25 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23678/18
Провадження № 22-ц/4820/47/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В..
секретар судового засідання Магера О. В.,
з участю: відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2022 року (суддя Стефанишин С. Л., повне судове рішення складено 20 липня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, в обґрунтування якого зазначав, що 10 квітня 2018 року ОСОБА_5 взяв у нього в борг 15000 доларів США, про що власноручно написав розписку. Відповідно до укладеного договору позики останній зобов'язувався продати йому 1/2 частину будинку та земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:01:005:0315 по АДРЕСА_1 до 10 липня 2018 року або повернути отримані грошові кошти. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_5 15000 доларів США, що еквівалентно 412200 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 ОСОБА_1 .
У червні 2021 року позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути безпідставно набуті кошти у сумі 15000 доларів США, що еквівалентно 412200 грн, із спадкоємця ОСОБА_5 ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 борг у розмірі 15000 доларів США, що еквівалентно 421200 грн. Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає помилковим висновок суду про наявність між позивачем і ОСОБА_5 правовідносин за договором позики. Наявна у матеріалах справи розписка схожа на попередній договір купівлі-продажу. Суд вирішив спір, не вдаючись до оцінки правовідносин. Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_4 пропустив строк пред'явлення вимоги до спадкоємця боржника. ОСОБА_5 за життя не набув права власності на земельну ділянку, а тому вона не ввійшла до складу спадщини. Суд не повинен був приймати до уваги докази, надані позивачем після призначення справи до судового розгляду, та самостійно їх збирати.
У засіданні апеляційного суду відповідач і його представник апеляційну скаргу підтримали. Представник позивача її не визнала.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з факту невиконання позичальником зобов'язань за договором позики та обов'язку спадкоємця відповідати за боргами спадкодавця.
Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу.
Установлено, що відповідно до власноручно написаної розписки ОСОБА_5 від 10 квітня 2018 року останній отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 15000 доларів США в якості попередньої оплати за продаж належної йому 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:005:0315 і зобов'язався оформити договір купівлі-продажу до 10 липня 2018 року або повернути отримані кошти у сумі 15000 доларів США у цей же термін.
У визначений строк договір купівлі-продажу укладений не був, отримані кошти ОСОБА_5 не повернув.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зі змісту розписки ОСОБА_5 вбачається, що він отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 15000 доларів США в якості попередньої оплати за продаж нерухомого майна.
Отже, укладення між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 договору позики не доведено належними та допустимими доказами. Висновок суду про наявність між ними правовідносин за договором позики є помилковим.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги у цій частині.
Отримані ОСОБА_5 від позивача кошти є попередньою оплатою за продаж у майбутньому нерухомого майна.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві як на правову підставу свого позову позивач посилався як на положення статей 1046, 1047, 1049 ЦК України, які регулюють правовідносини позики, так і на загальні норми зобов'язального права, зокрема статті 509, 526 ЦК України.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За таких обставинах, приймаючи до уваги повноваження суду та завдання цивільного судочинства, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо справжньої правової природи правовідносин сторін та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 760/2112/20.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_4 кошти є авансом. З вимогою про стягнення цих коштів позивач звернувся до суду.
Аванс - це спосіб платежу. Він виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (частина 2 статті 570 ЦК України).
Установивши, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу нерухомого майна і позивач у рахунок попередньої оплати вартості цього майна передав власнику кошти у розмірі 15000 доларів США, як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об'єкта нерухомого майна, однак договір купівлі-продажу не був укладений, апеляційний суд вважає, що позивач має право вимагати повернення авансу.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 червня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В., ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_6 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина 1 статті 1218 ЦК України).
В силу частини 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, ОСОБА_1 може нести відповідальність лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину (1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 51/20 від 29 жовтня 2021 року ринкова вартість 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 167098 грн.
Тому стягнуту з відповідача на користь позивача суму необхідно зменшити до 167098 грн.
Рішення суду першої інстанції про стягнення 15000 доларів США не ґрунтується на законі, оскільки право власності на земельну ділянку спадкодавець за життя не набув і враховувати її вартість при визначенні вартості спадкового майна, у межах якої несе відповідальність спадкоємець, не можна.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем як кредитором спадкодавця строку пред'явлення вимоги до спадкоємця, оскільки позов був пред'явлений до ОСОБА_5 , який помер під час розгляду справи, і спадкоємець був залучений до участі у справі як правонаступник відповідача.
З урахуванням наведеного вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові.
Інші доводи апеляційної скарги правого значення при вирішенні спору не мають.
Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції потрібно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, та зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму коштів до 16 7098 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог зменшенню підлягає також стягнута з відповідача сума судового збору до 1672,56 грн.
На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати відповідача по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_4 у сумі 3809,75 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму коштів до 167098 грн (сто шістдесят сім тисяч дев'яносто вісім грн) і судового збору до 1672 грн 56 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят дві грн 56 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 ) судові витрати - судовий збір у сумі 3809 грн 75 коп. (три тисячі вісімсот дев'ять грн 75 коп.)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 січня 2023 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта