Справа № 154/920/22 Провадження №11-кп/802/247/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
26 січня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 січня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 17 березня 2023 року включно,
В провадженні Володимир-Волинського міського суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030060000679 від 28.11.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.01.2023 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з 17.01.2023 року. Строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 закінчується о 24 годині 17.03.2023 року. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу. На його думку, вказане рішення суду ухвалене в результаті неповноти судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процессуального закону, а отже є незаконним, необгрунтованим, не вмотивованим і підлягає скасуванню. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченими у ст.177 КПК України. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби з 23.00 години по 05.00 годину за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити; прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Положення ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
На думку апеляційного суду місцевий суд відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також всіх даних про особу ОСОБА_7 , ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
У кримінальному провадженні, внесенному до ЄРДР №12020030060000679 від 28.11.2020 року, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Місцевим судом у достатній мірі встановлені підстави для продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, за ступенем тяжкості належать до категорії особливо тяжких злочинів.
Під час апеляційного розгляду провадження враховано вік обвинуваченого, його стан здоров'я, те що він немає постійного джерела доходів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що в сукупності вказує на продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на наведене, раніше заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_7 є недостатнім.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, суддя врахував усі ті обставини, на які захисник обвинуваченого вказує в поданій апеляційній скарзі.
Волинський апеляційний суд вважає ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.01.2023 року законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, не знаходить.
Керуючись ст.ст.197, 199, 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 січня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 17 березня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді