ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2023Справа № 910/12409/22
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд", м. Київ
про стягнення 51 585,08 грн, -
15.11.2022 року Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 49 950,00 грн, суми 3% річних в розмірі 176,54 грн та суми інфялційних втрат в розмірі 1 458,54 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору підряду на виконання робіт №01/2207 від 22.07.2021 в частині виконання оплачених позивачем робіт.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 30.11.2022 року позовну заяву прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 30.11.2022 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493220175 ухвалу суду від 30.11.2022 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/12409/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
22.07.2021 між Комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капіталмістобуд" (підрядник) був укладений Договір підряду на виконання робіт №01/2207 за умовами п. 1.1. якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по встановленню регуляторів температури гарячого водопостачання в підвалі житлового будинку по вул. Машинобудівників, 13 в м. Вишневе Бучанського району Київської області (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що підрядник приступає до початку виконання робіт протягом 2-х календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору.
Датою закінчення виконання вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання виконаних підрядних робіт, що підписується сторонами після виконання підрядником повного комплексу робіт (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість робіт за цим договором становить 49 950, 00 грн, в т.ч. ПДВ 8 325,00 грн.
Оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 4.1. Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі акту виконаних робіт ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3 підписаних сторонами в продовж 10 календарних днів з моменту їх підписання.
В п. 10.1. Договору сторони погодили, що Договір припиняє свою дію по закінченню строку, на який його укладено.
Договір набуває чинності в день його підписання сторонами на діє до 31 грудня 2021 року (п. 11.1. Договору).
Згідно п. 11.2. Договору закінчення строку дії Договору, його припинення в тому числі шляхом розірвання, не звільняє сторони від необхідності повного виконання обов'язків за ним та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
22.07.2021 року позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу кошти в розмірі 49 950,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2366 від 22.07.2021 року, призначення платежу: «оплата за робот по встановленню регул. темпер., зг.дог. № 01/2207 від 22.07.2021, ПДВ - 20% 8 325, 00 грн, проведення проц. держзакупівлі не передбачено».
Позивач вказує, що роботи в обумовлений Договором строк відповідачем розпочаті не були.
14.12.2021 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу за вих. №593 щодо виконання своїх зобов'язань за договором або повернення коштів, а також надіслано акти звірок з супровідним листом за вих. №594 (Докази надіслання містяться в матеріалах справи).
Водночас, відповіді на означений лист не отримано, роботи відповідачем виконано так і не було, кошти відповідно не повернуто.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 49 950,00 грн, суму 3% річних в розмірі 176,54 грн та суму інфялційних втрат в розмірі 1 458,54 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору №0/2207 від 22.07.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Так, суд відзначає, що в п. 10.1. та 11.1 сторони погодили, що договір припиняє свою дію по закінченню строку, на який його укладено. Договір набуває чинності в день його підписання сторонами на діє до 31 грудня 2021 року.
Відтак, Договір припинив свою дію 31.12.2021.
Отже, суд вказує, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом договір є припинений, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.
Як про це вказувалося вище, роботи в обумовлений договором строк відповідачем розпочаті не були.
Доказів, щоб свідчили про протилежне в матеріалах справи не міститься.
Судом встановлено, що 14.12.2021 позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою за вих. №593 в якому просив відповідача виконати свої зобов'язання за договором або повернути кошти, що були сплачені за виконання робіт за Договором.
Водночас, ні того, ні іншого відповідачем вчинено не було.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків виконання робіт, а саме, не приступив до виконання таких робіт в обумовлений Договором строк, не повернув отримані кошти в сумі 49 950,00 грн та беручи до уваги те, що Договір припинив свою дію 31.12.2021, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Що стосується здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.
Оскільки, позивачем лист-вимогу про виконання робіт або повернення грошових коштів було надіслано відповідачу 14.12.2021, яку останнім отримано 04.01.2022, то суд вважає правомірним визначити перебіг початку строку для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме, з 13.01.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків, встановив, що вони здійснені вірно, а тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляійних втрат в розмірі 1 458, 54 грн та сума 3% річних в розмірі 176, 54 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу вкоштів в розмірі 49 950,00 грн, сума 3% річних в розмірі 176,54 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 1 458,54 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 2 481,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталмістобуд» (ідентифікаційний код 42593327, адреса: 03067, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 53, офіс 306) на користь Комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (ідентифікаційний код 19417197, місцезнаходження: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11) суму зкоштів в розмірі 49 950,00 грн (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 176,54 грн (сто сімдесят шість гривень 54 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 1 458,54 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім гривень 54 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотриста вісімдесят одна гривна 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ