 14.02.2022 в сумі 2 028, 00 грн., а також здійснити заміну продукції, яка не пройшла вхідний контроль на кондиційну протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення. Повідомлено про те, що оплата за поставлену продукцію буде здійснена після заміни некондиційної продукції та проведення повторного вхідного контролю.
У відповідь на претензію позивач 27.09.2022 направила на адресу відповідача відповідь на претензію № 145, в якій зазначила, що не погоджується із тим, що поставлений товар за видатковою накладною № 88 від 13.02.2022 підлягає заміні внаслідок визнання такого товару з боку відповідача неякісним.
З приводу проведення вхідного контролю підприємством відповідача, позивач зазначала, що товар пройшов вхідний контроль і був прийнятий підприємством відповідача одразу після його отримання, про що працівники підприємства відповідача повідомили ще всередині лютого 2022 року.
Позивач зазначала, що згідно Інструкції П-7 строк на проведення вхідного контролю становить 20 днів.
Крім того, позивач зазначила, що повністю незгодна з твердженням про невідповідність поставленого товару вимогам щодо якості, так як поставлений товар не мав жодних дефектів/недоліків. Складений представниками підприємства відповідача в односторонньому порядку акт забракування продукції при проведенні вхідного контролю від 22.09.2022 не може вважатись належним і допустимим доказом на підтвердження невідповідності за якістю поставленого товару.
Докази направлення відповіді на претензію № 145 від 27.09.2022 додані позивачем до матеріалів справи.
06.10.2022 відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення № 1967/10 про розірвання договору з 11.10.2022, мотивоване порушенням умов договору щодо заміни продукції, яка не пройшла вхідний контроль на кондиційну (не визнання та відмова здійснювати заміну), а також неперерахуванням штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Відповідач також повідомив позивача, що продукція буде повернена позивачу.
Доказів направлення повідомлення № 1967/10 від 06.10.2022 суду не подано.
Судом також встановлено, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресованим "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з вимогою про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар на підставі договору.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.1. Правове регулювання договору поставки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
4.2. Правове регулювання передачі продавцем та прийняття покупцем товару. Строки виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ГК України у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.
Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За правилами Інкотермс CPT (Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачено до <...> (назва місця призначення).
Поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці.
Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків - із моменту передання товару перевізникові.
Розподіл затрат - у місці призначення.
Вид транспорту - будь-який
Доказом виконання продавцем своїх обов'язків із поставки товару є відповідний транспортний документ.
4.3. Правове регулювання продажу товару неналежної якості.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Відповідно до ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 687 ЦК України обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.
Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 680 ЦК України якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Приписами статті 688 ЦК України передбачено обов'язок повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
4.4. Правове регулювання порядку прийняття та перевірки якості товару.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок прийняття та перевірки продукції за якістю та комплексністю, є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7).
Відповідно до п. 1 Інструкції П-7 ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектності, а також тари під продукцією або товарами.
У договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.
Відповідно до п. 6 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки:
а) при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем;
б) при одномісцевій поставці - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 годин після надходження продукції на склад одержувача.
Перевірка якості та комплектності продукції, що надійшла в тарі, проводиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених вище термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі в зв'язку з особливостями продукції, що поставляється (товару).
Машини, обладнання, прилади та інша продукція, що надійшла в тарі і має гарантійні терміни служби або зберігання, перевіряються за якістю і комплектністю при розкритті тари, але не пізніше встановлених гарантійних термінів.
Відповідно до п. 10 Інструкції П-7 приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена у встановлений термін.
Відповідно до п. 11 Інструкції П-7 одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).
Відповідно до абз. 1 п. 13 Інструкції П-7 приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.
Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.
Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виготовлювача (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обов'язковою.
При одномісцевому постачанні виклик представника виготовлювача (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складання акта є обов'язковими.
Відповідно до п. 17 Інструкції П-7 у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), має бути зазначено:
а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримана;
б) основні недоліки, виявлені в продукції;
в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектностю (в межах встановленого для приймання терміну);
г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.
Відповідно до п. 18 Інструкції П-7 повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 години, а у відношенні такої, що швидко псується, негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.
Відповідно до абз. 1-3 п. 19 Інструкції П-7 представник одномісцевого виготовлювача (відправника) зобов'язаний з'явитися за викликом одержувача не пізніше ніж на наступний день, а щодо продукції, яка швидко псується, - не пізніше 4 годин після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки.
Іногородній виробник (відправник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника).
Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
Відповідно до абз. 1-2 п. 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.
Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.
Вимоги до акту передбачені в ч. 3 п. 29 Інструкції П-7.
Відповідно до п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний всіма особами, які приймали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його з вказівкою про свою незгоду та викласти свою думку.
В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, що не відповідають дійсності.
Якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності в характері виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертів, представників відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 40 Інструкції П-7 претензія, що випливає з поставки продукції, що не відповідає за якістю, комплектністю, тарі, пакування та маркування, стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептур, зразкам (еталонам), пред'являється одержувачем (покупцем) виробнику (відправнику, постачальнику) у встановлений термін.
До претензії про поставку продукції неналежної якості чи некомплектної повинні бути долучені акт та документи, вказані в п. 31 та 34 даної Інструкції, якщо вони відсутні у виробника (відправника, постачальника), а також документи, що підтверджують реалізацію продукції, що швидко псується за розпорядженням органів санітарного нагляду, якщо продукція до моменту пред'явлення претензії реалізована.
4.5. Правове регулювання порядку оплати за товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
4.6. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
4.7. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:
відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);
веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Приписами цивільного законодавства врегульовано порядок, права та обов'язки сторін договору купівлі-продажу (поставки), спрямовані на належне виконання зобов'язання, невиконання яких має передбачені законом та умовами договору негативні наслідки для сторони, яка ухилилась від виконання покладеного на неї законом та умовами договору обов'язку.
Системний аналіз положень ст. 673, 675 ЦК України дозволяє дійти висновку, що на продавця законом покладений обов'язок передати покупцеві у порядку та строки, передбачені умовами договору, товар, який має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
В свою чергу, з положень ст. 689 ЦК України випливає, що законом на покупця покладено обов'язок прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 675, ч. 1 ст. 676 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), який починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (абз. 1 ч. 3 ст. 680 ЦК України).
Отже, перевірка товару на відповідність якості, кількості, асортименту, комплектності тощо повинна бути здійснена на момент його передачі покупцеві (розкриття тари, упаковки, маркування тощо). В подальшому, за умови надання продавцем гарантії якості товару та у випадку виявлення недоліків товару щодо якості, перевірка якості товару здійснюється в будь-який час з моменту розкриття тари та протягом гарантійного строку в порядку, передбаченому законодавством та умовами договору.
Як встановлено судом вище, 24.01.2022 між ФОП Макаровою М. В. (постачальник) та ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (покупець) було укладено договір поставки № 15А-22 зі строком дії до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами.
Отже, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання умов договору поставки № 15А-22 від 24.01.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 388 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 88 від 13.02.2022, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень.
Видаткова накладна в силу положень ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію.
Оплата за поставлений товар не проведена, що не заперечується сторонами та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність його обов'язку з оплати товару, оскільки за результатами проведеного відповідачем в вересні 2022 року вхідного контролю його працівниками встановлено факт невідповідності якості товару умовам договору.
Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати - післяплата, у розмірі 100% (сто відсотків) вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю на території покупця.
Аналогічна умова щодо строку оплати за товар передбачена в п. 1 Специфікації.
Судом встановлено, що п. 2.1 договору сторонами погоджено, що якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинними стандартами (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції та підтверджуватись етикеткою. Спеціальні вимоги-номенклатура товару, кількість, цінові та гарантійні показники, категорія продукції, необхідність приймання ТМЦ представником замовника та додаткова інформація (відсутність оригінального паспорта та інше), код товару згідно УКТ ЗЕД, термін постачання та оплата постачання повинні бути відображені у Специфікації.
Пунктами 2.4, 3.4 договору сторони погодили обов'язок продавця надати супроводжуючі документи на товар (етикетка, яка підтверджує якість товару), а також забезпечити належність тари, упакування та маркування продукції.
В свою чергу у Специфікації сторони погодили найменування товару, кількість та ціну, строки оплати, термін поставки, гарантії поставки, умови поставки, а також належність виробів до І категорії.
Термін гарантії - 12 місяців з моменту поставки (п. 2.2 договору та п. 3 Специфікації).
Пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, відповідальність постачальника товару та дії покупця у випадках: 1) передачі продукції неналежної якості або 2) виявлення під час гарантійного строку невідповідності товару умовам якості.
В пунктах 2.2, 2.3, п. 5.1 договору міститься посилання на проведення вхідного контролю товару покупцем, проте не зазначено порядок та строки проведення вхідного контролю.
Умовами договору не передбачено порядку, умов та строків проведення вхідного контролю покупцем. Відповідачем не подано суду документи, якими він керується під час проведення вхідного контролю товару на підприємстві (внутрішні положення, правила, інструкції тощо, накази про призначення відповідальних працівників тощо). В договорі не відображено особливих умов вхідного контролю та/або документів, якими сторони керуються.
Водночас в п. 2.5 договору передбачено, що приймання товару по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок прийняття та перевірки продукції за якістю та комплектністю, є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Вказаною Інструкцією П-7 врегульовано порядок, умови, строки приймання та перевірки товару по якості та комплектності, а також наслідки недотримання вимог Інструкції.
Пунктом 6 Інструкції П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: за умови поставки в інше місто - не пізніше 20 днів.
Так, вказаною Інструкцією передбачено обов'язок покупця (одержувача) продукції при виявленні невідповідності якості товару призупинити подальшу прийомку продукції, скласти акт та викликати для участі в продовженні приймання товару і складання двостороннього акта представника виробника, постачальника. За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю з участю уповноважених представників в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, який повинен бути підписаний всіма особами, які приймали участь у перевірці якості та комплектності продукції та які були наділені повноваженнями для участі в прийманні та перевірці конкретної партії товару (п. 16, 21-23, 29, 30 Інструкції).
Частиною 3 пункту 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 передбачено вимоги до акту, а пунктом 31 Інструкції П-7 визначено перелік додатків, які додаються до акту.
Суду не подано доказів приймання відповідачем продукції за якістю (вхідний контроль) у вищевказаний 20-денний строк в порядку, передбаченому Інструкцією або внутрішніми документами підприємства.
Відповідач зазначає, що неможливість проведення вхідного контролю після отримання товару зумовлена введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що також підтверджується листом ТПП від 28.02.2022.
Суд зазначає, що згідно видаткової накладної товар поставлено 13.02.2022 (безпосередня фактична доставка товару 15.02.2022 згідно накладної Нова Пошта), тобто до введення воєнного стану. Відповідачем не подано суду доказів неможливості проведення вхідного контролю товару з моменту отримання товару до введення в Україні воєнного стану, не зазначено жодних підстав, які б свідчили про необхідність зупинення приймання товару в цей період. Відповідачем не подано суду жодних доказів повідомлення позивача про зупинення приймання продукції та/або про неможливість виконання зобов'язання з приймання продукції тощо (не подано суду доказів направлення в порядку п. 7.3 договору письмового повідомлення контрагенту про неможливість виконання зобов'язання з прийняття товару).
Умовами п. 7.2-п. 7.7 договору передбачено порядок та строки для вчинення дій сторонами у випадку виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору). Відповідачем не дотримано вимог п. 7.3 договору (щодо письмового повідомлення контрагента про настання обставин непереборної сили), п. 7.3, п. 7.4 договору (щодо отримання сертифіката ТПП або регіональної ТПП). Крім того, відповідно до умов п. 7.7 договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення від відповідальності за таке невиконання.
Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання обов'язку, передбаченого п. 2.5 договору та ст. 689 ЦК України, з перевірки якості товару під час його прийняття (вхідного контролю) у строки, передбачені нормативно-правовими актами.
Предметом спору у даній справі не є вимоги, пов'язані з відповідністю / невідповідністю якості товару умовам договору, у зв'язку з чим правова оцінка вказаним обставинам судом не надається.
Щодо посилань відповідача на розірвання договору, то суд зазначає, що відповідно до умов п. 6.5 договору суду не подано доказів надіслання відповідачем позивачу повідомлення № 1967/ю від 06.10.2022 про розірвання договору. Отже, в суду відсутні підстави вважати, що договір є розірваним з 11.10.2022.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про поставку товару та його одержання відповідачем, що в силу ст. 692 ЦК України зумовлює виникнення обов'язку з оплати товару. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань з проведення вхідного контролю під час одержання товару не може звільняти останнього від обов'язку з оплати за поставлений товар.
Враховуючи, що умовами п. 5.1 договору передбачено оплату товару з відстрочкою платежу у 15 робочих днів після отримання товару та проведення вхідного контролю, суд дійшов висновку, що граничним строком оплати за товар є 28.03.2022 (15.02.2022 + 20 календарних днів + 15 робочих днів). При цьому, судом враховано умови п. 3.5 договору та те, що відповідач фактично отримав товар 15.02.2022, що підтверджується накладною транспортної компанії «Нова Пошта», яка наявна в матеріалах справи. Крім того, під час обчислення строку судом враховано передбачений Інструкцією П-7 строк для проведення прийняття та перевірки продукції за якістю, комплектністю, асортиментом тощо, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлено іншого строку для проведення вхідного контролю.
Отже, строк виконання грошового зобов'язання настав. З 29.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 338 000, 00 грн. - заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в загальній сумі 4 806, 08 грн. з 05.03.2022 по 24.08.2022, а також 50 284, 66 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2022 по липень 2022 (детальний розрахунок міститься в позовній заяві).
Судом вище встановлено, що граничним строком виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар є 28.03.2022. З 29.03.2022 боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою Бази «Ліга.Закон», виходячи з суми заборгованості в розмірі 338 000, 00 грн.
Отже, 3 % річних, нарахованих на заборгованість в розмірі 338 000, 00 грн., за період з 29.03.2022 по 24.08.2022 становлять 4 139, 34 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню, оскільки порушено виконання грошового зобов'язання. В решті 3 % річних в сумі 666, 74 грн. судом відмовлено.
Інфляційні втрати, нараховані на заборгованість в розмірі 338 000, 00 грн., за період з квітня 2022 по липень 2022 становлять 33 564, 27 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню, оскільки порушено виконання грошового зобов'язання. В решті інфляційних втрат в сумі 16 720, 39 грн. судом відмовлено.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
6.1. Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 5 635, 55 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в сумі 260, 81 грн. покласти на позивача.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем в позовній заяві попередньо визначено, що розмір судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовно складає 10 000, 00 грн. Зазначено, що докази понесення таких витрат будуть надані у передбаченому законом порядку.
27.10.2022 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 4758/22 від 27.10.2022) про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи 22.08.2022 року між ФОП Макарова MB. та Адвокатським Бюро «Сергія Женева» укладено договір доручення про надання правової допомоги, що підтверджується самим договором. Предметом вказаного договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи.
Позивач зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару № ОУ-0000064 від 04.10.2022, позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному:
- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 393 090, 74 грн. (справа № 915/330/22);
- підготовка відповіді на відзив по справі № 915/330/22.
Позивач зазначає, що згідно рахунку-фактури № СФ-0000064 від 04 жовтня 2022 року у справі позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 36 від 04.10.2022 року.
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:
- договором-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2022, укладеним між Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» в особі керівника Жечева Сергія Олександровича та ФОП Макаровою Мариною Вікторівною;
- додатковою угодою № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2022;
- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 видане Жечеву Сергію Олександровичу;
- ордером серії АР № 1101877 від 22.08.2022;
- актом № ОУ-0000064 приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.10.2022 до договору-доручення про надання правової допомоги б/н від 22.08.2022 на суму 10 000, 00 грн., підписаним та скріпленим печатками клієнта та адвокатського бюро без зауважень;
- додатком № 1 до акту приймання-передачі № ОУ-0000064 від 04.10.2022 "Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 10 000, 00 грн.", відповідно до якого зазначено характер правової допомоги та вартість, а саме: 1) підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 393 090, 74 грн. (справа № 915/330/22) - 5 000 грн.; 2) підготовка відповіді на відзив по справі № 915/330/22 - 5 000 грн.;
- рахунком-фактурою № СФ-0000064 від 03.10.2022 на суму 10 000, 00 грн.;
- платіжним дорученням № 36 від 04.10.2022 на суму 10 000, 00 грн. з призначенням платежу "за надання правової допомоги по справі № 915/330/22 згідно рахунка № СФ-0000064".
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).
Відповідач у відзиві на позовну заяву, запереченнях проти відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях зазначав, що не погоджується з заявленою сумою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та просив судові витрати покласти на позивача.
Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ФОП Макаровою М.В. судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог понесені стороною витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 558, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 442, 00 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 09794409) на користь позивача Фізичної особи-підприємця Макарової Марини Віктор івни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2):
- 338 000 ,00 грн. (триста тридцять вісім тисяч грн. 00 коп.) - суми основного боргу;
- 33 564, 27 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят чотири грн. 27 коп.) - інфляційних втрат;
- 4 139, 34 грн. (чотири тисячі сто тридцять дев'ять грн. 34 коп.) - 3 % річних;
- 5 635, 55 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять п'ять грн. 55 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 9 558, 00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат на професійну (правничу) допомогу.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.01.2023.
Суддя Е.М. Олейняш