іменем України
25 січня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/31/22
Головуючий у першій інстанції - Савченко О.А.
Апеляційне провадження № 22-з/4823/14/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Шкарупою Ю.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Відділ освіти Менської міської ради, Комунальна установа «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного Костянтина Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Менської міської ради, Комунальної установи «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання дії трудового договору продовженою, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти Менської міської ради, КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Відділу освіти Менської міської ради від 17.12.2021 №51 «Про звільнення провідного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти Менської міської ради Самусь Н.А»;
- поновити її на роботі на посаді провідного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Менської міської ради з 30.12.2021;
- стягнути з Відділу освіти Менської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2021 і до винесення судом рішення у справі;
- визнати дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 , як працівником, та Відділом освіти Менської міської ради, як роботодавцем, на виконання роботи на посаді провідного бухгалтера, продовженою із Комунальною установою «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради, як роботодавцем.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 15.07.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 15.07.2022 - скасовано.
Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Менської міської ради, КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання дії трудового договору продовженою - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Відділу освіти Менської міської ради від 17.12.2021 №51 «Про звільнення провідного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Менської міської ради ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради.
Стягнуто з Відділу освіти Менської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2021 року по 11 січня 2023 року включно у сумі 125 424 грн (без вирахування податків та інших обов'язкових платежів).
У задоволенні решти вимоги відмовлено.
Стягнуто з Відділу освіти Менської міської ради на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 8 097 (вісім тисяч дев'яносто сім) грн.
16.01.2023 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного К.Є. про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, що сплатила позивач у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій в загальній сумі 23 000 грн.
У запереченнях на вказану заяву Відділ освіти Менської міської ради та КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради просять відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
На думку відповідачів, надані до суду докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності.
Указують, що позивачем під час подачі позову до суду першої інстанції, разом з першою заявою по суті спору не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Наголошують на тому, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, що свідчить про те, що розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, підлягає розподілу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачі зазначають, що до позовної заяви не було додано належних та допустимих документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 23 000 грн.
20.01.2023 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного К.Є. про стягнення судового збору, що понесла позивач у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Тихановського Д.М., який просив задовольнити заяви, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ( далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 15.07.2022 та постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.01.2023 питання розподілу витрат на правничу допомогу адвоката не вирішувалось.
Представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 у даній справі здійснював адвокат Підгорний К.Є.:
- у суді першої інстанції на підставі ордеру про надання правової допомоги серії СВ № 1028036 від 17.02.2022 та договору про надання правничої допомоги адвокатом від 08.01.2022 (а.с. 113, 258, т.1);
- у суді апеляційної інстанції на підставі ордеру про надання правової допомоги серії СВ № 1037155 від 26.09.2022 та договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.08.2022 (а.с. 95, 237, т.2).
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції.
Так, відповідно до п.1.1. Договору про надання правової допомоги від 08.01.2022, замовник доручає адвокату, а адвокат зобов'язується надати замовнику наступну правову допомогу: представляти Замовника, захищати його права та законні інтереси в Менському районному суді Чернігівської області по справі за позовом замовника до Відділу освіти Менської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, у тому числі скласти позовну заяву та інші необхідні для розгляду справи процесуальні документи, дослідити існуючу практику Верховного Суду по даній категорії справ, підготувати правову позицію Замовника по Справі та представляти інтереси Замовника безпосередньо у судових засіданнях Менського районного суду Чернігівської області.
Пунктом 1.3. вказаного Договору встановлена вартість правової допомоги (гонорар), яку замовник зобов'язується сплатити адвокату за цим Договором, у сумі 15 000 грн.
Зі складеного та підписаного адвокатом Підгорним К.Є. та позивачкою ОСОБА_1 . Акту прийому-передачі виконаних робіт для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) від 20.07.2022 вбачається, що адвокат виконав на користь довірителя наступну роботу - написання позову, інших документів, зокрема процесуальних, що стосуються справи №738/31/22, представництво інтересів довірителя в судових засіданнях в Менському районному суді, а довіритель прийняв роботу. Загальна вартість правової допомоги (гонорар) за виконану роботу, згідно п.1.3 Договору від 08.01.2022 складає 15 000 грн (а.с. 257, т.1).
Як зазначалось вище, частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
ОСОБА_1 у позові не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
14.07.2022 в судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача - адвокатом Підгорним К.Є. до закінчення судових дебатів у справі було зроблено заяву про надання доказів щодо професійної правничої допомоги протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.07.2022 а.с. 237-241, т. 1).
Рішення у справі ухвалено Менським районним судом Чернігівської області 15.07.2022 (а.с.242-250, т.1).
Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції адвокатом Підгорним К.Є. подано до канцелярії районного суду 26.07.2022 (а.с.256, т.1). Дана обставина беззаперечно підтверджується матеріалами справи та учасниками справи не спростована.
Зважаючи на те, що перебіг п'ятиденного процесуального строку розпочався 16.07.2022 (з наступного дня після ухвалення рішення 15.07.2022) та закінчився 20.07.2022 о 24 годині (середа, робочий день), то подання стороною позивача 26.07.2022 доказів щодо професійної правничої допомоги відбулося поза межами строку, встановленого частиною восьмою ст. 141 ЦПК України.
Відтак, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного К.Є. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн належить залишити без розгляду.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги від 01.08.2022, замовник доручає адвокату, а адвокат зобов'язується надати замовнику наступну правову допомогу: представляти Замовника, захищати його права та законні інтереси в Чернігівському апеляційному суді за позовом замовника до Відділу освіти Менської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, у тому числі скласти апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 15.07.2022 у справі №738/31/22, представляти інтереси замовника безпосередньо у судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду.
Пунктом 1.3. вказаного Договору встановлена вартість правової допомоги (гонорар), яку замовник зобов'язується сплатити адвокату за цим Договором, у сумі 8 000 грн.
Зі складеного та підписаного адвокатом Підгорним К.Є. та позивачкою ОСОБА_1 акту прийому-передачі виконаних робіт для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) від 11.01.2023 вбачається, що адвокат виконав на користь довірителя наступну роботу - написання апеляційної скарги, інших документів, зокрема процесуальних, що стосуються справи №738/31/22, представництво інтересів довірителя в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції при розгляді справи з повідомленням учасників справи, а довіритель прийняв роботу. Загальна вартість правової допомоги (гонорар) за виконану роботу, згідно п.1.3 Договору від 01.08.2022 складає 8 000 грн (а.с. 238, т.2).
Згідно з квитанцією до прибуткового ордеру № 1 від 11.01.2023 на суму 5 000 грн та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 16.01.2023 на суму 3 000 грн ОСОБА_1 сплачено адвокату Підгорному К.Є. за адвокатські послуги всього 8 000 грн (а.с. 239,240, т.2).
Колегія суддів уважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у даній справі та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки, колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах, у зв'язку з чим не є слушними заперечення відповідачів щодо не співмірності заявлених витрат складності справи та обсягу наданої правової допомоги.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із позову, ОСОБА_1 пред'явила чотири позовні вимоги до Відділу освіти Менської міської ради та КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради, а саме:
1) про визнання протиправним та скасування наказу Відділу освіти Менської міської ради від 17.12.2021 №51 «Про звільнення провідного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу освіти Менської міської ради Самусь Н.А»;
2) поновлення її на роботі на посаді провідного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Менської міської ради з 30.12.2021;
3) стягнення з Відділу освіти Менської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2021 і до винесення судом рішення у справі;
4) визнання дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 , як працівником, та Відділом освіти Менської міської ради, як роботодавцем, на виконання роботи на посаді провідного бухгалтера, продовженою із КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради, як роботодавця.
За результатами перегляду рішення Менського районного суду Чернігівської області від 15.07.2022, апеляційним судом частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги 1), 2), 3) (три позовні вимоги).
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 , як працівником, та Відділом освіти Менської міської ради, як роботодавцем, на виконання роботи на посаді провідного бухгалтера, продовженою із КУ «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради, як роботодавця, апеляційним судом відмовлено, про що зазначено в мотивувальній та резолютивній частинах рішення.
У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції і частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 (три вимоги з чотирьох заявлених), враховуючи п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного К.Є. шляхом стягнення з Відділу освіти Менської міської ради на користь ОСОБА_1 6 000 грн (8 000 грн : 4 х 3) у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в апеляційному суді пропорційно до задоволених вимог.
Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору.
Із резолютивної частини постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2023 року у даній справі вбачається, що з Відділу освіти Менської міської ради на користь держави стягнуто судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 8 097 грн.
У мотивувальній частині постанови апеляційний суд, керуючись ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, зазначив, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 мала сплатити за дві самостійні немайнові вимоги (визнання незаконним наказу, поновлення на роботі) та майнову вимогу (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) 3 238,80 грн судового збору (1984,80 грн (992,40х2) + 1254 грн). До апеляційного суду ОСОБА_1 мала сплатити за вказані позовні вимоги судовий збір в сумі 4 858,20 грн (3 238,80 грн х 150%).
Урахувавши, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд дійшов висновку про те, що з Відділу освіти Менської міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3238,80 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 4858,20 грн за апеляційний розгляд справи, а разом 8 097 грн.
За результатами вирішення даної справи апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 у визнанні дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Відділом освіти Менської міської ради, на виконання роботи на посаді провідного бухгалтера, продовженою із Комунальною установою «Центр обслуговування освітніх установ та закладів освіти» Менської міської ради, із відповідним обґрунтуванням відмови у мотивувальній частині постанови.
При зверненні до суду першої інстанції за розгляд вказаної вимоги позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн (а.с. 85, т.1), а до суду апеляційної інстанції - в сумі 1 488, 60 грн (а.с.103, т.2).
За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги, за яку позивачкою сплачено судовий збір, відсутні підстави для стягнення судового збору на її користь за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору за результатами апеляційного розгляду вирішено у постанові Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2023 року, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.
Відтак, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного К.Є. про стягнення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції належить відмовити.
Керуючись ст. 141, 270, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного Костянтина Євгенійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - залишити без розгляду.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного Костянтина Євгенійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
Стягнути із Відділу освіти Менської міської ради (місцезнаходження: Чернігівська область, м. Мена, вул. Титаренка Сергія, буд. 7; код ЄДРПОУ 41626927) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Підгорного Костянтина Євгенійовича про стягнення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В.Висоцька
Н.В. Шитченко