ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 січня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/572/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі
апеляційну скаргу Фермерського господарства “Алеся”
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2022 року про відмову у поновленні строку на подання відзиву, суддя в І інстанції Ржепецький В.О., повний текст яких складено 24.10.2022 в м. Миколаєві
у справі № 915/572/21
за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідачів:
1. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв
2. Фермерського господарства “Алеся”
про: визнання недійсним договору про спільний обробіток землі на майбутнє та повернення земельної ділянки
У квітні 2021 р. заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв та Фермерського господарства “Алеся”, якою просить суд:
1) визнати недійсним договір №539/5 від 06.07.2016, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та Фермерським господарством “Алеся” про спільний обробіток землі, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням суду законної сили;
2) зобов'язати Фермерське господарство “Алеся” звільнити земельну ділянку площею 803,65 га, розташовану на території Ставківської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (територія полігону військової частини НОМЕР_1 ), яка використовується останнім на підставі договору №539/5 від 06.07.2016 про спільний обробіток земля, укладеного з Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, посилаючись на вимоги ст. 4, 10, 203, частин 1, 3 статті 215, статей 216, 391 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 152, 153, 212 Земельного кодексу України стверджував, що оспорюваний ним правочин підлягає визнанню недійсним, як такий, що вчинений з порушенням норм національного законодавства, якими регулюється питання укладання договорів спільної діяльності, оскільки КЕВ м. Миколаїв передав у користування Фермерському господарству “Алеся” земельну ділянку, що відноситься до земель оборони без рішення (погодження) відповідних посадових осіб МОУ та органів місцевого самоврядування.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 24.05.2021 відкрито провадження у справі №915/572/21. Замінено назву особи, яка звернулась до суду в інтересах держави - Військова прокуратура Миколаївського гарнізону назвою - Миколаївська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сферію.
14.10.2022 до господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання Фермерського господарства “Алеся” про поновлення пропущеного строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування у Міністерства оборони України інформації з підтверджуючими документами: щодо існування у Міністерства оборони України з 2016р. повноваження щодо можливості перевірки оспорюваного правочину (договору № 539/5 від 06.07.2016р. щодо спільного обробітку землі між ФГ “Алеся” та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва) на предмет його відповідності приписам чинного законодавства; щодо отримання Міністерством оборони України будь-яким чином інформації щодо відповідності чи невідповідності діючому законодавству оспорюваного правочину (договору №539/5 від 06.07.2016р. щодо спільного обробітку землі між ФГ “Алеся” та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва) у 2016 - початку 2017 рр.; щодо здійснення зі сторони Міністерства оборони України у 2016 - початку 2017 рр. будь-яких заходів щодо перевірки відповідності діючому законодавству, у тому числі оспорюваного правочину (договору №539/5 від 06.07.2016р. щодо спільного обробітку землі між ФГ “Алеся” та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва).
Одночасно з вказаним клопотанням Фермерським господарством “Алеся” було подано до суду відзив на позовну заяву, який теж містить клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Вказані клопотання Фермерського господарства “Алеся” обґрунтовані посиланням на норми ст. 36, п. 5 ч. 1 ст. 81, 119 ГПК України, ч. 1 ст. 38 ГПК України (в редакції, яка втратила чинність 15.12.2017) та мотивовані тим, що згідно із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, новий представник відповідача - адвокат Попроцький Д.М. набув повноваження представляти Фермерського господарства “Алеся” вже після закриття підготовчого засідання та слухання справи по суті, а саме 27.09.2022 та був позбавлений можливості ознайомитися зі всіма матеріалами справи через систему “Електронний суд”, зокрема документами №9433/21 від 17.06.2021 та №9434/21 від 17.06.2021 та має необхідність особисто сфотографувати ці документи.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.10.2022 у справі №915/572/21 у задоволені клопотання відповідача - Фермерського господарства “Алеся” про поновлення строку на подання відзиву відмовлено.
Вказана ухвала мотивована тим, що Фермерським господарством “Алеся” було значно пропущено встановлений відповідачам 15-денний строк від дня отримання зазначеної ухвали на подання відзиву на позов, також суд зазначає, що заявником не наведено непереборних обставин, що позбавили відповідача можливості подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, оскільки самі лише посилання на неможливість ознайомлення з деякими матеріалами справи через електронну систему «Електронний суд», не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку у даному випадку.
Не погодившись з постановленою ухвалою 03.11.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства “Алеся” надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить зазначену ухвалу скасувати та поновити йому процесуальний строк для подання відзиву, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що перешкоджас подальшому провадженню у справі з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мать значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає, що представник скаржника - адвокат Попроцький Д.М. уклав договір про надання правової допомоги №02-09/22 тільки 20.09.2022, тому подати вищевказане клопотання та будь яке інше клопотання у цій справі до 16.06.2021, тобто до закінчення строку, наданого місцевим господарським судом ухвалою про відкриття провадження на подання відзиву представник не мав можливості, а фактично ознайомився з матеріалами справи через електронну систему «Електронний суд» 27.09.2022.
Також скаржник зазначає, що дана справа зупинялась у зв'язку з призначенням судової оціночно-земельної експертизи у справі №915/572/21, а 24.02.2022 почалась незаконна агресія РФ на територію України, у зв'язку з чим попередній представник скаржника був вимушений виїхати за кордон і досі там перебуває. Тому, на думку скаржника, існували об'єктивні та непереборні обставини щодо неподання вказаного відзиву у строк, визначений судом першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фермерського господарства “Алеся” на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.10.2022 до надходження матеріалів справи №915/572/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та в подальшому після надходження матеріалів даної справи ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.12.2022 відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою.
Учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
В силу статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2022 у справі №915/572/21 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Фермерського господарства “Алеся” - без задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Визначення строку для подання відзиву відбувається за правилами статті 178 ГПК України, в частині 1 якої зазначено, що відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (частина 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, строк для подання відзиву встановлюється судом
Як вже зазначалося, ухвалою місцевого господарського суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі №915/572/21. Встановлено відповідачам 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Вищезазначену ухвалу суду від 26.05.2021 Фермерським господарством “Алеся” отримано 01.06.2021, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення кореспонденції №5400143616351 від 25.05.2021 (т.1 а.с.95). Таким чином, строк на подання відзиву закінчився 16.06.2021.
Тобто, звертаючись до місцевого господарського суду 14.10.2022 з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву скаржником пропущено строк на термін, який становить майже один рік і чотири місяця.
Отже, вказаний відзив є таким, що поданий з порушенням, встановленого ч. 8 статті 165 ГГПК України, строку.
Водночас Фермерське господарство “Алеся” просить поновити строк на подання вищевказаного відзиву.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання відзиву з огляду на положення статті 119 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
У клопотанні про поновлення строку на подання відзиву, як на підставу для поновлення строку для подання відзиву відповідач послався на те, що було замінено представника відповідача, який набув повноваження представляти інтереси Фермерського господарства “Алеся” вже після закриття підготовчого засідання та слухання справи по суті; дана справа зупинялась у зв'язку з призначенням судової оціночно-земельної експертизи у справі №915/572/21, а 24.02.2022 почалась незаконна агресія РФ на територію України, у зв'язку з чим попередній представник скаржника був вимушений виїхати за кордон і досі там перебуває, тому написання відзиву було відтерміновано.
Щодо твердження скаржника, що станом на сьогодні в Україні запроваджено воєнний стан і цей загальновідомий факт є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, колегія суддів відзначає наступне.
24.02.2022 року Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/20222 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII)
Водночас, колегія судді відзначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі №990/115/22.
Так, суд першої інстанції залишаючи клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов, виходив з того, що відповідачем та його представником не було наведено жодних причин і не подано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду та які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати даний відзив.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає той факт, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 підготовче провадження у справі закрито та було призначено розгляд справи по суті, тобто ще до повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Тому доводи скаржника щодо неможливості подання відзиву у строк, встановлений ухвалою суду першої інстанції, зокрема, через воєнний стан судом не приймаються.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні клопотання Фермерського господарства “Алеся” про поновлення строку для подання відзиву.
Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо яких обставини зміни представника відповідача, про які ним зазначено у цьому клопотанні, не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість визнати поважними причини пропуску самою стороною тих чи інших процесуальних строків, оскільки відповідно до положень ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника, а відтак відповідач не був позбавлений права на подання відзиву у строк, зазначений в ухвалі місцевого господарського суду, у порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема через свого керівника;
Колегія суддів відзначає, що відповідачем на протязі розгляду справи в підготовчому провадженні не було заявлено про існування або можливість існування в майбутньому обставин, які перешкоджають як подати заяви по суті справи так і надати відповідні докази.
Строк розгляду справи у підготовчому провадженні не було жодним чином скорочено, перешкод для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав не існувало.
Відповідачем не надано доказів того, що його керівник, який, як встановлено вище, мав можливість підготувати та подати відзив на позовну заяву у встановлені законодавством строки, або принаймні повідомити суд про його наміри звернутися до суду з зустрічним позовом та, відповідно, продовжити строк для його подання.
Окрім того, чинний ГПК України (ст. ст. 56, 58) не обмежує кількість представників учасника справи, які можуть брати участь у засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів відповідача в апеляційному суді може здійснюватися іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності.
За таких обставин, керуючись принципами рівності всіх юридичних осіб перед законом і судом (стаття 7 ГПК України), пропорційності у господарському судочинстві (стаття 15 ГПК України), з огляду на необхідність дотримання вищенаведених принципів щодо розумності строків розгляду справи судом, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказане клопотання не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.
Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку для подання відзиву.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
З огляду на викладене, враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Миколаївської області норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 19.10.2022 у справі №915/572/21 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2481 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Алеся” залишити без задоволення
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2022 у справі №915/572/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя: А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська