79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.01.2023 Справа № 914/2276/22
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів
до відповідача: Комунального підприємства “Вододар” Бориславської міської ради, м.Борислав, Львівської області
про: стягнення 221584,57грн за договором від 11.12.2018
Суддя У.І. Ділай
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників сторін
від позивача: І.В.Левицька - представник
від відповідача: В.В.Сливка - представник
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022, справу №914/2276/22 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 26.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.10.2022.
Ухвалою від 06.12.2022 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2022.
Ухвалою від 27.12.2022 розгляд справи відкладено на 24.01.2023.
Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2023 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також представник позивача просив стягнути з відповідача 7200,00грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.2023 визнав наявність боргу та усно просив розстрочити стягнення на 3 місяці рівними частинами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
11.12.2018 КП «Вододар» подано заяву-приєднання до умов публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (в подальшому Договір про надання послуг з розподілу), розміщеного на сайті Оператора системи розподілу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго». У відповідності із заявою-приєднання до умов Договору про надання послуг з розподілу Споживач приєднався з 01.01.2019 до Договору про надання послуг з розподілу на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Договір вважається укладеним з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається Споживачем на адресу Оператора системи розподілу, та /або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з заявою- приєднанням. та /або з дати, вказаної в заяві-приєднання. якщо Споживач протягом вказаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до оператора системи розподілу із запереченням щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.
З моменту акцептування цієї заяви-приєднання Споживач засвідчує своє вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору про надання послуг з розподілу в повному обсязі, тому Споживач та Оператор системи розподілу набувають всіх прав та обов'язків і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно умов даного Договору та чинного законодавства України.
У відповідності з п. 11.8.2. Кодексу систем розподілу сума оплати послуг з розподілу визначається, виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена Оператором системи розподілу для відповідного Користувача, та тарифу на розподіл електричної енергії.
Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з Договором про надання послуг з розподілу та Додатка №4 «Порядок розрахунків». Розрахунок Споживача з Оператором системи здійснюється у грошовій формі за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕКП. Тарифи (ціна) за послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної затверджуються Регулятором та розміщуються на офіційному сайті Оператора системи розподілу (п.2. Додатка №4 «Порядок розрахунків»).
Розрахунковим місяцем (періодом) вважається календарний місяць.
У відповідності до умов Договору про надання послуг з розподілу та п.8 Додатка №4 до даного Договору платежі за надання послуг з розподілу електричної енергії, послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, пеня та інші нарахування згідно умов даного Договору, оформлені рахунками Оператора системи розподілу, оплачуються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку Споживачем. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи.
27 червня 2018 сторони підписали додаткову угоду до Договору №90654 від 01.04.2018 про постачання електричної енергії згідно з якою при здійсненні розрахунків за електричну енергію Сторони погодили використання системи онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» на web-сайті Постачальника за доменною адресою: https://info.loe.lviv.ua, зокрема подання інформації щодо даних розрахункових засобів обліку, отримання актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, актів звірки розрахунків, отримання рахунків на оплату електричної енергії та ін.
Згідно з п. 3.2. Додаткової угоди від 27 червня 2018 споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії у Персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий Споживачу Постачальником. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді Споживач може отримати у Постачальника, звернувшись у розрахункову групу.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги постачання електричної енергії, а саме згідно з наданим рахунком на оплату за послуги з розподілу електричної енергії № 300507/222298-1 за липень 2022 року нараховано 221584,47грн.
31.07.2022 сторонами складено акт про прийняття-передавання товарної продукції, який підписаний повноважними представниками та скріплено печатками підприємств без зауважень.
Як зазначив позивач, в порушення умов Договору про надання послуг з розподілу, відповідачем не здійснено своєчасної оплати за послугу з розподілу електричної енергії за липень 2022 року, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 221 584,57 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу наданих послуг. Відтак, ПАТ “Львівобленерго” подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 221584,57грн основного боргу.
У відзиві на позов КП «Вододар» не погодився із доводами позивача з огляду на таке.
КП "Вододар" - єдине у місті Бориславі підприємство, яке забезпечує населення, соціальну сферу послугами з водопостачання та водовідведення.
Несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати послуг відповідача є кошти, отримані в якості оплати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення з боку населення та бюджетних установ. Збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю заборгованості споживачів за надані послуги, іншим важливим чинником є зокрема невідповідність фактичної вартості послуг водопостачання тарифам, що затверджуються міською радою, що і викликають недостатність у боржника коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.
Чинні тарифи на вищевказані послуги на сьогоднішній день є економічно необґрунтованими, в зв'язку з цим підприємство щомісячно несе збитки в розмірі 250-270 тис.грн та немає достатніх обігових коштів для ведення господарської діяльності, за 2-й квартал 2022 року збитки підприємства склали 13121,8 грн. Погашати велику суму боргу, що складає 221584,57 грн, власними коштами підприємство не має можливості через скрутне фінансове становище. Негайне стягнення вказаної суми та примусове виконання рішення суду і одночасне вилучення суми заборгованості може привести підприємство до стану повної неплатоспроможності, який унеможливить здійснення діяльності підприємства та зумовити виникнення непередбачуваних наслідків для підприємства. Більше того, неплатоспроможність КП «Вододар» матиме своїм наслідком початок процедури банкрутства.
Комунальне підприємство «Вододар» єдине забезпечує населення, соціальну сферу у місті Бориславі та смт. Східниця послугами з водопостачання та водовідведення, а тому фінансова неспроможність підприємства може призвести до спричинення кризової ситуації у цілому регіоні, спричинення складного фінансового становища підприємства й негативні наслідки відчують в першу чергу споживачі послуг водопостачання.
Також відповідач звернув увагу, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію російської федерації підприємство потрапило у ще більш скрутне становище, адже оплата за надані послуги споживачами відповідача зменшилися на 25%.
Відповідач повідомив про дебіторську заборгованість підприємства станом на 13.10.2022: населення заборгувало 4340465грн, інші споживачі - 1222813грн (в т. ч. смт. Східниця - 429291грн); 1429333грн - інші споживачі. Кредиторська заборгованість підприємства станом на 13.10.2022 становить 5580775грн, в т. ч. за електроенергію- 3763988грн та за водовідведення - 1493194грн.
При цьому КП «Вододар» звернуло увагу, що при поданні позову позивач не врахував оплати, які було проведені відповідно до платіжних доручень №6669 від 27.09.2022 в сумі 86000,00грн та №4138 від 27.09.2022 в сумі 14000,00грн.
Відповідач зазначив, що вживає всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем. На підтвердження долучив до матеріалів справи довідку про проведену претензійно-позовну роботу. Разом з тим, відповідач стверджує, що заборгованість перед позивачем також виникла через несвоєчасне відшкодування органом місцевого самоврядування витрат в тарифах.
Крім того, на думку відповідача ця справа не належить до категорії складних, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є не обґрунтованою та неспівмірною.
У відзиві КП «Вододар» просило у разі стягнення суми боргу надати розстрочку в його виконанні на 12 місяців, шляхом оплати щомісячних платежів, рівними частинами до останнього дня відповідного місяця і до погашення всієї суми заборгованості. Натомість під час розгляду справи по суті представник відповідача усно просив розстрочити виконання рішення на 3 місяці.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, КП «Вододар» подано заяву-приєднання від 11.12.2018 до умов публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим позивач та відповідач набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).
Договір вважається укладеним з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається Споживачем на адресу Оператора системи розподілу, та /або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з заявою- приєднанням. та /або з дати, вказаної в заяві-приєднання. якщо Споживач протягом вказаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до оператора системи розподілу із запереченням щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.
З моменту акцептування цієї заяви-приєднання Споживач засвідчує своє вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору про надання послуг з розподілу в повному обсязі, тому Споживач та Оператор системи розподілу набувають всіх прав та обов'язків і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно умов даного Договору та чинного законодавства України.
У відповідності з п. 11.8.2. Кодексу систем розподілу сума оплати послуг з розподілу визначається, виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена Оператором системи розподілу для відповідного Користувача, та тарифу на розподіл електричної енергії.
Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з Договором про надання послуг з розподілу та Додатка №4 «Порядок розрахунків». Розрахунок Споживача з Оператором системи здійснюється у грошовій формі за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕКП. Тарифи (ціна) за послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної затверджуються Регулятором та розміщуються на офіційному сайті Оператора системи розподілу (п.2. Додатка №4 «Порядок розрахунків»).
Розрахунковим місяцем (періодом) вважається календарний місяць.
У відповідності до умов Договору про надання послуг з розподілу та п.8 Додатка №4 до даного Договору платежі за надання послуг з розподілу електричної енергії, послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, пеня та інші нарахування згідно умов даного Договору, оформлені рахунками Оператора системи розподілу, оплачуються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку Споживачем. Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи.
Сторони 27 червня 2018 підписали додаткову угоду до Договору №90654 від 01.04.2018 про постачання електричної енергії згідно з якою при здійсненні розрахунків за електричну енергію Сторони погодили використання системи онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» на web-сайті Постачальника за доменною адресою: https://info.loe.lviv.ua, зокрема подання інформації щодо даних розрахункових засобів обліку, отримання актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, актів звірки розрахунків, отримання рахунків на оплату електричної енергії та ін.
Згідно з п. 3.2. Додаткової угоди від 27 червня 2018 споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії у Персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий Споживачу Постачальником. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді Споживач може отримати у Постачальника, звернувшись у розрахункову групу.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги постачання електричної енергії, а саме згідно з наданим рахунком на оплату за послуги з розподілу електричної енергії № 300507/222298-1 за липень 2022 року нараховано 221584,47грн.
31.07.2022 сторонами складено акт про прийняття-передавання товарної продукції, який підписаний повноважними представниками та скріплено печатками підприємств без зауважень.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідач про дійсність отримання послуг. При цьому КП «Вододар» вважає, що в цьому спорі позивач не врахував оплати, які було проведені відповідно до платіжних доручень №6669 від 27.09.2022 в сумі 86000,00грн та №4138 від 27.09.2022 в сумі 14000,00грн.
Покликання відповідача господарський суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до п.7 Додатку №4 до Договору №90654 «Порядок розрахунків» під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період Оператором системи враховуються суми проведених попередніх платежів у поточному розрахунковому періоді. Надлишкові кошти зараховуються Оператором системи в першу чергу на погашення заборгованості (з найдавнішим терміном її виникнення) за цим Договором, у другу чергу - в рахунок наступних платежів.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами між ПрАТ «Львівобленерго» та КП «Вододар» наявні судові спори щодо заборгованості відповідача, яка утворилася протягом 2022 року та своєчасно не оплачена в строки, які визначені договором.
Таким чином, оплати здійснені відповідно до платіжних доручень №6669 від 27.09.2022 в сумі 86000,00грн та №4138 від 27.09.2022 в сумі 14000,00грн зараховано ПрАТ «Львівобленерго» як оплата заборгованості відповідно до найдавнішого терміну її виникнення.
Щодо покликання відповідача на скрутне матеріальне становище, суд зазначає наступне.
В силу ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності третіх осіб.
Згідно з положеннями ст. 617 ЦК України, особа яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
У постанові Верховного Суду від 25.06.2020р у справі № 910/4926/19, зокрема, зазначається, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.
Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла через значну дебіторську заборгованість, низькі тарифи на водопостачання не може бути підставою для односторонньої відмови від виконання взятих зобов'язань, не сплати за послугу по розподілу електричної енергії.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 221584,57грн.
Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Клопотання про розстрочення виконання рішення суду мотивоване скрутним фінансовим становищем підприємства. Зокрема, відповідач вказує, що чинні тарифи на вищевказані послуги на сьогоднішній день є економічно необґрунтованими, в зв'язку з цим підприємство щомісячно несе збитки в розмірі 250-270 тис.грн та немає достатніх обігових коштів для ведення господарської діяльності, за 2-й квартал 2022 року збитки підприємства склали 13121,8 грн, а тому погашати велику суму боргу, що складає 221584,57грн, власними коштами підприємство не має можливості через скрутне фінансове становище.
Також, як зазначає відповідач, у разі покладення на КП «Вододар» надмірного грошового навантаження у вигляді стягнення грошових коштів, які підприємство не в змозі оплатити через нестачу фінансування, існує реальна загроза припинення таких послуг, а відтак порушення державної політики щодо забезпечення населення питною водою.
Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд зазначає, що обов'язок з доведення наявності обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, покладається на заявника.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. №3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зважаючи на вказане, з дотриманням прав на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, беручи до уваги аргументи відповідача, суд доходить висновку клопотання відповідача про розстрочення сплати основного боргу на 3 місяці рівними частинами - задоволити.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 7200,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.
До матеріалів справи долучено копію договору №22/9-4 про надання правничої допомоги від 01 вересня 2022 року, копію рахунку на оплату №22/132 від 09.09.2022, копію платіжного доручення №15356 від 13.09.2022; копію ордера серії ВС №1153319 від 15.09.2022 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000860 від 22 січня 2018 року.
Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.
Згідно п. 4.1. Договору авансова оплата правничої допомоги становить 7200,00 грн.
Відповідно до рахунку на оплату №22/132 від 09.09.2022 виконавець надав такі послуги: вивчення та аналіз матеріалів справи; аналіз законодавства та судової практики; складення клопотань, заяв, заперечень та інших процесуальних документів; участь в судовому засіданні.
Відповідач заперечив проти поданої заяви, покликаючись на відсутність розрахунку судових витрат, вважає неспівмірними заявлені витрати зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторони.
Суд зазначає, що іншого деталізованого опису робіт чи двостороннього акту наданих послуг не подано. Проте, оскільки саме такий рахунок оплачено позивачем, то у відповідний спосіб клієнт погодився із обсягом та вартістю наданих Адвокатським об'єднанням послуг.
Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Натомість заперечення відповідача про неспівмірність заявлених витрат не підтверджені належними та допустимими доказами, відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 7200,00грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Комунального підприємства “Вододар” Бориславської міської ради (82300, Львівська область, м.Борислав, вул. В.Великого, 229А, ідентифікаційний код 37650131) на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 221584,57грн основного боргу, 7200,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу та 3323,78грн судового збору.
3.Розстрочити стягнення 221584,57грн основної заборгованості на 3 місяці рівними частинами з набрання рішенням законної сили.
4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 30.01.2023.
Суддя Ділай У.І.