ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2023Справа № 910/10312/22
За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
доКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва"
простягнення 42761,25 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" 42761,25 грн, з яких: 36241,94 грн основного боргу, 1558,29 грн 3% річних, 4961,02 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати фактично поставленої позивачем у період з липня 2020 року по грудень 2021 року теплової енергії, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 судом відкрито провадження у справі №910/10312/22, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
31.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема про те, що надання комунальних послуг з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, суб'єктами цих правовідносин є виконавець та споживач, проте між сторонами відповідний договір про постачання теплової енергії не укладався. Крім того, відповідач вказує на те, що додані до позовної заяви документи: облікові картки, корінці наряду, акти приймання-передавання товарної продукції не є належними доказами на підтвердження надання позивачем послуг з постачання теплової енергії відповідачу у період з липня 2020 року по грудень 2021 року, а матеріали позовної заяви не містять доказів того, що спірне нежитлове приміщення в будинку №43 по вулиці Олени Теліги у місті Києві, площею 146,70 кв.м, передавалося в господарське відання відповідачу, обліковувалося ним як ідентифікований та виокремлений об'єкт нерухомого майна, а відтак, нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію, на думку відповідача, є безпідставним.
15.11.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку для її подання. У зазначеній відповіді на відзив позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Судом поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та прийнято відповідь на відзив до розгляду.
29.12.2022 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з п.2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
02.02.2021 позивач направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії №9357027-0101 від 19.01.2021, що підтверджується копіями фіскального чеку, накладної відділення зв'язку від 02.02.2021 та описом вкладення у цінний лист за №0103275496565.
Предметом проекту договору №9357027-0101 від 19.01.2021 є постачання, користування та своєчасної сплати в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених даним договором.
Додатком №8 вказаного проекту договору визначено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 146,70 кв.м, розташоване за адресою: будинок №43 по вулиці Олени Теліги у місті Києві.
Листом №615/3 від 02.03.2021 відповідач від підписання зазначеного договору відмовився.
Станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до суду договір між сторонами не підписано.
Позивач у позовній заяві зазначає, що факт постачання на об'єкт споживача теплової енергії у спірний період, а також її обсяг підтверджується: актом прийняття теплового вузла обліку; актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції; відомостями споживання теплової енергії, складених у відповідності із даними будинкового засобу обліку за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43.
Облік споживання теплової енергії за даними будинкового засобу обліку за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, здійснюється за особовим рахунком: 9357027.
Позивач зазначає, що оскільки, відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, площею - 146,7 кв.м, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі (146,7 кв.м) здійснюється за особовим рахунком 9357027-0101.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого у період з липня 2020 року по грудень 2021 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 36241,94 грн.
17.11.2021 на адресу відповідача направлено вимогу №30/5/4/17970, в якій позивач просив суд сплатити заборгованість у загальному розмірі 5159232,13 грн. за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг.
Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не сплатив.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з липня 2020 року по грудень 2021 року включно в будинку №43 по вулиці Олени Теліги у місті Києві, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до п.п.5, 6 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як передбачено ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").
За твердженням позивача, відповідач є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, площею - 146,7 кв.м, в якому надавалися послуги з теплопостачання.
Проте такі твердження позивача документально не доведені.
Рішенням Київської міської ради "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" №270/270 від 09.10.2014 Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Комунальним підприємствам зобов'язано передати підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" закріплено на праві господарського відання майно згідно додатку. Зі змісту вказаного додатку вбачається, що до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації передано та закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" жилий будинок за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, загальною площею 5055,00 кв.м; площа переданих нежитлових приміщень за вказаною адресою становить 622,71 кв.м.
Проте в подальшому розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №668 від 29.08.2019 за Центром у справах сім'ї та жінок Шевченківського району м.Києва закріплено на праві оперативного управління нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, площею 427,70 кв.м.
А розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №891 від 28.11.2019 за Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації закріплено на праві оперативного управління нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, площею 153,20 кв.м.
Доказів того, що на балансі або в користуванні відповідача протягом визначеного в позовній заяві періоду, знаходиться нежитлове приміщення площею 146,7 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 43, позивачем не надано. Такі документи відсутні в матеріалах справи.
Отже доводи позивача про те, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії у спірному приміщенні, є необґрунтованими.
Крім того, судом встановлено, що в порушення приписів абз.2 ч.4 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем включено спірну заборгованість у рахунок-фактуру без деталізації інформації щодо складових такої плати.
За таких обставин, вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" заборгованості у загальному розмірі 36241,94 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також не підлягають задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова