26 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1883/22
Провадження № 33/4820/114/23
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Селезньової М.Д., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Ліщук О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами..
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави, судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
За постановою суду, 24 листопада 2022 року о 15 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Пахутинці, по вул. Богдана Хмельницького, керував мотоблоком “Зубр”, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції 30.11.2022 року не міг бути присутнім, оскільки з 25.11.2022 по 19.12.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ХОЗ НПД» ХОР, що підтверджується довідкою з медичної установи. Про існування постанови дізнався лише 03.01.2023 року після повернення з лікування та отримання листа з виконавчої служби, тому строк пропустив з поважних та незалежних причин. Звертає увагу, що з 23.11.2022 року і на момент складання протоколу він перебував у хворобливому стані, не міг адекватно оцінювати ситуацію, не розумів, що робить. Через його неадекватну поведінку 24.11.2022 року сусіди викликали швидку допомогу, однак від госпіталізації до Хмельницької обласної психіатричної лікарні він відмовився. Зазначає, що відеозапис події не є безперервним, що унеможливлює прослідкувати дійсні обставини справи. На ньому не міститься відео того, що орієнтовно о 12-13 год. дня він дав свій мотоблок ОСОБА_2 , який виїхав з його подвір'я і поїхав по вулиці. В подальшому ОСОБА_2 зупинили працівники поліції, який пішов за документами та не повернувся. Тоді поліцейські покликали його для того, щоб забрати мотоблок з проїжджої частини дороги. Переконує, що довірився працівникам поліції та від'їхав мотоблоком на своє подвір'я. Правоохоронці бачили, що він знаходиться в хворобливому, неадекватному стані оскільки з ним спілкувалися. Ураховуючи вагу мотоблоку з причепом він без допомоги двигуна не міг його затягнути на подвір'я, крім того було слизько (болото, мокрий сніг). Уважає, що в діях працівників поліції була провокація щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Ліщук О.І., на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу задовольнити з таких підстав.
Оскільки оскаржувану постанову апелянтом отримано лише 03.01.2023 року, через перебувала стаціонарному лікуванні в медичній установі, тобто по закінченню строку на апеляційне оскарження, тому вважаю, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.
За таких обставин, приходжу до висновку, що цей строк ОСОБА_1 слід поновити.
Згідно з приписами ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не встановив обставини, які у відповідності з вимогами ст. ст. 245; 280 КУпАП, підлягають обов'язковому встановленню.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що встановлені протоколом про адміністративне правопорушення обставини вчинення правопорушення, які були покладені суддею в основу рішення, не були належним чином перевірені судом, шляхом дослідження інших доказів, які могли і повинні були бути встановлені суддею.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається те, що суд першої інстанції, під час розгляду справи, вважав доведеним факт керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Також суд вказав, що зазначені обставини дійсно мають місце та підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом події порушення, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатами тестування.
Однак, поза увагою місцевого суду залишилась те, що суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
В процесі апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник, кожний, зокрема, пояснили, що ОСОБА_1 страждає на психічне захворювання та поведінкові розлади (синдром з делірієм). З 23.11.2022 року перебував у хворобливому стані, не міг адекватно оцінювати ситуацію, не розумів що робить, у зв'язку з чим його сусіди викликали швидку медичну допомогу, працівники якої, у свою чергу, повідомили поліцію. До приїду швидкої і поліції ОСОБА_1 дав свій мотоблок ОСОБА_2 , якого, згодом, працівники поліції зупинили. Останній пішов за документами та не повернувся, після чого працівники поліції покликали ОСОБА_1 щоб забрати мотоблок з проїжджої частини дороги. Виконуючи вказівку правоохоронців, він сів за кермо мотоблока та заїхав ним на своє подвір'я. Після цього працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
При розгляді апеляційної скарги був досліджений відеозапис з місця правопорушення, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 заїжджає мотоблоком на подвір'я, після чого поліцейський його запитує чи він вживав спиртні напої, на що той відповідає, що сьогодні не вживав, поліцейський пропонує йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погоджується, результат тесту - 0,50 % проміле.
При цьому, на запит сторони захисту надано копію відеозапису від 24.11.2022 року, на якому проглядається розмова працівника поліції із ОСОБА_1 , до того, як він керував мотоблоком. На запитання поліцейського чи вживав той алкогольні напої, останній відповідає, що вживав учора, сьогодні ні.
З огляду на досліджені апеляційним судом докази, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом вимушено, за вказівкою поліцейського забрати мотоблок з проїзної частини. Доказів, які б спростували пояснення ОСОБА_1 матеріали справи не містять, оскільки відеозапис події є неповним.
Пуктом 5 Розділу 2 Інструкції встановлено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Тобто Інструкція передбачає безперервне фіксування подій з моменту початку виконання службових обов'язків.
У даному випадку таке фіксування велось вибірково, оскільки на ньому не зафіксовано послідовність подій, що відбувалися 24.11.2022 року.
Крім того, працівником поліції, в порушення п. 3,4 Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 не було повідомлено, які саме ознаки алкогольного сп'яніння у нього вбачаються, які б давали підстави для проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори:
- наявність підстав для проведення відповідних заходів;
- роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
Апеляційний суд приходить до висновку, що патрульні поліцейські здійснювали провокаційні дії відносно ОСОБА_1 , будучи обізнаними з приводу психічного стану його здоров'я, за повідомленням працівників швидкої допомоги, та маючи інформацію від ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв, вони пропонують йому сісти за кермо та переставити транспортний засіб в інше місце. Такі їх дії були спрямовані не на усунення та припинення в майбутньому адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки на вчинення дій з метою вчинення, останнім, адміністративного правопорушення та складанням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що працівниками поліції, при проведенні огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння і складанні протоколу відносно ОСОБА_1 , допущено істотні порушення вимог ст. 266 КУпАП та вказаних Інструкцій, а тому, на підставі ч.5 ст. 266 КУпАП, такий огляд вважається недійсним.
Розглянувши справу у відсутність ОСОБА_1 , який з 25.11 по 19.12 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні, місцевий суд, в порушення вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, прийняв незаконне рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд уважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутня така його складова як суб'єктивна сторона.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриттю провадження у справі в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Волочиського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша