27 січня 2023 року м. Харків Справа № 917/366/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Зубченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року у справі №917/366/22,
за позовом - Фізичної особи-підприємця Білоуса Володимира Івановича,
до - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради,
про - стягнення 146 198,95 грн,-
У квітні 2022 року до господарського суду Полтавської області звернулася Фізична особа-підприємець Білоус Володимир Іванович (далі-Позивач) з позовною заявою до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі-Відповідач) про стягнення 146 198,95 грн заборгованості з оплати виконаних проектних робіт за Договором № 36 від 25.03.2020 року на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Пушкіна № 15 у місті Полтава".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року у справі №917/366/22 вищезазначені позовні вимоги задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 146 198,95 грн основного боргу, 2 481,00 грн витрат з оплати судового збору та 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення скасувати та ухвалити в означеній справі нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів - відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає наступне:
- судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано факт відсутності у Відповідача проектно кошторисної документації, в той час як означений факт встановлений за результатами проведення інвентаризації у 2021 році працівниками підприємства;
- наданий Позивачем документ (акт здачі-приймання проектних, вишукувальних та додаткових робіт) є лише копією та у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Бюджетного Кодексу України не є підставою для здійснення оплати Держказначейством України (за відсутності оригіналу документів);
- суд першої інстанції не приділив достатньої уваги факту щодо можливості ідентифікувати достовірність підпису, що міститься на копії Акту із підписом колишнього начальника управління Сінельнікова С.В. за умови відсутності головних доказів виконання робіт, а саме проектно - кошторисної документації, про що у 2021 році Управлінням повідомлялося до правоохоронних органів;
- доказів фактичного виконання робіт за календарним графіком, який складений після акту здачі - приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 01.07.2021 року Позивачем не надано;
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування у Позивача самої проектно-кошторисної документації, звіту вишукувальних та додаткових робіт;
- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин законодавчі норми, що підлягали застосуванню, а саме, норми Бюджетного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до прийняття неправильного рішення.
- суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання Відповідача про розгляд означеної справи у загальному порядку, не надав останньому можливості повністю реалізувати своє право на захист, в тому числі, викликати у судове засідання та отримати пояснення колишнього головного бухгалтера установи Ю.Рижій, що була відповідальною особою за відображання в бухгалтерському обліку фінансово - господарських операцій, яка неодноразово повідомляла та письмово засвідчувала факт відсутності в Управлінні проектно - кошторисної документації та у наслідок чого останні не відображені у бухгалтерському обліку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/366/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене рішення суду та повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив суд означену апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін. Позивач також просив суд стягнути з Відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн, які були понесені Позивачем в ході апеляційного перегляду оспорюваного судового рішення.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлений та сторонами не заперечується факт укладення між сторонами Договору №36 від 25.03.2020 року на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Пушкіна № 15 у місті Полтава" (далі - Договір) (а.с.9-14).
Відповідно до п.1.1 Договору Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується відповідно до діючих державно-будівельних норм та державних стандартів України, законодавчих та нормативно-правових актів розробити проектну документацію на об'єкт: "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Пушкіна № 15 у місті Полтава", відповідно до вимог чинного законодавства.
Загальна ціна Договору згідно зведеного кошторису та договірної ціни складає 94197,89 грн, у тому числі ЄП 5%: 4709,89 грн (п.2.1 Договору), проте договірна ціна може бути уточнена (п.2.2. Договору).
Згідно п.2.3. Договору за розробку проектної документації Відповідач перерахує кошти Позивачу на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, рахунку(-ів). Форма розрахунків - безготівкова із застосування платіжного доручення (п.2.4. Договору).
Сторонами також підписано додаток № 1 до Договору “Договірна ціна”, додаток № 2 “Кошторис на проектні роботи”, додаток № 3 “Календарний графік виконання робіт” (а.с.15, 16, 17).
Додатковою угодою № 1 від 23.12.2020 року сторони внесли зміни у п. 2.1. п. 5.2., п. 12.1, Договору, зокрема, визначили договірну вартість робіт у сумі 146 198,95 грн, у тому числі сума фінансування у 2020 році - 0,00 грн, у 2021 році - 146 198,95 грн; встановили термін закінчення робіт - 08.10.2021 року; продовжили строк дії договору до 08.10.2021 року; виклали у новій редакції додатки № 1, № 2 та № 3 до Договору (а.с.18-23).
Також сторони підписали кошторис № 2 (форма № 2-П) на проекті роботи загальною вартістю 146 198,95 грн. (а.с.21).
Додатковою угодою № 2 від 13.09.2021 року сторони внесли зміни в п. 5.2., п. 12.1 Договору, зокрема, узгодили строк закінчення робіт - 31.12.2021 року та строк дії Договору до 31.12.2021 року; виклали у новій редакції додаток “Календарний графік виконання робіт” (а.с.24-25).
В підтвердження факту виконання робіт та прийняття їх Відповідачем, Позивачем наданий підписаний обома сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт № 36/20 від 01.07.2021 року (далі-Акт), в якому вказано, що Позивач виконав передбачені в Договорі роботи загальною вартістю 146 198,95 грн. Виконані Позивачем роботи Відповідач прийняв без зауважень (а.с.26).
Позивач 23.12.2021 року направив на адресу Відповідача за супровідним листом № 79 вимогу про оплату виконаної роботи, до якої додав копію Договору, копію Акту, примірник рахунку-фактури № 36/20, що підтверджується описом вкладення у лист-експрес від 23.12.2021 року (а.с.28-29).
Відсутність оплати з боку Відповідача виконаних за Договором робіт стала підставою звернення Позивача до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 146 198,95 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів відсутності у нього оригіналів відповідних документів, що також підтверджено актом відповідної ревізії; Акт не відображався в регістрах бухгалтерського обліку Відповідача; спірний Акт датований 01.07.2021 року, тобто на цю дату повинні були бути виконані всі роботи, проте надалі сторони уклали додаткову угоду № 2 від 13.09.2021 року, що ставить під сумнів факт виконання робіт у дату акту; Відповідач має сумніви у справжності та достовірності наданих до справи документів, що може свідчити про факт їх підробки або зловживання службовим становищем.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором, місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими та доведеними належними чином.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України передбачено, що в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами спірний Договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Обов'язок підрядника передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт передбачений пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Згідно з п. 4.1. Договору по завершенню робіт з розробки проектної документації підрядник передає замовнику проектну документацію та акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної продукції, рахунок.
Проектна документація видається замовнику у чотирьох паперових примірниках (п.4.2 Договору).
Відповідно до п.4.3. Договору роботи (їх етапи) вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного акту здачі-приймання робіт. По кожному етапу робіт складається відповідний акт приймання виконаних робіт.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що замовник на протязі 10 днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи.
Колегія суддів також зазначає, що на вимогу господарського суду, яка містилася в ухвалі від 17.05.2022 року, Позивач надав лист від 23.05.2022 вих.№15/Д (вхід. № 3246 від 23.05.2022; а.с.101-102), до якого, зокрема, було долучено оригінал Акту №36/20 від 01.07.2021 року.
Відповідно до зазначеного акту №36/20 від 01.07.2021 року здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт за договором №36 від 25.03.2020 року, представники сторін визначили, що виконані Позивачем роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті Відповідачем. Сторони претензій одна до одної не мають.
Акт підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками.
Проте, як зазначає апелянт, у нього відсутня виконана та передана Позивачем проектна документація, а також оригінал спірного Акту, що підтверджується результатами проведеної інвентаризація.
Колегія суддів не приймає означені доводи до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал акту про прийняття Відповідачем виконаної Позивачем за Договором проектної документації, а відсутність її у Відповідача на момент проведення інвентаризації, як і відсутність оригіналу Акту, не є підставою для невиконання своїх зобов'язань за Договором щодо здійснення оплати за отриману проектну документацію.
Доводи апелянта щодо неможливості ідентифікувати достовірність підпису, що міститься на копії акту із підписом колишнього начальника управління Сінельнікова С.В. за умови відсутності проектно-кошторисної документації, судовою колегією визнаються безпідставними, виходячи за наступного.
Відповідач, в суді першої інстанції, маючи відповідні процесуальні права, жодним чином не ініціював питання щодо проведення експертизи щодо приналежності підпису на означеному Акті колишньому начальнику управління Сінельнікову С.В.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Такий правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Судова колегія наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи означене, самі по собі посилання апелянта на відсутність у нього проектної документації за наявності у матеріалах справи належним чином складеного та підписаного Акту про прийняття її Відповідачем як замовником не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Судом першої з посиланням на пункти 4.3., 4.4. Договору, а також на приписи статті 854 ЦК України, правомірно відхилено посилання Відповідача на ненадання Позивачем актів виконаних робіт по кожному з етапів їх виконання, оскільки це не звільняє замовника від оплати за остаточним актом здачі-приймання робіт. Крім того, умовами укладеного між сторонами Договору не заборонено дострокове виконання передбачених робіт.
Як встановлено судом, згідно умов пункту п. 2.3. Договору за розробку проектної документації Відповідач перерахує кошти Позивачу на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, рахунку(-ів).
Підпунктом 3.3.3. пункту 3.3. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.
Позивач виконав передбачені Договором роботи, розробив обумовлений проект на капітальний ремонт об'єкту та результати передав Відповідачу, який 01.07.2021 року прийняв роботу, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт та не спростовано Відповідачем.
Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції жодними належними доказами не спростував виконання Позивачем робіт на заявлену до стягнення суму основної заборгованості.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписанням Відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт з посиланням на Договір №36 від 25.03.2020 року підтверджуються позовні вимоги Позивача.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання останнього про витребування у Позивача самої проектно-кошторисної документації, звіту вишукувальних та додаткових робіт, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 80 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У спірних правовідносинах саме акт виконаних робіт є підставою для здійснення Відповідачем розрахунку з Позивачем. У матеріалах справи наявний акт, підписаний сторонами, відтак, Позивачем доведено наявність підстави для задоволення позовних вимог.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції ухвалою від 17.05.2022 року задовольнив аналогічне клопотання Відповідача про витребування у Позивача, зокрема, проектно-кошторисної документації, звіту вишукувальних та додаткових робіт. При цьому, листом від 23.05.2022 року вих.№15/Д (вхід.№3246 від 23.05.2022 року) Позивач повідомив суд про те, що 4 паперові примірники проектної документації були передані замовнику (Відповідачу) при підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт, а у Позивача залишилася лише електронна копія цієї документації.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції законодавчих норм Бюджетного кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки спірним правовідносинам місцевим господарським судом вірно та обґрунтовано надано правову кваліфікацію на основі норм цивільного законодавства, проте апелянт не наводить конкретну норму Бюджетного кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, незастосування якої призвело до прийняття неправильного рішення у даній господарської справи.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що відмовивши у задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному порядку суд не надав можливості Відповідачу повністю реалізувати своє право на захист, оскільки Відповідач не був позбавлений права заявляти відповідні клопотання та міг користуватися своїми процесуальними правами відповідно до приписів статті 42 ГПК України незалежно від того, в якому порядку розглядається справа. Матеріали містять відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив та клопотання Відповідача.
Відтак, колегія суддів констатує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач в повному обсязі користувався процесуальними правами на свій розсуд.
Щодо заперечень Відповідача про необхідність викликати у судове засідання першої інстанції колишнього головного бухгалтера Ю. Рижій, яка була відповідальною особою за відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій, та неодноразово повідомляла про факт відсутності в Управлінні проектно-кошторисної документації, колегія суддів зазначає наступне.
У матеріалах справи наявний акт виконаних робіт, що є належним та допустимим доказом прийняття керівником Відповідача виконаних Позивачем робіт за Договором, а пояснення посадової особи Відповідача щодо відсутності аналогічних доказів в Управлінні не є належним доказом обставин, на які Відповідач посилається в обґрунтування заперечень проти позову, оскільки обставина ведення бухгалтерського обліку в установі Відповідача не входить до кола обставин, що мають значення для вирішення даного спору.
Колегія суддів також наголошує, що означена справа є малозначною, з огляду на ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та незначної складності, з огляду на незначний обсяг доказів, які потребують дослідженню.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно розглянуто означену справу в спрощеному порядку, а тому такий розгляд не є порушенням прав апелянта.
Позивач в суді першої інстанції також просив стягнути з Відповідача 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегією суддів встановлено, що 21.02.2022 року між Позивачем та (клієнтом) та адвокатом Сучковою Ю. О. (а.с.30-36) було укладено договір № П/15 від 21.02.2022 року про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги Позивачу, а саме: опрацювання документів на предмет можливості підготовки, складання та подання позову до Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості з Відповідача (п.1.1. Договору).
На підтвердження факту надання вищезазначених послуг та понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено наступні документи: акт надання послуг № 15/П від 24.04.2022 (а.с.34) на суму 3500,00 грн; квитанцію від 24.02.2022 року, за якою Позивач сплатив адвокату Сучковій Ю.О. 3 500,00 грн за адвокатські послуги (а.с.35).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.
Колегія суддів також звертає увагу, що Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, натомість не наводить жодних належних обґрунтувань щодо незаконності рішення в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача адвокатських витрат.
Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду не спростовує вищезазначених висновків в даній справі.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи, що господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування означеного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року у справі №917/366/22 - без змін.
Також Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу понесених останнім в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 500,00 грн.
На підтвердження понесення витрат Позивач надав суду копію додаткової угоди №1 від 21.09.2022 року до договору № П15/С-1 від 21.02.2022 року, відповідно до якої Пункти 1.1., 1.2., 2.8 Договору сторони погодили викласти в наступній редакції:
- предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту, а саме: опрацювання документів на предмет можливості підготовки, складання та подання позову до Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості з Управління ЖКГ ВК Полтавської області та в разі виникнення необхідності супроводження (представництва клієнта) порушеної справи в судах різних інстанцій (п.1.1);
- клієнт зобов'язується прийняти та оплатити юридичні послуги (правову допомогу), визначені у п. 1.1. даного Договору. Сторони домовились, що гонорар Адвоката складає за надані юридичні послуги 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень. В разі супроводження (представництва клієнта) справи в господарському суді апеляційної фіксований гонорар складає 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, в господарському суді касаційної інстанції фіксований гонорар складає 2 500 ( дві тисячі п'ятсот) гривень (п.1.2.);
- клієнт за надання послуг за цим договором зобов'язується сплатити фіксований гонорар адвокату розмір якого визначено п.1.2. (п.2.8).
Згідно наданого Позивачем акту наданих послуг №П15/С-1/10, загальна вартість послуги складає 2 500, 00 грн, які були сплачені Позивачем відповідно до наданої останнім копії квитанції №15/с-1 від 03.10.2022 року.
З означеного акту вбачається надання адвокатом Позивачу наступних юридичних послуг: зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи; вивчення апеляційної скарги Відповідача; підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу Відповідача; складання розрахунку суми судових витрат в суді апеляційної інстанції; оформлення та направлення відзиву на апеляційну скаргу на адресу Відповідача та суду апеляційної інстанції; консультування клієнта з приводу існуючого порядку оскарження рішення господарського суду, порядку набрання рішенням законної сили.
Крім того, Позивачем надано Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21.09.2022 року серії ВІ №1107340 на представництво адвокатом Сучковою Ю.О. інтересів Позивача в судах різних інстанцій.
Дослідивши надані Позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн, з огляду на результати розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає надані докази такими, що підтверджують витрати Позивача на професійну правничу допомогу у справі №917/366/22 в суді апеляційної інстанції.
При цьому, клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги - Відповідача, у зв'язку з чим з нього на користь Позивача підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року у справі №917/366/22 - залишити без задоволення.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року у справі №917/366/22 - залишити без змін.
Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Стрітенська, буд. 19, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код 03365854) на користь Фізичної особи-підприємця Білоуса Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2 500,00 грн.
Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя І.В. Зубченко